Двері до ЕС навстіж без жодних попередніх умов?
07/15/2011 | Святослав Караванський
Американським аналітикам подій в Україні часом бракує чіткости у своїх міркуваннях. За приклад може правити стаття Ф. Ляррабі «Україні - прозахідня політика», опублікованій у філядельфійській газеті «Америка» 25 червня 2011 р.
Головна думка автора: двері до ЕС для України мають стояти отвором. Проти цього важко заперечувати. Однак, існують проблеми, які не можна не розглянути першими.
Україна за президента Януковича ще далеко не демократична країна. Внутрішня політика Януковича копіює «денікінську демократію» сучасної Росії.
Чи розумно Европі залучити такий недемократичний режим до европейської сім’`ї народів без жодних попередніх умов?
Ф. Ляррабі пише: “Політику Европи та США [щодо України - С.К.] треба спрямовувати на зміцнення демокраатичних інституцій та розвиток громадянського суспільства”.
Тут варто уточнити, коли це має здійснюватися: перед вступом України до ЕС чи після? Стаття не висловлюється чітко щодо цього.
Як на мене, це має відбуватися перед вступом України до ЕС.
Чи така передбачливість має місце? Чи США та ЕС щось роблять у цьому напрямі?
Єдиний реальний крок у цьому напрямі – це резолюція Европарламенту щодо політично вмотивованого судища над Ю. Тимошенко.
Це судище, однак, не є єдиний недемократичний факт, зареєстрований в сучасній Україні. Таких фактів є більше.
Автор статті підкреслює, що Україна переживає політичну кризу через розкол між Сходом та проевропейським Центром і Заходом. Але аналітик не зазначає, що політика ЕС та США має тамувати цей розкол і аж ніяк не сприяти його поглибленню. Такий підхід дуже важливий для України, бо поглиблення цього розколу пахне прикрими наслідками. Тому, цікаво, як розв’язує цю проблему Янукович.
Від початку свого урядування, новий президент виявив свою зневагу до прозахідніх регіонів України. Міністер освіти, призначений Януковичем, від першого дня на посаді, почав атакувати прозахіднє населення Галичини, заявляючи, що воно взагалі не українське, поглиблюючи цими атаками розкол між двома регіонами України. Виходить, що прозахідні українці для владущої мафії України є персонами non grata.
Чи є міжетнічна напруга у країні ознакою існування там громадянського суспільства? Чи була з боку ЕС якась протидія розпалюванню урядом міжетнічної ворожнечі в Україні?
Пропрезидентська коаліція схвалила закон, ухвалений перед тим російською Думою, про вивішування червоних прапорів на День Перемоги 9-го травня. Чи відповідає це відродження совєтських тоталітарних символів европейським цінностям?
А як стоять справи в Україні з виборами? Вільні й чесні вибори – це наріжний камінь демолратії. Чи може Янукович цим похвалитися?
Президентські вигбори-2004 фальсифіковано і їх уневажнено. Один з головних режисерів цих виборів був прем’єр-міністер Янукович. Це саме повторилося на місцевих виборах-2010 у значно ширших розмірах під орудою тепер уже президента Януковича. Судячи з праці Комісії для розробки виборчого законодавства, утвореній Януковичем, те саме планується на парламентських виборах-2012. Щоб заспокоїти світ, Янукович удає, що він хоче розробити справедливе виборче законодавство. Але це тільки ще один його трюк. Американскі юристи, запрошені брати участь у Комісії, вийшли з неї, заявивши, що Комісія провладна, працює за зачиненими дверима, позбавляєчи опозицію брати повноцінну участь у праці Комосії. Це є неспростовне свідчення намірів Януковича провести вибори-2012 на тих самих «засадах», що й місцеві вибори-2010.
Чи зробив ЕС або США якісь кроки, щоб змусити Януковича створити Комісію для розробки виборчого законодавства відповідно до світових стандартів? Ці кроки треба робити саме зараз, заздалегідь до запланованих виборів. У кінці цього року або у 2012 р. буде вже пізно щось робити. Отже. щоб зміцнення демократичних інституцій в Україні колись сталося, ЕС і США мають примусити Януковича створити Комісію для розробки виборчого законодавства відповідно до світових стандартів.
Тому, розчахування дверей перед Україною в цих обставинах виглядає дивнувато.
Чи не слід Европейському Союзові, відчинивши двері Україні, заразом заявити, що вступ до ЕС та до зони вільної торгівлі можливий лише для країни, у якій забезпечено вільні й чесні вибори та існує справді громадянське суспільство?
На мою думку – таку заяву слід зробити.
Побоювання, що така тверда позиція може спрямувати українську мафію до Москви, базовано на незнанні реалій України, зокрема становища у Партії Регіонів Януковича.
Аналіз подій в Україні буде яловий без розгляду підпартій, з яких складається ПР. Ця партія, як і більшість політичних партій світу, має кілька підпартій, а саме: мафіозну підпар-тію та підпартію олігархів.
Цікава, чисто українська риса ПР полягає в тому, що стрижень, навколо якого об’єднано її мішане членство – це вимога надати російській мові статус державної мови. Відверто злочинні елементи ПР знайшли спільників у цій вимозі серед олігархів, дарма що ці дві гілки далеко не однодумні в усіх питаннях. Мафіозні елементи ПР не приховують своєї орієнтації на Москву, тоді як олігархи, бажаючи спілкуватися й урядувати російською мовою, не мають жодного бажання бодай якоюсь мірою бути залежними від Росії. Олігархи стоять за европейський вибір, їх вабить Брюссель, і Янукович не зробить жодного кроку, який може відтрутити олігархів від ПР.
Очевидно, що вступаючи до ПР, олігархи цілком відверто домовились із Януковичем про певні політичні вимоги і певні урядові пости, на які вони моґуть важити у разі ПР доскочить влади. Олігархи наполягли на членстві України в ЕС, знайшовши прихильників цієї ідеї і серед мафії. Щоб запевнити олігархів, щодо цих вимог, Янукович пообіцяв їм пост міністра іноземних справ та пост голови СБУ, і ще, можливо, посади у Конституційному Суді.
Маючи діло з олігархами, Янукович мусів також виявлятґи свою відданість Москві. Але, коли він висловив бажання приєднатися до путінського Митного Союзу Росія, Білорусь, Казахстасн, міністер іноземних справ одразу зареагував, змусивши Януковича відмовитися від цієї ідеї. Натомість, щоб догодити Москві, президент вигадав формулу 3 + 1.
Існування підпартії олігархів у ПР вийшло на поверхню 9-го травня (День Перемоги) та 22-го червня у Львові. Промосковські сили в ПР готували провокацію на 22 червня у місті Лева. Та олігархи не допустили її. Найцікавіший епізод у цій події – це лист депутата Верховної Ради, Олександра Фельдмана, який, не будучи членом ПР, має вплив на олігархів як голова гебрейської громади України. О. Фельдман засудив заплановану просовєтську та проМосковску провокацію, і Януковицч мусів скоритися. Виглядає, що олігархи в ПР мають досить великий вплив на Януковича, і що цікаво, через депутата Верховної Ради, який не є навіть членом ПР!
Це все свідчить, що орієнтація на Москву замість Брюсселю не зможе відбутися без розколу в ПР. Щоб уникнути розколу, Януковицг мусить годити олігархам, бо без них, він утратить більшість у Верховній Раді, а також підтримку у світі.
Тому, тверда позиція ЕС на ділі буде знаряддям зміцнення демократичних інституцій в Україні та розбудови там громадянського суспільства.
Якщо ж, замість цього твердого сценарію, ЕС залучить Україну до зони вільної торгівлі (крок до повного членства в ЕС) без жодних попередніх умов, Янукович буде й далі нехтувати демократичні цінності та порушувати людські права.
Не секрет, що серед депутатів Европарламенту є елементи, яких приваблюють мафіозні цінності, практиковані Януковичем, і ці цінності будуть ширитися серед членів ЕС.
Наслідком цього европейська демократія дістане дошкульного удару.
Щоб уникнути цього удару, ЕС має наполягти вже зараз, що на вступ до ЕС може сподіватися лише демократично організована Україна.
Головна думка автора: двері до ЕС для України мають стояти отвором. Проти цього важко заперечувати. Однак, існують проблеми, які не можна не розглянути першими.
Україна за президента Януковича ще далеко не демократична країна. Внутрішня політика Януковича копіює «денікінську демократію» сучасної Росії.
Чи розумно Европі залучити такий недемократичний режим до европейської сім’`ї народів без жодних попередніх умов?
Ф. Ляррабі пише: “Політику Европи та США [щодо України - С.К.] треба спрямовувати на зміцнення демокраатичних інституцій та розвиток громадянського суспільства”.
Тут варто уточнити, коли це має здійснюватися: перед вступом України до ЕС чи після? Стаття не висловлюється чітко щодо цього.
Як на мене, це має відбуватися перед вступом України до ЕС.
Чи така передбачливість має місце? Чи США та ЕС щось роблять у цьому напрямі?
Єдиний реальний крок у цьому напрямі – це резолюція Европарламенту щодо політично вмотивованого судища над Ю. Тимошенко.
Це судище, однак, не є єдиний недемократичний факт, зареєстрований в сучасній Україні. Таких фактів є більше.
Автор статті підкреслює, що Україна переживає політичну кризу через розкол між Сходом та проевропейським Центром і Заходом. Але аналітик не зазначає, що політика ЕС та США має тамувати цей розкол і аж ніяк не сприяти його поглибленню. Такий підхід дуже важливий для України, бо поглиблення цього розколу пахне прикрими наслідками. Тому, цікаво, як розв’язує цю проблему Янукович.
Від початку свого урядування, новий президент виявив свою зневагу до прозахідніх регіонів України. Міністер освіти, призначений Януковичем, від першого дня на посаді, почав атакувати прозахіднє населення Галичини, заявляючи, що воно взагалі не українське, поглиблюючи цими атаками розкол між двома регіонами України. Виходить, що прозахідні українці для владущої мафії України є персонами non grata.
Чи є міжетнічна напруга у країні ознакою існування там громадянського суспільства? Чи була з боку ЕС якась протидія розпалюванню урядом міжетнічної ворожнечі в Україні?
Пропрезидентська коаліція схвалила закон, ухвалений перед тим російською Думою, про вивішування червоних прапорів на День Перемоги 9-го травня. Чи відповідає це відродження совєтських тоталітарних символів европейським цінностям?
А як стоять справи в Україні з виборами? Вільні й чесні вибори – це наріжний камінь демолратії. Чи може Янукович цим похвалитися?
Президентські вигбори-2004 фальсифіковано і їх уневажнено. Один з головних режисерів цих виборів був прем’єр-міністер Янукович. Це саме повторилося на місцевих виборах-2010 у значно ширших розмірах під орудою тепер уже президента Януковича. Судячи з праці Комісії для розробки виборчого законодавства, утвореній Януковичем, те саме планується на парламентських виборах-2012. Щоб заспокоїти світ, Янукович удає, що він хоче розробити справедливе виборче законодавство. Але це тільки ще один його трюк. Американскі юристи, запрошені брати участь у Комісії, вийшли з неї, заявивши, що Комісія провладна, працює за зачиненими дверима, позбавляєчи опозицію брати повноцінну участь у праці Комосії. Це є неспростовне свідчення намірів Януковича провести вибори-2012 на тих самих «засадах», що й місцеві вибори-2010.
Чи зробив ЕС або США якісь кроки, щоб змусити Януковича створити Комісію для розробки виборчого законодавства відповідно до світових стандартів? Ці кроки треба робити саме зараз, заздалегідь до запланованих виборів. У кінці цього року або у 2012 р. буде вже пізно щось робити. Отже. щоб зміцнення демократичних інституцій в Україні колись сталося, ЕС і США мають примусити Януковича створити Комісію для розробки виборчого законодавства відповідно до світових стандартів.
Тому, розчахування дверей перед Україною в цих обставинах виглядає дивнувато.
Чи не слід Европейському Союзові, відчинивши двері Україні, заразом заявити, що вступ до ЕС та до зони вільної торгівлі можливий лише для країни, у якій забезпечено вільні й чесні вибори та існує справді громадянське суспільство?
На мою думку – таку заяву слід зробити.
Побоювання, що така тверда позиція може спрямувати українську мафію до Москви, базовано на незнанні реалій України, зокрема становища у Партії Регіонів Януковича.
Аналіз подій в Україні буде яловий без розгляду підпартій, з яких складається ПР. Ця партія, як і більшість політичних партій світу, має кілька підпартій, а саме: мафіозну підпар-тію та підпартію олігархів.
Цікава, чисто українська риса ПР полягає в тому, що стрижень, навколо якого об’єднано її мішане членство – це вимога надати російській мові статус державної мови. Відверто злочинні елементи ПР знайшли спільників у цій вимозі серед олігархів, дарма що ці дві гілки далеко не однодумні в усіх питаннях. Мафіозні елементи ПР не приховують своєї орієнтації на Москву, тоді як олігархи, бажаючи спілкуватися й урядувати російською мовою, не мають жодного бажання бодай якоюсь мірою бути залежними від Росії. Олігархи стоять за европейський вибір, їх вабить Брюссель, і Янукович не зробить жодного кроку, який може відтрутити олігархів від ПР.
Очевидно, що вступаючи до ПР, олігархи цілком відверто домовились із Януковичем про певні політичні вимоги і певні урядові пости, на які вони моґуть важити у разі ПР доскочить влади. Олігархи наполягли на членстві України в ЕС, знайшовши прихильників цієї ідеї і серед мафії. Щоб запевнити олігархів, щодо цих вимог, Янукович пообіцяв їм пост міністра іноземних справ та пост голови СБУ, і ще, можливо, посади у Конституційному Суді.
Маючи діло з олігархами, Янукович мусів також виявлятґи свою відданість Москві. Але, коли він висловив бажання приєднатися до путінського Митного Союзу Росія, Білорусь, Казахстасн, міністер іноземних справ одразу зареагував, змусивши Януковича відмовитися від цієї ідеї. Натомість, щоб догодити Москві, президент вигадав формулу 3 + 1.
Існування підпартії олігархів у ПР вийшло на поверхню 9-го травня (День Перемоги) та 22-го червня у Львові. Промосковські сили в ПР готували провокацію на 22 червня у місті Лева. Та олігархи не допустили її. Найцікавіший епізод у цій події – це лист депутата Верховної Ради, Олександра Фельдмана, який, не будучи членом ПР, має вплив на олігархів як голова гебрейської громади України. О. Фельдман засудив заплановану просовєтську та проМосковску провокацію, і Януковицч мусів скоритися. Виглядає, що олігархи в ПР мають досить великий вплив на Януковича, і що цікаво, через депутата Верховної Ради, який не є навіть членом ПР!
Це все свідчить, що орієнтація на Москву замість Брюсселю не зможе відбутися без розколу в ПР. Щоб уникнути розколу, Януковицг мусить годити олігархам, бо без них, він утратить більшість у Верховній Раді, а також підтримку у світі.
Тому, тверда позиція ЕС на ділі буде знаряддям зміцнення демократичних інституцій в Україні та розбудови там громадянського суспільства.
Якщо ж, замість цього твердого сценарію, ЕС залучить Україну до зони вільної торгівлі (крок до повного членства в ЕС) без жодних попередніх умов, Янукович буде й далі нехтувати демократичні цінності та порушувати людські права.
Не секрет, що серед депутатів Европарламенту є елементи, яких приваблюють мафіозні цінності, практиковані Януковичем, і ці цінності будуть ширитися серед членів ЕС.
Наслідком цього европейська демократія дістане дошкульного удару.
Щоб уникнути цього удару, ЕС має наполягти вже зараз, що на вступ до ЕС може сподіватися лише демократично організована Україна.