24 липня на Яворівщині відбулося відзначення військової доблесті і слави УПА.

Тут, між селами Бунів та Воля Любінська, серед лісу, колись був хутір Макарі. У його садибах часто знаходили притулок вояки Самооборонних кущових відділів, а пізніше – УПА. В 1943 році за спогадами очевидців тут перебувала на постої маршова сотня «Трембіта», тут знаходилася і криївка, в якій у кінці вересня1947 року прийняли свій останній нерівний бій московськими окупантами українські повстанці. Напередодні один із них, Андрій Фолис (Галайда) повінчався з Мотріею Тізьо (обоє родом з Бунова). Вінчав наречених отець Іван Філяс. Сімейне щастя молодих протривало не повну добу, бо зранку криївку оточили червоні карателі. Андрій з товаришами загинули в страшному нерівному бою, Мотря попала в ворожі руки і була засуджена на 25 років таборів, зуміла вижити. Зараз вона мешкає в Червонограді, заміж удруге так і не вийшла. Мешканці хутора змушені були покинути рідні оселі, рятуючись від переслідування. Отака трагічно-романтична історія.

Пам’ять про події національно-визвольної бортьби ОУН-УПА зібрала численну громаду небайдужих краян із сусідніх сіл, Яворова, Янова, Краківця, Львові на Поляну  військової слави УПА, яку силами місцевих сільських громад за сприянння районої влади створили на місці загибелі повстанців. На прикрашеній вишитими рушниками галявині біля могили та відновленої криївки під синьо-жовтими та червоно-чорними прапорами священики відслужили панахиду, відбулося віче-концерт на честь Героїв.

Перед присутніми виступили голова Всеукраїнського товариства політичних в’язнів та репресованих Петро Франко, представник ЦНВ ім. Степана Бандери та Зарваницької громадської ініціативи Юрко Антоняк, заступник голови Яворівської районної адміністрації Богдан Гельнер, член районного проводу КУН Микола Шпільман.

Затамувавши подих, присутні слухали спогади зв’язкової УПА Стефанії Їрочко, колишньго мешканця хутора, ентузіаста і подвижника, ініціатора створення меморіалу Ярослава Дудка.

Повстанські та стрілецькй пісні, у більшості – з місцевого етнографічного матеріалу, прозвучали у виконанні трьох синів о. Андрія з Бунова, чоловічого та жіночого квартетів з Бунова і Любині, народного хору з Волі Малнівської на Мостищині, власні вірші читав ведучий заходу, народний поет Іван Пазин.

Червоною ниткою у всіх виступах  звучала думка про те, що збереження пам’яті героїв визвольної боротьби, їх належне вшанування, виховання у цьому дусі дітей та молоді є запорукою волі і незалежності України, утвердження вимріяної героями борцями Української Самостійної Соборної Держави. На цій основі можлива і вкрай потрібна єдність усіх національних сил у протистоянні ворожим проявам зовні та всередині України.

Надзвичай важливим є те, що святкування було організоване і проведене з ініціативи та силами місцевих сільських громад, без вказівки «зверху». Адже Україна буде міцною і процвітаючою державою тоді, коли вона насправді стане спільною справою більшості її громадян.

Юрко АНТОНЯК