07/31/2011 | Леонід Пінчук

“Нас обзивають націоналістами, націонал-патріотами. А де ж та нація,де патріоти?Цю ж націю вже здали в історичний хоспіс. Хтось її ще провідує, а в більшості вже відсахнулись. Вона безнадійно хвора,вона так довго вмирає, декому вже й надокучило,тільки що не кажуть уголос: “Умираючи, умирай” Ліна Костенко.
“Вельми лукавий і вельми милий недруг застаріла думка” Г.Сковорода.
Ці правдиві ,але гіркі слова, сказані як питання до суспільства на 20-тому році незалежності України, мали би знайти відгук серед української інтелігенції, громадських організацій і політичних партій,видатних діячів культури, науки , спорт у, політиків, мали би примусити їх прокинутися, щоб не проспати долю своєї країни, як писав в тижневику « Слово просвіти» В. Красовський , повідомляючи про ініціативу Владики Святослава (Шевчука) будувати свій “Український світ” на противагу “Руському міру”(число 27). В. Красовський не помиляється, коли пише, що “ щось не чути” про таке, щоб прокинулися, як у випадку зі словами Л.Костенко, так і з закликом Владики Святослава. Скоріш за все, і не почуємо, бо немає, як не прикро, бажаючих дослухатися , як не було їх свого часу, 5 років тому , коли не стали слухати ,зокрема, А.Погрібного про “ епідемічно хвору націю” і потребу нагального її оздоровлення зусиллями самих українців за національністю без марних сподівань на владу. Через 5 років скажуть про А.Погрібного:” Якби ж то дослухалися! Була б інакшою Україна!” Можливо і не було б отих гірких слів Л.Костенко, після яких через 5 років уже й не прийдеться жалкувати, чухати потилиці і казати про інакшу Україну,бо остання, сердешна за визначенням багатьох навіть оптимістів перед прірвою чи вже над прірвою та ще й з “ безнадійно хворою нацією”, з національно-патріотичними,демократичними силами, з елітою, ЗМІ, які вже і не згадують про кинуту напризволяще націю. Воістину, хіба що не чуємо оте “умираючи, умирай”.
Щоб переконатися лишній раз, що “декому вже й надокучило…”, далеко не треба ,як кажуть,і ходити.
В тому ж числі 28 тижневика “Слово просвіти”, в якому на першій сторінці редакція ,подаючи максими Л.Костенко із “Записок українського самасшедшого”, лукаво запитує, ”чи відповіли ми на ці питання?Чи чуємо своїх письменників, які не мовчать?Чи стала нація на “лінію оборони”, яку «тримають живі»?” , подані матеріали Ю . Мушкетика і І.Дзюби на декількох сторінках, які не дають відповіді на питання Л.Костенко,про що знала редакція і не приклала зусиль, не наполягала, не бажала отримати щось інше, щоб голос Л.Костенко не був голосом вопіющого в пустелі. Ми знову стали свідками “страшних слів, які мовчать», які замовчують хворобу нації і не згадують про неї. Неначе і не існує проблеми бодай з часів А.Погрібного. Пишуть про ворогів в Москві і Кремлі, про росіян,про “надію-понад усе, віра – понад усе”,роблять висновок “ ми тільки відновлюємо свою незалежність..”( що ж робили попередніх 20 років?!), робимо це,коли “Україна над прірвою”, кличуть українців захищатися,твердо стояти на своїй землі,не дати зіпхнути себе до прірви, згадують шевченкове “Борітеся-поборете…” .
Складається враження, що люди і редакція живуть в якомусь вигаданому світі, закриваючи очі на дійсність, бо жодним словом не говорять про хвору націю, ганебний стан зросійщених, зденаціоналізованих здебільшого українців, про нагальну роботу по оздоровленню нації, без чого прірви не уникнути. Як кажуть, в черговий раз випустили пару у гудок, а потяг із проблемами хворої нації залишився стояти на місці. До чергового ,мабуть,вже до третього гудка,який сповістить, що ми вже в прірві, де знову нам скажуть:”Якби ж то дослухалися!...” .А сьогодні ,над прірвою, слухати і чути не хочуть, не те що відповідати.
Не хочуть чути про українську націю і національно-патріотичні, демократичні сили, хоч здорова,консолідована українська титульна нація,яка складає більшість у суспільстві, мала би стати для цих сил з перших років незалежності запорукою безперечних перемог на всіх виборах. Натомість, готуючись вже до виборів у парламент в 2012 році , ці сили на заклик “Нашої України”, яка за словами нових лідерів зробила висновки, залишивши В.Ющенка, який за часи свого президенства дискредитував все,що міг, знову намагаються створити “Квартет “,квінтет, сікстет чи капелу, щоб здивувати всіх громадян новими, небаченими ще піар-ходами, комбінаціями, перестановками:комітети на захист чесних виборів, зобов’язання про відмову взаємопоборювання і подібне інше. І ні слова про хвору націю і Україну над прірвою,про відповіді на запитання часу. Неначе проблема не існує і не в ній причина прикрих поразок цих сил на виборах останнім часом. Не нагадали про відому з часів І.Крилова здатність і можливості “квартету”,не переконали, що мають грати націонал-патріоти,коли хвора нація і Україна над прірвою,і присутні на зустрічі націоналісти,представники ВО “Свобода”.
Лідер НРУ на засіданні Центрального проводу 25 червня ц.р. говорив про все, що завгодно, розказуючи,якою поганою є нинішня влада і не згадуючи жодним словом про болючу рану хвороби нації . Правда, в розділі “ Про атаки на українські цінності ” сказав декілька слів про свої депутатські запити, які сподівається зупинять ті атаки , і закликав організовувати масові акції протесту. Треба розуміти із хворою нацією. А наприкінці пафосно наголосив:” День Незалежності -.. це найбільше досягнення Народного руху України!Разом здобули!Разом захистили!Разом розвивати!”(“ Час руху ”,№13,липень 2011 року)Слава Богу , в тому ж №13 Олег Гринів в статті під промовистою назвою “ Пeрезаснування держави: інакше - національне самознищення” нагадав НРУ і Б.Тарaсюку про реальні здобутки,пояснюючи, що здобули,що захистили і що маємо розвивати, вбачаючи у всіх “негараздах насамперед – причини внутрішні”:”Двадцять років від проголошення Незалежності нагадує ювілей хворого, який попри жорстоку реальність сподівaється видужати, щоби не засмутити рідні. Чи можуть українці радіти з того, що живуть уже два десятиліття у формально суверенній державі?..Однак тенденція національного життя за двадцять років спонукaє напередодні ювілею до серйозних роздумів”. Чи дослухаються до цих слів націонал-патріоти, чи спонукають їх вони на роздуми,щоб згадати про кинуту напризволяще хвору націю?!
Не згадують про нагальність оздоровлення української нації і націоналісти із різних організацій ОУН з літерами і без літер алфавіту. Зокрема, Стефан Романів Голова Проводу ОУН з літерою «б» визнає,що “ нинішня ситуація далека від ідеальної, а причина полягає в розбіжностях розуміння вартостей та цінностей”. Далі С.Романів закликає всіх українців ,де б вони не мешкали,стати “голосом України”,чим на 20-тому році незалежності “ змагатимеш до поширення сили,слави,багатства і простору Української Держави ”. Нація - безнадійно хвора, Україна – над прірвою, а ми чуємо від націоналістів такі заклики. То де ж ті сила,слава,багатства ?! Є,правда, простір без Української Держави, а голос України - то кволий голос умираючої нації із зросійщеними, денаціоналізованими українцями в стані “дурного хохла ”, за який нам всім має бути соромно перед світом..
Маємо болючу рану неконсолідованої,хворої нації і,як казав Патріарх Філарет, “той, кому справді болить, робить усе для того,щоб вилікувати причину болю,а не говорити про нього роками,не роблячи нічого для його припинення”. Мабуть першими, хто мав би щось робити у випадку із хворою нацією,мали би бути націоналісти,які,як не прикро,не те що не говорять про болючу рану,але й чути про неї не хочуть,перебуваючи в якомусь вигаданому ними світі. Воістину,” Умираючи,умирай ”.
Заступник Голови Проводу ОУН без літери ,ідеолог Богдан Червак, згадуючи Є.Коновальця, пише про “ переможну ходу ОУН і українського націоналізму ”, згадує цю ходу, як “ етап Визвольних Змагань,які можна порівняти хіба що із рухом Богдана Хмельницького та Івана Мазепи ”. Правда,історія не помітила ту ходу,а в Україні вплив тих змагань привів до хворої нації і України над прірвою..Одначе,сповнений оптимізму Б.Червак, пише далі:”ніхто і ніщо не може стати на заваді українцям відстоювати державність нації”.(“Слово просвіти” ,число 26 стор.3) І ні слова про болючу рану хвороби, про нагальність загальної і індивідуальної активної терапії, про те,що стояло і стоїть на заваді українцям і що мало би націоналістам боліти . Але не болить чомусь, як не прикро, хоч про рану і нагадують … Чому?!
Хоч в ідеологічних засадах тієї ж ОУН без літери є такі, що мали би за 20 років наблизити нас до України дійсно незалежної, української національної держави із оздоровленою українською нацією, якби ці засади були взяті на озброєння всіма національно-патріотичними силами та були виконані,бодай, націоналістами. На жаль ,увага до “квартету” в боротьбі за владу залишили дієві ідеологічні засади поза увагою і виконанням. То ж маємо те,що маємо. Дещо не завадить згадати і сьогодні, якщо ми здатні розпочати духовне відродження.
“ Ідеологія націоналізму-є ідеологія державництва,формування сучасної нації – держави ”. Чудово, але ідеологія ця не занесена в голови українців за національністю,більшості суспільства, навіть еліті ,а тому не спрацювала і не спрацьовує. До того ж,серед самих націоналістів існує різне тлумачення націоналізму,а суспільство ще визначається, добро це чи зло для України. То ж не маємо навіть серед націоналістів ані єдиної ідеології, ані організації,до чого гукав ,зокрема,Є.Коновалець і про що не завадить подбати і сьогодні, якщо тільки не пізно. Якщо ми здатні з переконливими словами про ідеологію українського націоналізму,ідеологію консолідації нації, її самовизначення через побудову національної держави , починаючи уже з нового навчального року, йти насамперед до молоді, українців за національністю, вчителів і учнів старших класів в ЗОШ, викладачів і студентів у ВУЗах, до кожного пересічного українця, звільняючи від гріха байдужості,зневіри,приреченості, даючи відсіч поширенню пошесті зради рідної мови,переконуючи в нагальності зв’язку виховання особистості із розвитком з малих літ мовної,культурної,релігійної,ЕТНІЧНОЇ самобутності, чому має сприяти і держава відповідно до вимог статті 11 Конституції України.
Переконаємо освітян ,українців за національністю,уже на їхньому всеукраїнському з’їзді,на серпневих нарадах в регіонах зробити уже в новому році перші кроки до прищеплення українській молоді особистим прикладом глибокої поваги до рідної мови, значення її вжитку як робочої повсякчасно,а не тільки на уроках чи лекціях,щоб відійти від викладання української мови як предмету без марних сподівань на владу. Переконаємо себе і своїх однодумців в нагальності роботи по українізації українців, по поверненню російськомовних українців до рідної мови як дієвого кроку до сприйняття українцями ідеології націоналізму, консолідації нації і української більшості в суспільстві,здатної обрати нарешті дійсно української владу . Зокрема,станемо учасниками громадянської акції “Калинова гілка”, стверджуючи разом з нею серед етнічних українців”«Українською? Так!”. Візьмемо з собою слова і поради Т.Шевченка,І.Франка,Л.Українки,М.Грушевського ,Митрополита Іларіона(Огієнка),А.Погрібного,Л.Костенко і інших апостолів ідеології українського націоналізму, не згадуючи сьогодні про С.Бандеру,Р.Шухевича, Є.Коновальця,УПА , інших прихильників силових протистоянь,які сьогодні не на часі і до сприйняття яких українці не готові в силу відомих причин. Не станемо сипати сіль на рани., даючи зброю недругам української справи. Залучимо до пропаганди ідеології українського націоналізму інтелектуальну еліту, ЗМІ. Мережу інтернет: маємо поспішати, бо із самовизначенням української нації Україна відстала від європейських держав на декілька століть. До того ж маємо на руках хвору націю.
Чи готові ми налаштуватися до такої нагальної роботи,щоб зробити ідеологію націоналізму надбанням української нації,а не купки людей,що мали би робити з перших днів незалежності?! Чи будемо продовжувати і далі гру в самозадоволення через окремі акції і дії,які не наближають запліднення нації ідеологією націоналізму , не наближають порятунок нації і України.?! Ось про що маємо за ініціативи націоналістів вести розмову на зустрічах національно-патріотичних сил, на форумі українства,щоб визначитися нарешті і працювати не на вибори, а на націю і Україну,рятуючи які, готуємо безперечні перемоги на всіх прийдешніх виборах.
“ Націоналізм, який завжди протистояв будь яким формам національного гноблення,расизму, шовінізму, національному приниженню, є тою ідейною основою, яка здатна зберегти національне розмаїття людства,неповторність кожної нації і кожної людської особистості,відстояти цінність кожного людського життя ”. То чому б над цим не працювати всім національно-патріотичним силам з перших днів незалежності ,протистояти пошесті ,яку несе,зокрема,В.Колесніченко і іже з ним, захищаючи права російськомовних,звинувачуючи в печерному націоналізмі,расизмі фашизмі всіх,хто каже правду про нації-держави в Європі?
Чому б не працювати і над таким:” Пріоритет української мови і культури..Українська держава- спільне добро всіх громадян..Вільна, сувереннa, духовно розвинена особистість є метою і основою української нації”. Натомість, за словами журналіста В.Ференца з боку націонал-патріотів була” безрезультатна 20-літня ліниво- толерантна боротьба за українську мову ” з галасом про захист державної, звинуваченнями Кремля,Москви,регіоналів,соціалістів ,комуніс тів,з визнанням проблеми української мови як другорядної, з бездіяльністю по українізації українців,поверненню російськомовних українців до рідної мови, хоч , як відомо, без мови немає нації,а без української мови серед етнічних українців хвороба нації лише ускладнювалася і стала “безнадійною”,” епідемічною”. Ось вже і росіянин Б.Колєсніков підрахував, що для порятунку української мови, відтак, нації і України потрібні мільярдні кошти, яких немає у держави, а націонал-патріоти і сьогодні вважають мовну проблему,проблему українського національного відродження другорядною, яка не заслуговує уваги і коштів. Воістину, натякують відверто,»умираючи, умирай».
Як не прикро,але до цих, не викликаючих ні у кого заперечень, але старанно замовчуваних ідеологічних засад національно-патріотичні сили , штовхаючись біля корита влади,не дослухалися. Як не дослухалися і до таких слів:” За умов, коли деякі політичні сили і владні структури докладають відчайдушні зусилля, щоб вилучити з процесу державотворення України український етнічний елемент, українські націоналісти повинні рішучіше виступати проти фальшивих концепцій політичної нації, виходячи з фундаментального положення про те, що нація є етнополітична єдність, що процес успішного розвитку нашої державності можна здійснити лише на основі пріоритету української мови і культури загалом.”
Як не прикро,кинувши напризволяще титульну націю українську,закриваючи очі собі і суспільству на хворобу нації, національно-патріотичні сили захопилися цією фальшивою концепцією,яку після В.Ющенка нині впроваджують регіонали. А націоналісти мовчать…Ідеологи ж української політичної нації, бувші радники В.Ющенка по впровадженню концепції політичної нації продовжують свою справу, розказуючи уже сьогодні В.Януковичу і переконуючи націонал-патріотів, як поєднати українську політичну націю з національною ідентичністю,українською національною ідеєю, розвитком національної самобутності , національну гуманітарну політику і всі інші українські етнічні національні святині,використовуючи останні для прикриття лукавої фальші концепції української політичної нації і її ворожої направленості. Зокрема ,про це пише академік М.Жулинський, стверджуючи:” Я за глибокий і творчий синтез в українській культурі власних традицій , традицій інших етносів , які проживають в Україні. На цій базі формується національна система цінностей…сучасної української політичної нації.”(“Слово просвіти”,число 29 стор.1,6) Прикро,що за такими і подібними порадами , а не за вимогами статті 11 Конституції України про розвиток самобутності всіх націй і народів діяв В.Ющенко,розтринькавши за 5 років величезну довіру Майдану,підготувавши грунт для діяльності В.Януковича по продовженні формування політичної нації. Не дивно, що вже нам дають поради росіяни О.Толстоухов і В.Зубанов , як розуміти українську національну ідею через призму слов,янської єдності, як через ту ж призму бачити свою історію .За словами В.Зубанова, це ноу-хау знаходило і знаходить підтримку, зокрема, у В.Ющенка,у В.Полохало,у В.Яворівського, у Верховній раді серед опозиції і, звичайно, в… Москві, серед тамтешніх вчених,політиків, “ Єдиної Росії ”. Ну як тут не згадати слова Т.Шевченка “ нехай німець нам розкаже про нашу історію ”.А ми сподіваємося, що наші провідники,наша еліта дослухаються до правди, що їм буде боліти рана “ безнадійно хворої нації ”!
І нарешті слова із ідеологічних засад, до яких мали би прислухатися націонал-патріоти, а не моститися в черговий “квартет” піар-акцій:” Вирішальної ваги набуває проблема єдності всіх національних і патріотичних сил… сформувати єдину НАЦІОНАЛІСТИЧНУ силу”. Себто,єдність сил не заради виборів, а заради нації,її оздоровлення,порятунку, де не може бути між націонал-патріотами ніяких розбіжностей ,якщо вони мають Україну в собі,а не себе в Україні,якщо вони здатні чути голос нації України про порятунок, якщо їм дійсно болить рана розколу нації і України не на схід і захід ,не по Дніпру,а по душам,розуму і серцям етнічних українців.
Прийшов час про це згадати і працювати негайно,бо втратили 20 років. То,шановні націоналісти,раз Ви є,то де Ваші дії в цьому напрямку,бо і Біблія радить судити не по словам,не по гаслам,а по ділам. Сьогодні одні заклики не допоможуть. Стукаймо -і мають відчинити. Стукаймо у двері і вікна всіх партій і громадських організацій національно - патріотичного спрямування до тих пір,поки не відчинять, бо іншого порятунку нації і України як через єдину націоналістичну силу немає. Це має бути загально національний рух,в якому б партії і громадські організації,як в бувшому русі за перебудову,не втрачали своє обличчя,але були б вже об’єднані не в інтернаціональній силі за права,свободу і демократію, а в націоналістичній, яка б бачила шлях до реалізації цих же цінностей через порятунок етнічних українців і титульної нації,через її оздоровлення,консолідацію,формування в суспільстві де –юре існуючої де-факто української більшості.
В тому ж числі 29 тижневика «Слово просвіти» відомий журналіст В.Ференц радить, як уникнути існуючих негараздів через прості загальновідомі правила:”Замінити правлячу верхівку на принципово етнічну українськомовну..забезпечити абсолютну більшість,…навитися ..щоденного правильного застосування так званих світових мов(для нас це переважно англійська і російська)Вони призначені лише для міжнародних контактів”. В усіх інших випадках повсякденного життя етнічні українці мають пам’ятати сказане свого часу А.Погрібним :” Твій чин - спілкуватися українською!»,мати її за робочу ,а не як якусь іноземну,яку знають ,але користуються лише при нагоді,при потребі. Залишається лише зробити негайно все можливе і неможливе,щоб стали реальністю українського життя і такі слова В.Ференца, де він,як не прикро,, помиляється і де маємо ще раз згадати А.Погрібного і його дописувачів, які закликали “ вдарити у дзвони до українців”:”Етнічні українці реально не потребують захисту рідної мови. Як носії мови, вони здатні зберегти її до кінця світу” .
Сподівання на Вас,націоналісти, діаспору і Церкву,УПЦ Київського патріархату,УАПЦ,УГКЦ,що Ви покажете приклад єдності зусиль у такій справі, зокрема ,розбудовуючи на заклик Владики Сятослава (Шевчука) “Український світ” на противагу “руському міру”, закликаючи , зокрема, всіх приймати участь у громадянській акції «Калинова гілка» із закликом »Українською? Так!», шукаючи непрості шляхи до розуму,сердець і душ етнічних українців,звільняючи їх від гріха байдужості,зневіри,приреченос ті, борючись з поширенням пошесті зради рідної мови. Маєте стати нарешті послідовними і невтомними в переконанні,приведенні до єдиної націоналістичної сили всіх партій і громадських організацій національно - патріотичного спрямування. Часу ж обмаль,бо маємо уже в 2012 році на парламентських виборах зробити бодай перші кроки,діючи за вказаними загальновідомими правилами демократичного досягнення позитивного результату у в українській справі, а не слухати чергові вправи “квартету» . Бо дехто із націоналістів уже кличе до силового протистояння,брати в руки зброю, чим провокують остаточний крах “безнадійно хворої нації”,України. Голосуючи за тих,хто ввійде до єдиної націоналістичної сили, не станемо забувати ще про одне, рекомендоване свого часу А.Погрібним правило успіху української справи: етнічним українцям не голоcувати за тих кандидатів і партії,в програмах яких буде бодай одне слово про захист прав російськомовних і утиски в Україні російської мови.
Кожен із реально мислячих політиків мав би давно зробити висновок із 20-літнього досвіду незалежності: якщо обрані шляхи,дії,ідеологія ведуть до погіршення української справи , а Україну - до прірви,то треба негайно шукати порятунок в іншому. Сьогодні очевидно,що порятунок нації,України не в ідеології лібералізму, “європейських партій”,”народних”, “За Україну !” і інших, а в ідеології українського націоналізму, з чим мають погодитися всі, кому дійсно болить Україна, болюча рана розколу і хвороби нації, об’єднуючись якомога скоріше не заради виборів, а заради порятунку української справи в ЄДИНУ НАЦІОНАЛІСТИЧНУ СИЛУ. Інакше матимемо продовження того,до чого прийшли, того ,що маємо, дій “страшних слів, коли мовчать”,з мовчазним і жахливим “умираючи,умирай”.
Леонід Пінчук ,Миколаїв,шанувальник і дописувач А.Погрібного,член ініціативної групи громадянської акції «Калинова гілка» Л.Пінчук
П.С. Ці рядки були вже написані, коли тижневик “Слово просвіти” в числі 30 на сторінках 6,7 надрукував бесіду заступника редактора,відомого журналіста П.Антоненка із Я.Кендзьором,одним із фундаторів руху. В тій бесіді - про все, що завгодно і загальновідоме і жодного слова про питання Л.Костенко,про хворобу нації. Неначе воно їм і не болить, неначе сама редакція перед цим не закликала дати відповіді на питання часу. Таке замовчування болючої рани мають наміри занести і на Всесвітній Форум українців,що пройде у Києві 19-21 серпня ц.р. В тому ж числі тижневика на стор.12 подається повідомлення про проведення Форуму і проект резолюції гуманітарної секції , яку очолює один із тих,хто замовчує хворобу нації,П.Мовчан і до якої чекають “ змістовних доповнень і суттєвих зауважень ” на адресу Центрального Правління ВУТ “Просвіта” tovprosvita@ i.ua .В самій же резолюції - одні відомі закиди владі (неначе вона може бути іншою,дійсно українською,коли хвора нація!) і жодного слова про дійсні причини всіх негараздів і того,що не сталося,як гадалося, про уроки 20-ти років незалежності,про “ безнадійно хвору націю” і що ж робити. Резолюція потребує зовсім іншого змісту ,бо з нею буде збережений прикрий в українській справі феномен “ сліпих вождів сліпих’» і рух по колу. Слава Богу, в тому ж тижневику на стор.13 організаторам Форуму нагадала про всі недоліки, негаразди і їх дійсні причини Мирослава Роздольська, яка створила і очолила Всеамериканську громадську організацію “Нова Українська Хвиля” і яка нині пропонує змінити сам формат Форуму і зосередити увагу світового українства не на звинуваченнях влади,а на пошуку істинних причин та їх подолання. Чи прислухаються до її слів, які перегукуються зі словами Л.Костенко ,зокрема:” Пройшовши початкові віхи, Україна підходить до якісно вищого етапу свого розвитку, коли “роль нації” як “ історичного героя” набуває особливої ваги..Двадцятиріччя,яке пройшла Україна як незалежна держава і кожна особистість,що почувається її частинкою,- це пошук правдивого образу,це шлях до істини через важкі випробування й кризи. Розірвати зачароване коло, по якому двадцять років ходить наш народ,шукаючи дороги до свого державного самовираження, можна через оздоровлення колективної свідомості”? Є всі підстави стверджувати,що не дослухаються і на цей раз, а пустять нас знову по колу,якщо не відсторонити від Форуму тих, хто нас водив по тому колу 20 років,нинішніх голів і членів комісій,якщо не здійняти і в Україні Нову Українську Хвилю, об’єднану в єдину націоналістичну силу,зробити перші кроки до цього уже перед Форумом і на ньому,щоб про неї знало світове українство і підтримало нас. То ж слово за Вами,націоналісти! Раз Ви є,то де,де активні,наполегливі дії?!