08/01/2011 | Майдан-ІНФОРМ

Майже у центрі Києва, на вулиці Отто Шмідта, в історичному районі міста, що зветься Татарка, існують справжні привиди. Це три житлових будинки, яких нема на жодному плані міста.

Їх можна побачити, навіть помацати, правда, якщо дозволить охорона. Але – їх нема! Ці споруди не існують. На плані міста, у реєстрі БТІ вони визначені, як «самовільна забудова».

Така собі пані Василюк, майже у центрі Києва, недалеко від старовинної Макарівської церкви, по вулиці Отто Шмідта 20, побудувала аж три двоповерхових житлових будинки. Без проєкту, без дозволів. Взагалі – без жодних документів. Та ще й на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Приватний нотаріус, пан Чорноног, видав їй свідоцтво про право власності на цю «самовільну забудову». Саме так і написано у документі – «самовільна забудова». Нотаріус свідомо йде на відверте порушення, незважаючи на те, що за діючим законодавством України, самовільна забудова не може бути власністю.
До чого б це?

А самозахват земельної ділянки взагалі є кримінальним злочином! Хоча загальновідомо, що на тій частині теріторії Києва, де за дотримання Закону відповідає Шевченківське РУГУ, злочини дуже часто кваліфікуються зовсім не за Кримінальним Кодесом України… .

Правда, кажуть, Шевченківська райдержадміністрація спочатку винесла припис, далі штрафувала, потім звернулась до суду із позовом, вимагаючи знести самовільні споруди й вішкодувати збитки – але це було так давно!
Що із того, що у Шевченківського суду не вистачило часу за п’ять років розглянути позов і винести рішення? Хіба це когось турбує? Позов же був про одну споруду, а зараз їх за цією адресою вже три! Це треба ще, як мінімум, два позови… .
Трошки почекати, років десять, п’ятнацять – ця тьотя ще щось там набудує. Ось тоді її… того! Або нє того.. .
Це вже як масть ляже.

Хіба ж збідніє столиця від втрати декількох сотень тисяч гривень?

Цікаво, а як вважає, Голова Київської міської державної адміністрації, шановний пан Олександр Попов?
Збідніє, чи не збідніє?

Це питання перше.
А друге запитання до пана Попова буде таке – чи кожному громадянину України можна у столиці, на очах багаточисельних контролючих та правоохоронних органів, самовільно захопити земельну ділянку?
Далі, чи усім пересічним громадянам у Києві дозволено без передбачених законодавством проєктів, дозволів, погоджень, спокійно будувати на самозахопленій ділянці капітальну споруду, (навіть не одну, а кілька) й взагалі не платити жодної копійки до бюджету Держави за користування землею?

Або пані Василюк все таки чомусь є винятком? Тоді – в чому ж полягає винятковість громадянки України Зої Василюк?