Стриптиз двох неуків: Дмитрія Мєдвєдєва і Ганни Герман (л)
08/04/2011 | Манул
Герман про "на Україні": Медведєв подав нам добрий приклад
Середа, 03 серпня 2011, 21:38
Президент Росії Дмитро Медведєв подав приклад того, як треба пильнувати рідну мову.
Таку думку озвучила радник президента Ганна Герман в ефірі 5 каналу, коментуючи заяву Медведєва про правомірність вживання прийменника "на", коли говорять про Україну.
"Я бачу в цьому висловлюванні російського президента два позитиви для України", - заявила вона.
"Він не сказав: у нас на Україні. І цим він визнав ще раз незалежність України, і визнав, що Росія вже ніколи не скаже: так у нас на Україні. Це дуже позитивний момент", - вважає Герман.
Другий момент, на думку радника президента, полягає в ставленні російського президента до своєї мови.
"Президент Росії подав нам добрий приклад, як на вершині влади, як глава держави дбає про таку річ, як прийменник. Думаю. Всім нам, хто при владі, і опозиції так само, треба вчитися так пильнувати рідну мову", - зазначила Герман.
Українська правда
Все про: Герман, Росія
http://www.pravda.com.ua/news/2011/08/3/6447641/
Прочитав і заплакав.
Російський президент Медвєдєв такий же неук, як і наша Герман-Коровіцина. Пушкін в поемі "Полтава" писав: "«Внезапно Карл поворотил // И перенёс войну в Украйну» .
Тобто Пушкін вважав, що треба вживати "в Україну", "в Україні", а не "на Україну", "на Україні". Можу ще навести десятки прикладів російських класиків, які писали "в Україні".
Я вже не кажу про Тараса Шевченка: "В Україну ідіть, діти, // Нашу Україну".
Про таких, як Ганна Герман, в наших краях кажуть: "Де совість мала бути, виросло гузно".
А що нам залишається робити у відповідь? Плакати від такого невігластва, нахабства, сервільності, холуйства, розбещеності, безвідповідальності, блядства? Бо Ганна ж не просто Ганна, а радник нашого Президента?!?
Середа, 03 серпня 2011, 21:38
Президент Росії Дмитро Медведєв подав приклад того, як треба пильнувати рідну мову.
Таку думку озвучила радник президента Ганна Герман в ефірі 5 каналу, коментуючи заяву Медведєва про правомірність вживання прийменника "на", коли говорять про Україну.
"Я бачу в цьому висловлюванні російського президента два позитиви для України", - заявила вона.
"Він не сказав: у нас на Україні. І цим він визнав ще раз незалежність України, і визнав, що Росія вже ніколи не скаже: так у нас на Україні. Це дуже позитивний момент", - вважає Герман.
Другий момент, на думку радника президента, полягає в ставленні російського президента до своєї мови.
"Президент Росії подав нам добрий приклад, як на вершині влади, як глава держави дбає про таку річ, як прийменник. Думаю. Всім нам, хто при владі, і опозиції так само, треба вчитися так пильнувати рідну мову", - зазначила Герман.
Українська правда
Все про: Герман, Росія
http://www.pravda.com.ua/news/2011/08/3/6447641/
Прочитав і заплакав.
Російський президент Медвєдєв такий же неук, як і наша Герман-Коровіцина. Пушкін в поемі "Полтава" писав: "«Внезапно Карл поворотил // И перенёс войну в Украйну» .
Тобто Пушкін вважав, що треба вживати "в Україну", "в Україні", а не "на Україну", "на Україні". Можу ще навести десятки прикладів російських класиків, які писали "в Україні".
Я вже не кажу про Тараса Шевченка: "В Україну ідіть, діти, // Нашу Україну".
Про таких, як Ганна Герман, в наших краях кажуть: "Де совість мала бути, виросло гузно".
А що нам залишається робити у відповідь? Плакати від такого невігластва, нахабства, сервільності, холуйства, розбещеності, безвідповідальності, блядства? Бо Ганна ж не просто Ганна, а радник нашого Президента?!?
Відповіді
2011.08.04 | Пані
Re: Стриптиз двох неуків: Дмитрія Мєдвєдєва і Ганни Герман (л)
http://maidan.org.ua/static/crazynotes/1312410378.html2011.08.04 | Манул
Re: Стриптиз двох неуків: Дмитрія Мєдвєдєва і Ганни Герман (л)
Пані пише:> http://maidan.org.ua/static/crazynotes/1312410378.html
Пані, щиро дякую, значить, розпачу не може бути місця, і працювати треба. Ще раз дякую.
2011.08.04 | Мірко
Re: Стриптиз двох неуків: Дмитрія Мєдвєдєва і Ганни Герман (л)
Браво!А по тім боці калабані подібно боримося із виразом THE Ukraine. Виходить те ж саме означення України як географічного явища а не держави.
2011.08.04 | Сергій Вакуленко
Може й за цих поборетеся?
http://www.koninklijkhuis.nl/english/Who_s_who/The_Queen_of_the_Netherlands.htmlБо самі вони, бігме, несвідомі...
2011.08.04 | Pavlo Z.
Не варто.
Сергій Вакуленко пише:> http://www.koninklijkhuis.nl/english/Who_s_who/The_Queen_of_the_Netherlands.html
>
> Бо самі вони, бігме, несвідомі...
Та ні, то Ви не в темі((
The Netherlands - один з винятків, що, як відомо, підтверджують правила.
2011.08.04 | Сергій Вакуленко
Re: Не варто.
І чому ж Нідерланди можуть своєю винятковістю підтверджувати правило, а Україна не може?Pavlo Z. пише:
> The Netherlands - один з винятків, що, як відомо, підтверджують правила.
2011.08.04 | Pavlo Z.
Тому, що Нідерландам пофігу і навіть в кайф, що вони - виняток. Бо поруч з ними немає колишньої
метрополії, яка говорить "на Голандії" і бачить у "the" правило.2011.08.04 | Сергій Вакуленко
Не заморитеся боротися?
Он іще одна колишня — Польща:кажуть na Ukrainie, na Białorusi, na Litwie, na Łotwie, na Węgrzech, na Słowacji...
Ба й метропольні нідерландці безсоромно доточують до Благословенної артикля: die Oekraine...
А он незалежні Галичина, Баварія чи Андалузія — тільки w/в і без жодного тобі артикля.
Час покласти край неподобству.
2011.08.04 | Pavlo Z.
Ви до кого і по що?
2011.08.04 | Сергій Вакуленко
Я про те, що незалежність не артиклями й не прийменниками вимірюється
2011.08.04 | Pavlo Z.
А хто проти?
2011.08.04 | Сергій Вакуленко
Та не бракує їх
Хоча насправді їхня боротьба — то радше демонстрація їхніх комплексів. Смішно було б, якби фіни чи угорці почали нас учити, як ми по-українськи їх маємо називати. Але їм то байдуже — бо вони, замість комплексувати з приводу назв, реально обстоюють інтереси своїх держав.2011.08.18 | Пан Коцький
Уживають the Netherlands, the Bahamas, the Caymans через те, що це множина... (англ, л)
http://www.slate.com/id/2233716/2011.08.18 | Сергій Вакуленко
Що про це думають британці (різні по-різному) (+л)
Why are some countries, such as The Gambia, prefixed with "The", even when they are not plural (likeThe Netherlands)Nicholas Beare, Blantyre Malawi
I'm not the sure.
William Barrett, London
Could it be that a name with a "The" prefix has its roots in a geographic description while others describe a reality which is political in origin? For example The British Isles as against Britain. In "The Netherlands" there is a certainly a geographic definition of low lands.
Hugo Zweep, Wollongong, Australia
It isn't a question of singular and plural. Some countries do not have true names but only descriptions ("the United Kingdom", "the Czech Republic", "the Netherlands", etc). As for "the Gambia" and "the Congo", they simply use the names of their main rivers (as if England were called "the Trent") - but then Uruguay is similarly named, and we don't call that "the Uruguay". A few take "the" purely by accident of language ("the Ukraine") and this applies to regions as well as countries: consider "the Algarve" and "the Punjab", but not "the Tuscany" or "the Kosovo". All in all, it's more or less random, like most things in language (and I live in the only town on earth whose English name takes "the").
Jim Burfield, The Hague Netherlands
Jim Burfield's suggestion that the use of `the' is sometimes random seems reasonable, since this is true of more than just place-names. We say "I'm going to hospital" but "I'm going to the cinema", even though we're referring to cinema in general rather than one particular building. This is the kind of thing that makes me grateful I'm a native speaker of English.
Philip Howell, Birmingham, England
In Welsh we have Y Wyddfa for The Snowdon and Yr Albion for The Scotland among others.
Bryn Gwyndaf Jones, Welwyn Garden City, Herts
To question Jim Burfield's assertion that The Hague is the only town on earth whose English name takes "The", a quick look in my atlas gives The Bight in the Bahamas, The Dalles in the USA, The Pas in Canada and The Rock and The Twins in Australia.
Mike Rayner, Pity Me, Durham
There is a perfectly logical explanation as to why the country called Ukraine used to take a definite article. Under the Russian Empire, the part of Eastern Europe that is currently Ukraine and part of eastern Poland constituted the borderlands of the Empire - in Russian "krai" ("edge"). The Russian preposition "u", which is attached to the word "krai" as a prefix, means "at". This gives us the name "Ukraina", or "The Edge of the Empire/Borderland". The former use of the definite article in English (which does not exist in Russian) represented linguistic recognition of the political reality that what was then "The Ukraine" constituted the western limits of the Russian, and later the Soviet, empire. Since Ukraine became an independent country it has become a requirement in politically correct English to drop the article in deference to the fact that Ukraine, as an independent state, can no longer be considered a borderland territory of Russia.
Brian Keegan, Paris
There appear to be three rules: where countries are named after rivers or mountain ranges, for example, the Gambia, the Lebanon; where the final noun in the name is preceded by an adjective and/or "of", for example, the United Kingdom, the Union of Soviet Socialist Republics, the Czech Republic; and for the plural names of island groups, for example, the Philippines, the Grenadines (islands or archipelagos ending in -a or -ia never take "the"). Of course, the rules in other European languages are completely different - for example, la France and die Schweiz.
Alaisdair Raynham, Singapore
Perhaps our use of the definite article is a hangover from the French or German usages (la France; der Schweiz) which we have just dropped in cases where it doesn''t seem appropriate. As for the Czech Republic, I believe "Czechia" is used occasionally, as in the French "Tchequie", German "Tscheschien" or the Polish "Czechy". Since we use Slovakia quite easily, why not Czechia? (Although I have to admit that they themselves use Ceska Republic.) I have no objection to "the Ukraine" despite recognising it wholeheartedly as a sovereign state. I suppose it is what comes most naturally to English (and French, Czech, Ukrainian and German etc.) tongues. I would imagine that since Slavonic languages have no definite or indefinite article anyway, that solves that one.
Louise Stanley, London, UK
And why does my gran say 'The Argentine' while the rest of us talk about Argentina?
Vicky Cooke, Ilkley West Yorks
http://www.guardian.co.uk/notesandqueries/query/0,,-9544,00.html
2011.08.04 | Pavlo Z.
Все так - одне "але".
Цитати з віршів - не аргумент у філологічних суперечках. Поетична мова хоча б з огляду збереження рими специфічна і допускає "вільнощі".Ритм даного віршу вимагав у Пушкіна максимального зменшення кількості голосних в кінці фрази "«Внезапно Карл поворотил // И перенёс войну в Украйну» . З відси - не тільки "в", але й "Украйну", а не "Украину".
Докази мають бути чіткими, точними - тобто такими, що б'ють наповал без контрольних пострілів.))
2011.08.04 | Клантао
Re: Все так - одне "але".
Ніякого "але". І "в", і "Украйна" (а також "укрАинская ночь") були нормативними формами.Дивимось пошук по російській класиці
2011.08.04 | Клантао
Re: Все так - одне "але".
Те ж саме щодо "Украйны"2011.08.04 | Манул
Які вони усі дрібні шахраї - московські прези (л)
http://maidan.org.ua/static/news/2009/1247129374.html2011.08.04 | Манул
Дмитрий Медведев. Марксизм и вопросы украинского правописания.
Воно - дрібнота, навіть не розуміє, що не "царська то справа" вдаватися у філологічні екзерсиси, воно плюгавеньке, навіть поряд з плюгавим Сталіним з його "Марксизмом и вопросами языкознания".Тут знайшлися адвокати, знавці поетичної метрики. Та річ не в метрі, річ у смислі. Невже хтось сумнівається у поетичній майстерності Пушкіна, вірить, що він нібито втрапив у лещата фрази і тому змушений був написати "в Украйну"? Дурниця. Пушкін написав так, тому що вважав, що Карл повернув війська "В УКРАЙНУ", а не "на Украйну". Пушкін прекрасно знав історію України, 28 квітня 1828 року Погодін написав Шевирєву: "Пушкин собирается писать историю Малороссии". Саме в цей час Пушкін працював над поемою "Полтава". 1831 року Пушкін написав "Очерк истории Украины" (фр. мовою) і підготував робочий план фундаментальної праці з історії України (1-й розділ - "Что ныне называется Малороссией?").
Відомо, що у цьому плані на Пушкіна великий вплив справляла Ганна Керн, українка, в петербурзькій оселі якої збиралась українська діаспора і часто був присутнім там Пушкін.
Яка іронія долі: Пушкін безмежно любив українку Ганну Керн, а наша Ганна Герман наразі вправляється в облизуванні московського преза Дмитрія Мєдвєдєва?!
Поняття "Украйна" (не "Украина") вживалося в московській науковій, художній, довідковій літературі (див. хоча б Енцкилопедію Брокгауза і Єфрона) аж до кінця 19 ст.
У документах Малоросійської колегії, створеної Петром І 1722 року, писалося "в Украйне", "в Украине", "из Украины". Напр., підготовлений 1742 р. чиновником колегії (вважається анонімним, хоча авторство приписують і керівникові комісії, яка складала кодекс законів "Права, за которыми судится малорусский народ" Якову Лизогубові) документ з історії України 17-18 ст.ст. називається "Летописец, или Описание краткое знатнейших действий и случаев, что в котором году деялось в Украине малороссийской обеих сторон Днепра и кто именно когда гетьманом был козацким".
2011.08.04 | alllina
Re: Стриптиз двох неуків: Дмитрія Мєдвєдєва і Ганни Герман (л)
www.nadoloni.com2011.08.04 | Kohoutek
Шевченко-неук (/)
Манул пише:> Я вже не кажу про Тараса Шевченка: "В Україну ідіть, діти, // Нашу Україну".
http://litopys.org.ua/shevchenko/shev146.htm
Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
2011.08.04 | Манул
Re: Тарас Шевченко геній
Kohoutek пише:> Манул пише:
> > Я вже не кажу про Тараса Шевченка: "В Україну ідіть, діти, // Нашу Україну".
>
> http://litopys.org.ua/shevchenko/shev146.htm
> Як умру, то поховайте
> Мене на могилі
> Серед степу широкого
> На Вкраїні милій,
> Щоб лани широкополі,
> І Дніпро, і кручі
> Було видно, було чути,
> Як реве ревучий.
> Як понесе з України
> У синєє море
> Кров ворожу... отойді я
> І лани і гори —
> Все покину, і полину
> До самого Бога
> Молитися... а до того
> Я не знаю Бога.
> Поховайте та вставайте,
> Кайдани порвіте
> І вражою злою кров’ю
> Волю окропіте.
> І мене в сем’ї великій,
> В сем’ї вольній, новій,
> Не забудьте пом’янути
> Незлим тихим словом.
Шановний, на цю тему вже написано більше тисячі розвідок, чому Тарас Шевченко у тому чи іншому контексті вживав слово "Україна" (Вкраїна) у різних варіантах, також з різними (варіативними) прийменниками - у т.ч. "в" і "на", а ви тут робите відкриття і підпрягаєтеся до Олеся Бузини. В часи Тараса Шевченка Україна була територією, державності не мала. У Тараса Шевченка зустрічаються обидва варіанти: "в" і "на". Коли він писав про Україну як самостійне утворення, він вживав "в", коли писав про степ широкий, тоді, зрозуміло і логічно, він хотів, щоб його поховали "НА МОГИЛІ", "НА ВКРАЇНІ МИЛІЙ". Це геть не принципове питання: ми маємо самостійну державу, офіційно прийнято вживання "в", а не "на". Нас підтримав Пушкін.
І це питання не тільки правопису, це - психологія на рівні підсвідомості, це уособлення багатостолітньої історії бездержавної України, її московської колонії, яку Москва завжди хотіла мати за ТЕРИТОРІЮ, а не за державу.
Чому Мєдвєдєв раптом заговорив на цю тему? Тому що це - питання принципове, адже із здобуттям Незалежності Україна прийняла словосполучення із прийменником "в", а не "на", російською мовою - "в", а не "на", "из", а не "с". Мільйони прикладів, коли після здобуття незалежності новоутворена держава вводить необхідні правописні зміни у державних назвах, символах, - не сприймати їх може тільки вороже налаштована метрополія чи інші сусіди по планеті, які в такий спосіб висловлюють свою недружелюбність.
Мєдвєдєв елементарно продемонстрував, що Україну він розглядає як ТЕРИТОРІЮ, якою Україна була до 1991 року, не визнає її як державу, не визнає суттєві для Незалежності моменти, у т.ч. пов'язані з правописом. Крім того, він продемонстрував і своє невігластво, бо якби він читав Пушкіна, то не став би виколупувати козюльки зі свого носа.
За певним рахунком, це - міжнародний скандал, це - привід для реагування нашого МЗС, адже тема болюча, - пам'ятаймо, що у свій час досить жорстко зреагували майже всі країни СНД (Молдова, Білорусь, Естонія, Туркменистан, Казасхстан, Киргизстан тощо), а також ряд колишніх країн соцтабору, коли Москва в офіційних документах продовжувала у назвах і відповідних словосполученнях дотримуватися правопису СССР.
2011.08.04 | Kohoutek
Якби ви знали все, як треба, то й мудрість би була своя... ©
Манул пише:> Шановний, на цю тему вже написано більше тисячі розвідок, чому Тарас Шевченко у тому чи іншому контексті вживав слово "Україна" (Вкраїна) у різних варіантах, також з різними (варіативними) прийменниками - у т.ч. "в" і "на", а ви тут робите відкриття і підпрягаєтеся до Олеся Бузини.
Та невже просто-таки до Бузини? Це Ви вирахували з того, що я процитував Шевченка, не додавши до авторського тексту жодного слова?
> В часи Тараса Шевченка Україна була територією, державності не мала. У Тараса Шевченка зустрічаються обидва варіанти: "в" і "на". Коли він писав про Україну як самостійне утворення, він вживав "в", коли писав про степ широкий, тоді, зрозуміло і логічно, він хотів, щоб його поховали "НА МОГИЛІ", "НА ВКРАЇНІ МИЛІЙ". Це геть не принципове питання: ми маємо самостійну державу, офіційно прийнято вживання "в", а не "на". Нас підтримав Пушкін.
Якщо я процитую Пушкіна, який пише "на Украине" це теж буде вважатися підтримкою, чи Ви знову звинуватите мене в українофобії?
> І це питання не тільки правопису, це - психологія на рівні підсвідомості, це уособлення багатостолітньої історії бездержавної України, її московської колонії, яку Москва завжди хотіла мати за ТЕРИТОРІЮ, а не за державу.
Я все розумію, я не розумію лише того, коли великих цитують довільно і вибірково, лукаво замовчуючи те, що не подобається. Мені це здається лукавством і махінацією, а Вам?
Може, годі вже з кожного приводу оглядатися на Москву? Може, пора вже жити власним розумом і приймати рішення не за принципом "щоб москалю гикнулося", а винятково зі власних міркувань?
Так, "на Україні" - це пережиток тих часів, коли Україна була землею, а не державою. І що? Соромитися власної історії та гидувати власною традицією? Добре, в офіційному вжитку єдиний варіант - "в Україні", але чому традиційне, історичне, літературне "на Україні" в іншому контексті - соромно і неприпустимо? Чи не час вже збуватися комплексів меншовартості?
Можна позбуватися зовнішніх ознак меншовартості. Так, наприклад, деякі китаянки роблять собі європейський розріз очей, бо ж, зрозуміла річ, монголоїдні очі значно поступаються європейському - єдино правильному! - стандарту краси. Але це фактично й означає ВИЗНАТИ свою меншовартість, дивитися на себе очами іншого, прийняти його погляд як свій. А можна перестати соромитися власного вигляду і зрозуміти, що ці стандарти - умовність і суб'єктивність, що коли у тебе вузькі очі, це ще не означає, що вони - погані та некрасиві. І коли всі навколо тебе з широкими очами, то вузькі можуть бути не недоліком, а навпаки - вигідно вирізняти тебе на загальному одноманітному тлі.
Тільки "на Русі" і лише "в Росії". Але "в Україні" і "на Україні". Я не вважаю, що це - погано.
2011.08.04 | Манул
Re: Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя... ©
... а то скажуть - "моголи", будемо "моголами"?Шановний, мова йде про те, що:
1) президент сусідньої держави, найвища посадова особа в Росії дозволила собі висловлювати власні уподобання, у словосполученні з яким прийменником треба вживати назву сусідньої держави - України: у таких моментах, на такому рівні - то вже не просто балачки посполитого москаля;
2) нормальна людина, незаангажована, без спроби набздіти цю б тему не підняла: якою була підстава Мєдвєдєву почати ці просторікування? - єдиною: імперський фантомний комплекс (йому ногу відрізали, а він хоче почухати п'ятку, бо здається, що свербить);
3) пігмей Мєдвєдєв дозволив собі заперечити титана Пушкіна, який вживав слово Украйна у сполученні з прийменником "в", але якби він, Мєдвєдєв: а) був вихованою, освіченою людиною; б) відповідальним державним діячем; в) читав Пушкіна, - то, звичайно, ту глупість, необачно схвалену Ганною Герман, він би ніколи не ляпнув.
Тарас Шевченко ("в Україну ідіть, діти...") - то не для Мєдвєдєва, то для нашої янучарки Ганни Герман. Для Мєдвєдєва - їхній Пушкін.
2011.08.04 | Kohoutek
Re: Якби ви знали все, як треба, то й мудрість би була своя... ©
Манул пише:> ... а то скажуть - "моголи", будемо "моголами"?
Я не розумію такої логіки, що якщо росіяни називають нас "українцями", то ми повинні відмовитися від цього імені.
> Шановний, мова йде про те, що:
> 1) президент сусідньої держави, найвища посадова особа в Росії дозволила собі висловлювати власні уподобання, у словосполученні з яким прийменником треба вживати назву сусідньої держави - України: у таких моментах, на такому рівні - то вже не просто балачки посполитого москаля;
Президент сусідньої держави - росіянин. КОЖЕН росіянин має право висловлюватися щодо правил РОСІЙСЬКОЇ мови. Я не бачу в цьому нічого незвичайного. Ось якщо Мєдвєдєв накаже написати на посольстві РФ в Києві "Посольство РФ на Україні" УКРАЇНСЬКОЮ мовою - це інша справа. Але правила РОСІЙСЬКОЇ мови в РОСІЇ - це винятково РОСІЙСЬКА справа.
> 2) нормальна людина, незаангажована, без спроби набздіти цю б тему не підняла: якою була підстава Мєдвєдєву почати ці просторікування? - єдиною: імперський фантомний комплекс (йому ногу відрізали, а він хоче почухати п'ятку, бо здається, що свербить);
Та яка мені справа до того, що становить собою Мєдвєдєв? З чого Ви взяли, що мене треба переконувати в його нікчемності? Я і так в цьому не маю сумнівів!
> 3) пігмей Мєдвєдєв дозволив собі заперечити титана Пушкіна, який вживав слово Украйна у сполученні з прийменником "в", але якби він, Мєдвєдєв: а) був вихованою, освіченою людиною; б) відповідальним державним діячем; в) читав Пушкіна, - то, звичайно, ту глупість, необачно схвалену Ганною Герман, він би ніколи не ляпнув.
А якщо титан Шевченко вживав слово "Україна" у сполученні з прийменником "на", то Мєдвєдєв має право теж його так вживати?
2011.08.04 | Манул
Re: Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя... ©
... а то залізите на небо: «І ми не ми, і я не я, І все те бачив, і все знаю..."
Шановний, не треба вправлятися у демагогії – це заняття недостойне. Ми всі прекрасно розуміємо, що тема не обмежується мовознавчими проблеми, у цій ситуації її зміст геть політичний. Причому, саме політичного характеру їй додала наша Химка, хоч її ніхто не питав і не примушував давати коментар.
Почнемо з яйця, як казали латиняни, тобто, звідки виникла тема.
2-го серпня Мєдвєдєв зустрівся з вченими-істориками під час робочої поїздки у Володимир. В ході зустрічі виникла, зокрема, така розмова між Мєдвєдєвим і учасником зустрічі В.Уколовою:
«В.УКОЛОВА: И ещё хотела бы сказать об интернет-ресурсах. Нам необходима многоуровневая историческая энциклопедия, которая сочетала бы научный уровень, народный уровень, если хотите, и активное поле форм взаимодействия: рассуждений, суждений и споров об истории. Кстати говоря, аналогичные попытки создать такую энциклопедию, насколько я знаю, уже имеют место на Украине. В Украине, простите.
Д.МЕДВЕДЕВ: На Украине. Это там, у них, «в» Украине, а у нас «на» Украине говорят. Это соответствует нормам русского языка».
От такий дуже короткий, але симптоматичний епізод.
Тепер від яєць перейдемо до наших баранів та овець.
Мєдвєдєв посилається на норму рос. мови, Ганна Герман йому аплодує. Зазначимо, що творець рос. літературної мови, її норм Пушкін вживав по відношенню до слова «Украйна», що для нього означало те ж саме, що і «Украина», прийменник «в», зокрема, в поемі «Полтава». Причому в епізоді, де мова йде не про територію, а про державне утворення, оскільки Пушкін до того ж вклав в уста гетьмана Мазепи чітко виражену думку: «Но независимой державой Украйне быть давно пора».
Слово «україна», у множині – «україни», в давнину означало великі обширні території, краї. Походить слово із українського фольклору (можливо, за аналогією з "палестинами"), історично і географічно це території на місці зруйнованої ордою праукраїнської держави - т. зв. Київської Русі (а це від Дунаю до Кавказу).
Від самої назви почали називати таким чином і люд, який населяв ці «україни» - українці, згодом – козаки, що було поняттям ідентичним (чит.: «Ой по горах, по долинах, по широких українах, ой там козак похожає»).
З часом україни потроху об’єдналися і почали називатися одним власним іменем – Україна (що зафіксовано у відомому літописі). Це з одного боку – територія, яка відповідала межам Київської Русі («на Україні»), з іншого – соціально-політичне утворення, представники якого (українці, козаки) боролися за власну державність і самостійність («в Україні»).
Україна за часів Хмельницького стала державою, потім державність втратила, стала автономією у складі Російської імперії (завдяки чому Московія і стала імперією). Зрозуміло, що ніяких норм рос. мови у 18 ст. не було, але в документах Малоросійської колегії традиційно до автономії (коли вживалось слово Україна) писали «в Україні».
Таку норму і закріпив творець російської літ. норми Пушкін.
З часом і українська автономія зникла, Малоросія повністю витіснила поняття «Україна». За радянських часів Україна продовжувала залишатися колоніальною територією (т.зв. – внутрішні колонії поряд з Кавказом, Прибалтикою, Середньою Азією, Польщею, Фінляндією тощо, на відміну від зовнішніх, в Рос. імперії зовнішніми колоніями були Аляска, Манчжурія, кол. Порт-Артур). Тому вживання словосполучення «в Україні» в СССР вважалося антирадянським з відповідними каральними висновками для тих, хто так говорив чи писав.
Отже ця мовознавча проблема в СССР продовжила мати політичний характер.
1991 року Україна здобула незалежність, як і цілий ряд колишніх т. зв. радянських республік. Ясно, що змінились назви, виникли нові поняття, і рос. мова мала на ці зміни реагувати.
До 1991 р. і в рос. мові, і в українській "нормою" було однакове словосполучення - «на Україні». Після 1991 р. правилом українського правопису і нормою конституційного права стало вживання «в Україні».
Якби Москва справді погодилася на незалежність України, якби Москва ставилася до України як до гарного сусіди, якби Росія не претендувала на Україну, якби вона не робила потуги повернутися до імперського стану (а це неможливо, бо згідно з законом історії будь-яка імперія приречена на загибель, гадаю, що не дуже через великий проміжок часу Росія стане Московією в межах князівства часів до Івана Лютого), то чи б так вона притримувалася явно застарілої норми з уживанням прийменника «на» в устах її речника російського президента Мєдвєдєва?
Питання риторичне.
Бачте, з тієї розмови між Мєдвєдєвим і Уколовою можна зробити висновок, що, якщо за радянських часів словосполучення «в Україні» вважалося антирадянським висловлюванням з відповідними каральними висновками, то сьогодні в сучасній Росії вживання словосполучення «в Украине» з боку російських громадян вважається антидержавним злочином.
Гадаю (не дай, Боже), Мєдвєдєв, ФСБ того висловлювання Уколовій не простять. А жаль, бо розумних людей в Росії залишається все менше. А по відношенню до України їх можна перелічити на пальцях однієї руки.
2011.08.04 | Kohoutek
Ще полякам напишіть. Вони теж не в курсі, що na Ukrainie - це україножерство.
Цікаво, чому це їм досі сходить з рук?2011.08.04 | Манул
Re: Ще полякам напишіть. Вони теж не в курсі, що na Ukrainie - це україножерство.
Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя...2011.08.04 | Pavlo Z.
Я вже десь півроку ігнорую ресторани й кафе "Козирної карти". Довго не міг в'їхати, чому
на їхніх офіціантів, які вперто не спілкуються мовою клієнта, не діє недавання чайових - те, що в інших "точках" діє безвідмовно максимум з третього разу. Потім взнав, що всі чайові у них скидаються в "котел", 40% іде адміністрації і барменам, а 60% ділиться між усіма офіціантами ПОРІВНУ! - незалежно від того, хто як кого обслуговував і скільки чайових приніс. Тож їм на клієнтів - глибоко наплювати. Росіяни і в громадському харчуванні не терплять індивідуалізму, чиста тобі "община" чи "колхоз".2011.08.04 | ОЛЕСЯ
Re:Гарний вислів "де совість мала бути!..." з яких країв, якщо не таємниця?
Я такого не чула, але оцінюю на всі 100, бо краще й не можна сказати про стецько германське коровіцинське опудало. Принаймі це не по львівськи, де зростав "талант" ленінської молодички ( газетка така колись виходила у Львові, де пані про колгоспні досягнення описувала/корегувала). Тільки плакати вже нам не треба, нам треба добре вивчитися, щоб такі "кавалки" навіть не могли пропхатися далі ситка зливу. Кажуть дурні щастя мають, от на тому вона й їде, що аж радницею стала, але у якого президента? За нормальних обставин їй би навіть мітли не доручили. Повна бездарність! Цікаво, так за років 100 чи буде хоч якась згадка про неї в історії новітньої України, чи буде так , як у казці "Жила-собі коровка ( навіть не корівка) і не було з неї ніякого пожитку господарям. Вирішили продати її на ярмарку, але по дорозі вона зірвалася з ланцюга, та до Києва погнала, бо слово таке від тарганів-прусаків почула "ПОЛІТИКА". І уявилася вона їй... зеленішим полем. Коров'яча ментальність, аби щось румиґати...2011.08.05 | Манул
Re:Гарний вислів "де совість мала бути!..." з яких країв, якщо не таємниця?
ОЛЕСЯ пише:> Я такого не чула, але оцінюю на всі 100, бо краще й не можна сказати про стецько германське коровіцинське опудало. Принаймі це не по львівськи, де зростав "талант" ленінської молодички ( газетка така колись виходила у Львові, де пані про колгоспні досягнення описувала/корегувала). Тільки плакати вже нам не треба, нам треба добре вивчитися, щоб такі "кавалки" навіть не могли пропхатися далі ситка зливу. Кажуть дурні щастя мають, от на тому вона й їде, що аж радницею стала, але у якого президента? За нормальних обставин їй би навіть мітли не доручили. Повна бездарність! Цікаво, так за років 100 чи буде хоч якась згадка про неї в історії новітньої України, чи буде так , як у казці "Жила-собі коровка ( навіть не корівка) і не було з неї ніякого пожитку господарям. Вирішили продати її на ярмарку, але по дорозі вона зірвалася з ланцюга, та до Києва погнала, бо слово таке від тарганів-прусаків почула "ПОЛІТИКА". І уявилася вона їй... зеленішим полем. Коров'яча ментальність, аби щось румиґати...
Цілком згоден, суть Вами спіймано на ті ж 100%. Я колись писав:
http://ord-ua.info/2010/10/11/ganna-german-yak-dzerkalo-regionalnoyi-revolyutsiyi/?lpage=1
Стосовно совісті: край, де я народився, виріс і увесь залишився в ньому разом з захованою у садочку пуповиною - Південний Схід України, точніше - захід Донецького кряжу, степ, кам'яні кручі і балки, 135 км від Запоріжжя, 102 км від Донецька, 44 км від Гуляйполя. Мій земляк - Василь Васильович Цвіркунов, без якого ніхто б не знав про Параджанова, Іллєнків, Миколайчука, Осику, Земляка, Балаяна (до того ж) і т.д.
2011.08.05 | ОЛЕСЯ
Re: Красно дякую за відповідь!!! СЛАВА ТІЙ ЗЕМЛІ, яка для Вас найрідніша!
Душу зігрівають думки, що є Українські люди, які і пожартувати вміпть і попрацювати не соромляться. Це підсилює віру, що можна і треба вперто йти до мета. Визначитися чого дійсно хочу і тепршливо, наполегливо, безповоротно. Вірте чи ні, але за Цвіркунова я раз таки чула від друзів- мистців. Не знаю чи це та сама людина, бо не пам'ятаю імені ( а може й ніколи не знала), але з Вашої розповіді - ніби той сам. Якщо можу попросити Вас написати трішечки більше про таку цікаву постать і y кінематографії ,та у мистецтві назагал. Ви у такій поетично- лаконічній формі змалювали свою малу Батьківщину, що я не можу позбутися бажання довідатися більше. Українцям дуже важливо знати про своїх корифеїв. Інформації обмаль про все національне, а ще сусіди -зозулі "розтягають", що погано лежить. Буду вдячна за увагу. Щасти Вам, Боже!2011.08.05 | Манул
Re: Красно дякую за відповідь!!! СЛАВА ТІЙ ЗЕМЛІ, яка для Вас найрідніша!
ОЛЕСЯ пише:> Душу зігрівають думки, що є Українські люди, які і пожартувати вміпть і попрацювати не соромляться. Це підсилює віру, що можна і треба вперто йти до мета. Визначитися чого дійсно хочу і тепршливо, наполегливо, безповоротно. Вірте чи ні, але за Цвіркунова я раз таки чула від друзів- мистців. Не знаю чи це та сама людина, бо не пам'ятаю імені ( а може й ніколи не знала), але з Вашої розповіді - ніби той сам. Якщо можу попросити Вас написати трішечки більше про таку цікаву постать і y кінематографії ,та у мистецтві назагал. Ви у такій поетично- лаконічній формі змалювали свою малу Батьківщину, що я не можу позбутися бажання довідатися більше. Українцям дуже важливо знати про своїх корифеїв. Інформації обмаль про все національне, а ще сусіди -зозулі "розтягають", що погано лежить. Буду вдячна за увагу. Щасти Вам, Боже!
Дуже дякую Вам, щиро і уклінно.
Додаю коментарі з мого "13-го місяця", зокрема, про Цвіркунова і Параджанова. Л.В. Костенко була дружиною В.В., на автівці В.В. "Запорожець" з ручним управлінням вони удвох відвідували наші краї (подорожуючи Україною), Ліна Василівна була у непідробному захваті. Про наш край і людей вона дуже гарно сказала на вечорі пам'яті В.В. у Будинку кінематографістів 2007 року на його 90-річчя, в інтернеті трохи є.
8) С. 267. Параджанов Сергій Йосипович (09.01.1924–21.07.1990) – геніальний український кінорежисер, народний артист України (1990); вчився на вокальному відділенні Тбіліської консерваторії і будівельному факультеті Тбіліського інституту інженерів залізничного транспорту, закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії (1951, майстерня Ігоря Савченка, дипломна робота «Молдавська казка»). Автор фільмів «Андрієш» (1955), «Наталя Ужвій», «Золоті руки», «Думка» (всі – 1957), «Перший хлопець» (1958), «Українська рапсодія» (1961), «Квітка на камені» (1962, у співавторстві з А. Слісаренком), «Тіні забутих предків» (1965, за мотивами творів Михайла Коцюбинського), «Колір гранату» (1969), «Легенда про Сурамську фортецю» (1984), «Ашик-кериб» (1988, за мотивами поеми Михайла Лермонтова), ряду документальних фільмів і кіносценаріїв. Написав сценарій до фільмів «Етюди про Врубеля», «Лебедине озеро. Зона» (разом з Юрієм Ільєнком; обидва – 1989). Фільм «Тіні забутих предків був удостоєний 16 призів на багатьох міжнародних фестивалях, зокрема, премії міжнародного кінофестивалю у Мардель-Платі (Аргентина, 1965), Кубка фестивалю фестивалів (Італія, 1965), Золотої премії у Салоніках (Греція, 1966), премії Британської академії (1966) та ін. 1965-1968 рр. разом з іншими відомими діячами української науки та культури протестував проти масових політичних арештів в Україні. Зазнавши переслідувань і намагаючись уникнути арешту, був змушений виїхати до Вірменії. 1971 р. повернувся до Києва. 17.03.1973 р. був заарештований і засуджений до тривалого ув’язнення. Завдяки міжнародній кампанії протесту звільнений 30.12.1977 р. Зважаючи на заборону жити і працювати в Україні, оселився у Тбілісі. І надалі зазнавав переслідувань з боку радянських репресивних органів. Через ідеологічну цензуру не вийшли фільми Параджанова «Intermezzo» (за Михайлом Коцюбинським), «Київські фрески», «Ікар», «Сповідь».
9) С. 267. Цвіркунов Василь Васильович (21.12.1917-20.11.2000) – заслужений діяч мистецтв України (1993), академік Академії мистецтв України, кандидат філологічних наук (1959). Народ. в селі Новоукраїнка (колишній Гайчур) Куйбишевського району Запорізької області, закінчив філологічний факультет Ворошиловградського педінституту (1938); 1939-1943 – служив в армії, учасник нім.-рад. війни, отримав тяжкі поранення, нагороджений бойовими орденами і медалями; 1944-1955 – начальник спецшколи Військово-повітряних сил Міністерства оборони СРСР; 1955-1959 – аспірант Академії суспільних наук (Москва); 1962-1973 – директор Київської кіностудії художніх фільмів ім. Олександра Довженка; 1973-1986 – старший науковий співробітник, завідувач відділу кінознавства Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. Максима Рильського АН УРСР; 1988-2001 – декан факультету кінематографії та телебачення, професор Київського інституту театрального мистецтва ім. Івана Карпенка-Карого.
2011.08.07 | ОЛЕСЯ
Re: Ще раз Красно дякую за увагу і відповідь!!!
Ваша хоча коротка, але дуже інформативна довідка і про Цвіркунова та Параджанова повернули мене у середиму 80тих. Наше маленьке молодіжне товариство якраз вийшло з кінотеатру, де закінчилася мистецька тризна по св.п.Миколайчуку. Білий птах з чорноя відзнакою назавжди відлетів у засвіти... Було дуже сумно. Після вбивства Володимира Івасюка КДБістами у 1979 р. я ще мала трохи відради у таланті Миколайчука. Це були мої улюблені мистці, ними й залишилися до нині.Памятаю, що йшли ми дуже пригнічені векикою втратою національної культури. Власне , якщо не помиляюся, саме тоді наш товариш, студент режисури Інституту ім. Карпенка Карого згадав прізвище ВВ. як причетного до вшанування померлого у такий спосіб. Це був єдиний раз, що чула про цю людину. Дивуюся, що при Вашій згадці так скоро пригадала. Маю звичку для кращого запамятовування проводити паралель поміж прізвищами і подіями, явищами. Тоді ще майнула думка, чому наш домашній цвіркун мав би мати закінчення ов, але пригадала Чехова і чергування голосних.Тепер я, завдяки Вам ще довідалася, що св.п. ВВ Був чоловіком Ліни Костенко. Поряд з Лесею Українкою п. Ліна завжди у моїх думках. Плекаю надію, що Ваш допис прочитають більше людей та збагатяться знаннями про справжніх патріотів України і бодай на крихту будуть кращими людьми, бо інколи читаю тут деякі дописи і не можу зрозуміти і повірити чи дехто настільки обмежений у знаннях і доброму вихованні чи робить гармидер за 30 срібних , чи від безділля.. Ми всі прагнемо до кращого і так повинно бути, але щоб було те краще треба докладати багато праці і розумової і фізичної. Більш того - досягнене ніколи не залишиться на тому самому рівні. Його треба постійно підтримувати. Може до Вікіпедї було б добре подати.іАле сьогодні я святкую нашу правдиву українську безкорисність та доброзичливість завдяки Вам. Нехай сонячними та погідними будуть Ваші дні на Многая Літа. Уклінно,2011.08.05 | Evgen.I
Re: Масковскає нарєчіє русько-української мови у ХYIIІ ст. назвало себе язиком та стало воювати
проти матері-мови.2011.08.05 | Манул
Re: Масковскає нарєчіє русько-української мови у ХYIIІ ст. назвало себе язиком та стало воювати
Evgen.I пише:> проти матері-мови.
Коли відомого російського історика Ключевського (1841-1911) на одній із лекцій у Московському університеті запитали, як говорили у Київській Русі, він відповів: "Так, як тепер говорять у Малоросії" (лекція 17-а).
Прізвище автора "Хоженія за три моря" - Афонасій Микитин, а не Нікітін.
Зокрема, він писав: "За молитву святых отець наших, Господи Исусе Христе, сыне божий, помилуй мя раба своего грешнаго Афонасья Микитина сына". Себе він називав "яз русин", а не "русскій". Твір написано давньоукраїнською мовою. Переді мною хрестоматія "Древняя русская литература", М., 1980, посібник для філологічних факультетів. Хрестоматія має словник, у якому подається переклад не зрозумілих для сучасного російського читача слів (більше 1000 лексем). Третина з них - церковно-слов'янські, третина - запозичення з грецької, инших мов, діялектизми, третина - українські, напр.: абы - если бы; багрець - красная краска; бесприкладно - беспримерно; блазень - обманщик; бороня - оборона; вапно - известь; витають - обитают; выдруковать - напечатать; выныкнути - высунуться; выринутися - вырваться; глум - издевательство; дияти - делать; женуть - гонят; жито - посевы; вырий - тёплые края і т.д.
Тредіяковський в одній із своїх робіт писав, що російською мовою треба вимовляти і писати "Кыйив", а не "Киев", тому що у "Повісті минулих літ" засновник Києва - "Кый, а не Кий". Ще у виданнях 19-го ст. у давньоруському тексті «Повісті минулих літ» засновник Києва називався «Кый», за радянських часів текст «Повісті» було сфальсифіковано, та ж помилка збереглася і до наших часів. Я вже не кажу про Афонасія Микитина – давно вже пора показати москалям, хто ж насправді автор «Хоженія» - Нікітін чи Микитин. Чому всім нашим мовознавцям це по бубну? Чому москалі у нас вкрали НАШУ літературу (разом з назвою держави Русь), а ми мовчимо?
2011.08.05 | Evgen.I
Re: Масковскає нарєчіє русько-української мови у ХYIIІ ст. назвало себе язиком та стало воювати
Вдячний Вам за ґрунтовне обґрунтування вислову.2011.08.05 | Hadjibei
Чому по бубну? - "Якби ви вчились так як треба..."
Зрештою, українська філологія як наука впродовж 20 ст ледве животіла внаслідок систематичних погромів. А потім усі кинулися в політику.В результаті дотепер не маємо загального правопису.
2011.08.17 | Мірко
Re: Масковскає нарєчіє русько-української мови у ХYIIІ ст. назвало себе язиком та стало воювати
2011.08.22 | Манул
Герман визнала, що з базарною Химкою вона може позмагатися (л)
http://www.pravda.com.ua/news/2011/08/22/6520816/ГЕРМАН ВИЗНАЛА, ЩО КАЖЕ ЗАЙВЕ
Понеділок, 22 серпня 2011, 19:06
Радник президента з гуманітарних питань Ганна Герман визнає, що іноді говорить багато зайвого як для чиновника.
Про це вона заявила на прес-конференції, передає УНІАН.
"Я дуже часто забуваю, що я при владі, і починаю забагато говорити такого, чого людині з апарату не треба говорити. Але таке є життя, така є моя суть", - сказала Герман.
Вона зазначила, що і надалі у своїх виступах ламатиме стереотипи чиновників і говоритиме те, про що думає.
"Поки зможу. А як не зможу - то нема чого там сидіти", - наголосила радник президента.