Арешт Юлії Тимошенко – це та межа, яка відділяє українську «гласність» від білоруської диктатури. Я навмисно не використовую термін «демократія». Бо якщо розібратися, в нас її ніколи не було. А у спадок від СРСР залишилася горбачовська гласність. Ми можемо вільно говорити, писати, - і то, ці привілеї має далеко не кожен з нас. Однак вільно говорити – це ще не демократія.  На двадцятому році незалежності український народ досі не може демократичним шляхом міняти владу. Кожного разу українські та європейські політики грають у виставу під назвою «чесні вибори». Це було потрібно Європі, аби ненароком не штовхнути українську владу в обійми російського ведмедя, як це сталося з Лукашенком.  

Однак ті, хто працював головами дільничних комісій або членами окружних комісій, знають: демократичних виборів ніколи не було. Просто кожного разу голосування налаштовували під конкретні обставини, які могли співпадати чи не співпадати з думкою населення. Звичайно, що думка електорату певним чином все одно враховувалася. Якщо, наприклад, свого часу СДПУ (0) мала 1-3% підтримки, то вона не могла намалювати  собі 30%, а лише 7%. Цих виборчих механізмів не розуміли в Партії Регіонів, і коли в 2004 році надули з 9% підтримки Януковича більше 50%, - «трюк» не пройшов.  

Отже наша мета – створити та форсувати в Україні такі обставини, при яких перемога на виборах Партії Регіонів була б невигідна. В такому разі голоси виборців припишуть іншим партіям, які, може і не такі класні, як би нам хотілося, але, тим не менш, не зможуть узурпувати владу на даний момент. Як наслідок Янукович до 2015 року залишиться з ворожим до нього парламентом, що перетворить його у другого Ющенка. Шах і мат.

Яке це має відношення до арешту Юлії Тимошенко і чому я згадав про це в першому реченні своєї статті? Пояснюю: зі вчорашньої ночі в Києві розбите наметове містечко БЮТ. Для кожного з нас – це добра нагода долучитися зі своїми вимогами та розхитати владну вертикаль, яка так старанно вибудовувалася протягом останнього року. Це має звучати щось на кшталт «УСІ НА МАЙДАН!». Поповнивши ряди наметового містечка, ви не стаєте «юлефаном». Кожний має йти на Майдан по своє. Студенти – за звільнення Табачника, підприємці – проти Податкового кодексу, пенсіонери – проти пенсійної реформи тощо.

Арешт Тимошенко не повинен пройти для влади безкарним. Не тому, що «Юля – богиня», а тому, що після неї візьмуться за нас. Рано чи пізно прийдуть за всіма, хто мав відношення до Помаранчевої революції. Це помста імені Віктора Януковича. Повірте мені, коли суспільство буде до цього готове, посадять і Рибачука, Стеця, Кириленка. Потім спустяться ще нижче і будуть садити рядових партійців БЮТу, Нашої України, Народної самооборони. Врешті-решт, все одно настане час, коли до вас, не бютівця, не політика, не журналіста, постукають у двері і попросять протягом п’яти хвилин спуститися «з речами на вихід».     

Ми можемо цього не допустити. Достатньо проявити свою громадянську позицію і сміливо вийти на Майдан. Якщо не маєте можливості ночувати в наметах, просто приходьте кожного вечора. Чим більше людей там буде, тим більше у нас шансів на гідне майбутнє. Врешті-решт, автору цієї статті усього двадцять чотири роки. І я не хочу своє єдине дорогоцінне життя погубити в Україні Януковича. В країні без майбутнього, де кожного дня тебе може укатати в асфальт якийсь мажор. В країні нереалізованих можливостей, де замість твоїх навичок і талантів дивляться, ким у тебе працює батько. Україна Януковича – проклята країна, і ми будемо прокляті разом з нею, якщо не поміняємо цю владу сьогодні. 

Станіслав Полянський 

Відповіді

• 2011.08.06 | Alexx

  Re: Не віддамо свою країну!

  Тимошенко не опозиція, Тимошенко злочиниця не менша за Януковича, і до нього черга дійде.