Відповіді

• 2011.08.11 | rais

  Ми знаємо, що і в ті "таємні" архиви можна насовати відповідних "закладок"...

  Саме таким чином можна маніпулювати підсвідомістю суспільства і доводити небажаність люстрації...
  Старий лис Кравчук так між крапельками дощу всі 20 років консервує комдонівську систему в Україні. А Україні потрібні системні зміни, а не бутафорія

• 2011.08.11 | sad

  Почитайте архіви які досліджував Василь Шкляр 13 років

  Почитайте Шкляра http://sad.te.ua/forum/viewtopic.php?f=7&t=13&p=67#p67

• 2011.08.11 | Мартинюк

  Угу - як "добре" що всі ті архіви закриті і їх нам не показують

  А "радикальні герої " все це одностайно схвалють.

• 2011.08.12 | Манул

  Re: Люстрація: знову локша на вуха

  1. Якби в Україні було прийнято закон про люстрацію, наша держава мала б зовсім інший вигляд, вона була б уже членом ЄС (Европейського Союзу).
  2. Історія не має умовного способу. Але якбитологія дає змогу робити аналіз, віднаходити помилки, - втім, вся річ у тому, що в історії помилки повторюються з фатальною послідовністю, особливо це стосується нашої країни. Все сталося, як і повинно статися. Іншого шляху, коли 1 грудня 1991 р. на виборах від нац-дем. сил кандитувало кілька представників (Чорновіл, Лук'яненко, Юхновський і т.д.), в Україні не було. Україна зайшла в глухий кут. Поки що визначити, як вона зможе вийти з цього стану, важко чи й неможливо.
  3. Той парламент, який залишився у спадок незалежній Україні від СССР, закон про люстрацію не прийняв би. 8 грудня 1991 р. треба було розпустити той совєтський парламент і призначити нові вибори. Кравчук, зрозуміло, на це не пішов, він повністю був залежний від ком. більшості в парламенті. Чомусь опозиція у Верховній Раді і не заїкнулася про необхідність перевиборів, дала змогу кол. комвладі об'єднатися з криміналом, грабувати Україну, довести державу до сьогоднішнього стану.
  4. В люстрації проблема агентури органів державної безпеки стоїть на четвертому місці, ТО НЕ ГОЛОВНЕ!!! Головне в люстрації - не дати можливості колишній владі залишитися в незалежній державі (Польщі, Литві, Чехословаччині, Угорщині, Україні і т.д.) при владі.Тобто першим пунктом закону про люстрацію повинна бути заборона на участь у всіх представницьких і державних органах колишніх працівників апаратів КПРС (КПУ) від парткомів на правах РК КПУ до ЦК КПУ (РК ЛКСМУ до ЦК ЛКСМУ), другим пунктом - та ж заборона стосовно представників виборних партійних, комсомольських і державних органів, третім - працівників КГБ. Стосовно агентури КГБ - ніяких викриттів, вони нічого б не дали, було б з десятків самогубств агентів, які були завербовані і співпрацювали під примусом. До речі, кількість працівників і агентури 5-х (ідеологічних) підрозділів складала 12% від усієї кількості штатних працівників КГБ та агентурного апарату органів КГБ.
  Закон мав передбачити заходи стосовно вилучення із СБУ усіх оперативних обліків (у т.ч. і обліків агентури), створення органу, який мав відповідати за архіви і працювати з ними. Архіви мали б використовуватися лише у випадку перевірки кандидатів на посади у державних органах чи на виборах у представницькі органи. Все!!!
  Марчук ввів в оману парламент, суспільство своїми розпатякуваннями про шкоду люстрації, залякуваннями (а в парламенті сиділа досить значна кількість агентури КГБ), він зациклив увагу людей лише на проблемі агентури КГБ, хоча, повторюю (а так встановлено в законах про люстрацію у всіх країнах Центральної і Східної Европи, де такі закони було прийнято) - то питання четвертого ступеня. Така ситуація дозволила тим, хто мав доступ до архівів, чи працював з агентурою КГБ до 1991 р., підчепити на гачок агентів, шантажувати їх як у політичних цілях, так і чисто меркантильних.
  5. Як сьогодні розпізнати кол. агентуру КГБ? Просто: це ті, хто найбільше кричить про необхідність прийняття закону про люстрацію, вимагаючи оприлюднити дані про агентуру; хто є найбільшим радикалом у критиці КГБ (90% - то міфи, правда про КГБ зовсім в іншому, але ніхто не хоче знати правду - у тому й трагедія); ті, чия поведінка є в окремих випадках не зовсім логічною і адекватною; хто ніякої користі незалежній Україні не дав, хоча з боку таких персоналій розпатякувань про незалежність найбільше (тут і Фройд був би до шмиги).
  Ясно, що, перебуваючи на гачку, боячись викриття, вони своєю поведінкою продовжують завдати Україні дуже великої шкоди. Коли я читаю чи чую їхні виступи (у т.ч. і дуже знайомих мені людей), мені стає страшенно сумно.