Пізнай себе....
08/13/2011 | Леонід
• Шановні освітяни,вчителі,учні,насамперед, старших класів! Викладачі і студенти ВНЗ! Вітаючи Вас з першим днем нового навчального року, з Днем знань і щиро бажаючи Вам всіх гараздів,не можу не привернути Вашу увагу до проблеми, яка не вирішена за 20 років незалежності і від вирішення якої залежить доля України,якою вона буде. Мова про розвиток самобутності націй і народів України та формування особистості кожного із нас,громадян України.
• На жаль ,ми часто-густо забуваємо про статтю 11 Конституції України, за якою держава сприяє розвитку мовної,культурної,релігійної,ЕТНІЧНОЇ самобутності всіх націй і народів України. Та ми маємо з Вами розуміти, що про розвиток самобутності , якому держава лише сприяє, треба подбати нам самим, кожному із нас через формування особистості ,насамперед, в єдності із розвитком самобутності нації,народу,до якого ми належимо. Як заповідав Григорій Сковорода,повторюючи слова багатьох філософів,” Пізнай себе..Пізнай свій народ - і ти пізнаєш світ,пізнаєш Бога,всесвітній розум,пізнаєш істину ”. Адже,” що компас на кораблі,то Бог в людині” і “ чим хто у більшій злагоді із Богом, тим більш мирний і більш щасливий”. Гукав нас знати народ свій і Т.Шевченко,щоб усвідомлювати “що ми ? Чиї сини? Яких батьків?”.
• Тож почнемо пізнавати і не забувати,сини якої нації ми,якого народу, дбаючи про розвиток самобутності останніх через відповідне формування особистості, шануючи ,насамперед, рідну мову, як свої корні, як природній засіб духовного зростання. Бо , як стверджує Церква. зокрема, вустами Митрополита Іларіона(Огієнка),”рідна мова-то основний родючий грунт кожної віри. Рідна мова - шлях до Бога. Хто не міцний у рідній мові, той не міцний і в вірі батьків своїх”.
• Як слушно наголошує доктор філологічних наук,громадський і політичний діяч Анатолій Погрібний, узагальнюючи сказане про мову до нього, “ рідна мова - то не так та мова, якою індивідуумові з різних причин випало у житті спілкуватися( було б просто аморальним вирішувати це питання суто егоїстично), і навіть далеко не завжди мова мамина(бо скільки ж тих мам,повторюю, відбилося од свого слова та і чад своїх скалічило!), як саме родова мова кожної людини, мова її роду,принаймні найближчих до кожної людини поколінь ”. Без рідної мови ”ми – “ ніби чужі самі для себе”, і часом для того,щоб згадана мовно-родова основа до нас озвалася та нам увиразнилася,нам потрібні якісь стресово-виняткові ситуації”.
• То ж не станемо чекати таких ситуацій, а почнемо уже з перших днів користуватися рідною мовою як робочою не тільки і не стільки на уроках,лекціях, вивчаючи її як один із предметів, як якусь іноземну, яку знають та користуються при потребі,нагоді,в окремих випадках,а повсякчасно,своїм особистим прикладом,насамперед прикладом вчителів, викладачів налагоджуючи вказану мовно-родову основу,долаючи спекуляції навколо мови із захистом прав не націй,народів,а мовних груп,зокрема,»російськомовних», спростовуючи брехню і долаючи зло. Будемо пам’ятати слова Г.Сковороди:” Не можна пізнати себе і свій народ в сонмищі брехні та зла”. Щоб не про нас, як про зрадників рідної мови,були гіркі слова поета В. Іващенка :” Ви такого в світі не бачили:рідну мову сприймають в штики. Люду хочеться бути безбатченком-ваше право, пани байстрюки “. Чи слова Т.Шевченка про таких людей,”перекотиполе”,” бур’ян ”.
• Мої слова, як українця за національністю,члена ініціативної групи громадянської акції “ Калинова гілка ”, яка кличе “ Українською? Так!” до поширення української мови насамперед серед українців за національністю, адресовані Вам,українці за національністю,вчителі,викладачі, учні старших класів, студенти! Побратими-українці! Без нас з Вами ніхто не порятує українську мову,націю,етнос, яким за визначенням фахівців загрожує зникнення вже через якихось 40 років.Здолаємо гріх байдужості,зневіри та приреченості, прокинемося,щоб пізнати себе,свою націю, свою відповідальність як більшості суспільства за стан справ в державі,щоб усвідомити значення для цього єдності нації і рідної мови, без якої немає нації! Тож шануймо рідну українську мову, спілкуймося українською без марних сподівань на владу,без війни з Табачником і очікування чогось зверху,бо для цього не потрібні якісь кошти,дозволи,а лише наша воля! Шануючи рідну українську мову, переконуючи батьків, не забуваймо про право представників інших націй на розвиток мовної самобутності і відповідного формування особистості кожного, будемо сприяти цьому,не забуваючи водночас,що державною мовою може бути лише мова нації,яка має більшість в суспільстві. В Україні це-українська нація і державна мова українська. Інші нації,зокрема,російська не мають такої більшості ,а тому вимоги про надання,зокрема,російській статус у другої державної не мають законних підстав..Тож не дамо лукавим людям скористатися нашою байдужістю(немає значення!) ,залишити нас і надалі “ безбатченками “,”байстрюками”,”перекотиполем”,”бур’яном».
• Кличу залучатися до громадянської акції “Калинова гілка”. І хай нам щастить !Ваша думка,Ваше слово і Ваші дії,шановні освітяни,побратими - українці?!
• Леонід Пінчук ,Миколаїв, шанувальник і дописувач А.Погрібного, член ініціативної групи громадянської акції “ Калинова гілка ” тел..(0512)252884, e-mail: leopin@ukr.net
• На жаль ,ми часто-густо забуваємо про статтю 11 Конституції України, за якою держава сприяє розвитку мовної,культурної,релігійної,ЕТНІЧНОЇ самобутності всіх націй і народів України. Та ми маємо з Вами розуміти, що про розвиток самобутності , якому держава лише сприяє, треба подбати нам самим, кожному із нас через формування особистості ,насамперед, в єдності із розвитком самобутності нації,народу,до якого ми належимо. Як заповідав Григорій Сковорода,повторюючи слова багатьох філософів,” Пізнай себе..Пізнай свій народ - і ти пізнаєш світ,пізнаєш Бога,всесвітній розум,пізнаєш істину ”. Адже,” що компас на кораблі,то Бог в людині” і “ чим хто у більшій злагоді із Богом, тим більш мирний і більш щасливий”. Гукав нас знати народ свій і Т.Шевченко,щоб усвідомлювати “що ми ? Чиї сини? Яких батьків?”.
• Тож почнемо пізнавати і не забувати,сини якої нації ми,якого народу, дбаючи про розвиток самобутності останніх через відповідне формування особистості, шануючи ,насамперед, рідну мову, як свої корні, як природній засіб духовного зростання. Бо , як стверджує Церква. зокрема, вустами Митрополита Іларіона(Огієнка),”рідна мова-то основний родючий грунт кожної віри. Рідна мова - шлях до Бога. Хто не міцний у рідній мові, той не міцний і в вірі батьків своїх”.
• Як слушно наголошує доктор філологічних наук,громадський і політичний діяч Анатолій Погрібний, узагальнюючи сказане про мову до нього, “ рідна мова - то не так та мова, якою індивідуумові з різних причин випало у житті спілкуватися( було б просто аморальним вирішувати це питання суто егоїстично), і навіть далеко не завжди мова мамина(бо скільки ж тих мам,повторюю, відбилося од свого слова та і чад своїх скалічило!), як саме родова мова кожної людини, мова її роду,принаймні найближчих до кожної людини поколінь ”. Без рідної мови ”ми – “ ніби чужі самі для себе”, і часом для того,щоб згадана мовно-родова основа до нас озвалася та нам увиразнилася,нам потрібні якісь стресово-виняткові ситуації”.
• То ж не станемо чекати таких ситуацій, а почнемо уже з перших днів користуватися рідною мовою як робочою не тільки і не стільки на уроках,лекціях, вивчаючи її як один із предметів, як якусь іноземну, яку знають та користуються при потребі,нагоді,в окремих випадках,а повсякчасно,своїм особистим прикладом,насамперед прикладом вчителів, викладачів налагоджуючи вказану мовно-родову основу,долаючи спекуляції навколо мови із захистом прав не націй,народів,а мовних груп,зокрема,»російськомовних», спростовуючи брехню і долаючи зло. Будемо пам’ятати слова Г.Сковороди:” Не можна пізнати себе і свій народ в сонмищі брехні та зла”. Щоб не про нас, як про зрадників рідної мови,були гіркі слова поета В. Іващенка :” Ви такого в світі не бачили:рідну мову сприймають в штики. Люду хочеться бути безбатченком-ваше право, пани байстрюки “. Чи слова Т.Шевченка про таких людей,”перекотиполе”,” бур’ян ”.
• Мої слова, як українця за національністю,члена ініціативної групи громадянської акції “ Калинова гілка ”, яка кличе “ Українською? Так!” до поширення української мови насамперед серед українців за національністю, адресовані Вам,українці за національністю,вчителі,викладачі, учні старших класів, студенти! Побратими-українці! Без нас з Вами ніхто не порятує українську мову,націю,етнос, яким за визначенням фахівців загрожує зникнення вже через якихось 40 років.Здолаємо гріх байдужості,зневіри та приреченості, прокинемося,щоб пізнати себе,свою націю, свою відповідальність як більшості суспільства за стан справ в державі,щоб усвідомити значення для цього єдності нації і рідної мови, без якої немає нації! Тож шануймо рідну українську мову, спілкуймося українською без марних сподівань на владу,без війни з Табачником і очікування чогось зверху,бо для цього не потрібні якісь кошти,дозволи,а лише наша воля! Шануючи рідну українську мову, переконуючи батьків, не забуваймо про право представників інших націй на розвиток мовної самобутності і відповідного формування особистості кожного, будемо сприяти цьому,не забуваючи водночас,що державною мовою може бути лише мова нації,яка має більшість в суспільстві. В Україні це-українська нація і державна мова українська. Інші нації,зокрема,російська не мають такої більшості ,а тому вимоги про надання,зокрема,російській статус у другої державної не мають законних підстав..Тож не дамо лукавим людям скористатися нашою байдужістю(немає значення!) ,залишити нас і надалі “ безбатченками “,”байстрюками”,”перекотиполем”,”бур’яном».
• Кличу залучатися до громадянської акції “Калинова гілка”. І хай нам щастить !Ваша думка,Ваше слово і Ваші дії,шановні освітяни,побратими - українці?!
• Леонід Пінчук ,Миколаїв, шанувальник і дописувач А.Погрібного, член ініціативної групи громадянської акції “ Калинова гілка ” тел..(0512)252884, e-mail: leopin@ukr.net