Право на повстання (коментар юриста)
08/15/2011 | Манул
http://tyzhden.ua/News/28585
Порушення громадянських і людських прав в Україні з боку владних структур за усі двадцять років її Незалежності, а особливо з часу приходу до влади Партії регіонів, набули настільки масовий характер, що вже сьогодні стає необхідним вжиття невідкладних заходів, спрямованих на відновлення цих прав у повному їх обсязі усіма можливими способами, методами, діями.
При цьому важливо враховувати, що відновлення громадянських і людських прав у нашій державі, яка за словами речників Партії регіонів та її лідерів Януковича, Чечетова, Єфремова прагне стати повноцінним членом европейського співтовариства, неможливо зробити ні за допомогою української правоохоронної системи, включаючи суди, оскільки вони самі є джерелом порушення цих прав, ні за допомогою представницької влади, оскільки сьогодні в Україні по суті відсутній поділ на законодавчу, виконавчу та судову гілки влади - уся вона узурпована Партією регіонів. До речі, Україна посідає одне із перших місць за кількістю звернень громадян до міжнародних судових інституцій з проханням про захист їхніх порушених прав.
В українському законодавстві передбачено єдиний механізм відновлення прав за даних умов.
Це – повстання.
Обґрунтуємо тезу юридично.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Конституції України: «Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України».
У преамбулі Загальної декларації людських прав, яка є складовою частиною української правової системи, вказано: «…беручи до уваги, що необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення».
Відповідно до п. 5 ст. 55 Конституції України: «Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань”.
Тим самим українське законодавство визнає як право на повстання, так і вимушеність та необхідність повстання - як конечного засобу захисту українськими громадянами своїх прав. Важливо відзначити, що українським законодавством не регламентується розмір території, на якій виникає і здійснюється повстання, тобто право на повстання може бути реалізовано як в масштабі України, так і в масштабі окремого села або ж міста. Наявність даного права не суперечить Конституції України, позаяк перелік перерахованих в Основному законі прав (ст. 22) не є вичерпним (“Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними”).
Вкажемо, що громадянам України, які реалізують своє невід’ємне право на повстання, не може бути інкримінована ст. 109 Кримінального кодексу України («Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади»), — оскільки право на повстання реалізується не з метою повалення чи насильницької зміни конституційного ладу, а, навпаки, з метою його збереження.
При розгляді питання про право на повстання, важливо згадати конституційні норми про те, що є найвищою цінністю Української держави і хто є джерелом влади в Українській державі.
Ст. 3 Конституції України говорить: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед Людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».
Іншими словами, Конституція втрачає сенс, якщо в Україні відбувається підміна її найвищої цінності, якщо система української державності не буде орієнтована на користь її громадян, на реалізацію їхніх прав і свобод. Усі органи державної влади зобов’язані визнавати, дотримуватися і захищати права усіх громадян України.
Далі, ч. 2 ст. 5 Конституції України вказує: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ». Оскільки джерелом влади є народ, то систематичне порушення прав і свобод громадян України державними органами є незаконним привласненням і захопленням влади, що належить народові, посадовими особами державних органів.
У п. п. 3, 4 ст. 5 Конституції України говориться: «Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу». Система беззаконня, яка тепер існує в Україні, створена і постійно підтримується розстановкою відповідних кадрів на ключових постах і напрямках. Мета цієї системи – забезпечити розширення фактичної влади чиновників шляхом порушення ними законності. Якщо примусити українських чиновників дотримуватися законності, то їхня реальна влада зменшиться, як мінімум, у десять разів.
На жаль, ця система беззаконня підтримується насильством, а саме – шляхом використання правоохоронних органів як репресивного апарату, що дає підстави стверджувати: привласнення і утримання влади в України здійснюється чиновницьким апаратом за допомогою насильства.
Згідно з українським законодавством, народ має право на повстання лише при наявності підстав у вигляді порушення його прав. При цьому має бути очевидним, що ці права фактично не захищаються і не оберігаються владою закону, доказом чого є масовість порушення прав. Реалізація права на повстання без наявності таких підстав повинна кваліфікуватись як зловживання правом.
Порушення громадянських і людських прав в Україні з боку владних структур за усі двадцять років її Незалежності, а особливо з часу приходу до влади Партії регіонів, набули настільки масовий характер, що вже сьогодні стає необхідним вжиття невідкладних заходів, спрямованих на відновлення цих прав у повному їх обсязі усіма можливими способами, методами, діями.
При цьому важливо враховувати, що відновлення громадянських і людських прав у нашій державі, яка за словами речників Партії регіонів та її лідерів Януковича, Чечетова, Єфремова прагне стати повноцінним членом европейського співтовариства, неможливо зробити ні за допомогою української правоохоронної системи, включаючи суди, оскільки вони самі є джерелом порушення цих прав, ні за допомогою представницької влади, оскільки сьогодні в Україні по суті відсутній поділ на законодавчу, виконавчу та судову гілки влади - уся вона узурпована Партією регіонів. До речі, Україна посідає одне із перших місць за кількістю звернень громадян до міжнародних судових інституцій з проханням про захист їхніх порушених прав.
В українському законодавстві передбачено єдиний механізм відновлення прав за даних умов.
Це – повстання.
Обґрунтуємо тезу юридично.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Конституції України: «Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України».
У преамбулі Загальної декларації людських прав, яка є складовою частиною української правової системи, вказано: «…беручи до уваги, що необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення».
Відповідно до п. 5 ст. 55 Конституції України: «Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань”.
Тим самим українське законодавство визнає як право на повстання, так і вимушеність та необхідність повстання - як конечного засобу захисту українськими громадянами своїх прав. Важливо відзначити, що українським законодавством не регламентується розмір території, на якій виникає і здійснюється повстання, тобто право на повстання може бути реалізовано як в масштабі України, так і в масштабі окремого села або ж міста. Наявність даного права не суперечить Конституції України, позаяк перелік перерахованих в Основному законі прав (ст. 22) не є вичерпним (“Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними”).
Вкажемо, що громадянам України, які реалізують своє невід’ємне право на повстання, не може бути інкримінована ст. 109 Кримінального кодексу України («Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади»), — оскільки право на повстання реалізується не з метою повалення чи насильницької зміни конституційного ладу, а, навпаки, з метою його збереження.
При розгляді питання про право на повстання, важливо згадати конституційні норми про те, що є найвищою цінністю Української держави і хто є джерелом влади в Українській державі.
Ст. 3 Конституції України говорить: «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед Людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».
Іншими словами, Конституція втрачає сенс, якщо в Україні відбувається підміна її найвищої цінності, якщо система української державності не буде орієнтована на користь її громадян, на реалізацію їхніх прав і свобод. Усі органи державної влади зобов’язані визнавати, дотримуватися і захищати права усіх громадян України.
Далі, ч. 2 ст. 5 Конституції України вказує: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ». Оскільки джерелом влади є народ, то систематичне порушення прав і свобод громадян України державними органами є незаконним привласненням і захопленням влади, що належить народові, посадовими особами державних органів.
У п. п. 3, 4 ст. 5 Конституції України говориться: «Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу». Система беззаконня, яка тепер існує в Україні, створена і постійно підтримується розстановкою відповідних кадрів на ключових постах і напрямках. Мета цієї системи – забезпечити розширення фактичної влади чиновників шляхом порушення ними законності. Якщо примусити українських чиновників дотримуватися законності, то їхня реальна влада зменшиться, як мінімум, у десять разів.
На жаль, ця система беззаконня підтримується насильством, а саме – шляхом використання правоохоронних органів як репресивного апарату, що дає підстави стверджувати: привласнення і утримання влади в України здійснюється чиновницьким апаратом за допомогою насильства.
Згідно з українським законодавством, народ має право на повстання лише при наявності підстав у вигляді порушення його прав. При цьому має бути очевидним, що ці права фактично не захищаються і не оберігаються владою закону, доказом чого є масовість порушення прав. Реалізація права на повстання без наявності таких підстав повинна кваліфікуватись як зловживання правом.
Відповіді
2011.08.15 | stryjko_bojko
Право на повстання має народ лише при масовому порушенні його прав
2011.08.15 | zaquotes
Завжди знайдеться суддя кірєєв, котрий пояснить, що права народу не порушені.
2011.08.15 | Hadjibei
Право на повстання є, а от народу - нема.
Отака діялектика.2011.08.15 | Манул
Re: То не діялектика, а метахвізика
Hadjibei пише:> Отака діялектика.
Ваша позиція до діялектики ніякого стосунку не має.
То - метафізика.
Діялектика у тому, що наш народ - великий, мудрий, могутній, бувалий. От переді мною дослідження дійсних членів його імператорської величности Санкт-Петербурзької академії наук за 1885-1898 рр. про український народ, Україну, Малоросію (історичні, лінгвістичні, антропологічні, етнографічні праці, видані Брокгаузом і Єфроном). Бачте, я посилаюсь на такі джерела, які важко звинуватити у занадто великій прихильності до українців. Так от, згідно з цими дослідженнями історія українського народу сягає десь аж з 500-х років до Р.Х. Наш народ змушений був весь час мігрувати під натиском тюрків та инших племен - від Дону до Рейну і Лаури (про різні сліди міграції і перебування наших предків на території Західної і Центральної Европи вчені вказують).
З другої половини першого тисячоліття після Р.Х. починається історія створення першої української (праукраїнської) держави - Руси. В кінці першого - початку другого тисячоліття Русь була наймогутнішою европейською державою, християнською (коли 2/3 Европи були язичницькими, коли Анна, французька королева, дочка Ярослава Мудрого, страшенно дивувалась з дикунства французів, у т.ч. наближених короля, які у лазні мились раз на рік, не вміли ні читати, ні писати, були страшенно дрімучі), значно розвинутішою по всіх напрямах від, скажемо, Германії, Англії, Франції, Скандинавії. Варяги були найманцями, потім вони вже інфільтрувалися в суспільство).
Потім була орда, знищення держави, її відродження під назвою Україна, козаччина, руїна, автономія, втрата незалежности, довгі роки неволі, кріпацтва, колоніальної залежности, національно-визвольні змагання 1918-1920 рр., знову окупація і Незалежність 1991 р., яка через зраду вождів перетворила Україну знову у руїну.
А народ був і є. І Буде мільйони років, дякуючи Богові і власному розумові. Великий, могутній, мудрий, бувалий народ, який за 2500 років свого існування зберіг себе як етнос (а скільки народів позникало з мапи історії?), зберіг свою мову, традиції, ментальність, дух.
Зберіг!!!
І слава такому народові - подобається він комусь чи не подобається.
Сьогодні ми маємо стан, який мовою термодинаміки можна назвати ентропією. Далі - або ж хаос (його не буде, народ, який має 2500-тню історію того не допустить), або ж відповідно до історичної долі, мети, задля якої живе цей народ на цій Землі, Божого промислу - напруження, рух угору, логічне завершення тих революційних процесів, які почались в кінці - на початку 90-х років мин. ст., і здобуття справжньої Незалежности, побудова тої держави, якій гідний наш великий і мудрий народ.
От така діялектика. Метафізику залишим метафізикам.
Але отой із варіянтів розвитку ентропії, який я вказав першим, залишається реальною небезпекою. Від нас залежить результат.
2011.08.15 | Мірко
Отже Голодомору й ґеноциду не було. Слава Богу.
А то думалось що наш народ вимордували й заселили схід країни москаликами, і що рештки змосковщили до нерозпізнання.2011.08.15 | Pavlo Z.
Коментар класний! АЛЕ: 1.Хто автор (за лінком - інший текст)
Манул пише:> Відповідно до п. 5 ст. 55 Конституції України: «Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань”.
> Тим самим українське законодавство визнає як право на повстання, так і вимушеність та необхідність повстання - як конечного засобу захисту українськими громадянами своїх прав.
2.Яким саме законом воно визнає це право?
3.Мені здається, що використання зброї (а вона - логічно невід'ємний атрибут поняття "повстання") немисливцями, неправоохоронцями і невійськовими заборонене не одним законом.
2011.08.15 | Манул
Re: Коментар класний! АЛЕ: 1.Хто автор (за лінком - інший текст)
Pavlo Z. пише:> Манул пише:
>
> > Відповідно до п. 5 ст. 55 Конституції України: «Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань”.
> > Тим самим українське законодавство визнає як право на повстання, так і вимушеність та необхідність повстання - як конечного засобу захисту українськими громадянами своїх прав.
> 2.Яким саме законом воно визнає це право?
> 3.Мені здається, що використання зброї (а вона - логічно невід'ємний атрибут поняття "повстання") немисливцями, неправоохоронцями і невійськовими заборонене не одним законом.
1. Лінк - повідомлення про інтерв'ю Ю.В.Тимошенко газеті Індепендент, до якого внизу я, юрист, к.ю.н., автор "Майдану" ще з 2002 року, даю коментар. Можна було б дати і без посилання на інтерв'ю Ю.В.Тимошенко, можливо, лінк - то моя помилка. Питання актуальне і без судового процесу, просто події в суді і навколо вкладається у ті процеси, які відбуваються в Україні і пов'язані із знищенням держави. Вихід - у повстанні.
2. Прийняті (ратифіковані) Україною міжнародні правові документи мають пріоритетне значення по відношенню до внутрішнього законодавства. Ратифікована ВРУ Загальна декларація людських прав дає право нації (народові) на повстання у вказаних випадках. Ситуація в Україні відповідає положенню Декларації про право на повстання.
3. Є така думка, що справжня свобода буває тільки тоді, коли вона завойована і освячена кровю. Я з цим незгоден. Є різні періоди, країни, політичні особливості. Зрозуміло, що краще обійтися без революцій і збройних виступів. Магатма Ганді був революціонером? Без Ганді Індія не стала б вільною. Основна частина української новітньої революції, яка розпочалась з 1990 року, обійшлася, слава Богові і мудрості нашого народу, без крові. Повстання - то не завжди стрілянина. Пролунає єдиний постріл з боку влади в народ, Януковича невідворотньо чекатиме доля Чаушеску. Про це я писав тут, на цьому сайті, для Кучми і Януковича, 2004 року, коли Янукович вимагав від Кучми розстріляти людей на Майдані. Тоді у Кучми вистачило глузду не послухатися Януковича. Чи візьме на себе таку відповідальність Янукович тепер? Але ж поряд з нами НАТО, весь світ засуджує Януковича, жодна країна (жодна!!!) його не підтримує. До сьогодні Янукович до найменших дрібниць копіює Чаушеску. Що далі? Кажуть, що історія повторюється у вигляді фарсу? Для Януковича фарс може стати трагіфарсом.
2011.08.16 | rais
Коментар Манула. WWW.ZAKON.KS.UA
А старими дідовими Вилами, Павле? Ні, не заборонено?Заборонено повинно було соплі жувати наноекономістам...
Заборонено повинно було укладати з бандитами універсали...
Здавати і зраджувати друзів, молодь, країну. Ось це повинно бути заборонено.
Манул правий, про це право ми писали неодноразово
хоча і трошки раніше... ось тут http://www.zakon.ks.ua/narod.htm
Але наша хвеміда разом з похеристами наполегливо запевняють -
"Конституцію не треба обожнювати" - автори цієї тези Головатий, Кравчук, Лавринович, С. Станник, Володимир Олійник...
Тому і повстання не може спиратися на закони залишені нам комдонами з совкових часів. І у цих умовах воно вже ні як не може бути мирне, про що тут так полум'яно популяризовала Пані...
2011.08.17 | Манул
Re: Коментар Манула. WWW.ZAKON.KS.UA
rais пише:> А старими дідовими Вилами, Павле? Ні, не заборонено?
> Заборонено повинно було соплі жувати наноекономістам...
> Заборонено повинно було укладати з бандитами універсали...
> Здавати і зраджувати друзів, молодь, країну. Ось це повинно бути заборонено.
>
> Манул правий, про це право ми писали неодноразово
> хоча і трошки раніше... ось тут http://www.zakon.ks.ua/narod.htm
>
Йєс!!! Не забуваймо ні на хвилину, що то є наш захист. Кожний українець текст Декларації повинен знати, як "Отче наш". Як знає його француз, швед, брит, німець, чех, литвин і т.д. Тому вони і є націями, народами, а не населенням.
2011.08.17 | rais
Так, Мауле, так ! Карфаген повинен бути зруйнованим!
Це повинен знати кожен украiнець, як Отче наш...