Тоді було зрозуміло, що проголошення Незалежності збереже політичну владу партноменклатури.
І були деякі, котрі казали, що Незалежність не потрібна бо це не принесе щастя народу і народу вона не потрібна.
На щастя, тоді політичний клас був дещо розумніший, ніж зараз і тоді існував консенсус в тому, що партноменклатура в Незалежній Україні краще, ніж демократи в УССР.
2011.08.19 | DADDY
А мені більше подобаються кадри, де за столом все ГКЧП, а у Янаєва трусяться руки
Re: А мені більше подобаються.... - отой? http://www.youtube.com/watch?v=I4eV8ffgDF8
2011.08.19 | технолог
Я так люблю цю музику...
2011.08.19 | ziggy_freud
також варто пам*ятати оце (/)
20 років тому французька частина цього бенда виступала в Києві. Наступного дня було "Лебедине Озеро" по всіх каналах, а в антракті - заява злих клоунів з ГКЧП.
А ще за день до ГКЧП закінчилась Червона Рута в Запоріжжі.
Демонстративна любов гекачепістів до приторно солодкого Петра Ілліча видається мені закономірною. На пост-совітстві з покійного класика зробили повний нафталін. І ГКЧП теж був повним нафталіном.
ziggy_freud пише:
> Демонстративна любов гекачепістів до приторно солодкого Петра Ілліча видається мені закономірною. На пост-совітстві з покійного класика зробили повний нафталін. І ГКЧП теж був повним нафталіном.
Він, бідака, спочатку "попав під роздачу" у комуняк, а тепер - ще й у Вас. А якби грали улюблену ленінську "Апасіонату", то і Бетховена б назвали приторним (до слова, його найпопулярніша річ "Елізі", хіт мобільних рінгтонів, солодша за усього Чайковського вкупі).
Геніїв в історії було не так вже й багато, оцінюючи їх, насправді можна дати оцінку тільки собі.
Анекдот в тему. Вірменське радіо запитали, чи правда, що Петро Ілліч Чайковський був гомосексуалістом. Після хвилинної затримки не дуже впевненим голосом диктор прорік: "Но разве только етім дорог нам велікій русскій кампазитар?.."
Вагнер не винний, що його любив Адольф Вісаріонич Пол Пот
але Вагнер завчасно створив деякі важливі компоненти для офіційного мистецтва Райху. При тому на композитора навісили пізніші ідеологічні конструкти, яких початково в музиці не було. Цікаво, що одна з опер В. (можу подивитись джерела, яка саме) була заборонена наці до постановки як... упадницька.
Приблизно та сама доля спіткала за Совітів і після них кількох інших класиків. В них знаходили ідейно неправильні речі і замовчували їх існування. На основі їх розробок створювали більш або менш одіозний радянський маскульт.
Бетховен теж не знав і не міг знати, що його музика гратиме з мобілок.
2011.08.20 | Alamire
ось вам трохи перцю від Петра Ільковича
За висловом академіка Асаф"єва, це "льот злой сіли". Справді, трохи дивна музика - перегукується з щурячою музикою з "Лускунчика" (щуряча тема для російського романтизму взагалі має специфічний політичний конотат: http://www.serann.ru/t/t828.html )
Це як нібито фінал, але фінал-клоунада, перемога злих клоунів, натомість справжній фінал, унікальний, нечуваний, шокуючий своєю тихістю та повільністю та екзістенційним трагізмом, є загибелью людини-героя.
Взагалі з фіналами в цього генія руськой класікі багато дивних речей. Ось цей фінал, наприклад, затверджує тему фатуму в мажорі, теж дещо нечуване - виходить, йдеться про перемогу зла?
Згодом ця ідея набуде втілення в 5 симфонії Шостаковича, написаній у 1937 році - очевидно, маючи під собою аналогічну символіку
А ось тут метастази теми зла потроху проникають в тему відомої російської пісні - фактично, вона сама виступає як перевтілення цього лейтмотиву.
Так що не все так просто з цім Чайковським - він такий же диверсант-піротехнік, як і Гоголь.
я би почав з того, що цілком справедливо наведені паном позитивні речі Ч. грають досить рідко; зате репертуар всіх оперних театрів в Україні трохи перевантажено, наприклад, Іолантою. _В такому вигляді_ Ч. мене дратує; і не мене одного. Навіть Пікову Даму ставили давно.
Відбувається певна... муміфікація мистецтва романтичної доби. Музиканти часто дозволяють собі виконувати старих майстрів абияк, любителі кількох речей з "популярної класики" досить рідко добираються до менш популярних опусів тих самих композиторів. Дітям теж найчастіше роблять щеплення від зацікавлення справжнім музичним мистецтвом, пред'являючи його в сурогатному вигляді. Мені повезло, що в дитинстві мав музично просунуту старшу родичку. А комусь з тим повезло менше.
послухайте Бортнянського у виконанні квартета ім.Бортнянського. Тільки не кидайтесь після того в учасників важкими тупими предметами. Як жахливо вони не звучатимуть...
це частина тих самих процесів, про які пан пише, обговорюючи проблему "масової людини" та пов'язаного з її становленням маскульта... Ле Бон, Ортега-і-Гасет, Маркузе, Адорно, Бурд'є (особливо його "Судження про смак"). Масовізація дійсно означає 3.14ць колапс мистецва в цілому, і музичного зокрема. Але, на щастя, це не єдина тенденція, яку ми можемо спостерігати. Скажімо, знаю людей, які вміють правильно і красиво грати барокову музику, і це переважно наші спільні знайомі...
то це проблема не Чайковського, а проблема виконавців
Для яких усе, чим вони займаються, набуває статуса пластмасового віночка на голові танцюристки ансамблю Вірського. А чим ці номенклатурні концерти напхані - хоч українськими піснями, хоч Чайковським, хоч Поплавським - особливого значення немає. Бо весь шанданакар працює на шансон, і артисти перетворюються в ціх умовах на самодіяльних рукодільниць, а діячи культури - на швачок-мотористок.
насправді це проблема Гівняного Дотика. В царя Мідаса
все перетворювалось на золото, навіть рідкі субстанції. В деяких інших епічних персонажів - або старий міщанський романс на говношансон, або етнічна музика на шоу пластикових віночків.
Відповіді
2011.08.19 | zaquotes
Є цікава паралель з сучасністю.
Тоді було зрозуміло, що проголошення Незалежності збереже політичну владу партноменклатури.І були деякі, котрі казали, що Незалежність не потрібна бо це не принесе щастя народу і народу вона не потрібна.
На щастя, тоді політичний клас був дещо розумніший, ніж зараз і тоді існував консенсус в тому, що партноменклатура в Незалежній Україні краще, ніж демократи в УССР.
2011.08.19 | DADDY
А мені більше подобаються кадри, де за столом все ГКЧП, а у Янаєва трусяться руки
2011.08.19 | Адвокат ...
І мені те ж!
2011.08.19 | sama
Re: А мені більше подобаються.... - отой? http://www.youtube.com/watch?v=I4eV8ffgDF8
2011.08.19 | технолог
Я так люблю цю музику...
2011.08.19 | ziggy_freud
також варто пам*ятати оце (/)
20 років тому французька частина цього бенда виступала в Києві. Наступного дня було "Лебедине Озеро" по всіх каналах, а в антракті - заява злих клоунів з ГКЧП.SING FOR FREEDOM
http://www.youtube.com/watch?v=G549rn3UP90
А ще за день до ГКЧП закінчилась Червона Рута в Запоріжжі.
Демонстративна любов гекачепістів до приторно солодкого Петра Ілліча видається мені закономірною. На пост-совітстві з покійного класика зробили повний нафталін. І ГКЧП теж був повним нафталіном.
2011.08.20 | Odesa
А Чайковського за що?!
ziggy_freud пише:> Демонстративна любов гекачепістів до приторно солодкого Петра Ілліча видається мені закономірною. На пост-совітстві з покійного класика зробили повний нафталін. І ГКЧП теж був повним нафталіном.
Він, бідака, спочатку "попав під роздачу" у комуняк, а тепер - ще й у Вас. А якби грали улюблену ленінську "Апасіонату", то і Бетховена б назвали приторним (до слова, його найпопулярніша річ "Елізі", хіт мобільних рінгтонів, солодша за усього Чайковського вкупі).
Геніїв в історії було не так вже й багато, оцінюючи їх, насправді можна дати оцінку тільки собі.
Анекдот в тему. Вірменське радіо запитали, чи правда, що Петро Ілліч Чайковський був гомосексуалістом. Після хвилинної затримки не дуже впевненим голосом диктор прорік: "Но разве только етім дорог нам велікій русскій кампазитар?.."
2011.08.21 | ziggy_freud
Вагнер не винний, що його любив Адольф Вісаріонич Пол Пот
але Вагнер завчасно створив деякі важливі компоненти для офіційного мистецтва Райху. При тому на композитора навісили пізніші ідеологічні конструкти, яких початково в музиці не було. Цікаво, що одна з опер В. (можу подивитись джерела, яка саме) була заборонена наці до постановки як... упадницька.Приблизно та сама доля спіткала за Совітів і після них кількох інших класиків. В них знаходили ідейно неправильні речі і замовчували їх існування. На основі їх розробок створювали більш або менш одіозний радянський маскульт.
Бетховен теж не знав і не міг знати, що його музика гратиме з мобілок.
2011.08.20 | Alamire
ось вам трохи перцю від Петра Ільковича
За висловом академіка Асаф"єва, це "льот злой сіли". Справді, трохи дивна музика - перегукується з щурячою музикою з "Лускунчика" (щуряча тема для російського романтизму взагалі має специфічний політичний конотат: http://www.serann.ru/t/t828.html )
Це як нібито фінал, але фінал-клоунада, перемога злих клоунів, натомість справжній фінал, унікальний, нечуваний, шокуючий своєю тихістю та повільністю та екзістенційним трагізмом, є загибелью людини-героя.
Взагалі з фіналами в цього генія руськой класікі багато дивних речей. Ось цей фінал, наприклад, затверджує тему фатуму в мажорі, теж дещо нечуване - виходить, йдеться про перемогу зла?
Згодом ця ідея набуде втілення в 5 симфонії Шостаковича, написаній у 1937 році - очевидно, маючи під собою аналогічну символіку
А ось тут метастази теми зла потроху проникають в тему відомої російської пісні - фактично, вона сама виступає як перевтілення цього лейтмотиву.
Так що не все так просто з цім Чайковським - він такий же диверсант-піротехнік, як і Гоголь.
2011.08.21 | ziggy_freud
красиво. Але то трохи інша приправа.
я би почав з того, що цілком справедливо наведені паном позитивні речі Ч. грають досить рідко; зате репертуар всіх оперних театрів в Україні трохи перевантажено, наприклад, Іолантою. _В такому вигляді_ Ч. мене дратує; і не мене одного. Навіть Пікову Даму ставили давно.Відбувається певна... муміфікація мистецтва романтичної доби. Музиканти часто дозволяють собі виконувати старих майстрів абияк, любителі кількох речей з "популярної класики" досить рідко добираються до менш популярних опусів тих самих композиторів. Дітям теж найчастіше роблять щеплення від зацікавлення справжнім музичним мистецтвом, пред'являючи його в сурогатному вигляді. Мені повезло, що в дитинстві мав музично просунуту старшу родичку. А комусь з тим повезло менше.
послухайте Бортнянського у виконанні квартета ім.Бортнянського. Тільки не кидайтесь після того в учасників важкими тупими предметами. Як жахливо вони не звучатимуть...
це частина тих самих процесів, про які пан пише, обговорюючи проблему "масової людини" та пов'язаного з її становленням маскульта... Ле Бон, Ортега-і-Гасет, Маркузе, Адорно, Бурд'є (особливо його "Судження про смак"). Масовізація дійсно означає
3.14цьколапс мистецва в цілому, і музичного зокрема. Але, на щастя, це не єдина тенденція, яку ми можемо спостерігати. Скажімо, знаю людей, які вміють правильно і красиво грати барокову музику, і це переважно наші спільні знайомі...2011.08.21 | Alamire
то це проблема не Чайковського, а проблема виконавців
Для яких усе, чим вони займаються, набуває статуса пластмасового віночка на голові танцюристки ансамблю Вірського. А чим ці номенклатурні концерти напхані - хоч українськими піснями, хоч Чайковським, хоч Поплавським - особливого значення немає. Бо весь шанданакар працює на шансон, і артисти перетворюються в ціх умовах на самодіяльних рукодільниць, а діячи культури - на швачок-мотористок.2011.08.21 | ziggy_freud
насправді це проблема Гівняного Дотика. В царя Мідаса
все перетворювалось на золото, навіть рідкі субстанції. В деяких інших епічних персонажів - або старий міщанський романс на говношансон, або етнічна музика на шоу пластикових віночків.