Храм чи саркофаг?! "Схаменіться..."
08/23/2011 | Леонід
«Пізнаєте їх по ділам їхнім» Ісус Христос.
«Страшні слова, коли вони мовчать» Ліна Костенко.
Відкритий лист Володимиру Яворівському і всім небайждужим українцям.
За декілька днів до Дня Незалежності, поздоровимо, пане Володимире, неньку Україну з днем народження і вибачимося перед нею, бо з кожним роком не маємо чим радувати її,а нинішній за словами Олега Гриніва «нагадує ювілей хворого, який попри жорстоку реальність сподівається видужати, щоби не засмутити рідні». Гляньмо правді в очі і скажемо щиро слово правди про діла наші, чого давно очікує Україна від своїх синів і дочок. То ж дослухаємося бодай до голосу неньки України, щоб словом правди зупинити нарешті рух по колу, по якому» йдемо як сумирні конячки ось уже 20 років»(Л.Костенко)
Пам’ятаєте , пане Володимире, як 20 років тому з яким ентузіазмом , з яким натхненням повторювали слова пісні, яку тоді так часто виконували :» Збудуймо Храм!.. Духовний храм!». Аплодували тім словам і вже бачили, як через небагато років постане Духовний Храм, українська національна держава через українське національне духовне відродження, консолідацію титульної нації, більшості суспільства, і її вистрадане самовизначення. Бачили саме українську національну державу, бо навіть за визначенням великороса комуніста В.Ульянова(Леніна), висновки якого з національ ного питання , на жаль ,нема кому нагадати ,зокрема, нинішнім псевдоленінцям, псевдокомуністам, регіоналам, саме національна держава є міцною і довготривалою, а все інше- політичні спекулятивні гасла і вигадки.
Мали поспішати , не баритися з будівництвом Храму, бо було ж відомо, що справу самовизначення нації і побудову національних держав інші виконали декілька століть тому, а на дворі стояло 21 століття, для якого подібна справа була унікальною, небаченою в історії. До того ж мали рахуватися з шаленим опором сил вчорашнього дня, яким такий Духовний Храм був не до вподоби, бо загрожував їхньому політичному пануванню, рахуватися з прошуками російського націоналізму, про агресивність, живучість якого знову ж таки попереджав комуністів і всіх нас все той же В.Ульянов, рекомендуючи справу розбудови в національних республіках довіряти виключно національним кадрам, а не великоросам, не росіянам, які обов.язково знайдуть шпарини, щоб протягнути віками насаджуваний великодержавний російський шовінізм.
Зрозуміло,комуністи ще в часи СРСР , де вони зводили саркофаг над правами націй на самовизначення через розбудову національних держав,свідомо замовчували такі «крамольні» для того саркофагу думки вождя, а вже в незалежній Україні- поготів.Будівничим же, насамперед, архітекторам, виконробам Духовного Храму не завадило би, погодьтеся,пане Володимире, знати ці думки та нагадувати про них якомога частіше силам вчорашнього дня, насамперед,комуністам і суспільству, людям, які за висловом однієї із листівок 1991року так налякані, що ще років 30 будуть крокувати шляхом Леніна за комуністами чи їхніми приємниками, сьогоднішніми регіоналами , і для яких слово Леніна і сьогодні варте уваги. Адже минуло лише 20 років, не забувайте,пане Володимире, і маємо за прогнозом крокувати ще років 10, якщо не схаменутися!
Те , що ми, отримавши незалежність, крокуємо і далі шляхом Леніна нагадувало все з перших же років. Нагадувала і сама державна споруда, яка все більше ставала несхожою на омріяний Духовний Храм.Зовні ще так сяк дотримувалися схожості: обирався Президент, Верховна рада, призначався Уряд, визначалися кордони, отримали свій державний прапор,гімн, визнання за кордоном, в Європі, в світі. А вже зсередини державна споруда все більше нагадувала саркофаг для збереження суспільства в тому стані, в якому воно вийшло із Системи часів СРСР з показушним правом і демократією.Насамперед, саркофаг цей, який все більше ставав малою копією саркофагу в СРСР над правом націй на самовизначення, мав на меті поховати право титульної української нації на самовизначення через побудову української національної держави, зберігши і поширивши зросійщення, денаціоналізацію українців за національністю, поставити заслін проти українського національного відродження,відновлення національної гідності ураїнців за національністю, консолідації української титульної нації, української більшості суспільства, яка і мала би зводити Духовний Храм. І сьогодні багато із знаних людей,тих,хто дивиться правді в очі і не боїться відверто сказати про ту правду,визнають, що не сталолося,як гадалося, що замість Духовного Храму маємо саркофаг. Не знаю,якої думки Ви, пане Володимире, але погодьтеся….
Хіба б мало місце в Духовному Храмі явище, коли українці за національністю, 78% населення, на 19-тому році незалежності обрали Президентом лідера політичної сили, яка в своїй програмі не приховувала антиукраїнських настроїв, намагання перешкодити українському національному духовному відродженню, зокрема,через надання російській мові статусу другої державної при обов’язковій підтримці самих українців за національністю, бо ,зрозуміло кожному, підтримки такого ганебного, зневажливого, принизливого для України і українства дійства з боку громадян інших національностей, зокрема,росіян не достатньо ?!
Чи були б можливими в Духовному Храмі відверті, антиконституційні, протиправні дії політичної сили і самого тільки-но обраного Президента на очах у всього суспільства, за участі народних депутатів по формуванню коаліції депутатських фракцій, обранню Уряду, зміні Консттуції і іншим прийомам лому на правовому полі? Погодьтеся, такого правового ноу-хау світ не бачив навіть в часи СРСР.
Хіба б мали ми в Україні на 19 році незалежності Уряд, який очолив росіянин і серед мінітрів якого більшість росіяни?Хіба б мали ми Президента неукраїнської національності з Адміністрацією,яку очолюють теж росіяни? Такого не було і за часів Радянського Союзу!
Хіба б було можливим в Храмі,щоб етнічні українці захищали своє конституційне право на українську мову в судах та ще й писали про той сором в книжках»Моя бротьба за мову», щоб в країні вводили якісь квоти на українське слово і музику в ефірі і все робилося руками ж самих етнічних українців?!
Таких «хіба « можна навести безліч і всі вони,як не прикро, свідчать про ознаки зведення саркофагу під вивіскою незалежної України. Нарешті на 20 році незалежноті ми почули,що «нема омріяної України»,»Україна над прірвою», самовизанчення титульної нації на відбулося і не видно сил,які б цим опікувалися, темпи російщення етнічних українців перевищують ті ,які були за часів Валуєвщини, і знову ж не видно сил,які б цьому протистояли, а «хворе етнічне тіло породжує стихійну русифікацію»через таку бездіяльність,безпорадність і марні сподівання на владу,яка ніколи не була і не могла бути дійсно українською. Бо нарешті почули і гіркі слова Л.Костенко,які дають пояснення,чому влада в Україні не може бути українською:* Нас обзивають націоналістами, націонал-патріотами. А де ж та нація,де патріоти?Цю ж націю вже здали в історичний хоспіс. Хтось її ще провідує, а в більшості вже відсахнулись. Вона безнадійно хвора,вона так довго вмирає, декому вже й надокучило,тільки що не кажуть уголос: “Умираючи, умирай” .До цього на 15 році А.Погрібний гукав «вдарити у дзвони до українців» та розпочати через рідну мову оздоровлення «епідемічно хворої нації».Як не прикро,свого часу не дослухалися до А.Погрібного(«А була б інакшою Україна»,- кажуть сьогодні!),сьогодні замовчують слова Л.Костенко,замовчують хворобу нації.Невже дійсно,пане Володимире, нікому із нинішніьої духовної,політичної еліти не болить хвороба нації?!Невже,дійсно, мовчки»умираючи,умирай»?! Чи не в цьому злочинному замовчуванні з боку національно-патріотичних сил,насамперед,провідників цих сил,через окозамилювання собі і українцям про ширі наміри і можливість збудувати дійсно українську владу із хворою,неконсолідованою титульною нацією криються причини всіх наших негараздів,поразок, які зростали з року в рік?! Адже про хворобу нації, про прикрі вади українського національного характеру було відомо давно. Про хворобу цю свідчить вся історія України,як не прикро.Згадаймо ,будь ласка.
Ще у 16 столітті Іван Вишенський бідкався про гріх байдужості,зневіри ,приреченості ,який заволодів українцями,і пошесть зради віри і мови рідної,яка поширилася між тими ж українцями.Згадаймо,скільки зусиль приклав Богдан Хмельницький, щоб зберегти єдність народу,старшини, як боровся із поширенням зради «вишневецьких».Згадаймо слова поетів «національного сорому» І.Франка і Т.Шевченка про «кинуту напризволяще націю,як паралітика на роздоріжжі»,про «славних прадідів великих правнуків поганих.» і заклики « схаменіться… Обнімітеся ,ьрати мої,молю вас,благаю». Нарешті уже в 1925 році С.Петрлюра робить висновки із поразки УНР про те, що народ український не готовий до самостійного життя і треба всім добряче працювати над цим,щоб уникнути прикрих поразок української справи,справи побудови незалежної України в майбутньому.Попереду були довгі роки,на протязі яких велася робота в протилежному напрямку….
Чи Ви,пане Володимире, спільно з іншими ,починаючи справу незалежності, не знали всього цього? Мабуть знали,бо в 1990 році в нарисі»Що ж ми за народ такий?» Ви писали таке:»Ми є.. повільні,ледачі,сентиментальні й мрійливі,домашні і співучі,сепаратисти,перевертні й націоналісти- всілякі,бо нас багато..Кажуть ,що ми «націоналісти».Теж правда.Причому унікальні націоналісти.Без мови,без історії,без суверенної республіки,без національної самосівідомості,без землі…без національної інтелігенції» Фактично Ви вказали на всі ознаки хвороби української нації і етнічних українців. Здавалося б створюваний рух мав би за мету обэєднати насамперед останніх заради оздоровлення нації,продовження тієї роботи,про яку казав ,зокрема,С.Петлюра.Зрозуміло,що в 1990 році рух не міг взяти на озброєння ідеологію українського націоналізму,ідеологію консолідації,самовизначення української нації через побудову української національної держави. Але після проголошення незалежності без ідеології націоналізму рух втрачав підтримку нації, яку кидав напризволяще ,в обійми вчорашніх сил зі спекуляціями навколо націоналізму.»бандерівщини» і всього іншого із арсеналу комуністичної пропаганди. Рух мав би стати тією єдиною націоналістичною силою, до якої кличе сьогодні всі національно-патріотичні сили ОУН і яку не чують і нині.Натомість ,Ви проголосили »Рух –відкритий для всіх»,намагаючись із України,уламка Радянського Союзу, без оздоровлення нації відродити «...демократичну,духовну, багату,економічно розвинену,екологічно чисту Україну». Про Україну як українську національну державу-жодного слова у Вас.Іне тільки у Вас.
Вже після референдуму рух на своєму ,здається 3 з,їзді,забувши слова Т.Шевченка»обнімітеся,брати мої» ,відхилить пропозиції українця Л.Кравчука,протянуту разом з ним руку співробітництва богатьох тисяч українців-комуністів, які були щирими прихильниками незалежності,воювали за неї ще в лавах КПУ, які мали досвід політичної і господарської роботи,досвід боротьби із псевдоленінцями і псевдокомуністами, розбігся «по партійним домівкам»,партіям,які втянулися в політичну гру за владу із могУтніми силами вчорашнього дня ,Системою,яка швидко адаптувала вчорашніх демократів,патріотів до своїх потреб. І на сьогодні ми маємо багато Героїв України,та «нема омріяної України»(Іван Марчук , О.Пономарів і багато інших).
Виявилося, одних запевнень,що наріжний камінь,на якому за словами молодогоТ.Шевченка,має бути збудована Україна,буде дійсно «..наріжним, а не могильним.Надто довго він був забутий»,замало. Чим той камінь став сьогодні,пане Володимре,і що на ньому зводять під вивіскою «Україна»?!
Через десять років Ви зізнаєтеся, що на протязі перших десяти років незалежності патріотичні сили робили все «навмання і в тумані»,але в висновках на майбутнє так і не згадаєте про хвору націю. І не тільки Ви,а всі парітії і громадські організації національно- патріотичного спрямування не згадали і не згадують і сьогодні, хоч їм і нагадують про болючі рани хвороби.Постає питаняя:»Чому?»
Сьогодні кажуть:»Незалежність-то склад душі». Якщо враховувати уроки історії,все те,що було сказано про хворобу нації апостолами українського національного відродження, то склад душі ,яка б мала відповідати незалежності України,мав би бути притаманнй український націоналізм як ідеологія. А що було притаманне душі, скажімо, Д.Павличка, коли він за декілька років до проголошення незалежності з обуренням казав про злочинні гнізда українського буржуазного націоналізму,які звела українська закордонна діаспора? Що було у вашій душі,коли в романі «Портрет за уявою» писали про «націоналістичних пасторів-хуторянів в синіх жупанах,шароварах з червоної китайки, іграшковою шабелькою,яку обіцяли пройдисвіти кожушно-жупанової історії». Щось подібне говорили більшісить першопрохідців, провідників незалежності,щиро вболіваючи за Україну,потерпаючи за неї,бажаючи бачити її вільною,багатою,правовою,демократичною,європейською, але не сприймаючи,що шлях до цього лежить через сповідування ідеології українського націоналізму,через оздоровлення української титульної нації, через створення в суспільстві де-юре української більшості.ЧИ нетому і не дослухалися до всіх,хто свого часу нагадував про таку роботу як першочергову,а сьогодні замовчуємо слова навіть Л.Костенко про «безнадійно хвору націю»,про яку лише не кажуть вголос «умираючи,умирай». «Страшні слова,коли вони мовчать» ,пане Володимре!.
Слово правди- то кращий подарунок до 20-тої річниці незалежності і 20-тої річниці референдуму про незалежність.То ж будьте мужніми сказати правду про і сьогднішній рух національно-патріотичних сил навмання і в тумані через замовчування хвороби нації і небажання вдарити у дзвони до українців про нагальність активної загальної і індивідуальної терапії з пошуком непростих шляхів порятунку.ВІдійдіть від справи за складом душі і непридатності до такої роботи!Займіться своєю справою,де Ви зробите більше і краще для духовного відродження,згадавши Г.Сковороду» пізнай себе». Можливо, за Вашої і вашого оточення відсут ності прийдуть молоді провідники з відповідним складом душі і позбавлені впливу Системи,прокинуться нарешті націоналісти і разом з новими лідерами створять єдину націоналістичну силу,яка в 21 столітті реалізує чудо: проведе оздоровлення нації через поширення ідеології українського націоналізму, стане на шлях розбудови дійсно української національною держави. Можливо я помиляюя і помиляються ті, у кого ще жевріє надія. І треба звикати жити у саркофазі, де слова «українське»(політична нація,національна ідея, національні інтереси і таке інше) будуть лише вивіскою. Адже ще в 16 столітті Іван Вишенський стверджував:»На Україні чудес не може статися.Для чуда треба віри беззастережної і злету духу,гордості.» Було все 20 років тому,але втрачені віра,злет духу,гордість,втрачені люди,які носили останнє в собі.
Чи повернемо все те ще раз ,уже не в туманні і не навмання,а давши оцінки і зробивши вірні висновки,взявшися за справу,а не продовжуючи товкти воду в ступі ?Чи ,можливо, дійсно всіх влаштовує оте жахливе «умираючи,умирай»? Бо мовчать всі: ЗМІ,націоналісти, ліберали,демократи,європейці, сама Європа,закордонна діаспора на чолі з УВКР. «Страшні слова,коли вони мовчать»!Правда,обурюються окремими діями,проводять окремі протестні акції,пишуть листи В.Януковичу,депутатські запити, марно сподіваючись очевидно, що В.Янукович і нинішня влада ,а не титульна здорова нація, врятують Україну,зупинять останню над прірвою.
.То скажіть правду,якою б вона не була гіркою! Зупиніть замовчування лиха! Саме Вам, пане Володимире,пристало сказати це слово як одному із засновників руху на 20 році незалежності.Добре було його сказати на Великих зборах делегатів національно-патріотичних сил,які провести в ці дні. Не завадило би встигнути сказати слово правди Вам і перед делегатами Всесвітнь ого форуму українців,насамперед,закордонної діаспори, щоб вони не плекали марних сподівань на владу,яка не була і не є дійсно українською,не мали намірів в чомусь допомагати Президенту,а йшли в Україну реалізовувати своє конституційне право обирати і бути обраним до влади,шукати шляхи оздоровлення нації і обрання дійсно української влади.З українцями закордонної діаспори прийде Європа в Україну. Без них ,без іїхньої безпосередньої роботи змін не буде ,погодьтеся.Допоможіть,будь ласка,закордонній діаспорі,громадянам України реалізувати своє конституційне право,заклавши відповідні положення в новий закон про вибори народних депутаів,внісши зміни в закони про вибори місцевих органів влади.Розірвемо зачароване коло, по якому 20 років «йдемо..,як сумрні конячки в топчаку історії»(Л.Костенко)
«Страшні слова, коли вони мовчать» Ліна Костенко.
Відкритий лист Володимиру Яворівському і всім небайждужим українцям.
За декілька днів до Дня Незалежності, поздоровимо, пане Володимире, неньку Україну з днем народження і вибачимося перед нею, бо з кожним роком не маємо чим радувати її,а нинішній за словами Олега Гриніва «нагадує ювілей хворого, який попри жорстоку реальність сподівається видужати, щоби не засмутити рідні». Гляньмо правді в очі і скажемо щиро слово правди про діла наші, чого давно очікує Україна від своїх синів і дочок. То ж дослухаємося бодай до голосу неньки України, щоб словом правди зупинити нарешті рух по колу, по якому» йдемо як сумирні конячки ось уже 20 років»(Л.Костенко)
Пам’ятаєте , пане Володимире, як 20 років тому з яким ентузіазмом , з яким натхненням повторювали слова пісні, яку тоді так часто виконували :» Збудуймо Храм!.. Духовний храм!». Аплодували тім словам і вже бачили, як через небагато років постане Духовний Храм, українська національна держава через українське національне духовне відродження, консолідацію титульної нації, більшості суспільства, і її вистрадане самовизначення. Бачили саме українську національну державу, бо навіть за визначенням великороса комуніста В.Ульянова(Леніна), висновки якого з національ ного питання , на жаль ,нема кому нагадати ,зокрема, нинішнім псевдоленінцям, псевдокомуністам, регіоналам, саме національна держава є міцною і довготривалою, а все інше- політичні спекулятивні гасла і вигадки.
Мали поспішати , не баритися з будівництвом Храму, бо було ж відомо, що справу самовизначення нації і побудову національних держав інші виконали декілька століть тому, а на дворі стояло 21 століття, для якого подібна справа була унікальною, небаченою в історії. До того ж мали рахуватися з шаленим опором сил вчорашнього дня, яким такий Духовний Храм був не до вподоби, бо загрожував їхньому політичному пануванню, рахуватися з прошуками російського націоналізму, про агресивність, живучість якого знову ж таки попереджав комуністів і всіх нас все той же В.Ульянов, рекомендуючи справу розбудови в національних республіках довіряти виключно національним кадрам, а не великоросам, не росіянам, які обов.язково знайдуть шпарини, щоб протягнути віками насаджуваний великодержавний російський шовінізм.
Зрозуміло,комуністи ще в часи СРСР , де вони зводили саркофаг над правами націй на самовизначення через розбудову національних держав,свідомо замовчували такі «крамольні» для того саркофагу думки вождя, а вже в незалежній Україні- поготів.Будівничим же, насамперед, архітекторам, виконробам Духовного Храму не завадило би, погодьтеся,пане Володимире, знати ці думки та нагадувати про них якомога частіше силам вчорашнього дня, насамперед,комуністам і суспільству, людям, які за висловом однієї із листівок 1991року так налякані, що ще років 30 будуть крокувати шляхом Леніна за комуністами чи їхніми приємниками, сьогоднішніми регіоналами , і для яких слово Леніна і сьогодні варте уваги. Адже минуло лише 20 років, не забувайте,пане Володимире, і маємо за прогнозом крокувати ще років 10, якщо не схаменутися!
Те , що ми, отримавши незалежність, крокуємо і далі шляхом Леніна нагадувало все з перших же років. Нагадувала і сама державна споруда, яка все більше ставала несхожою на омріяний Духовний Храм.Зовні ще так сяк дотримувалися схожості: обирався Президент, Верховна рада, призначався Уряд, визначалися кордони, отримали свій державний прапор,гімн, визнання за кордоном, в Європі, в світі. А вже зсередини державна споруда все більше нагадувала саркофаг для збереження суспільства в тому стані, в якому воно вийшло із Системи часів СРСР з показушним правом і демократією.Насамперед, саркофаг цей, який все більше ставав малою копією саркофагу в СРСР над правом націй на самовизначення, мав на меті поховати право титульної української нації на самовизначення через побудову української національної держави, зберігши і поширивши зросійщення, денаціоналізацію українців за національністю, поставити заслін проти українського національного відродження,відновлення національної гідності ураїнців за національністю, консолідації української титульної нації, української більшості суспільства, яка і мала би зводити Духовний Храм. І сьогодні багато із знаних людей,тих,хто дивиться правді в очі і не боїться відверто сказати про ту правду,визнають, що не сталолося,як гадалося, що замість Духовного Храму маємо саркофаг. Не знаю,якої думки Ви, пане Володимире, але погодьтеся….
Хіба б мало місце в Духовному Храмі явище, коли українці за національністю, 78% населення, на 19-тому році незалежності обрали Президентом лідера політичної сили, яка в своїй програмі не приховувала антиукраїнських настроїв, намагання перешкодити українському національному духовному відродженню, зокрема,через надання російській мові статусу другої державної при обов’язковій підтримці самих українців за національністю, бо ,зрозуміло кожному, підтримки такого ганебного, зневажливого, принизливого для України і українства дійства з боку громадян інших національностей, зокрема,росіян не достатньо ?!
Чи були б можливими в Духовному Храмі відверті, антиконституційні, протиправні дії політичної сили і самого тільки-но обраного Президента на очах у всього суспільства, за участі народних депутатів по формуванню коаліції депутатських фракцій, обранню Уряду, зміні Консттуції і іншим прийомам лому на правовому полі? Погодьтеся, такого правового ноу-хау світ не бачив навіть в часи СРСР.
Хіба б мали ми в Україні на 19 році незалежності Уряд, який очолив росіянин і серед мінітрів якого більшість росіяни?Хіба б мали ми Президента неукраїнської національності з Адміністрацією,яку очолюють теж росіяни? Такого не було і за часів Радянського Союзу!
Хіба б було можливим в Храмі,щоб етнічні українці захищали своє конституційне право на українську мову в судах та ще й писали про той сором в книжках»Моя бротьба за мову», щоб в країні вводили якісь квоти на українське слово і музику в ефірі і все робилося руками ж самих етнічних українців?!
Таких «хіба « можна навести безліч і всі вони,як не прикро, свідчать про ознаки зведення саркофагу під вивіскою незалежної України. Нарешті на 20 році незалежноті ми почули,що «нема омріяної України»,»Україна над прірвою», самовизанчення титульної нації на відбулося і не видно сил,які б цим опікувалися, темпи російщення етнічних українців перевищують ті ,які були за часів Валуєвщини, і знову ж не видно сил,які б цьому протистояли, а «хворе етнічне тіло породжує стихійну русифікацію»через таку бездіяльність,безпорадність і марні сподівання на владу,яка ніколи не була і не могла бути дійсно українською. Бо нарешті почули і гіркі слова Л.Костенко,які дають пояснення,чому влада в Україні не може бути українською:* Нас обзивають націоналістами, націонал-патріотами. А де ж та нація,де патріоти?Цю ж націю вже здали в історичний хоспіс. Хтось її ще провідує, а в більшості вже відсахнулись. Вона безнадійно хвора,вона так довго вмирає, декому вже й надокучило,тільки що не кажуть уголос: “Умираючи, умирай” .До цього на 15 році А.Погрібний гукав «вдарити у дзвони до українців» та розпочати через рідну мову оздоровлення «епідемічно хворої нації».Як не прикро,свого часу не дослухалися до А.Погрібного(«А була б інакшою Україна»,- кажуть сьогодні!),сьогодні замовчують слова Л.Костенко,замовчують хворобу нації.Невже дійсно,пане Володимире, нікому із нинішніьої духовної,політичної еліти не болить хвороба нації?!Невже,дійсно, мовчки»умираючи,умирай»?! Чи не в цьому злочинному замовчуванні з боку національно-патріотичних сил,насамперед,провідників цих сил,через окозамилювання собі і українцям про ширі наміри і можливість збудувати дійсно українську владу із хворою,неконсолідованою титульною нацією криються причини всіх наших негараздів,поразок, які зростали з року в рік?! Адже про хворобу нації, про прикрі вади українського національного характеру було відомо давно. Про хворобу цю свідчить вся історія України,як не прикро.Згадаймо ,будь ласка.
Ще у 16 столітті Іван Вишенський бідкався про гріх байдужості,зневіри ,приреченості ,який заволодів українцями,і пошесть зради віри і мови рідної,яка поширилася між тими ж українцями.Згадаймо,скільки зусиль приклав Богдан Хмельницький, щоб зберегти єдність народу,старшини, як боровся із поширенням зради «вишневецьких».Згадаймо слова поетів «національного сорому» І.Франка і Т.Шевченка про «кинуту напризволяще націю,як паралітика на роздоріжжі»,про «славних прадідів великих правнуків поганих.» і заклики « схаменіться… Обнімітеся ,ьрати мої,молю вас,благаю». Нарешті уже в 1925 році С.Петрлюра робить висновки із поразки УНР про те, що народ український не готовий до самостійного життя і треба всім добряче працювати над цим,щоб уникнути прикрих поразок української справи,справи побудови незалежної України в майбутньому.Попереду були довгі роки,на протязі яких велася робота в протилежному напрямку….
Чи Ви,пане Володимире, спільно з іншими ,починаючи справу незалежності, не знали всього цього? Мабуть знали,бо в 1990 році в нарисі»Що ж ми за народ такий?» Ви писали таке:»Ми є.. повільні,ледачі,сентиментальні й мрійливі,домашні і співучі,сепаратисти,перевертні й націоналісти- всілякі,бо нас багато..Кажуть ,що ми «націоналісти».Теж правда.Причому унікальні націоналісти.Без мови,без історії,без суверенної республіки,без національної самосівідомості,без землі…без національної інтелігенції» Фактично Ви вказали на всі ознаки хвороби української нації і етнічних українців. Здавалося б створюваний рух мав би за мету обэєднати насамперед останніх заради оздоровлення нації,продовження тієї роботи,про яку казав ,зокрема,С.Петлюра.Зрозуміло,що в 1990 році рух не міг взяти на озброєння ідеологію українського націоналізму,ідеологію консолідації,самовизначення української нації через побудову української національної держави. Але після проголошення незалежності без ідеології націоналізму рух втрачав підтримку нації, яку кидав напризволяще ,в обійми вчорашніх сил зі спекуляціями навколо націоналізму.»бандерівщини» і всього іншого із арсеналу комуністичної пропаганди. Рух мав би стати тією єдиною націоналістичною силою, до якої кличе сьогодні всі національно-патріотичні сили ОУН і яку не чують і нині.Натомість ,Ви проголосили »Рух –відкритий для всіх»,намагаючись із України,уламка Радянського Союзу, без оздоровлення нації відродити «...демократичну,духовну, багату,економічно розвинену,екологічно чисту Україну». Про Україну як українську національну державу-жодного слова у Вас.Іне тільки у Вас.
Вже після референдуму рух на своєму ,здається 3 з,їзді,забувши слова Т.Шевченка»обнімітеся,брати мої» ,відхилить пропозиції українця Л.Кравчука,протянуту разом з ним руку співробітництва богатьох тисяч українців-комуністів, які були щирими прихильниками незалежності,воювали за неї ще в лавах КПУ, які мали досвід політичної і господарської роботи,досвід боротьби із псевдоленінцями і псевдокомуністами, розбігся «по партійним домівкам»,партіям,які втянулися в політичну гру за владу із могУтніми силами вчорашнього дня ,Системою,яка швидко адаптувала вчорашніх демократів,патріотів до своїх потреб. І на сьогодні ми маємо багато Героїв України,та «нема омріяної України»(Іван Марчук , О.Пономарів і багато інших).
Виявилося, одних запевнень,що наріжний камінь,на якому за словами молодогоТ.Шевченка,має бути збудована Україна,буде дійсно «..наріжним, а не могильним.Надто довго він був забутий»,замало. Чим той камінь став сьогодні,пане Володимре,і що на ньому зводять під вивіскою «Україна»?!
Через десять років Ви зізнаєтеся, що на протязі перших десяти років незалежності патріотичні сили робили все «навмання і в тумані»,але в висновках на майбутнє так і не згадаєте про хвору націю. І не тільки Ви,а всі парітії і громадські організації національно- патріотичного спрямування не згадали і не згадують і сьогодні, хоч їм і нагадують про болючі рани хвороби.Постає питаняя:»Чому?»
Сьогодні кажуть:»Незалежність-то склад душі». Якщо враховувати уроки історії,все те,що було сказано про хворобу нації апостолами українського національного відродження, то склад душі ,яка б мала відповідати незалежності України,мав би бути притаманнй український націоналізм як ідеологія. А що було притаманне душі, скажімо, Д.Павличка, коли він за декілька років до проголошення незалежності з обуренням казав про злочинні гнізда українського буржуазного націоналізму,які звела українська закордонна діаспора? Що було у вашій душі,коли в романі «Портрет за уявою» писали про «націоналістичних пасторів-хуторянів в синіх жупанах,шароварах з червоної китайки, іграшковою шабелькою,яку обіцяли пройдисвіти кожушно-жупанової історії». Щось подібне говорили більшісить першопрохідців, провідників незалежності,щиро вболіваючи за Україну,потерпаючи за неї,бажаючи бачити її вільною,багатою,правовою,демократичною,європейською, але не сприймаючи,що шлях до цього лежить через сповідування ідеології українського націоналізму,через оздоровлення української титульної нації, через створення в суспільстві де-юре української більшості.ЧИ нетому і не дослухалися до всіх,хто свого часу нагадував про таку роботу як першочергову,а сьогодні замовчуємо слова навіть Л.Костенко про «безнадійно хвору націю»,про яку лише не кажуть вголос «умираючи,умирай». «Страшні слова,коли вони мовчать» ,пане Володимре!.
Слово правди- то кращий подарунок до 20-тої річниці незалежності і 20-тої річниці референдуму про незалежність.То ж будьте мужніми сказати правду про і сьогднішній рух національно-патріотичних сил навмання і в тумані через замовчування хвороби нації і небажання вдарити у дзвони до українців про нагальність активної загальної і індивідуальної терапії з пошуком непростих шляхів порятунку.ВІдійдіть від справи за складом душі і непридатності до такої роботи!Займіться своєю справою,де Ви зробите більше і краще для духовного відродження,згадавши Г.Сковороду» пізнай себе». Можливо, за Вашої і вашого оточення відсут ності прийдуть молоді провідники з відповідним складом душі і позбавлені впливу Системи,прокинуться нарешті націоналісти і разом з новими лідерами створять єдину націоналістичну силу,яка в 21 столітті реалізує чудо: проведе оздоровлення нації через поширення ідеології українського націоналізму, стане на шлях розбудови дійсно української національною держави. Можливо я помиляюя і помиляються ті, у кого ще жевріє надія. І треба звикати жити у саркофазі, де слова «українське»(політична нація,національна ідея, національні інтереси і таке інше) будуть лише вивіскою. Адже ще в 16 столітті Іван Вишенський стверджував:»На Україні чудес не може статися.Для чуда треба віри беззастережної і злету духу,гордості.» Було все 20 років тому,але втрачені віра,злет духу,гордість,втрачені люди,які носили останнє в собі.
Чи повернемо все те ще раз ,уже не в туманні і не навмання,а давши оцінки і зробивши вірні висновки,взявшися за справу,а не продовжуючи товкти воду в ступі ?Чи ,можливо, дійсно всіх влаштовує оте жахливе «умираючи,умирай»? Бо мовчать всі: ЗМІ,націоналісти, ліберали,демократи,європейці, сама Європа,закордонна діаспора на чолі з УВКР. «Страшні слова,коли вони мовчать»!Правда,обурюються окремими діями,проводять окремі протестні акції,пишуть листи В.Януковичу,депутатські запити, марно сподіваючись очевидно, що В.Янукович і нинішня влада ,а не титульна здорова нація, врятують Україну,зупинять останню над прірвою.
.То скажіть правду,якою б вона не була гіркою! Зупиніть замовчування лиха! Саме Вам, пане Володимире,пристало сказати це слово як одному із засновників руху на 20 році незалежності.Добре було його сказати на Великих зборах делегатів національно-патріотичних сил,які провести в ці дні. Не завадило би встигнути сказати слово правди Вам і перед делегатами Всесвітнь ого форуму українців,насамперед,закордонної діаспори, щоб вони не плекали марних сподівань на владу,яка не була і не є дійсно українською,не мали намірів в чомусь допомагати Президенту,а йшли в Україну реалізовувати своє конституційне право обирати і бути обраним до влади,шукати шляхи оздоровлення нації і обрання дійсно української влади.З українцями закордонної діаспори прийде Європа в Україну. Без них ,без іїхньої безпосередньої роботи змін не буде ,погодьтеся.Допоможіть,будь ласка,закордонній діаспорі,громадянам України реалізувати своє конституційне право,заклавши відповідні положення в новий закон про вибори народних депутаів,внісши зміни в закони про вибори місцевих органів влади.Розірвемо зачароване коло, по якому 20 років «йдемо..,як сумрні конячки в топчаку історії»(Л.Костенко)