09/24/2011 | ОКО

СПЕЦСЛУЖБИ, СХОЖЕ, ПЕРЕВТОМИЛИСЯ...

Марія БАЗЕЛЮК,
член ради Київської міської
організації Товариства "Меморіал"

Чи то вже вичерпавши "кадровий" резерв, чи під тягарем чужої волі, та виглядає на те, що спецслужби таки перевтомилися. Тепер, замість традиційних послуг "сексотів", "топальщиків" і "тайняків", які кропали доноси "на кого треба", вони вдаються до використання імен віртуальних громадян – чи то вже мертвих, чи ще живих, але напівпритомних від надужиття руйнуючих мізки "препаратів".

Перебування на цьому світі однієї з віртуальних "стукачок" навіть зафіксовано в паспортному столі та підтверджено колишніми односельцями, які, щоправда, кажуть, що її особу вже роками в селі не бачили – не навідується навіть за пенсією, одне слово, зникла безвісти. Тож їхньому здивуванню не було меж, коли до них, у село Обтово Кролевецького району, що на Сумщині, завітали гості аж із Києва в пошуках тієї самої зниклої безвісти – Анни Іванівни Журавської та приголомшили їх новиною: пані, яку ще за життя в Обтові селяни вважали пропащою через безпросвітну пиятику, начебто так рявкнула на цивільну та силову "власть", що поставила "во фрунт" і Президента, і Прем'єр-міністра, і Голову СБУ, а ще – Генпрокурора, Міністра внутрішніх справ і голову Київської міської держадміністрації.

Вона буцімто написала високопосадовцям суворого листа, в якому вказала не лише своє місце проживання – село Обтово, а й паспортні дані (щоб не сумнівалися: ось вона я – Анна Іванівна Журавська), а далі виповіла адресатам своє обурення "антидержавною" та "протиправною" діяльністю голови Київської міської організації Товариства "Меморіал" імені Василя Стуса Романа Круцика та його Музею cовєтської окупації. Посилаючись на статті Конституції України та низку Законів, які начебто підступно, із злочинними намірами порушив Р.Круцик, що не лише заснував Музей совєтської окупації, чим посіяв міжнаціональну ворожнечу, а ще й спричинив загрозу національній безпеці України, авторка вимагала від владоможців негайно притягнути до відповідальності й суворо покарати голову Київського "Меморіалу".

Адресати не стали обтяжувати себе встановленням достовірності особи, що надіслала їм сигнал "з глибинки", а, з дивовижною скрупульозністю зафіксувавши в своїх канцеляріях листа, дали йому "хід", що дуже скоро відчули на Стельмаха 6-а, де містяться і "Меморіал", і Музей. Проте з Журавською захотіли поспілкуватися Р.Круцик з журналістами, тож вирушили в Обтово, де й приголомшили його жителів звісткою про епістолярні притаманності їхньої односельчанки. "Щоб Журавська, яка не просихала від горілки і не могла до купи двох слів зв'язати, раптом розродилася "прокурорським" листом? Та вона й слів таких не знає! Ніколи в житті Журавська не написала б цього," – одностайно запевнили люди.

"У це важко повірити – лист від неживої людини, за життя – бомжа та п'янички, змусив кілька державних органів і спецслужбу інтенсифікувати "профілактичну роботу" проти унікального музею та його керівника", – такими словами під враженням від побаченого і почутого розпочинає свою статтю "Музей совєтської окупації атакують... привиди" відомий журналіст Вахтанг Кіпіані на сайті "Історична правда". Це було на початку травня. А за два місяці, в липні " привид" знову заатакував. Химера так званої Журавської із села Обтово, демонструючи свою "обізнаність" у галузі юриспруденції, звернулася у все ті ж інстанції з такими ж вимогами суворої кари для Круцика, а тепер ще й для Кіпіані, статтю якого вона "прочитала" в Інтернеті й, звісно, обурилася.

Віртуальна пані повідомила, що вона не тільки жива й здорова, а й живе в столиці, в "добрих людей", які їй "допомагають писати ці листи", щоправда, ні адреси, ні телефонів у листі нема, зате є дванадцять "вимог", серед яких "найгуманніша" адресована КМДА, яка має "розірвати договір оренди на займане ("Меморіалом") приміщення по вул.Стельмаха, 6-а у м.Києві та краще дати приміщення державним установам". В "установах", зауважимо, лист ретельно зареєстрували, і все знову пішло по колу...

Оскільки наші читачі не належать до наївних громадян, то навряд чи варто їм роз'яснювати кому насправді дошкуляє діяльність "Меморіалу", Музею совєтської окупації та Романа Круцика зокрема. Так-так, саме тим, хто виконує волю московських імпершовіністів на території нашої держави. Не гірше від нас з вами знають це й наші владці. Тому й не квапляться з'ясувати, що насправді сталося з А.Журавською, від імені якої клепаються "листи" у високі інстанції. Можливо, людини вже нема серед живих, а хтось спекулює ім'ям нещасної. Може, вона перебуває в рабстві, зазнає знущань і насильства, стала інвалідом і потребує опіки. Адже дива не буває, коли йдеться про "асоціальний елемент" глибокого рівня занепаду... Проте силові структури, до яких з останніх сил апелює "Журавська", ігнорують виконання своїх прямих обов'язків. Чому?

Щоб перешкоджати діяльності, спрямованій на встановлення історичної правди, захист національних інтересів України, викриття зловісної ролі, яку відіграла й продовжує відігравати в долі нашої Батьківщини Російська імперія, діяльності, яку послідовно проводить "Меморіал" на чолі з Романом Круциком. Така проста й очевидна відповідь. Проте – не остаточна. Отже, далі буде...