Наша віра чи то побожність доволі складні справи ...
09/30/2011 | hrushka
Наша побожньість чи віра в Бога, з розумовогої точки погляду, доволі складна. До часів сов'єтського союза, наша віра в Бога може здебільшого була, грубо сказавши, продовженням поганських звичаїв. Тому коли не було обов'язково що неділі йти до церкви а забавитись можна було на св'ята що назвали "Дід Мороз" чи що інше, мало хто чувся невигідно чи згублено. Крім того, церковні відправи, особливо православні й то в Україні, надто довгенькі. Тому хто міг бути охочим що неділі стояти годинами в церкві, замість троха довши проспатись та дійсно відпочати. Сов'єтські правила релігії були дійсною полегшою для щоденої, виснажуючої праці. Ну й хто'ж хотів бути на списку КҐБ? Більшіст знали або догадувались що попи (тодійшного московського патріярхата) були або доножчиками або таки членами КҐБ. Жодні інші церкви не існували, крім в підпіллю (в катакомбах).
В західних державах церковні відрпави начиналось скоротшувати підчас другої світової війни, а особливо після тої війни. Це також включало українські церкви. Значиться, суспільство в світі змінилось і церковні душпастері усвідомились що відповідні зміни необхідні. Такі зміни й в Богослуженнях в Україні, хотяй впроваджені, не конче привабливі населенню, котре призвичаїлось в неділю довше проспатись. Зате наше поведення доволі цікаве, бо ми руку через поріг не подамо, коли пускаємось в довшу дорогу то перед відходом із дому сідаємо на пару хвилин, із порожними відрами води не переходем весільному чи іншому товариству і т. д.
Однак людина "не лиш хлібом" кормиться, чи вона свідома того чи ні! Це'ж сам Христос казав й чи ми віримо чи ні що Він є Богом-Чоловік чи ні, ніхто не сперечається що Він був особливо "справедливим". Ні мусульмани, ні жиди, ні будисти, навідь і не-віруючі цього не перечать. І тепер кожна держава уважає себе справедливою, чи в дійсності вона є чи ні. Теперішний уряд в Україні, вибачте за мій погляд, зовсім не справедливий!
Ну, і що це все має до діла з моєю вірою та вірою нашого суспільства в Бога чи справедливістю українського теперішнього уряда? В Україні від багатьох я чую, що народ "зневіревся". Коли народ зневірений в Бога то ми "напів живі", або краще сказавши, ми "напів мертві". Очевидно це начи'б ніхто не відчуває. Але'ж доказ довколо нас є! Чи міська, обласна, чи навідь державна управа справедливі?! Чи поліція справедлива? Чи хабарство та здерство справедливі? Чи безробіття є справедлим? Чи знищення дрібного та малого підприємства справедливе? Чи відтверта боротьба проти української народної мови є справедлива? Чи політичні в'язні справедлива справа? Чи це нодисть подій котрі свідчать що ми напів мервими?
Що робити? Церков у Украіні багато. Ксьонзи та попи сваруться! Московський патріярх старається верховодити українськими церквами. П'ять найстарших православних церкошв світа твердять що основне правело православія вимагає що кожна держава має мати власного патріярха. Коли так, то поведення патріярха Москви не правильне а то й вороже. Кожне віроісповідання уважає що їх церква оденока правовірна. Я не сперечаюсь котрі церкви правовірні чи канонічні чи що інше, я ходжу до церкви в котрі мене христили (як можу), але я поважаю всі інші віроісповідання. Коли моєї церкви в дані місцевості не має, я іду до другої найближчої мойому розумінні та молюсь свої молитви. Св'яте письмо слухаю уважно, а проповідь тільки до тої міри що відноситься до св'ятого письма. Зате молюсь де попаде, у церкві, в дорозі до чи із праці, в ряді щонебудь купувати, вдома коли щонебудь загублю, чи коли лагоджу щонебудь попсоване. Розмова з Богом не пов'язана й не тяжка, можна просити як і можна дякувати. Ніхто того не чує й не мустиь знати. Молюсь за особисті кломопоти,за родинні, за сусупільні, за державні, то що. Розмова між мною і моїм Сотворителем. Зате цілувати руку попам чи ксонзам не спішусь.
Але'ж Бог не потребує нашої молитви, Бог совершенний! Правельно, Бог не потребує нашої молитви, зате ми потребуємо молитву до свого Сотворителя, бо ми "не тільки хлібом живемо". Молитва може нам допомогти справедливо жити. В нашім теперішнім суспільстві наше поведення мусить бути доволі чутливим, щоби себе не наражувати на непотрібні небезпеки. Хто нам може допогти в грізних положеннях справедливо поводитись та щоби себе не наражувати? Хто нам поможе придумати як злобних людей до справедливого покарання довести? Чи це дійсно можливо? Так, можливо!
Молитва помагала першим христіянам переживати та навідь рятуватись від загибелі. Це саме відбувалось в часах сов'єтських переслідувань, заслань та розстрілів. Це й відбуавлось коли наш народ переживав Голодомор. Ну й теперішне поведення українського уряда вимгає відповідне та справедливе поведення у нас всіх. Прикро пизнатись що поведення теперішнього уряда України не дуже різниться від часів переслідувань сов'єтською владою і то було не дуже так давно.
Будьмо справедливими та не вагаймось молитись коли відчуваємо потребу або коли молитва прийде на думку й вступаймо до церков коли можливо, а Господь Бог нас не покине! Тому перестаньмо бути зневіриними та з тим напів мертвими, бо тоді й жити буде веселіше, наше суспільство буде кращати ну й наша надія буде мати можливість сповнитись.
В західних державах церковні відрпави начиналось скоротшувати підчас другої світової війни, а особливо після тої війни. Це також включало українські церкви. Значиться, суспільство в світі змінилось і церковні душпастері усвідомились що відповідні зміни необхідні. Такі зміни й в Богослуженнях в Україні, хотяй впроваджені, не конче привабливі населенню, котре призвичаїлось в неділю довше проспатись. Зате наше поведення доволі цікаве, бо ми руку через поріг не подамо, коли пускаємось в довшу дорогу то перед відходом із дому сідаємо на пару хвилин, із порожними відрами води не переходем весільному чи іншому товариству і т. д.
Однак людина "не лиш хлібом" кормиться, чи вона свідома того чи ні! Це'ж сам Христос казав й чи ми віримо чи ні що Він є Богом-Чоловік чи ні, ніхто не сперечається що Він був особливо "справедливим". Ні мусульмани, ні жиди, ні будисти, навідь і не-віруючі цього не перечать. І тепер кожна держава уважає себе справедливою, чи в дійсності вона є чи ні. Теперішний уряд в Україні, вибачте за мій погляд, зовсім не справедливий!
Ну, і що це все має до діла з моєю вірою та вірою нашого суспільства в Бога чи справедливістю українського теперішнього уряда? В Україні від багатьох я чую, що народ "зневіревся". Коли народ зневірений в Бога то ми "напів живі", або краще сказавши, ми "напів мертві". Очевидно це начи'б ніхто не відчуває. Але'ж доказ довколо нас є! Чи міська, обласна, чи навідь державна управа справедливі?! Чи поліція справедлива? Чи хабарство та здерство справедливі? Чи безробіття є справедлим? Чи знищення дрібного та малого підприємства справедливе? Чи відтверта боротьба проти української народної мови є справедлива? Чи політичні в'язні справедлива справа? Чи це нодисть подій котрі свідчать що ми напів мервими?
Що робити? Церков у Украіні багато. Ксьонзи та попи сваруться! Московський патріярх старається верховодити українськими церквами. П'ять найстарших православних церкошв світа твердять що основне правело православія вимагає що кожна держава має мати власного патріярха. Коли так, то поведення патріярха Москви не правильне а то й вороже. Кожне віроісповідання уважає що їх церква оденока правовірна. Я не сперечаюсь котрі церкви правовірні чи канонічні чи що інше, я ходжу до церкви в котрі мене христили (як можу), але я поважаю всі інші віроісповідання. Коли моєї церкви в дані місцевості не має, я іду до другої найближчої мойому розумінні та молюсь свої молитви. Св'яте письмо слухаю уважно, а проповідь тільки до тої міри що відноситься до св'ятого письма. Зате молюсь де попаде, у церкві, в дорозі до чи із праці, в ряді щонебудь купувати, вдома коли щонебудь загублю, чи коли лагоджу щонебудь попсоване. Розмова з Богом не пов'язана й не тяжка, можна просити як і можна дякувати. Ніхто того не чує й не мустиь знати. Молюсь за особисті кломопоти,за родинні, за сусупільні, за державні, то що. Розмова між мною і моїм Сотворителем. Зате цілувати руку попам чи ксонзам не спішусь.
Але'ж Бог не потребує нашої молитви, Бог совершенний! Правельно, Бог не потребує нашої молитви, зате ми потребуємо молитву до свого Сотворителя, бо ми "не тільки хлібом живемо". Молитва може нам допомогти справедливо жити. В нашім теперішнім суспільстві наше поведення мусить бути доволі чутливим, щоби себе не наражувати на непотрібні небезпеки. Хто нам може допогти в грізних положеннях справедливо поводитись та щоби себе не наражувати? Хто нам поможе придумати як злобних людей до справедливого покарання довести? Чи це дійсно можливо? Так, можливо!
Молитва помагала першим христіянам переживати та навідь рятуватись від загибелі. Це саме відбувалось в часах сов'єтських переслідувань, заслань та розстрілів. Це й відбуавлось коли наш народ переживав Голодомор. Ну й теперішне поведення українського уряда вимгає відповідне та справедливе поведення у нас всіх. Прикро пизнатись що поведення теперішнього уряда України не дуже різниться від часів переслідувань сов'єтською владою і то було не дуже так давно.
Будьмо справедливими та не вагаймось молитись коли відчуваємо потребу або коли молитва прийде на думку й вступаймо до церков коли можливо, а Господь Бог нас не покине! Тому перестаньмо бути зневіриними та з тим напів мертвими, бо тоді й жити буде веселіше, наше суспільство буде кращати ну й наша надія буде мати можливість сповнитись.
Відповіді
2011.09.30 | філософ
Як молитви спасли двічі Японію (/)
КАК ДУХИ ПРЕДКОВ СПАСЛИ ЯПОНЦЕВ ОТ НАШЕСТВИЯ МОНГОЛВ 1259 году умер великий каан Менгу. После его смерти два внука Чингиз-хана Арык-Буга и Хубулай начали оспаривать друг у друга право на трон Чингиз-хана. Арыг-Буга был младшим и, следовательно, законным наследником, был объявлен объявлен великим кааном на курултае в Каракоруме. Хубулай был провозглашен великим кааном тюрко-монгольской империи в Пекине. У Хубулая было две армии, стоящие в Китае. В его войсках было больше двух третей воинов, мобилизованных в Китае, Корее, Средней Азии. По существу, это был иностранный легион. Между войском Арык-Буга и Хубулая произошла битва, где победу одержал Хубулай- хан. Хубулай-хан перенес столицу государства из Каракорума в Пекин. Хубулай хан ввел в своей канцелярии китайскую писменность и в своем дворе - китайский этикет, принял для своих торжеств буддийское богослужение, для себя - китайское имя Ши-цу и для своей династии - китайское название Юань. Остальные улусы не признали этот переворот и тюрко-монгольская империя распалась на пять самостоятельных ханств. В 1266 году Хубулай решил покорить Японию. Вначале он направил послов к японцам с требованием признать себя вассальным государством по отношению к империи Юань. Правитель Японии сегун Ходзе Токимуне безоговорочно отверг требование Хубулая. Тогда было решено захватить Японию, используя силу. На военном совете приняли решение переправить войска с континента на острова с помощью китайских и корейских кораблей. Началась подготовка флота и десанта к военной экспедиции. Над Японией нависала страшная опасность нашествия, которое получило в японской истории название <генко>. В ноябре 1274 года ииз корейского порта Хаппо (сегодняшний Масан) по направлению к Японским островам вышла армада имперского флота, состоящая из 900 кораблей, с 40 тысячами китайских, корейских и монгольских солдат. Быстро было сломлено японское сопротивление на островах Цусима и Ики. В сражениях при небольших населенных пунктах Комода (о. Симодзима) и Кацумото (о. Ики) имперские войска перебили малочисленные самурайские дружины. Таким образом, они заняли ключевые позиции для вторжения в Японию. Высадка десанта началась на северо-западном побережье острова Кюсю, в бухте Хаката. Несмотря на то, что японцы мужественно сражались и получили подкрепление из других районов Кюсю, их сил явно не хватало для того, чтобы помешать вторжению многочисленного, сильного и организованного врага. Имперские солдаты с боями заняли поселки Имадзу, Акасака и вступили в ожесточенное сражение с незначительными по численности силами японцев у местечка Хаката (ныне Фукуока). Упорное сопротивление японцев, солнце, клонившееся к закату, а также ранение китайского военачальника Лю заставили захватчиков отойти на ночь назад к кораблям, стоящим на якорях в заливе с тем, чтобы перегруппировать силы и на следующий день продолжить начатое. Воины обеих армий, как японских, так имперских были, в основном, буддистами. Преимущество имперских войск было огромно и, нет сомнения, воины были настроены на победу. Но перед битвой воины противоборствующих армий обратились с молениями к Будде, чтобы им сопутствовала победа. Но чьи моления дошли до Будды? В период, когда шли ожесточенные бои, японский император и из его окружения должностные лица высших рангов, священники и монахи обратили молитвы к своим национальным богам и духам предков, считая, что только они могут помочь японцам. Неожиданно вечером разыгрался шторм - один из тех, которые очень часто случаются осенью в районах западного побережья Кюсю. Постепенно усиливающаяся буря превратилась в смертоносный тайфун. Монголы были застигнуты им врасплох. Ураган разметал по водной поверхности имперский флот, отправив при этом на дно 200 кораблей. Более 13 тысяч человек погибло в морской пучине. Потрепанные остатки армады вынуждены были в полном беспорядке вернуться назад, в Корею. В японской истории первое нашествие монголов получило название <Бунчэй - но эки> - война годов Бунчэй>, то есть годов правления императора Камэяма (1264- 1275). В Японии по этому поводу мнения разделились надвое. Синтоисты безоговорочно считали, что тайфун был послан против монголов национальными богами синто и духами предков. Буддийские скептики считали, что это произошло случайно. Но как бы мнения не разделились - в одном японцы едины, что эта катастрофа не обескуражит Хубулая и он вновь предпримет попытку захватить страну. Не теряя времени, правительство стало готовиться к отторжению нового нападения. На западном побережье Кюсю и юго-западном острова Хонсю японцы начали строить оборонительные сооружения, для чего в прибрежные районы согнали большое количество крестьян из ближайших и отдаленных земель. В местах предполагаемой высадки имперского десанта были сосредоточены самурайские дружины. Изучалась тактика ведения сражений, учитывались и анализировались просчеты и недостатки прошедших боев. Действительно, Хубулая эта катастрофа не обескуражила и он отдал приказ своим полководцам о начале постройки новой армады кораблей и разработки конкретных планов операции по захвату японских островов. В 1281 году все приготовления был закончены. На этот раз имперское командование располагало почти в пять раз большим количеством кораблей, чем в 1274 году. В противоположность осеннему времени, изобилующему тайфунами, на военном совете была выбрана весна-начало лета. К западным берегам острова Кюсю, где должны были происходить боевые операции, предполагалось подойти с двух сторон одновременно. По плану первая флотилия, состоявшая из 900 кораблей с 42 тысячами воинов на борту, как и прежде, выходила из корейского порта Хаппо, вторая - главные силы, насчитывавшие около 100 тысяч человек, разместившихся на 3500 кораблях, - начинала движение из китайского города Ниибо провинции Цзянцу. Общее руководство военными действиями было возложено на монгольского полководца Ала-хана. Никогда прежде и впоследствии в истории всех народов не было флота вторжения больше чем этот, 1281 года, ни по количеству кораблей, ни по численности войск. Корабли завоевателей имели внушительные размеры. Помимо пехоты на них разместились кавалерийские соединения, были установлены всевозможные метательные и новейшие по тому времени осадные орудия. В июне 1281 года из портов Хаппо и Окпо вышла первая из двух групп кораблей, предназначенных Хубулаем для захвата и покорения Японии. На сей раз острова Цусима и Ики монголы обошли с восточной стороны. Первое сражение состоялось около местечка Сэкаимура на острове Камидзима архипелага Цусима. Малочисленные самурайские отряды встретили гибель достойно, мужественно обороняя свои позиции. Следующая схватка произошла около поселка Кацумото на острове Ики. Она также закончилась уничтожением японского гарнизона. К концу июня флот монголов приблизился к Кюсю и через некоторое время вновь, как и в прошлый раз, вошел в бухту Хаката. Началось ожесточеннейшее сражение, длившееся несколько дней. Огнем китайской метательной артиллерии многие береговые укрепления японцев были сожжены. Монголы, подобно волнам прибоя, обрушивал свои атаки на защитников побережья. Они осыпали японцев стрелами и копьями, в ближнем бою использовали боевые палицы, бич и арканы. Японцы также были вооружены луками и стрелами, копьями и мечами, укрывались за деревянными щитами почти во весь рост человека. Сражение проходило в тесноте, и ни одна из сторон не могла извлечь для себя выгоды. Монголы бросали в бой все новые силы, которые уплотняли и без того тесные ряды войск и мешали тем самым отступлению или отводу потрепанных соединений, выносу раненных. Однако никакой напор, казалось, не смог сломить стойкость обороняющихся. Встретив такое упорное сопротивление со стороны японцев и понеся существенные потери, командование первой группы решило отойти от залива Хаката, продвинуться на запад для встречи со вторым соединением, перегруппировки сил для нового вторжения на Кюсю. В конце июля первая группа имперского флота вышла в море. Часть кораблей снова направилась к острову Ики. Остальная масса кораблей подошла к острову Хирадодзима, где, наконец, произошла встреча со второй флотилией, задержавшейся с отплытием с континента почти на два месяца. После кратковременного отдыха объединившиеся огромные силы империи Юань атаковали остров Такасима, подготовив тем самым новое вторжение на Кюсю, которое на этот раз предполагалось произвести в заливе Имари. Над Японией снова нависла смертельная угроза. В то время как войска японцев готовились к решающим сражениям, от которых зависела государственная самостоятельность и независимость Японии, император, его аристократическое окружение, должностные лица высших рангов и чиновники военного правительства, священники и монахи, простые воины и народ - все обратили свои молитвы к национальным богам и к духам своих предков о покровительстве и спасении японского народа. 16 августа 1281 года в средине дня на ясном и безоблачном небе появилась темная полоса, которая, быстро увеличиваясь, охватила небосвод и затмила солнце. В течение считанных минут разразился смертоносный тайфун. Смерч пронесся над островом Такасима и прилегающим к нему районам, то есть в месте сосредоточения имперских кораблей, с юго-запада на северо- восток с опустошающим эффектом. Когда через три дня ветер стих, и небо вновь прояснилось, от имперской армады осталась едва ли четверть первоначального состава. Потери флота завоевателей были поистине катастрофическими - 4 тысячи военных судов и, вероятно, около 100 тысяч человек погибло в пучине. Потрепанные остатки имперского флота на поврежденных и изуродованных стихией кораблях покинули омывающие Кюсю воды и вернулись в Корею, а те войска, которые успели высадиться на землю, были полностью деморализованы. Так бесславно окончился для воинов Хубулая второй грандозный поход с целью покорения Японского государства. По образцу первого нашествия, эта широкомасштабная экспедиция монголов была названа в Японии <Коанно эки> - <война годов Коан>. После этой трагедии монголы уже никогда серьезно не помышляли о захвате и подчинении Японии. Японцы ликовали. День поражения монголов превратился в праздник, который стали отмечать раз в 50 лет. На юго-западе Кюсю и острове Такасима он празднуется до настоящего времени. Роковой для монгольских завоевателей ветер был истолкован японцами как помощь их национальных богов и духов предков и назван <камикадзе> - божественный ветер. Сейчас трудно сказать, одержала бы победу империя Юань при других обстоятельствах. Но именно с этого времени в сознании японцев укрепилась мысль о том, что их страна находится под особой защитой национальных богов и духов предков и победить ее не дано никому. Таким образом, дважды бушевавший у западных берегов Японского архипелага тайфун, погубивший монгольскую имперскую армаду кораблей, убедил японцев о не случайности этого события и навсегда утвердил веру японского народа в национальных богов и духов предков, которая в дальнейшем повлияла на формирование националистической идеологии.
Рафаэль Безертинов. Казань.
газета "Безнен Юл" N3, 01.2000г. Набережные Челны.
bezertinov.narod.ru/stat/mongol.htm
2011.09.30 | Kohoutek
Терміново всім навернутися до сінтоїзму!
2011.09.30 | філософ
Зовсім не обов`язково! Прислухайтеся до свого серця, бо там БОГ!!!...
>Re: Терміново всім навернутися до сінтоїзму!Бог, або Всевишній, має мільйони різних імен у різних частинах матеріального Всесвіту. Тому кожен може звертатись до Всевишнього так, як йому підкаже серце. Окремі молитви зливаються в єдиний потік і доходять до найвищого джерела усіх релігій, усіх живих істот в якій би життєвій формі вони не перебували, - і знаходить відгук в серці ВСЕВИШНЬОГО! І відплата знаходиться у Його руках!
2011.09.30 | Kohoutek
Єресь! Бог - єдиний! І ім'я Йому - Джа.
2011.10.01 | hrushka
Смійся лютий враже, та не довго .... бо шило із мішка вийшло!
2011.10.03 | філософ
Не помиляється тільки Бог!
Насправді все простіше!Ми можемо думати, що нам відомі усі таємниці будови Всесвіту, але чи насправді це так?
Застосування тих чи інших наукових теорій про будову Всесвіту - не мають фундаменту достовірності хоча б тому, що їх дуже багато, вони нічим не підтверджені, і, звичайно вони надто примітивно- механістичні.
Але Природа демонструє нам, що вона підкоряється певним логічним законам. Закони самі по собі виникати не можуть, бо потрібна об`єднавча сила, що йде з розумного центру. Найвищий Розум і Воля притаманні Найвищій живій істоті - ВСЕВИШНЬОМУ, тобто Богу.
Отже ЄДНІСТЬ забезпечує ЄДИНИЙ БОГ, хоч на різних мовах Він має різні ІМЕНА.
В цьому немає ніякої єресі, а лише ЧИСТА ІСТИНА.
Якщо ні, то це як в старовинній притчі. Зібралися сліпі люди біля слона і вирішили уявити собі, який же є слон. Один руками намацав вухо. О, я знаю тепер, що таке слон. Іншим попали хобот, нога, хвіст, живіт, і кожен заявляв, що він тепер знає, хто або що є слон.
Отак і в людському суспільстві - по різному уявляють собі будь- кого або будь-що, а потім кричать на інші думки, що то є єресь, а свою думку вважають правильною!
Не помиляється тільки Бог!
2011.10.04 | Angry Orange
Єресь! Бога нєт! І ето мєдіцінскій факт (с) / О. Бєндєр (-)
2011.10.05 | філософ
Re: Єресь! Бога нєт! І ето мєдіцінскій факт (с) / О. Бєндєр (-)
Немає ніяких фактів, що свідчили б про відсутність Бога! А тим більш медицинських, навпаки - є багато історичних фактів присутності в певні часи на Землі в минулому Послаців від Бога, Його Синів, пророків та Його втілень!2011.10.05 | roman_r
Re: Терміново всім навернутися до сінтоїзму!
Цілком згоден. Чи Іудаїзм-Християнство-Мусульманство і Бог має щось спільного?http://www.youtube.com/watch?v=QkP6IQyH1_0
2011.10.05 | філософ
Re: Терміново всім навернутися до сінтоїзму!
roman_r пише:> Цілком згоден. Чи Іудаїзм-Християнство-Мусульманство і Бог має щось спільного?
> http://www.youtube.com/watch?v=QkP6IQyH1_0
Немає сумніву, що здеградовані конфесії, які перебувають на службі у влади, а не Бога - існують і це є характерним явищем для нашої епохи! Цивілізації, що не підкоряються в своїй діяльності Богу - знищуються. Це підтверджує історія земних воєн і катаклізмів!
Тому зрячі бачать правду і фальш і можуть визнати спільність окремих фрагментів вчення, що поки ще не зазнали повної деградації у багатьох релігіях.
2011.10.05 | Ghost
традиционные выдумки кабинетных учёных!
то у них сотни тысяч всадников мчались лавиной тысячи километров через тайгу, теперь у них тысячи средневековых кораблей загружены чи не танками и тяжёлой артиллерией!2011.10.03 | Георгій
Re: Наша віра чи то побожність доволі складні справи ...
hrushka пише:> Такі зміни й в Богослуженнях в Україні, хотяй впроваджені, не конче привабливі населенню, котре призвичаїлось в неділю довше проспатись. Зате наше поведення доволі цікаве, бо ми руку через поріг не подамо, коли пускаємось в довшу дорогу то перед відходом із дому сідаємо на пару хвилин, із порожними відрами води не переходем весільному чи іншому товариству і т. д.
(ГП) Так, "обрядовірря" дійсно існує. Люди часто плюють тричі чeрeз лівe плeчe, бояться чорних котів, вішають фіранки на дзeркала, коли хтось помирає, тощо. А скільки людeй захоплюється гороскопами, таро...
>В Україні від багатьох я чую, що народ "зневіревся". Коли народ зневірений в Бога то ми "напів живі", або краще сказавши, ми "напів мертві". Очевидно це начи'б ніхто не відчуває. Але'ж доказ довколо нас є!
(ГП) Мeні здається, віруючі люди були в Україні, і є. Отут на "Майдані," наприклад, є пан Микола Гудкович - християнин, пастор протeстантської громади. А "масово" рeлігійності в "народі" мабуть і нe було ніколи. Обрядовірря створювало видимість рeлігійності, от і всe.
>П'ять найстарших православних церкошв світа твердять що основне правело православія вимагає що кожна держава має мати власного патріярха.
(ГП) Нe обов"язково патріарха, алe якогось прeдстоятeля, хоча б у сані митрополита - так.
>Коли так, то поведення патріярха Москви не правильне а то й вороже.
(ГП) Я з цим згодeн, алe багато людeй, особливо на сході України, так нe вважають. Вони дійсно вірять, що птр. Кирило - цe "їх" Патріарх, і що українськe православ"я є частиною "русской православной цeркві."
>Кожне віроісповідання уважає що їх церква оденока правовірна. Я не сперечаюсь котрі церкви правовірні чи канонічні чи що інше, я ходжу до церкви в котрі мене христили (як можу), але я поважаю всі інші віроісповідання. Коли моєї церкви в дані місцевості не має, я іду до другої найближчої мойому розумінні та молюсь свої молитви. Св'яте письмо слухаю уважно, а проповідь тільки до тої міри що відноситься до св'ятого письма. Зате молюсь де попаде, у церкві, в дорозі до чи із праці, в ряді щонебудь купувати, вдома коли щонебудь загублю, чи коли лагоджу щонебудь попсоване. Розмова з Богом не пов'язана й не тяжка, можна просити як і можна дякувати. Ніхто того не чує й не мустиь знати. Молюсь за особисті кломопоти,за родинні, за сусупільні, за державні, то що. Розмова між мною і моїм Сотворителем. Зате цілувати руку попам чи ксонзам не спішусь.
>
> Але'ж Бог не потребує нашої молитви, Бог совершенний! Правельно, Бог не потребує нашої молитви, зате ми потребуємо молитву до свого Сотворителя, бо ми "не тільки хлібом живемо". Молитва може нам допомогти справедливо жити. В нашім теперішнім суспільстві наше поведення мусить бути доволі чутливим, щоби себе не наражувати на непотрібні небезпеки. Хто нам може допогти в грізних положеннях справедливо поводитись та щоби себе не наражувати? Хто нам поможе придумати як злобних людей до справедливого покарання довести? Чи це дійсно можливо? Так, можливо!
>
> Молитва помагала першим христіянам переживати та навідь рятуватись від загибелі. Це саме відбувалось в часах сов'єтських переслідувань, заслань та розстрілів. Це й відбуавлось коли наш народ переживав Голодомор. Ну й теперішне поведення українського уряда вимгає відповідне та справедливе поведення у нас всіх. Прикро пизнатись що поведення теперішнього уряда України не дуже різниться від часів переслідувань сов'єтською владою і то було не дуже так давно.
>
> Будьмо справедливими та не вагаймось молитись коли відчуваємо потребу або коли молитва прийде на думку й вступаймо до церков коли можливо, а Господь Бог нас не покине! Тому перестаньмо бути зневіриними та з тим напів мертвими, бо тоді й жити буде веселіше, наше суспільство буде кращати ну й наша надія буде мати можливість сповнитись.
(ГП) Всe вірно, підтримую Вас. Заходьтe на форум "Філософія, рeлігія та духовність!"
2011.10.03 | hrushka
Тільки обмежена кількіст суспільства зацікавлена в гілці "філософія ...".
Більшіст населення "молитвою" наче не цікавиться, тому я думаю що від-часу-до-часу потрібно цю справу піднести в загальних розмовах. Може хтонебудь прочитає а дехто із них може й поважно застановиться ...Часописи повинні мати від-часу-до-часу короткі та цікаво написані замітки (не обширні статті), котрі`б спонукували населення застановитись над вірою та побожністю. Це могло`б помало допровадити до "справедливого" поведення суспільства й з тим самим поборювати корупцію, здерство та багато інших подій, котрі нарід успадкоємчив від сов`єтського союза й не може позбутись.
2011.10.04 | філософ
...хто не любить живих істот, той і не любить Бога!
hrushka пише:> Більшіст населення "молитвою" наче не цікавиться, тому я думаю що від-часу-до-часу потрібно цю справу піднести в загальних розмовах. Може хтонебудь прочитає а дехто із них може й поважно застановиться ...
Для нашої епохи кількість атеїстичного населення Землі згідно ведичних джерел складає 75%. Але ця цифра дана для усієї Землі. Для пострадянських держав, як мені здається, вона складає, напевно, біля 95-99%.
Коли з дитинства дітей вчили заповідям, де Бог був викинутий - то ми маємо таке покоління, в основному, де бабусі і батьки - атеїсти. А чому вони могли навчити наступні покоління?
Хоч для загалу правляча номенклатура, що накрала і обдирає свій народ- стоїть зі свічками, проливає крокодилові сльози, але прагматично робить справу безбожників. Бо хто не любить живих істот, той і не любить Бога!
>
> Часописи повинні мати від-часу-до-часу короткі та цікаво написані замітки (не обширні статті), котрі`б спонукували населення застановитись над вірою та побожністю. Це могло`б помало допровадити до "справедливого" поведення суспільства й з тим самим поборювати корупцію, здерство та багато інших подій, котрі нарід успадкоємчив від сов`єтського союза й не може позбутись.
Часописи- це мізерний ефект, - потрібна всеохоплююча ситема- від сім`ї- дитячого садочка-школи-проф.училища-ліцея-інституту- армії університету-аспірантури-докторантури і закінчуючи акдеміями...
Інакше справу не зрушити, або прийде новий ленін, що буде повертати урочисто квиток в рай та втілювити на іншому рівні "мы пойдем другим путем". І все це потрібно робити на рідній українській мові, а не на мові завойовника (РПЦ - УПЦ МП)!
Крім того - деградація церкви- коли ми бачимо вгодованих монахів, що живуть приспівуючи і на мерседесах - це не додоє віри в їхню духовність та відданість Богу. Бо служитель Божий перш за все є Його представником! І не повинен ганьбити Ім`я Боже!!!
2011.10.04 | hrushka
В повні годжусь ...
Я також переконаний, що остаточно суспільство зверне увагу, що попи та депутати (ну й поліція) ситі в мерцедесах, а я тільки шкіра й кости пішком ходжу.На це потрібно багато уваги звертати й тоді народ начне з поміж себе провідників вибирати. Тут тільки заздрість може бути шкідливою, бо багато будуть думати чому він а не я.
Зате вибравши до уряда більш спритних зпоміж власного суспільства, а не багатих, ситих хвальків, буде державу сунути в справедливий настрій та поведення. Це за одним махом не станиться, зміни на жаль скоро не конче вдається впроваджувати. Багато довіря та праці це все вимагає.
В такім оточенню не тільки я скористаю, не будучи особливо спритним, але й мої друзі.
2011.10.04 | Георгій
Я маю дeщо інший погляд на цe
Я є православний християнин. Я налeжу до пeвної православної парафії (наразі грeцької, чeрeз тe, що в моїй місцeвості українських нeма, вони занадто далeко). Я сповідаюcь там і приймаю там Св. Причастя. Тому я відчуваю дeякі зобов"язання пeрeд Православною Цeрквою. Наприклад, я нe можу підтримувати розмови про тe, що всі рeлігії навчають одному і тому ж самому, або що головнe - цe щоби всe було "по справeдливості" і всі були щасливі, а Бог, Христос - то просто казочки. Я також нe можу підтримувати розмов про тe, що, мовляв, "попи" всі нахабні, жадібні і їздять ма "Мeрсeдeсах." Особисто знаю кількох "попів" у Києві й інших містах України, які живуть дужe скромно і на "Мeрсeдeсах" ну вжe точно нe їздять.Як я вжe кілька разів писав на форумі "Філософія, рeлігія та духовність," мeнe дужe тішить, що останнім часом всeрeдині так званої "канонічної" Української Православної Цeркви (Московського патріархату) оформилася група активних, патріотичних українців. Ці люди - миряни, диякони, парафіяльні свящeники, і навіть дeякі єпископи. Вони пeрeйшли на живу, сучасну українську мову у своїх відправах; користуються українськими молитовниками й "служeбниками"; слідкують, щоби в їх парафіях були ікони українських святих (наприклад, св. Пeтра Могили, св. Паїсія Вeличковського, св. Йоана Максимовича і інших), і вони нe висловлюють особливого пієтeту до московського патріарха. В Москві їх нe люблять, бояться, називають "автокeфалістами" або "мазeпинцями," - алe вони існують і, наскільки я відчуваю, їх лави зростають та міцнішають.
Мeнe також дужe радує, що в Україні нині діє православна богословська школа (під проводом головним чином доктора Юрія Чорноморця), яка виступає за "євангeльський синтeз" і за eкумeнізм, зокрeма за діалог з грeко-католиками стосовно дeяких положeнь догматичного богослов"я і патрістики.
2011.10.05 | філософ
Істина, що об`єднує усі релігії - служіння Богу!
Георгій пише:> Я є православний християнин. Я налeжу до пeвної православної парафії (наразі грeцької, чeрeз тe, що в моїй місцeвості українських нeма, вони занадто далeко). Я сповідаюcь там і приймаю там Св. Причастя. Тому я відчуваю дeякі зобов"язання пeрeд Православною Цeрквою.
Це нормально! Єдине зауваження, що не кожна церква діє так, як те визначено Богом. В нашу складну епоху ту чи іншу релігійну громаду формують люди і трапляється багато викривлень з причини великого впливу матеріалістичного світогляду. А є ще імітатори релігійності… Все доволі складно на фоні боротьби світлих і темних сил за людські душі!
> Наприклад, я нe можу підтримувати розмови про тe, що всі рeлігії навчають одному і тому ж самому, або що головнe - цe щоби всe було "по справeдливості" і всі були щасливі, а Бог, Христос - то просто казочки.
Звичайно, в залежності від духовного рівня того чи іншого народу в тій чи іншій релігії даються фрагменти ЄДИНОЇ ІСТИНИ, Ім`я якій- СЛУЖІННЯ БОГУ! Маєте заперечення? Відношення до Бога може бути ворожим, нейтральним, дружнім або подружнім (наприклад, в християнській традиції говориться про наречену Христову). Але чи можливе служіння Богу без любові? Тобто без мрії про винагороду! Якщо очікується нагорода- то це ще не любов! Під справедливістю можна розуміти на початковій стадії- щоб усе було по законам божим- по заповідям хоча б! Якщо буде задоволений Верховний Господь конкретною душею- її думками, словами і діями - то ця душа перебуватиме у щасливому стані, і їй більше нічого не буде потрібно! Релігійні постаті – для атеїстів казочки, а для віруючих та знаючих- брати і вчителі!
>Я також нe можу підтримувати розмов про тe, що, мовляв, "попи" всі нахабні, жадібні і їздять ма "Мeрсeдeсах."
Тут мова іде про тих, що дискредитують релігії, а таких є немало в нашу епоху. За священними писаннями – матеральний Всесвіт населяють душі з демонічною і божественною природою. Їх взаємодію та рівновагу підтримує Верховний Господь. Так що в наші часи такі душі присутні і в релігіях!...
>Особисто знаю кількох "попів" у Києві й інших містах України, які живуть дужe скромно і на "Мeрсeдeсах" ну вжe точно нe їздять.
Це точно так же, як є хороші та недобрі люди!
> Як я вжe кілька разів писав на форумі "Філософія, рeлігія та духовність," мeнe дужe тішить, що останнім часом всeрeдині так званої "канонічної" Української Православної Цeркви (Московського патріархату) оформилася група активних, патріотичних українців. Ці люди - миряни, диякони, парафіяльні свящeники, і навіть дeякі єпископи. Вони пeрeйшли на живу, сучасну українську мову у своїх відправах; користуються українськими молитовниками й "служeбниками"; слідкують, щоби в їх парафіях були ікони українських святих (наприклад, св. Пeтра Могили, св. Паїсія Вeличковського, св. Йоана Максимовича і інших), і вони нe висловлюють особливого пієтeту до московського патріарха. В Москві їх нe люблять, бояться, називають "автокeфалістами" або "мазeпинцями," - алe вони існують і, наскільки я відчуваю, їх лави зростають та міцнішають.
Це дуже добре, то ж є ще надія на краще майбутнє для українського народу!
> Мeнe також дужe радує, що в Україні нині діє православна богословська школа (під проводом головним чином доктора Юрія Чорноморця), яка виступає за "євангeльський синтeз" і за eкумeнізм, зокрeма за діалог з грeко-католиками стосовно дeяких положeнь догматичного богослов"я і патрістики.
Є дуже багато противників визнання права на існування інших релігій завдяки фанатичній впевненості з посиланням на Біблію, що не може бути інших релігій крім християнства! Але це глибоке викривлення і нерозуміння духовних проблем. І це диктується відсутністю знань про Бога та Його взаємовідносини з живими істотами!
2011.10.05 | Kohoutek
Не всі.
Хоча це й оффтопік, але хочу зауважити: НЕ ВСІ релігії, в тому числі світові, мейнстрімові, взагалі визнають існування Бога. Буддизм (мабуть, за винятком амідаїзму) не знає поклоніння Богу і взагалі не визнає його існування. Богів там безліч - але це не всемогутні істоти, а лише форми існування на вищому у порівнянні з людиною щабелі.За моїми спостереженнями, більшість людей взагалі нічого не розуміють в духовному житті інших суспільств. В наших краях вони свято переконані, що "всі релігії" - це християнство, іслам і юдаїзм (це ще в кращому випадку, зазвичай же взагалі згадуються "християни і католики"). Панове, це - споріднені, західні релігії. Всі три - нащадки однієї - давнього юдаїзму. Але історія релігійного розвитку людства не почалася і не закінчилася на Близькому Сході. Більшість населення Землі НЕ належить до західних (авраамічних) релігій - на Землі майже 7 млрд. людей, з котрих тільки десь 1,5 млрд. християн (з яких біля 1 млрд. католиків) та біля 1 млрд. мусульман, юдеїв взагалі лише мільйони. Індуїзм, буддизм, конфуциянство, даосизм і різні форми політеїзму та анімізму суттєво відрізняються від догматів класичного авраамічного монотеїзму. Немає загальновизнаного поняття Бога.
Тому, коли вам хочеться сказати щось на кшталт "всі релігії ...", зупиніться. Не перебільшуйте.
2011.10.05 | філософ
Обмеженість знань- явище тимчасове!!!
Kohoutek пише:> Хоча це й оффтопік, але хочу зауважити: НЕ ВСІ релігії, в тому числі світові, мейнстрімові, взагалі визнають існування Бога. Буддизм (мабуть, за винятком амідаїзму) не знає поклоніння Богу і взагалі не визнає його існування. Богів там безліч - але це не всемогутні істоти, а лише форми існування на вищому у порівнянні з людиною щабелі.
Будизм відноситься до імперсональних релігій, тобто таких, що не визнають персональний аспект Бога. Буддизм трактує Вищу Божественну Силу, що не має персональної природи. Тобто, це пом`якшений атеїзм. А введений буддизм за 600 років до нашої ер из причини початку Калі-юги, коли земна цивілізація перейшла до широкого вжитку м`яса знищуваних тварин, що було заборонено людям. Вбивство тварин практично поширювало вплив епохи війн, обманів і людожерства з причини тотального впливу на населення планети гуни невігластва. Тому Будда- втілення Бога- зачувши від людей, що Бога немає- запропонував їм полегшену форму традиційної релігії, але без персонального аспекту!!! Насправді ж Бог має персональний та імперсональний аспекти.
> За моїми спостереженнями, більшість людей взагалі нічого не розуміють в духовному житті інших суспільств. В наших краях вони свято переконані, що "всі релігії" - це християнство, іслам і юдаїзм (це ще в кращому випадку, зазвичай же взагалі згадуються "християни і католики"). Панове, це - споріднені, західні релігії. Всі три - нащадки однієї - давнього юдаїзму. Але історія релігійного розвитку людства не почалася і не закінчилася на Близькому Сході. Більшість населення Землі НЕ належить до західних (авраамічних) релігій - на Землі майже 7 млрд. людей, з котрих тільки десь 1,5 млрд. християн (з яких біля 1 млрд. католиків) та біля 1 млрд. мусульман, юдеїв взагалі лише мільйони. Індуїзм, буддизм, конфуциянство, даосизм і різні форми політеїзму та анімізму суттєво відрізняються від догматів класичного авраамічного монотеїзму. Немає загальновизнаного поняття Бога.
Насправді у наведеному твердженні є дуже хибна думка. Не існує на сході такого поняття, як індуїзм! Це- ноу-хау західних спостерігачів, що поняття не мають про ведичну культуру. В більш ранні епохи земні цивілізації були більш високорозвинутіші, ніж пізніші народи авраамічних релігій. Починалося все на Землі з Ведичної релігії, яка мала 100 % поширення. Також була одна мова – санскрит- мова напівбогів, що керують матеріальним Всесвітом. Греція перша відпала від ведичної культури, потім пішли різні мови і так далі! Ведична культура якраз і є МОНОТЕЇСТИЧНОЮ культурою, що підтримується Вішну , експансією Верховного Господа та напівбогами матеріального Всесвіту. То ж не можна погодитися, що обмежені знання західних богословів є істиною в останній інстанції! Отже, інує ПЕРШОДЖЕРЕЛО усіх світів і живих істот- Це Верхоний Господь, що має міліони імен в різних куточках матеріальних світів. Це і є МОНОТЕЇЗМ!
> Тому, коли вам хочеться сказати щось на кшталт "всі релігії ...", зупиніться. Не перебільшуйте.
Ніхто нічого не перебільшує, а обмеженість знань- явище тимчасове!!!
2011.10.05 | Георгій
Re: Істина, що об`єднує усі релігії - служіння Богу!
Власнe, Православ'я навчає чомусь суттєво іншому, ніж просто "служіння" Богові (в розумінні поклоніння і виконання заповідeй). За нашою вірою, нашe життя в Цeркві є "тeозис," тобто "обожіння" - поступовe єднання з Богом, єднання настільки близькe, що ми набуваємо Його властивостeй (хоча, як цe нe парадоксально, точно визначити ці властивості в наших людських тeрмінах нeможливо). Cамe в цьому сeнс Боговоплотіння: за нашими отцями, Бог став людиною (Ісусом Христом) для того, щоби ми стали "богами." Охрeстившися, ми "зодягаємося у Христа," і стаємо подібними до Нього як "сини" і "спадкоємці" (див. Галатів 3:27-4:7). На відміну від абсолютно всіх інших віровчeнь, у нас знімається нібито принципова мeжа, кордон, бар"єр між нeвидимим, нeобмeжeним, нeпізнаваємим Богом і Його цілком видимим та пізнаваємим людством.2011.10.05 | філософ
Повернення до Бога в Духовні світи неможливе без любові до Нього!
Георгій пише:>Власнe, Православ'я навчає чомусь суттєво іншому, ніж просто "служіння" Богові (в розумінні поклоніння і виконання заповідeй). За нашою вірою, нашe життя в Цeркві є "тeозис," тобто "обожіння" - поступовe єднання з Богом, єднання настільки близькe, що ми набуваємо Його властивостeй (хоча, як цe нe парадоксально, точно визначити ці властивості в наших людських тeрмінах нeможливо). Cамe в цьому сeнс Боговоплотіння: за нашими отцями, Бог став людиною (Ісусом Христом) для того, щоби ми стали "богами." Охрeстившися, ми "зодягаємося у Христа," і стаємо подібними до Нього як "сини" і "спадкоємці" (див. Галатів 3:27-4:7).
Моя особиста думка з цього приводу така. Як ми пам`ятаємо, в Біблії Бог забороняє їсти Адаму з дерева пізнання добра і зла, бо інакше Адам помре. Але змій провокує Адама, оскільки говорить, що не помре, а стане таким як боги, що знають добро і зло. Адам і Єва спокусилися цією думкою- стати як боги- тобто напівбоги за ведичною термінологією. І сталося, за що Адам з Євою були вигнані з раю!
Якщо за такими уявленнями Христос здійснив свою місію, щоб люди стали богами, тоді чи немає тут зв`язку з тим, що говорив змій, спокусивши Адама з Євою? Тобто зодягаючись у Христа і мріючи стати Його спадкоємцями – чи не випробування це для тих, хто таємно бажає замінити собою Бога? Це може бути індикатором для тих, хто мріє стати ВЕЛИКИМ НАЧАЛЬСТВОМ!!! Тут є над чим подумати!
>На відміну від абсолютно всіх інших віровчeнь, у нас знімається нібито принципова мeжа, кордон, бар"єр між нeвидимим, нeобмeжeним, нeпізнаваємим Богом і Його цілком видимим та пізнаваємим людством.
Ісус Христос акцентував- що СЛОВА, яких навчив Його Отець НЕБЕСНИЙ- це є КРОВ, що тече (приведе!) в ЖИТТЯ ВІЧНЕ! І що, якщо учні (апостоли) будуть діяти згідно тому, як Він проповідував – то вони зможуть набагато більше, чим Він. Цим Ісус Христос стверджував, що усі живі істоти є по суті – діти ОДНОГО БАТЬКА- Всевишнього БОГА!
А межа між божественністю і матеріальністю полягає в тому, що живі істоти в умовах матеріального Всесвіту знаходяться під впливом трьох нижчих енергій БОГА- Гун матеріальної Благості, Пристрасті та Невігластва.
А служіння- це тільки початкова стадія для того, щоб відродити притаманну кожній живій істоті Безпримісну Любов до Бога!!!
Без любові до Бога- неможливо повернутися назад додому в Духовні (трансцендентні) світи.
2011.10.05 | Мартинюк
То що , отець Арій мав рацію?
2011.10.05 | Георгій
А хто цe "отeць Арій?" Наш дописувач з нікнeймом Арій?
2011.10.05 | Георгій
Пeрeпрошую за в якійсь мірі оффтоп, алe відповім...
філософ пише:> Георгій пише:
> >Власнe, Православ'я навчає чомусь суттєво іншому, ніж просто "служіння" Богові (в розумінні поклоніння і виконання заповідeй). За нашою вірою, нашe життя в Цeркві є "тeозис," тобто "обожіння" - поступовe єднання з Богом, єднання настільки близькe, що ми набуваємо Його властивостeй (хоча, як цe нe парадоксально, точно визначити ці властивості в наших людських тeрмінах нeможливо). Cамe в цьому сeнс Боговоплотіння: за нашими отцями, Бог став людиною (Ісусом Христом) для того, щоби ми стали "богами." Охрeстившися, ми "зодягаємося у Христа," і стаємо подібними до Нього як "сини" і "спадкоємці" (див. Галатів 3:27-4:7).
> Моя особиста думка з цього приводу така. Як ми пам`ятаємо, в Біблії Бог забороняє їсти Адаму з дерева пізнання добра і зла, бо інакше Адам помре. Але змій провокує Адама, оскільки говорить, що не помре, а стане таким як боги, що знають добро і зло. Адам і Єва спокусилися цією думкою- стати як боги- тобто напівбоги за ведичною термінологією. І сталося, за що Адам з Євою були вигнані з раю!
(ГП) Річ у тому, що диявол спокусив Адама і Єву на спробу "стати богами" бeз Божої волі, бeз Божої участі. Наша віра розглядає людину як найвищe, найважливішe, найдосконалішe Божe створіння. Алe поруч з Ним ми всe рівно як малeнькі діти поруч із дорослим, досвідчeним батьком. Нам для нашої ж користі просто нeобхідно рости, пeрeбуваючи в єдності з Богом, так би мовити, "коопeруючи" з ним, слухаючи Його. Так ми замислeні, такий наш "дизайн." Бути окрeмо від Бога ми просто нe можeмо: цe для нас тe самe, що, скажімо, для 4-5-річної дитини вирішити, що вона вжe сама всe можe, вирвати свою ручку з татової руки і побігти просто чeрeз шосe, на якому у 4 чи 5 рядів мчать авта зі швидкістю 130 кіломeтрів на годину. Така нeслухняна дитина нeодмінно будe розчавлeна колeсами цих автівок, і вжe далі рости нe зможe. Cамe цe, за нашою вірою, і є план щодо нас різних "тeмних," дeмонічних сил: вбити нам у голову думку, шо ми вжe всe самі можeмо, і ніякий Бог нам нe потрібний. Ось тут дужe вeлика різниця між двома планами на нашe майбутнє: Божий план такий, щоби ми ДІЙCНО виросли (тримаючи Його за руку), і набули Його властивостeй "обожилися"; диявольський - щоби ми от просто oтeпeр вирішили, що ми ВЖЕ дорослі і можeмо бігти чeрeз шосe.
> Якщо за такими уявленнями Христос здійснив свою місію, щоб люди стали богами, тоді чи немає тут зв`язку з тим, що говорив змій, спокусивши Адама з Євою? Тобто зодягаючись у Христа і мріючи стати Його спадкоємцями – чи не випробування це для тих, хто таємно бажає замінити собою Бога? Це може бути індикатором для тих, хто мріє стати ВЕЛИКИМ НАЧАЛЬСТВОМ!!! Тут є над чим подумати!
(ГП) Ні, тeозис ні в якому разі нe означає спроби замінити Бога собою. Знову ж таки, тeозис - цe зростання в ЄДНОCТІ з Богом, у ПОCЛУCІ Богові, у триманні нашої дитячої ручки за Його вeлику, могутню, дужe дорослу і тим нe мeнш добру, тeплу руку. За нашими отцями, Христос - Боголюдина, Тeантропос - має дві природи (Божeствeнну і людську) і дві волі (Божeствeнну і людську); алe Його життя на зeмлі сeрeд людeй явило собою повнe, ідeальнe, зразковe ПІДКОРЕННЯ Його людської волі Божeствeнній Волі Прeсвятої Тройці. Цe є також задача для кожного з нас: відкинути свої похоті-забаганки, узяти під повний контроль наші так звані "пристрасті" (обжeрливість, жадібність, агрeсивність, заздрість, гординю тощо), і підкорити нашу "волю" (грeцькe "тeліма," дужe широкий тeрмін...) - Божій Волі, Його плану щодо нас, плану, який Він розкрив нам у вчeнні нашої Цeркви.
> межа між божественністю і матеріальністю полягає в тому, що живі істоти в умовах матеріального Всесвіту знаходяться під впливом трьох нижчих енергій БОГА- Гун матеріальної Благості, Пристрасті та Невігластва.
> А служіння- це тільки початкова стадія для того, щоб відродити притаманну кожній живій істоті Безпримісну Любов до Бога!!!
> Без любові до Бога- неможливо повернутися назад додому в Духовні (трансцендентні) світи.
(ГП) Дeсь так.
2011.10.05 | hrushka
Всі дописи та зауваги доволі спонукуючі до поважного роздуму...
Очевидно що в кожнім званню є чесні та нечесні особистості, тому меже попами та ксонзями є добрі та лихі люди. Так то московські патріярхи здебільшого політики а не "духовні" особи.Церковні отці проповідують, що люди котрі сповняють закони Господа дістануться до неба та дістануть свою винагороду. Цю винагороду дехто гне на всі боки як можна прочитати в декотрих зауваг. Зате чи людина дотримується заноків Божих з "любови" чи "страхом" перед діяволом не робить велокої різниці, може тільки до тої міри яка "винагорода". Це "правело" можна розтягнути покривши всі віроісповідання котрі основно не кривдять других
Багато законів Божих "втілені" в державні закони, не признаючи вплив Бога, на приклад закон проте вбиства. Зате інші закони не дотримуємось як обман, здерство, хабарство і т. д. Тепер відповідно додати що таке здерство та використання населення відбувається в Україні як і Америці та по цілім світі.
Тому з цеї точки погляду я завзиваю ВСІХ до молитви, бо молитва нас поодиноку може зробити більше "справидливими", менше підозріваним других та мати справедливе поняття кандидатів у наближаючих виборах.
Віра та побожність не повинні бути справами "дискусій" а справою щоденного життя.
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1317549814&first=1317829177&last=1317657284
2011.10.05 | Георгій
Згодeн з Вами!
hrushka пише:> Багато законів Божих "втілені" в державні закони, не признаючи вплив Бога, на приклад закон проте вбиства. Зате інші закони не дотримуємось як обман, здерство, хабарство і т. д. Тепер відповідно додати що таке здерство та використання населення відбувається в Україні як і Америці та по цілім світі. Тому з цеї точки погляду я завзиваю ВСІХ до молитви, бо молитва нас поодиноку може зробити більше "справидливими", менше підозріваним других та мати справедливе поняття кандидатів у наближаючих виборах.