10/04/2011 | Slavix

Дослухаючись до порад однієї мудрої людини, в тему газу ніколи не ліз, завжди її уникав: чи то працюючи у ВР та маючи можливість, чи то в енергетиці, маючи причетність, чи то в побуті, маючи необхідність.
Однак дивлячись на термометр, передбачаючи "ігри з краніком під ялинкою" не думати про газ доволі складно.
Тема газу завжди була та залишається "закритою для широкого загалу" з ряду причин - від експорту українського газу, замість його подачі населенню та ЖКГ, як те належить за законом, до технологічних врізок зі списанням "на факел", не кажучи вже про інше. Несказанне, так би мовити.

Про перебіг газової війни, навіть попри небажання бути в курсі, чхне тобі кожна газета, сайт та зомбоящик, тому побутово на темі має розумітися більшість, хоча дійсна інформація доступна далеко не всім.

Хочу навести ряд тез, які є відомими тим хто цікавиться, але, можливо не розглядалися в сукупності.
1. Україна сидить на "газовій голці", яку контролює РФ та використовує як метод політичного тиску. Це створює суттєві незручності, усвідомлюється абсолютною більшістю громадян, в т.ч. посадових осіб найвищого рівня та стійко сформувало загальнодержавну потребу позбавитися газової залежності від РФ або сильно її мінімізувати.
2. Україна є транзитером газу з РФ та середньоазійських країн до країн ЄС, про...клацавши клювом більшість вигод цього становища станом на зараз.
3. РФ, станом на зараз, не має достатніх обсягів видобутку власного газу не лише для тримання в газовому зашморгу західних сусідів, але й отримувати економічнівигоди від його продажу за кордон та взагалі забезпечити "екологічну та технологічну броню" промисловості, яка контрактує газпромівський газ ресурсами РФ доволі складно.
4. Попри поширення чуток, про розвідку на території РФ "нових" (частіше за все, виявлених ще радянськими геологоми, але не розробленими в зв"язку зі складністю геологічних умов та незручністю розташування) покладів, Газпром все частіше та в більших обсягах контрактує середньоазійський газ тупо здійснюючи його реекспорт до Європи, виступаючи саме тим "безсовісним транзитером", яким виставляє Україну в очах світової спільноти.
5. Політика Газпрому дає підстави вважати, що йде переорієнтація на переважно транзитну діяльність підприємства.
6. Газпром диверсифікує транзитні газові коридори до Європи, будуючи "потоки" в обхід України.
7. Європейські країни купують Газпромівський газ на різних умовах за персональними для кожної країни контрактами.
8. Ціна газу для України (як повідомляють посадовці) вже вища за ціну для інших європейських країн, або може стати вищою будь-якої миті.
9. Враховуючи відверто недобросовісну поведінку Газпрому, можна вважати, що і в подальшому персональні умови для України будуть невмотивовано погіршуватися, а з добудовою альтернативних газопроводів "ігри краніком" стануть мало не щоденними, адже цим краніком не перекриватиметься транзит до грошовитої Європи.

Відповідно питання до фахівців. А що як Україні укласти персональні контракти з країнами Європи на постачання газу до України??? Для початку шляхом забору певної долі з транзиту через українську територію, а потім, після добудови "потоків" та глухого перекриття краніка з російського боку, шляхом прямої закачки з Європи, пустивши нашу ГТС у реверсному напрямку? Якщо персональними контрактами встановлені певні заборони на реекспорт, їх можна обійти договорами про "взаємне технічне, технологічне, екологічне бла-бла-бла", які будуть передбачати, крім іншого, передачі, у випадку необхідності, Україні певної кількості газу (звичайно, не з комерційною метою, а благородною типу в ім"я порятунку чудовиська Нессі від згубного впливу озонових дір). З миру по нитці, по кілька кубів з носа назбирається і можна буде в судовому порядку розривати кабальний газовий контракт з РФ.
Власне, питання. Чи таке можливо? Які складності, перешкоди? Технічні, юридичні, економічні?