10/12/2011 | MV

Вирок Тимошенко - Рубікон Януковича

Засудження і вирок Юлії Тимошенко представляє Рубікон Віктора Януковича. Незважаючи як на сильні застереження, так і ніжні підштовхування з боку міжнародного співтовариства, Янукович нахабно виставляв напоказ свою владу і робив неправильні речі. Правда, він сказав про це під час своєї промови до Дня Незалежності. Проте надія все-таки залишалася, в крайньому разі, до вироку.

Суддя, який виніс і зачитав вирок був всього лише виконавець, та й то примітивний. Навіть "на перший погляд" не існувало злочину з боку пані Тимошенко. Порушення кримінальної справи само по собі було дефектним в цьому відношенні тому суддя взявся сам довести зловживання владою з боку тодішнього прем'єр-міністра Тимошенко, яка газовою угодою 2009 між Україною і Росією ніби-то завдала фінансовий збиток українській державі первищуючи свої повноваження. Фінансові розрахунки спростовують вирок. Правда ціна на газ збільшилися, але квоти різко скоротилися і корумпованих посередників було відрізано. Україна зменшила свою залежність від російського газу, істотно знизила обов'язкові квоти закупівлі , отже, зменшилися рахунки на газ . Цю фінансову правду оприлюднив Ernst & Young. Суддя проігнорував експертний висновок і відніс меншу затратність до енергозбереження.

Факти у цій кримінальній справі в будь-якому випадку не мають відношення до вироку. Це було політичне рішення Януковича-- як захистити себе від політичної опозиції. Але тепер, коли Янукович показав це відкрито, повинні бути наслідки. Відмовившися почути міжнародне співтовариство, Янукович має вважатися ізгоєм.

Українська діаспора може і повинна відігравати важливу роль в цьому відношенні, використовуючи численні і різноманітні підходи. Анти-Янукович демонстрації, листи в міжнародні організації, а також уряди тривають вже на протязі деякого часу. Деякі з представників діаспори, критикуючи його діяльність, вичерпали всі можливі шляхи прагнучи налагодити режим діалогу. Другі були більш критичні організовуючі демонстрації, проте продовжуючи запрошувати представників режиму брати участь в про-українських заходах, спонсорувати спільне відзначення Дня Незалежності, запрошувати представників на інші значущі події. Інші рецензенти дотримуються позиції загального бойкоту цього злочинного режиму. Всі підходи вважаються прийнятними і більш-менш ефективними, тому що діаспора є плюралістична. Але тепер всі заклики здаються марними.

Повний тиск на Януковича, як мені здається, є найбільш ефективним варіантом оскільки це єдина мова, яку розуміє бандит. Цей підхід повинен включати і розглядати всі аспекти політичного спектру: протидіяти ратифікації будь-якої асоціації з Європейським Союзом в 2011 році, головуванням України в ОБСЄ в 2013 році і так далі. Крім того, представники Януковича повинні бути примушені вибирати одну зі сторін. Міністри, народні обранці, навіть дипломати повинні шукати свою совість. Почесні консули України повинні бути першими, щоб засудити вирок Тимошенко. Міністри, народні обранці, посли, генеральні консули, консули, навіть перший, другий і третій секретарі повинні зробити те ж саме. В іншому випадку їх повинні цуратися.
Тиск не повинен бути обмежений українською громадою діаспори. Не українським політичним керівникам (президентам, премєрам) та законодавцям, головам ділових комерційних кіл та інвесторам слід настійно рекомендувати уникати тих, хто стоїть на підтримку Януковича або вважаються таким завдяки своєму мовчанню. Природно, що принципи будуть часто відкривати можливості для опортунізму. Проте зусилля мають бути продовжені.

Важливо відзначити, що в очікуванні вироку Янукович і його „службовці” провели велику підготовчу роботу. Місцеві вибори минулого року в Україні дозволили йому сформулювати мережу маріонеток по всій країні. Навіть останнє скликання діаспори на V Форум було частково успішним планом Януковича по впливу і контролю за діаспорою. Слід зазначити, що V Форум прийняв резолюцію, що вимагає негайного звільнення Тимошенко, Луценко та інших лідерів опозиції. Підлеглому Януковичу на Форумі, Павлу Мовчану, який головував у резолюційній комісії, так як і Михайлу Ратушному, нинішньому главі Українського Всесвітньої Координаційної Ради, на жаль вдалося виключити посилання, а потім опубліковати облагороджену версію на сайті УВКР .

Таким чином завдання, здавалося б, важке, але принаймні мета повинна бути набагато ясніша тепер, коли поза всяким сумнівом Янукович вичерпав всі можливі шанси на реабілітацію. Навіть ті хто наполягає на діалозі буде вимушений підвести підсумки своєї ефективності. Вже не достатньо говорити про зміни політики Януковича, звільнення міністра освіти Дмитра Табачника або визнання, що Голодомор був геноцидом українського народу. Просте рішення полягає в тому, що Янукович має бути змінений, усунутий з посади, змушений піти у відставку або призначити нові президентські вибори найближчим часом. Методи, в тому числі громадянської непокори, нової української революції за підтримки світового співтовариства, повинні в усіх відношеннях залишатися демократичними. Не існує іншого шляху. На щастя українці вже мають певний досвід у боротьбі з царями та комісарами. Між ними було чимало бандитів, тому народ повинен дати собі раду з цим „президентом.”

11 жовтня 2011
Аскольд С. Лозинський