11/14/2011 | неВільний радикал

Восславимо гнойний прищ, який у нас наразі є президентом за те, що ми нарешті позбулися Багіні-Юльки. Що нарешті Вона на нарах.

І грець із нею ненькою-Україною, з Азаровим, Клюєвим, Бойком та іже з ними, та і з нами також, народом українським. ( Не заслуговуючим, на гурт як здається, на повагу. На мою думку.)

Хай усі задохнемось від сморіду, що виверзає той прищ., головне – Вона сидить і крепко. Слава Прищу.

Далі треба обережно, але обирати, але обережно. Або нюхаєм, або нах. Крапка.

Обрали нюхати. (Хоча й смердить)

Але! Ми нарешті її здихалися. Мусимо щось зорганізувати на подяку.... Пропоную не тільки нюхати а й сосати! Для більшого задоволення клієнта зо всхлипом, тобто ми в єкстазі. Ну і прибормотвати щось. Залишаю це на вашу/нашу sofisticated (винахідливу) фантазію.

Отакий невеличкий проект, як сказав би пан Жванецький, наш одесько-українсько-російський геній.