Ігри з Європою на тлі здачі національних інтересів? (/)
11/25/2011 | філософ
24.11.2011 14:24 Маша Міщенко, ПУБЛІКАЦІЇ
Ігри з Європою на тлі здачі національних інтересів?
З ким добазаряться українські олігархи – з Європейським Союзом чи російськими братами?.. “Полякати” Європу стало модним прийомом влади... МЗС різко міняє свою позицію…
Медведєв, Янукович, Путін
Учора у ЗМІ з’явилася інформація з посиланням на “джерело” в ЄврАзЕС про те, що президент України саме в той день, коли призначено саміт ЄС у Києві відвідає Москву для участі в засіданні Міждержавної ради ЄврАзЕС. Телефони чиновників АП, які зазвичай підтверджують або спростовують інформацію мовчали. Через деякий час цю інформацію начебто спростували МЗС України та апарат ЄврАзЕС.
Інформація з посиланням на “джерело” часто є достовірною та поширюється особою, яка не хоче називати себе. Деколи “джерельна” інформація з’являється тому, що “джерело” (політик, чиновник) вважає за потрібне її оприлюднити, аби зашкодити чомусь або навпаки зробити невідворотним перебіг подій, учасником яких він є. Деколи “джерело” зливає інсайдерську інформацію з якихось особистих міркувань. “Оприлюднення” дати візиту Януковича на засідання Ради ЄврАзЕС виглядає як спроба полякати Європу, яка хоче нам демократію влаштувати. Мовляв, не приїдете до столиці України на саміт, не парафуєте угоду, тоді ми поїдемо до ЄврАзЕС. Як у таких випадках казав покійний Черномирдін, захотіли “налякати бабу туфлями на високих підборах”. Наївна маніпулятивна технологія, яка прораховується за секунди.
Загалом “полякати” Європу стало модним прийомом влади. Ось, наприклад, як “лякав” Європу віце-прем’єр Сергій Тігіпко: «Якщо від Європейського Союзу прозвучать абсолютно чіткі сигнали “ні”, то імовірність переорієнтації на Митний союз чимала. Люди, які сьогодні хочуть бачити Україну в Митному союзі, можуть одержати дуже серйозний аргумент на користь тези про те, що потрібно рухатися в його бік».
Месиджі політиків, соціологічні та експерті опитування теж можуть стати елементом маніпуляцій. Ми бачимо, як відомі політики, речники, виправдовуючи дії влади або готуючи до провалу євроінтегарційний вектор, поширюють свідому брехню... Українці, мовляв, і самі не хочуть до Європи… Дивно, що для вимірювання цього бажання влада не скористалася щорічним міжнародним дослідженням Інституту соціології «Європейський моніторинг», яке показує стабільність євроустремлінь суспільства. А взяла цифру й коментар Чечетова, який вважає, що громадська думка так зреагувала на те, що Європа гучно висловлює незадоволення з приводу політичних в’язнів в Україні.
«Європа відгороджується від нас паперовою ширмою. Ми не лакеї», – пише «самостійний політик» пані Богословська. «Україна не може чекати вічно, що до нас приїде принц на білому коні з Брюсселя» – вторить їй якийсь Олег Вітягов, експерт, що оспівує донецький політичний характер.
В ефірі національних телеканалів ведучі ставлять запитання на кшталт “Чи може Європа нав’язувати нам свої цінност?і» І водночас голову представництва ЄС в Україні Пінту Тейшейру, який неодноразово просився на ефір, пообіцяли запросити в телестудію після 19 грудня. Тобто після саміту, коли він уже не зможе пояснити позицію Європи ситуації в Україні.
Досі нема єдиної думки щодо вимоги Януковича зафіксувати членство України в ЄС в угоді про асоціацію – це технологія чи його щире бажання. Дехто каже, що зухвала вимога лише відсуне від нас перспективу, дехто вважає, що це вмотивована наполегливість президента.
Хоча, судячи з усього, європейський дискурс таки стає неактуальним для нинішньої влади. Бо МЗС, яке ще тиждень тому вважав парафування угоди про асоціацію принциповим завданням, раптом змінило свою думку. Сьогодні в МЗС кажуть, що Україна не мала принципового наміру парафувати угоду.
На тлі «досліджень» та месиджів, які звинувачують, «лякають» ЄС та кажуть про непопулярність ЄС серед українців, лунають інші тези.
За словами Миколи Азарова, Україна стоїть на порозі підписання повномасштабного договору з РФ. Головним пунктом переговорів з Росією стане перегляд ціни на газ. Яку таку нову формулу запропонує Україна, невідомо, переговори проходять таємно. Раніше сама тема допуску РФ до управління нашої ГТС і активів була тестом на патріотизм. Раніше лунала навіть епатажна пропозиція провести з цього питання референдум. З такою пропозицією погоджувався й Леонід Кравчук… Нині ж інформаційне поле насичується посилами протилежного змісту. Нікуди, мовляв, не дінешся, щось віддавати доведеться...
«Подобається нам це чи ні, без поступок домовитися з Росією не вдасться, - віщає, де не глянь, політолог, який ніколи не вважався експертом з енергетики. - Це підтверджують історії всіх останніх угод. До речі, і в 90-і роки ми теж домовлялися за тією ж схемою, що й у Харкові 2010 року, - газ в обмін на флот. Зараз абсолютно очевидно, що філантропією росіяни займатися не будуть, далеко не всі поступки можуть їх влаштувати. У них дуже могутня договірна основа щодо діючого договору. Це ми хочемо змінити умови договору, а не росіяни. Що може зацікавити росіян і де можуть бути поступки? Думаю, що один з найбільш імовірних варіантів — допуск росіян до управління українською трубою, тобто створення або газотранспортного консорціуму, або спільної компанії з управляння управляє. Природно, це допускатиме участь росіян у модернізації ГТС». Цікаво, що експерти з енергетичної безпеки нічого такого не кажуть.
Чи пов’язане питання євроінтеграції з енергетикою і долею українських газових активів? Україна – член Енергетичного співтовариства, правила якого зобов`язують виводити енергетичні потоки в прозоре русло. Реалізація (чи нереалізація) реформ у енергетичній галузі – це свого роду показник щирості європейських прагнень українських еліт. А готовність українських властей під покривалом, без широкої суспільної дискусії ділити енергетичні активи з російською владою – не що інше як ціннісний вибір пострадянської євразійської моделі розподілу нафтогазових доходів (від видобутку, продажу, розподілу ресурсів, використання сховищ). Свідомий вибір такої «непрозорості» - це так само симптоматично, як і наявність політичних в’язнів.
Окремі експерти вважають, що європейський чи неєвропейський курс України визначатиметься характером газових домовленостей правлячого російсько-українського олігархату. І якщо українських олігархів їхні російські «брати» зуміють переконати в надійності «партнерства», то зовнішній курс буде легко підданий ревізії. Поки що йдуть переговори ключових гравців на тему – що дістанеться українським олігархам унаслідок поступок.
Пам`ятаєте, у 2004 році після оформлення таких домовленостей з військової доктрини України були виключені положення про вступ до НАТО і ЄС, а президент Кучма заявив, що ЄЕП несе колосальні можливості для наших країн?
Минуло сім років. Сьогодні президент пропонує оголосити паузу в європейській інтеграції. І вся країна чекає на результати переговорів з РФ…
Маша Міщенко
Ігри з Європою на тлі здачі національних інтересів?
З ким добазаряться українські олігархи – з Європейським Союзом чи російськими братами?.. “Полякати” Європу стало модним прийомом влади... МЗС різко міняє свою позицію…
Медведєв, Янукович, Путін
Учора у ЗМІ з’явилася інформація з посиланням на “джерело” в ЄврАзЕС про те, що президент України саме в той день, коли призначено саміт ЄС у Києві відвідає Москву для участі в засіданні Міждержавної ради ЄврАзЕС. Телефони чиновників АП, які зазвичай підтверджують або спростовують інформацію мовчали. Через деякий час цю інформацію начебто спростували МЗС України та апарат ЄврАзЕС.
Інформація з посиланням на “джерело” часто є достовірною та поширюється особою, яка не хоче називати себе. Деколи “джерельна” інформація з’являється тому, що “джерело” (політик, чиновник) вважає за потрібне її оприлюднити, аби зашкодити чомусь або навпаки зробити невідворотним перебіг подій, учасником яких він є. Деколи “джерело” зливає інсайдерську інформацію з якихось особистих міркувань. “Оприлюднення” дати візиту Януковича на засідання Ради ЄврАзЕС виглядає як спроба полякати Європу, яка хоче нам демократію влаштувати. Мовляв, не приїдете до столиці України на саміт, не парафуєте угоду, тоді ми поїдемо до ЄврАзЕС. Як у таких випадках казав покійний Черномирдін, захотіли “налякати бабу туфлями на високих підборах”. Наївна маніпулятивна технологія, яка прораховується за секунди.
Загалом “полякати” Європу стало модним прийомом влади. Ось, наприклад, як “лякав” Європу віце-прем’єр Сергій Тігіпко: «Якщо від Європейського Союзу прозвучать абсолютно чіткі сигнали “ні”, то імовірність переорієнтації на Митний союз чимала. Люди, які сьогодні хочуть бачити Україну в Митному союзі, можуть одержати дуже серйозний аргумент на користь тези про те, що потрібно рухатися в його бік».
Месиджі політиків, соціологічні та експерті опитування теж можуть стати елементом маніпуляцій. Ми бачимо, як відомі політики, речники, виправдовуючи дії влади або готуючи до провалу євроінтегарційний вектор, поширюють свідому брехню... Українці, мовляв, і самі не хочуть до Європи… Дивно, що для вимірювання цього бажання влада не скористалася щорічним міжнародним дослідженням Інституту соціології «Європейський моніторинг», яке показує стабільність євроустремлінь суспільства. А взяла цифру й коментар Чечетова, який вважає, що громадська думка так зреагувала на те, що Європа гучно висловлює незадоволення з приводу політичних в’язнів в Україні.
«Європа відгороджується від нас паперовою ширмою. Ми не лакеї», – пише «самостійний політик» пані Богословська. «Україна не може чекати вічно, що до нас приїде принц на білому коні з Брюсселя» – вторить їй якийсь Олег Вітягов, експерт, що оспівує донецький політичний характер.
В ефірі національних телеканалів ведучі ставлять запитання на кшталт “Чи може Європа нав’язувати нам свої цінност?і» І водночас голову представництва ЄС в Україні Пінту Тейшейру, який неодноразово просився на ефір, пообіцяли запросити в телестудію після 19 грудня. Тобто після саміту, коли він уже не зможе пояснити позицію Європи ситуації в Україні.
Досі нема єдиної думки щодо вимоги Януковича зафіксувати членство України в ЄС в угоді про асоціацію – це технологія чи його щире бажання. Дехто каже, що зухвала вимога лише відсуне від нас перспективу, дехто вважає, що це вмотивована наполегливість президента.
Хоча, судячи з усього, європейський дискурс таки стає неактуальним для нинішньої влади. Бо МЗС, яке ще тиждень тому вважав парафування угоди про асоціацію принциповим завданням, раптом змінило свою думку. Сьогодні в МЗС кажуть, що Україна не мала принципового наміру парафувати угоду.
На тлі «досліджень» та месиджів, які звинувачують, «лякають» ЄС та кажуть про непопулярність ЄС серед українців, лунають інші тези.
За словами Миколи Азарова, Україна стоїть на порозі підписання повномасштабного договору з РФ. Головним пунктом переговорів з Росією стане перегляд ціни на газ. Яку таку нову формулу запропонує Україна, невідомо, переговори проходять таємно. Раніше сама тема допуску РФ до управління нашої ГТС і активів була тестом на патріотизм. Раніше лунала навіть епатажна пропозиція провести з цього питання референдум. З такою пропозицією погоджувався й Леонід Кравчук… Нині ж інформаційне поле насичується посилами протилежного змісту. Нікуди, мовляв, не дінешся, щось віддавати доведеться...
«Подобається нам це чи ні, без поступок домовитися з Росією не вдасться, - віщає, де не глянь, політолог, який ніколи не вважався експертом з енергетики. - Це підтверджують історії всіх останніх угод. До речі, і в 90-і роки ми теж домовлялися за тією ж схемою, що й у Харкові 2010 року, - газ в обмін на флот. Зараз абсолютно очевидно, що філантропією росіяни займатися не будуть, далеко не всі поступки можуть їх влаштувати. У них дуже могутня договірна основа щодо діючого договору. Це ми хочемо змінити умови договору, а не росіяни. Що може зацікавити росіян і де можуть бути поступки? Думаю, що один з найбільш імовірних варіантів — допуск росіян до управління українською трубою, тобто створення або газотранспортного консорціуму, або спільної компанії з управляння управляє. Природно, це допускатиме участь росіян у модернізації ГТС». Цікаво, що експерти з енергетичної безпеки нічого такого не кажуть.
Чи пов’язане питання євроінтеграції з енергетикою і долею українських газових активів? Україна – член Енергетичного співтовариства, правила якого зобов`язують виводити енергетичні потоки в прозоре русло. Реалізація (чи нереалізація) реформ у енергетичній галузі – це свого роду показник щирості європейських прагнень українських еліт. А готовність українських властей під покривалом, без широкої суспільної дискусії ділити енергетичні активи з російською владою – не що інше як ціннісний вибір пострадянської євразійської моделі розподілу нафтогазових доходів (від видобутку, продажу, розподілу ресурсів, використання сховищ). Свідомий вибір такої «непрозорості» - це так само симптоматично, як і наявність політичних в’язнів.
Окремі експерти вважають, що європейський чи неєвропейський курс України визначатиметься характером газових домовленостей правлячого російсько-українського олігархату. І якщо українських олігархів їхні російські «брати» зуміють переконати в надійності «партнерства», то зовнішній курс буде легко підданий ревізії. Поки що йдуть переговори ключових гравців на тему – що дістанеться українським олігархам унаслідок поступок.
Пам`ятаєте, у 2004 році після оформлення таких домовленостей з військової доктрини України були виключені положення про вступ до НАТО і ЄС, а президент Кучма заявив, що ЄЕП несе колосальні можливості для наших країн?
Минуло сім років. Сьогодні президент пропонує оголосити паузу в європейській інтеграції. І вся країна чекає на результати переговорів з РФ…
Маша Міщенко