Відповіді

• 2011.12.14 | MV

  Заходи до 125-ліття отамана Зеленого 17-18 грудня 2011 р.

  
  У суботу, 17 грудня 2011 р., о 16.00 у Культурно-мистецькому центрі Києво-Могилянської академії (Київ, вул. Іллінська, 9) розпочнеться вечір пам’яті командира Дніпровської повстанської дивізії отамана Зеленого (Данила Терпила). У рамках вечора відбудеться презентація 2-го видання книги Романа Коваля “Отаман Зелений” (Кам’янець-Подільський: Медобори, 2011; 464 с., іл.). Якщо порівнювати з першим виданням, то у книжці з’явилися нові розділи – “Серед народу комі”, “Зелений і Директорія”, “На думку Думіна”, “Болбочан і Директорія”, “Каральна експедиція Петлюри”, “Братовбивство під Обуховом”, “У Трипіллі”, “Люте время”, “Грушевський і Винниченко пропонують катам співпрацю”, “Визволення Трипілля”, “Нещасливе отаманування Мусія Таценка”, “Побиття “кацапні” та зрадників у Воронькові”.
  Книга вражає багатими і надзвичайно цікавими додатками, серед яких є спогади старшин УГА Луки Луціва та Василя Ілащука про організовану отаманом Зеленим втечу з денікінського полону 184 стрільців і старшин Галицької армії, спогади старшини Осадного корпусу Січових стрільців Осипа Думіна (Антона Крезуба) про перебування в 1921 р. у Гощівському партизанському загоні та повстанському загоні ім. отамана Зеленого. В розділі “Останні свідчення” вміщено спомини про отамана Зеленого, начальника його кулеметної команди Федора Петриченка, розповідь Федора Пустового, розвідника отамана Зеленого; історія роду Грицька Терпила, розповіді людей, які, прочитавши книгу “Отаман Зелений”, пригадали, що про Зеленого говорили їхні родичі чи знайомі, нариси про зеленівців зі Стайок, Гребенів, Кийлова та інших сіл. Удвічі збільшився “Неповний список козаків і старшин Дніпровської повстанської дивізії та загону ім. отамана Зеленого”. Чимало біографій подано з фотографіями. Загалом у книзі опубліковано 215 фотографій, картин і листівок, з них 75 вперше вводиться в обіг.
  У вечорі пам’яті отамана Зеленого візьмуть участь заслужений артист України кобзар Тарас Силенко, заслужений артист України Петро Бойко, лідер гурту “Тінь Сонця” Сергій Василюк, бард Володимир Гонський, гурт “Вольниця”, скульптори Михайло Горловий та Дмитро Бур’ян, голова Київської міської організації ВО “Свобода” Андрій Іллєнко, нащадки отамана Зеленого та повстанців-зеленівців, письменники, художники, інші діячі культури. Буде показано документальний фільм “Отаман Зелений” (автор сценарію Роман Коваль, режисер Олександр Домбровський).
  
  У неділю, 18 грудня, о 12.00 у с. Трипілля, де народився Данило Терпило, заплановано урочисте відкриття меморіальної плити у підніжжя його пам’ятника, освячення її та покладання квітів.
  
  У неділю, 18 грудня, о 13.00 у Трипільській сільській раді відбудеться презентація 2-го видання книжки Романа Коваля “Отаман Зелений” за участю автора, кобзарів та інших діячів української культури.
  
  У неділю, 18 грудня, о 17.00 в Обухівському історично-краєзнавчому музеї (м. Обухів Київської обл., вул. Київська, 14) відбудеться вечір пам’яті отамана Зеленого та презентація 2-го видання книжки Романа Коваля “Отаман Зелений” за участю автора, кобзарів та інших діячів української культури.
  Запрошуємо до участі козацькі, просвітянські та інші патріотичні об’єднання та окремих громадян. Пам’ятаймо тих, хто проливав кров в обороні нашої Батьківщини!
  
  Заходи організовано Історичним клубом “Холодний Яр” за участі Обухівського літературно-мистецького братства та ВО “Свобода”.
  
  
  Вечір пам’яті Рената Польового
  Презентація книги “Тиха війна Рената Польового”
  
  Її презентація відбудеться у четвер 15 грудня 2011 р. о 18.00 в Ірпіньському міському будинку культури (вул. 72-ї стрілецької дивізії, буд. 1 – за магазином “Фуршет”).
  Вестимуть вечір автор-упорядник книги Роман Коваль, кобзар Тарас Силенко і голова Ірпінської міськрайонної організації ВО “Свобода” Богдан Мельничук. Участь у вечорі пам’яті візьмуть письменники Леонід Череватенко, Наталя Околітенко, Данило Кулиняк, скульптор Микола Малишко, художниця Ніна Денисова та родина Рената Польового.
  Ренат Польовий – колимський в’язень, видатний інженер-винахідник, меценат, краєзнавець, учасник хору “Гомін”, чоловічого хору “Чумаки” та ансамблю “Радосинь”, член Українського культурологічного клубу, Української гельсінкської спілки, Української республіканської партії, Всеукраїнського політичного об’єднання “Державна самостійність України”, Історичного клубу “Холодний Яр”, автор книг “Кубанська Україна”, “Кобзарі в моєму житті” та “Моя боротьба (спомини)”.
  Книга альбомного формату, в ній 1040 сторінок, вона багато ілюстрована (близько 700 фотографій та картин). Обкладинка тверда, повнокольорова, форзаци повнокольорові.
  Ренат Польовий багато років жив і працював в Ірпені та Бучі, зокрема працював на Ірпінському комбінаті “Прогрес”, Бучанському інституту скловолокна та Білицькому заводі “Теплозвукоізоляція”. Тож запрошуємо колег Рената Петровича, запрошуємо всіх, хто знав і шанував його, а також тих, хто хоче більше дізнатися про долю цієї легендарної людини.
  Заходи організовано Ірпінською міськрайонною організацією ВО “Свобода” та Історичним клубом “Холодний Яр”.
  Вхід вільний.
  
  Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр”
  Koval_r@ukr.net
  Газета “Незборима нація”
  http://nezboryma-naciya.org.ua/
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2011.12.18 | MV

    В Ірпені відбувся вечір пам’яті Рената Польового

    Прес-реліз № 592
    
    В Ірпені відбувся вечір пам’яті Рената Польового
    Та презентація книги “Тиха війна Рената Польового”
    
    15 грудня 2011 р. в Ірпіньському міському будинку культури відбулося вшанування інженера-винахідника, українського громадського діяча, дослідника кобзарства і Кубані Рената Польового.
    Вели вечір автор-упорядник книги Роман Коваль та організатор вшанування – голова Ірпінської міськрайонної організації ВО “Свобода” Богдан Мельничук.
    Участь у вечорі пам’яті взяли кобзар Тарас Силенко, письменники Наталя Околітенко та Данило Кулиняк, родина і друзі Рената Польового.
    Заходи організовано Ірпінською міськрайонною організацією ВО “Свобода” та Історичним клубом “Холодний Яр”.
    
    Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр”
    Koval_r@ukr.net
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2011.12.19 | MV

      У Києві, Трипіллі та Обухові вшановано отамана Зеленого

      Прес-реліз № 593
      
      У Києві, Трипіллі та Обухові вшановано отамана Зеленого –
      з нагоди 125-ліття від дня народження
      
      17 грудня 2011 р. у Києво-Могилянській академії відбувся вечір пам’яті отамана Зеленого. Вечір був наповнений сердечним теплом і вдячністю до борців за волю України. Настрій створили ведучі вечора Роман Коваль, Тарас Силенко, Сергій Василюк та учасники цього “високодуховного дійства” (вислів панотця Петра Бойка).
      
      У рамках вечора пам’яті відбулася презентація 2-го видання книги Романа Коваля “Отаман Зелений” (Кам’янець-Подільський: Медобори, 2011; 464 с., іл.). Її автор розповів про братовбивчий бій між січовими стрільцями і зеленівцями під Обуховом наприкінці січня 1919 р., про Гощівський партизанський загін та перебування у ньому галичанина Осипа Думіна і буковинця Володимира Григоровича. “Деякі сторінки споминів Осипа Думіна навіть сильніші за “Холодний Яр” Юрія Горліса-Горського, – сказав Роман Коваль. – Саме завдяки Осипові Думіну відчуваєш жах перебування у партизанському загоні взимку. Холодний Яр був далеко від губерніальних і повітових центрів, від залізниці, а Гощів – під самим Києвом, а відтак лють ЧК тут була повна сили. Спомин Осипа Думіна “За хлібом” показує які прекрасні були люди трипільці, таценківці, обухівці! Саме оцих добрих людей, готових ризикнути власним життям і життям родини, недобросовісні українські історики називали збільшовиченими анархістами. Ось погляд на трипільців галичанина Осипа Думіна”.
      
      На сцену вийшов заслужений артист України Петро Бойко і зачитав фрагмент спомину Осипа Думіна “За хлібом” – про випробування холодом і голодом козаків Гощівського партизанського загону у грудні 1921 року: “Поволі відділ зблизився до Таценків. Здалеку серед ночі заблимали, наче очі хижаків, світла з хутірських хат. Я глядів на їх з невимовною, розпираючою груди тугою. Скільки принади, скільки сімейного тепла, радощів і усміхів скуплялося біля отих мерехтячих у далечині світел... Як розкішно було б тепер, поки надворі вітер завіває пі­снею голодних вовків і тисне тріскучий мороз, у найбіднішій з отих хат! Чи розуміють, чи вміють оцінити це блаженство люди, що живуть у них?! Я рішучо уважав у цій хвилині всякого, хто може нагрітися в теплій хаті, найбільш щасливою людиною. Моїм одиноким тепер бажанням було бодай одну ніч переспати в нагрітій чистій світлиці. Скільки б я дав був за те, щоб мої бажання сповнилися? Здається, що такі самі бажання, такі самі думки нуртували і в кожного з товаришів-партизанів…”
      
      “Деякі історики, – продовжив Роман Коваль, – зображували Данила Терпила (таке справжнє прізвище отамана Зеленого) політично незрілим і малосвідомим, мовляв, через це і проблеми з ним виникли у Петлюри. І це говорять про учасника 1-ї Російської революції, про політичного засланця, який три роки спокутував свої неіснуючі гріхи в Архангельському краю. Завдяки жандармському уряднику, який склав список вилучених у Данила Терпила книг, маємо уявлення що читав у засніженій Усть-Цильмі Данило Терпило. У списку вилучених видань значилися твори Бориса Грінченка, Володимира Винниченка, Наталії Кобринської, Михайла Грушевського, Івана Франка, Василя Доманицького, Пантелеймона Куліша, Марії Загірної, Олександра Русова, Софії Русової, Антона Чехова, Льва Толстого та твори Гі де Мопассана. Двадцять третій у списку – Шевченків “Кобзар”. Усього було вилучено 58 видань, із них понад сорок українських. Я хочу надати слово досліднику фіно-угорських народів, у тому числі й народу комі, серед якого три роки прожив Данило Терпило. Прошу привітати Ростислава Мартинюка”.
      
      Ростислав Мартинюк розповів про народ комі, про історію його поневолення росіянами. Далі Роман Коваль представив наступного промовця: “Запеклий дух зеленівців не зник, він нуртує у серцях таких, як Михайло Горловий. Горловий – видатний скульптор, поет, нащадок зеленівців, автор погруддя отаманові Зеленому. “Огонь запеклих не пече”, – писав Тарас Шевченко. Це сказано про отаких як Михайло Горловий. Він – духовний нащадок отамана Зеленого і Тараса Шевченка”.
      
      Михайло Горловий розповів про свою епопею з побудовою пам’ятника отамана Зеленого, про підпал його майстерні, де в полум’ї ще раз загинув отаман. Про книжку “Отаман Зелений” він висловився так: “Терпло серце, коли я її читав…. Це золоті сторінки нашої історії… Це фантастична робота”.
      
      Вітав зібрання й Андрій Іллєнко, голова Київської міської організації ВО “Свобода”, син видатного українського кінорежисера Юрія Іллєнка. Андрій Іллєнко, зокрема, сказав: “Книга “Отаман Зелений” має бути у кожній українській школі, адже саме на прикладі таких отаманів мають виховуватися герої України”.
      
      Виступив і Мирослав Мошак, директор видавництва “Медобори”. Він висловив радість, що приїхав на презентацію, адже тут він набрався духу, який допоможе в боротьбі за Українську Україну.
      
      Привітав автора з виходом книги письменник з Обухова Михайло Карасьов. Зачитав він і віршоване привітання:
      
      
      
      Хай тобі у Новім році
      
      Люлька й шабелька при боці
      
      Додадуть козацьку силу
      
      Бить врагів, кохати милу,
      
      Буде хай твоє перо
      
      Україні на добро!
      
      Будь здоров, Коваль Роман,
      
      Наш незмінний отаман!
      
      
      
      Тарас Силенко, Ярослав Чорногуз та Сергій Василюк винятково гарно проспівали низку пісень про отамана Зеленого та повстанців Холодного Яру. Їхні пісні продемонстрували, що народ продовжує любити своїх оборонців і складати про них пісні. Прикрасили вечір і спів гурту при Звичаєвому козацтві та пісня Володимира Гонського на слова Василя Симоненка. Прочитав вірш “1922 рік” поет з Миронівки Олексій Гандзенко. Щиро вітали учасники вечора посланців Холодного Яру – Олега Островського з товариством. Коли на сцену внесли прапор полку гайдамаків Холодного Яру, зал в одному пориві піднявся і зустрів холодноярців овацією.
      
      На презентації були присутні нащадки отамана Зеленого та його козаків: Оксана Цедик, онучка Грицька Терпила, старшого брата отамана, та її син В’ячеслав; Ніна Цвєткова, онучка Федора Петриченка, начальника кулеметної команди Дніпровської повстанської дивізії; Михайло Горловий, онук зеленівця Петра Стрільця; Ольга Булавин, онучка рідної сестри Данила Терпила Софії Мартиненко; Святослав Маслюк, онук Івана Маслюка, перевізника через Дніпро, який не раз перевозив повстанців з одного берега Дніпра на інший; Віктор Замійшайло, онук Петра Замійшайла, козака отамана Зеленого, а також Тамара Здоровецька, дочка козака 1-ї Запорозької дивізії Армії УНР Олексія Здоровецького.
      
      Наприкінці вечора пам’яті було показано фільм Романа Коваля та Олександра Домбровського “Отаман Зелений”. У залі було багато визначних особистостей. Вшанували отамана Зеленого художній керівник хору “Гомін” Леопольд Ященко, кінорежисери Михайло Іллєнко та Сергій Марченко, скульптор Дмитро Бур’ян, бандуристка Тетяна Лобода, дружина поета Бориса Списаренка Світлана та інші українські достойники.
      
      Наступного дня опівдні у с. Трипілля, де народився отаман Зелений, у підніжжя його пам’ятника було урочисто відкрито меморіальну плиту. Втілив ідею Історичного клубу “Холодний Яр” Андрій Жованик – власним коштом і власними руками. На дошці написано:
      
      Данило Ількович ТЕРПИЛО (ЗЕЛЕНИЙ)
      
      (16.12.1886, м-ко Трипілля – 13.10.1919, с. Стрітівка).
      
      Отаман Дніпровської повстанської дивізії (1918 – 1919).
      
      Воював за Самостійну Україну.
      
      15 липня 1919 р. у Переяславі скасував угоду 1654 року про “возз’єднання” з Росією.
      
      Вічна пам’ять!
      
      
      
      Освятив меморіальну дошку протоієрей УПЦ КП Петро Бойко. Заспівав пісню “Отут, з Трипілля, наш пречистий виток” кобзар Василь Литвин (слова Михайла Іванченка, музика Василя Литвина). Оксана Цедик, двоюрідна онучка отамана Зеленого, щиро дякувала учасникам за вшанування своїх рідних та їхніх товаришів. Піднесено промовляли скульптори Михайло Горловий, Руслан Найда та поетеса Антоніна Литвин. Вільні козаки Холодного Яру на чолі з Олегом Островським та юні козаки Тарас Дунський і Степан Андрущенко привітали отамана сальвами. А заслав привіт піснею кобзар Тарас Силенко.
      
      Вклонилися отаманові Зеленому кінорежисери Михайло Іллєнко та Сергій Марченко, бандуристка Тетяна Лобода, артист Олександр Ігнатуша, депутат Київської обласної ради Анатолій Шафаренко, силами якого було збудовано 2008 року пам’ятник отаманові Зеленому; заступник Обухівського міського голови Валентина Шимоненко, депутат Обухівської міської ради від ВО “Свобода” Олександр Яневич, козацький лікар Валерій Заболотніков, краєзнавець з Ямпільщини Юрій Зозуля та багато інших достойних людей. Спеціально з Одеси приїхав вшанувати отамана Олександр Бесєдков – член Історичного клубу “Холодний Яр” та Одеської організації ВО “Свобода”.
      
      Невдовзі у Трипільській сільській раді розпочався вечір пам’яті отамана Зеленого. Вів його, як і урочистості біля пам’ятника Зеленому, Роман Коваль. Йому допомагали Петро Бойко, Василь Литвин, Тарас Силенко, Сергій Василюк та обухівський поет Олександр Драндар. Зворушливо промовляли 86-річний Йосип Терпило, син повстанця-зеленівця Андрія Терпила, та Лідія Захарова, онучка зеленівця Петра Середи, нарис про якого вміщено у 2-му виданні книжки “Отаман Зелений”. Був присутній і Анатолій Буремко – онук отамана Зеленого. А ось трипільський сільський голова Анатолій Дігтяр вечір пам’яті отамана демонстративно проігнорував. Покликався, звичайно, на термінові “державні справи”. Проігнорував він і освячення меморіальної дошки отаманові Зеленому. Перевелися трипільські отамани! Змізерніли!
      
      Надвечір 18 грудня відбувся вечір пам’яті отамана Зеленого в Обухівському історично-краєзнавчому музеї. І тут співали Василь Литвин і Тарас Силенко, промовляли Юрій Домотенко, Василь Трубай, Михайло Горловий, Антоніна Литвин, Анатолій Висота і заслужений артист України Петро Бойко.
      
      Події того дня висвітлювала телевізійна група “5-го каналу”.
      
      Щира подяка за допомогу в організації меморіальних заходів Тетяні й Мирославі Наумчук, членам Історичного клубу “Холодний Яр” Петрові Билині, Максимові Селюзкіну, В’ячеславу Карпенку і Тамарі Здоровецькій. Допомогли Історичному клубові “Холодний Яр” в організації меморіальних заходів ВО “Свобода”, Обухівське літературно-мистецьке братство та родина Грицька Терпила – В’ячеслав й Оксана Цедики. Велелюдність заходів свідчить, що пам’ять про отамана Зеленого живе, а значить він продовжує свій похід за Україну.
      
      Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр”
      Koval_r@ukr.net
      
      Газета “Незборима нація”
      http://nezboryma-naciya.org.ua/
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2011.12.23 | MV

        + відео 5 каналу!!!

        Вшанування отамана Зеленого у Трипіллі
        http://youtu.be/5ouC0JUNyS4
        
        Роман Коваль про отамана Зеленого. 18.12.2011
        http://youtu.be/ZieWm8xq6B8
        
        Тарас Силенко. Пісня про отамана Зеленого
        http://youtu.be/AnOVGmMjQSo