12/18/2011 | zakhystpratsy

http://zahist.wordpress.com/2011/12/17/golden-club/

Небезпечний «Golden Club» на Хрещатику: обережно тут “кидають”!!!

Хрещатик – центральна вулиця столиці, центральна вулиця України. Саме на цій вулиці знаходяться великі торгові центри з різноманітними елітними бутіками. Престижність та розміщення даних торгових центрів вселяє в людей ілюзію надійності та законності, викликає довіру.

Тому багато хто при виборі роботи надає перевагу вакансіям саме в таких місцях, навіть коли є щось ближче – люди думають, що фірми, які орендують магазини в таких престижних місцях, мають дбати і про власний престиж, люди думають що там не ошукують трудящих.

Не так давно до нашої профспілки звернулася дівчина – Катерина, яка працювала в такому «престижному» ювелірному магазині, і в якому її просто нагло «кинули». Менеджер не тільки відмовлялася оплатити працю Каті, але і відмовлялася віддавати трудову книжку.

А починалось все так: Катерина в пошуках роботи розмістила своє резюме в Інтернеті на одному з чисельних сайтів із вакансіями. Дуже скоро їй подзвонила по телефону представниця ювелірних магазинів «Golden Club» та запропонувала роботу. Відділення «Golden Club» знаходяться в самому центрі столиці – в торговому комплексі «Метроград» та центральному універмазі – на першому поверсі ЦУМу. Катерина погодилася та в умовлений час прийшла до магазину на співбесіду.

З нею мала справу Христина Вознюк, яка й виконувала під час прийняття Каті на роботу фактичнo обов`язки кадровика, та позиціонувала себе в подальшому, як менеджер цієї фірми. Христина вела всю процедуру співбесіди та працевлаштування (під час якого було допущено ряд грубих порушень законодавства про працю).

Під час співбесіди Катерина заповнила бланк договору про матеріальну відповідальність у двох екземплярах та передала свою трудову книжку особисто Христині Вознюк .

Вознюк сказала Катерині, що трудовий договір з нею буде укладено трошки пізніше, а також, що їй не дадуть другу копію договору про матеріальну відповідальність, аргументуючи це в потребі завірення документа в Одесі (!), де знаходиться центральний офіс даної фірми.

Катерина погодилася на всі ці умови, так як сподівалася на порядність фірми, що орендує приміщення для магазинів в таких престижних місцях, як «Метроград» та ЦУМ.

Катерина працювала в цій фірмі три місяці. За час своєї роботи на дану «контору» Катерина відмітила схильність свого «менеджера» Христини до штрафів відносно всіх працівників магазину, які та “виписувала” при поганому настрої. Графік був «плаваючий», робочий день – 12 годин; обідня перерва раз на день – 15-20 (!) хвилин.

За весь цей час Катерині так і не було запропоновано укласти трудовий договір, хоча згідно Кодексу законів про працю України укладення трудового договору для даного типу підприємства (ми з часом дізналися що це насправді СПД) в письмовій формі є обов`язковим.

Катерина за перші два місяці роботи в даному магазині свою зарплатню отримувала, розписуючись за неї в табелі; гроші особисто на руки їй давала безпосередньо Христина Вознюк . Зарплата видавалася Христиною і іншим працівникам, як розповіла нам Катя. Ясна справа ніяких розрахункових листів ніхто не робив, адже зарплата видавалася, судячи з усього, без виплати будь-яких передбачених законодавством податків та внесків, які має сплачувати (відраховувати) роботодавець…

Опісля того, як Катя пропрацювала там третій місяць Христина Вознюк повідомила їй, що звільняє її. Ніяких аргументів та пояснень більше Христина-менеджер не надала, сказавши, що Катя отримає заробітну платню за останній відпрацьований місяць лише після того, як відпрацює два тижні «відпрацьовки» по звільненню.

Відпрацювавши тиждень з двох Катя захворіла та пішла на лікарняний, повідомивши про те менеджера-Христину по телефону, однак остання сказала що Катя може не допрацьовувати той тиждень.

Коли, після одужання, Катерина прийшла дати свій лікарняний та отримати гроші за вже відпрацьований місяць, тиждень «відпрацьовки» та кілька днів лікарняного, Христина Вознюк сказала що… Катя не отримає свою чесно зароблену зарплатню. Аргументувала Христина Вознюк це тим, що нібито в продукції магазину був брак (до чого тут продавець не зрозуміло). Проте на справді браку не могло бути, адже будь-який брак фіксується в накладних при кожній зміні, і коли Катя останній раз перед лікарняним здавала зміну – ніякого браку не було, про що зробила відмітку продавець, що приймала зміну у Каті. Також Каті було відмовлено у поверненні трудової книги.

Пізніше, коли ми з Катею підходили до менеджера-Христини, та оперувала тим, нібито у Каті був випробувальний термін. До чого тут випробувальний термін – не зрозуміло, адже зарплатня видавалася в два попередні місяці, тим паче випробувальний термін передбачає як заробітну плату, так і запис в трудовій книжці.

Як тільки Христина побачила Катю з журналістом , то одразу ж викликала охорону та адміністратора Метрограду. Нажаль адміністрація Метрограду не змогла нам надати навіть прямий номер телефону одеського начальства цієї контори, що орендує в них магазин. На всі питання Христина реагувала імпульсивно, з небажанням відповідати, постійно казала (якимось не зрозумілим наказним тоном) охороні, щоб ті вивели нас.

Це вже не перший випадок подібних проблем, проте зазвичай працівники припиняли відстоювання своїх прав. Крім того ми дізналися, що назва “фірми” на яку зареєстровано магазин в ТК “Метроград” зовсім не «Golden Club», а «Суб`єкт Підприємницької Діяльності – Філь Вікторія Олександрівна», тобто звичайна фізична особа-підприємець. Магазин в ЦУМі також зареєстрований на фізичну особу – ФОП Гопчак Ольга Ігорівна, що проживає в Одеській області та грає в даній компанії роль звичайного менеджера магазину.

Крім того Катя помітила, що у кутку споживача, де згідно норм представлені накази про зарахування на посаду продавців, числа тих наказів кожні 10 днів змінювались. Таким чином від людини, яка навіть відносно довго працює там можна було позбутись без всіляких проблем, аргументуючи спрощену процедуру звільнення – закінченням випробувального терміну. До речі про випробувальний термін Христина стала казати Катерині лише коли вже «кинула» її на заробітну платню – при прийнятті на роботу Каті жодного слова про той термін не було сказано, а це порушення законодавства про працю.

Також пані Христина Вознюк віддала трудову книжку Каті лише після скандалу та вже пілся того, як Катя звернулася до профспілки “Захист Праці” (спочатку відмовлялася повертати документ). А коли таки повернула трудову книжку, то без жодного в ній запису від даного роботодавця (що є порушенням законодавства); на вимоги зробити потрібні записи Христина почала казати, що вона за штатним розкладом лише звичайний старший продавець, та, нібито, не компетентна в питаннях пов`язаних з працевлаштуванням (хоча на справді Христина виконувала роль і кадровика).

Крім того нам стало відомо, що записи у трудову не робилися майже нікому і із попередніх працівників магазину. При тому трудові книжки весь час знаходилися у Христини Вознюк.

Також Каті стало відомо, що тим небагатьом, у кого ті записи в трудовій все-таки було зроблено (зокрема у людей які пропрацювали там відносно велику кількість часу) записи з даного «працеоформлення» зроблені як «Консалтингова контора Євролуч», але не як СПД Філь, і тим паче не як «Golden Club»…

Про Філь Вікторію відомо також не багато, принаймні її особисто ніхто з Катеринених співробітниць не знає. Дирекція фірми не йде на контакт – спочатку по телефону сказавши що дуже зайнята та пообіцявши передзвонити директриса кинула слухавку (проявивши цинічну неповагу до людей), потім на дзвінки відповідав вже звичайний офісний працівник, що був переляканий, та не міг чітко відповісти на жодне питання.

Під час ювелірної виставки, що проходила в Києві і де були присутні «начальники» з Одеси, зокрема директриса Ніна Борисівна, ми спробували поговорити напряму з нею, адже до цього це було майже неможливо. Однак Ніна Борисівна відмовлялася нормально розмовляти з ошуканою працівницею Катею.

Ніна Борисівна спочатку казала, що не хоче вести розмову з Катею, яка «закатала» скандал в магазині, коли їй відмовилися видати зарплатню – на її думку така поведінка бажаючої захистити свої права людини є “безсоромною” (Ніна Борисівна, певно, вважає, що продавець має бути як раб). Крім того Ніна Борисівна тим самим аргументувала і небажання видавати зарплатню, що свідчить про якусь необізнаність у сфері трудового права.

Коли Ніна Борисівна побачила головного редактора газети “Захист Праці” (ми відвідали виставку разом з Катериною),вона почала грати в якусь незрозумілу гру – відповідаючи демонстративним ігноруванням і мовчанням на будь-які питання, відвертаючись в сторону та тікаючи (!) від журналіста по периметру їхньої вітрини. Подібне вона сказала робити і всім іншим співробітникам

Один із співробітників спочатку намагався заперечити свою причетність до даної фірми, казав що «не грузиться» в даний момент іншими питаннями, крім планів пообідати «в ресторанчику»… Проте коли даний суб`єкт був помічений безпосередньо за вітриною, він навіть осмілився погрожувати власноруч вивести журналіста профспілки “Захист Праці”, але швидко «дав задню» та побіг по охорону, яка виявилася досить професійною та ввічливою – хлопці допомогли нам дістати потрібну для подальшого протистояння з недобросовісними діями роботодавців інформацію.

В останній день виставки ми навідалися туди вже з камерою, запросивши оператора та голову юридичного департаменту нашої профспілки”Захист Праці”, тож дуже скоро можна буде побачити деяких представників т.з. “Golden Club” на відео.

Підсумовуючи вище наведене, можна зробити досить чітке припущення, щодо того, що вся ця «СПД Філь В.О.» користуються виключно наївністю працівників та діють досить не зрозуміло, а часто і порушуючи норми трудового права. За їхніми діями складається враження, що дані особи переховуються та щось скривають… Наразі боротьба ошуканих працівників продовжується у всіх можливих законних площинах. Зараз Катериною та профспілкою буде надано заяви до органів державної влади, котрі проведуть свої перевірки; адже фірма не захотіла вирішити це питання «по-доброму».

Тож далеко не завжди красива етикетка та розташування є запорукою порядності фірми та людей що її представляють, часто за таким виглядом ховаються й шахраї, тому підтвердження і вся ця історія. Наостанок хочеться побажати всім шукачам роботи, щоби і Ви не потрапили на гачок недобросовісних роботодавців, що називають свої магазини пафосною назвою “Golden Club”.

Джерело: Клуб журналістських розслідувань “Захист Праці”