12/25/2011 | ziggy_freud

чомусь я значно частіше чую голоси обурених поведінкою Фемен жінок, ніж чоловіків. Це теж могло б стати предметом розгляду психоаналітика. Та й "батьків", які на території свого "клану" унеможливили всі звичайні форми протеста, варто було б проаналізувати за методою Еріка Фрома. Або Вільгельма Райха.

До того, зводити акції Фемен лише до публічної демонстрації частин тіла... некоректно. Так ми дійдемо в психоаналізі до того, що учасники Блакитного Майдану на підтримку ПР в Києві теж були ексгібіціоністами. Більш того, анально експульсивними ексгібіціоністами. Як вони засерли центр міста, це мало кому вдавалось. А ті, кого найактивніше обурює Фемен, відчувають надлюдськими зусиллями стримуваний потяг до розкриття теми цицьок власними силами.

http://www.pravda.com.ua/columns/2011/12/23/6860148/

Чи потрібно жаліти і захищати FEMEN?
Тетяна Ніколаєнко _ П'ятниця, 23 грудня 2011, 16:01

Психолог також звернула увагу на те, в який спосіб виражаються Femen-ки.

Їх "шоу" нагадали психологу негативістську поведінку дітей, які роблять все на зло батькам, аби тільки привернути їх увагу.

"Це може бути навіть недоброзичлива увага, але все ж увага. Така дитина діє за принципом: "краще нехай лають, ніж нехтують", - і продовжує робити те, за що її карають", - вказує Бабицька.

"До якого внутрішнього батька волають ці дівчата? Чиє схвалення вони не одержали в житті і кому вони хочуть щось довести? Цікаво, що президента Білорусії називають "бацькой", - нагадала психолог.

Для будь-якого психоаналітика буде очевидно, що дівчатам якщо і треба пред’являти претензії, то хіба що до власного батька, точніше його образу, який сидить у їх голові. А не бігати голяка по морозу і дратувати чоловіків-міліціонерів, які не мають жодного стосунку до їхніх проблем.