Лист диктатору. Тимошенко дала Януковичу низку порад.
12/26/2011 | Pavlo Z.
Лист диктатору.
Доброго дня, Вікторе Федоровичу!
Напередодні Нового року вирішила написати вам листа.
Ні... Про себе і про судові процеси - я не буду, не хвилюйтеся. Я чула, як ви на своїй прес-конференції клялися, що ви тут ні при чому. Вірю
...
Мине ще трохи часу, і ви будете розповідати демократичному світу, що коли ви народилися, я вже в тюрмі сиділа.
Але я зараз про інше. Я - про країну.
Я, в нинішній ситуації здатна піднятися над подіями і говорити з державних позицій. Не у своїх особистих інтересах, і не в ваших. А в інтересах країни.
Навіщо? – можете запитати ви мене...
...Справа в тому, що через фатальний недогляд української Кліо (це давньогрецька муза історії) два роки тому ви стали главою нашої держави. Що вона робила, та Кліо в такий відповідальний момент, важко сказати. Але, в будь-якому випадку, "маємо, те що маємо", - як любить говорити Леонід Макарович.
В даному випадку – маємо вас на посаді Президента.
Ви стали главою держави, в якій жити мільйонам українців. В тому числі і після вас. Тому я хочу дати вам кілька порад, які, я сподіваюся, дозволять уникнути фатальних помилок і дадуть можливість зберегти країну для майбутніх поколінь, а вам обличчя.
По-перше, не намагайтесь отримати повагу та любов народу насиллям і гвалтуванням. Примусового кохання не буває. Ви цю країну не в карти виграли, за вас проголосували люди, які сплутали вас з вашими біг-бордами. Сьогодні ви над цими людьми відверто знущаєтесь, і найстрашніше (для вас,) що люди це вже розуміють.
Ви оточили всю країну парканами. Складається враження, що сьогодні найуспішнішим бізнесом може стати випуск колючого дроту. Але, рано чи пізно, ви зрозумієте, що це ви за колючим дротом, а не країна.
Сьогодні у вас, як стверджують соціологи, стабільні сім відсотків підтримки. З такими темпами втрат вас не вистачить навіть на наступний рік президентства. Це вам тільки здається, що ви сильний та впливовий, а попереду безхмарне правління на довгі роки. Не довіряйте собі в цих прогнозах. Бо ще кілька фатальних помилок і вас покинуть усі, включно з Чечетовим.
І ніхто не прийде на допомогу. У вас вже була нагода переконатися, що за гроші можна збудувати хіба вертольотний майданчик, а не протидіяти Майдану.
Тому перша порада – розпочніть жити для людей. Я знаю, що вам це важко. Тож якщо не вийде, зробіть хоч вигляд, що люди все ж таки є в країні, де ви тимчасово працюєте президентом. Якщо не зможете, все для вас скінчиться значно швидше.
По-друге, не знаю наскільки ви розбираєтесь в міжнародних та геополітичних питаннях, але у мене для вас погана новина: Євро-2012 - це не договір про євроінтеграцію, вас ввели в оману. Це – футбол.
Ваш найглибший промах – згортання процесу об’єднання з Європою.
Не парафувавши 19 грудня угоду, ви відкинули країну назад на десятки років. Праця тисяч розумних та порядних людей через вас полетіла на смітник. Подумайте бодай про свої інтереси, якщо вже не про інтереси держави. У вас ніколи не вийде грати на протиріччях між Європою та Росією, як ви сподівалися. Бо і там, і там вас добре знають і адекватно оцінюють. Не з вашими природніми здібностями.
Кожен ваш крок, кожна ваша дія в зворотньому від Європи напрямку ослаблює і вас, як президента, і Україну, як державу. Зовсім не таємниця, що для декого слабкий та безпорадний президент України – кращий партнер. І поки-що, на жаль, ви цьому статусу відповідаєте бездоганно. Хоча я й не розумію навіщо це вам.
Затямте, що майбутнє України, безпека України, її інтереси, та і ваші теж, лежать в європейській площині. Та якщо хочете повернути собі бодай якесь політичне обличчя, поверніть Україну до європейської стратегії розвитку.
По-третє, не додумайтесь віддати газотранспортну систему. Це наш останній стратегічний ресурс. Вас і приймають сьогодні в "Горках" тільки тому, що ця система досі належить Україні. Після її втрати у вас не залишиться жодного аргументу ані на свою користь, ані на користь країни.
Ви віддали Севастополь за дешевий газ, і де він? Зараз хочете здати ГТС... А що наступного року здавати будете, Вікторе Федоровичу? - "Хонку" свою?
Подивіться на приклад Білорусі чи Молдови. Як тільки вони здали свої магістралі, відразу втратили будь-яку привабливість. Дружба закінчилася вмить, разом з дешевим газом.
По-четверте, припиніть родинність і кумівство в політиці. Це погано закінчується. Запитайте про це хоча б у свого товариша – вашого попередника.
То тільки в казках батько ділить майно між синами. Тому – хату, тому – корову, тому – коника-горбоконика. Але ви ж президент цілої держави, а не газда.
Зрозуміло, що ви брали шлюб ще в радянські часи, коли в ЗАГСі висіло гасло "Міцна сім’я – міцна держава". Але ви надто буквально дотримуєтеся цього принципу. І сім’я у вас уже настільки міцна, що від держави скоро нічого не залишиться.
Люди б ще може зрозуміли, аби ви синові подарували найкращу у світі бор-машину, відповідно до фаху. Але ж не Нацбанк з МВС та податковою.
Коли силовими структурами і фінансами держави беруться керувати стоматологи, то зуби болять у всієї країни.
Не намагайтеся створювати династії. Україна цього не сприйме. Український Кім Чен Ир буде нещасною та незахищеною людиною. Не потрібно. Не принижуйте й не дискридитуйте своїх синів.
По-п’яте, не привласнюйте так брутально, нахабно і відкрито державне майно. Марна праця. Рано чи пізно все доведеться повернути, пригадайте хоча б "Криворіжсталь". Держава – це не ваша персональна комора.
Влада минає і закінчується. Така її природа. І можна бути президентом у вигнанні, але не можна бути власником "Укртелекому" в екзилі.
По-шосте, політики завжди не до кінця щирі. Але не кажіть відвертої неправди. Всі ж сміються, коли ви запевняєте, що не впливаєте на роботу судів, міліції, прокуратури, що боретеся з корупцією, читаєте Чехова. Це настільки відверта неправда, що вона викликає зневагу. Люди добре відчувають фальш, вони цього не пробачають.
Коли ви говорите про подібні речі, у тих, хто вас слухає це автоматично викликає нервовий сміх. А президент не може дозволити собі бути смішним.
І нарешті, по-сьоме. Я, Вікторе Федоровичу, дуже добре вивчила анатомію диктатури. Головна її ознака в тому, що вона завжди закінчується. І завжди безславно. Диктатор, при всіх своїх силових та ресурсних блискучих атрибутах – слабка, залякана і обмежена людина. Страх – єдине почуття, з яким він ніколи не розлучається. Я, думаю, ви розумієте про що я...
У 2009 році я зустрілася з одним незвичайним політиком. Це була абсолютно впевнена в собі людина. Він мав рейтинг довіри близько ста відсотків у своїй країні. Цілий народ щодня вклонявся йому, вважав його даним країні вищими силами. Він збирався правити вічність і нічого не затьмарювало його абсолютну самодержавну владу. Він поділив усю країну між своїми синами і почувався повним господарем на своїй землі...
Але вже через два роки його мертве, сплюндроване тіло волочили вчорашні вірнопіддані по придорожній пилюці його рідного міста.
А один з його синів пропонував два мільярди доларів за можливість втечі з країни.
Не зважаючи на "особливість" наших взаємин, Вікторе Федоровичу, я, все ж, ніколи не побажаю вам такої долі. Я чесно хочу, щоб ви до Єнакієва заходили не так як згаданий мною політик до Сірту. Все у ваших руках. Принаймні поки-що.
Словом, Вікторе Федоровичу, коли будете підймати свій традиційний келих "Harrogate" під новорічною "йолкою", замисліться бодай на мить над суттю свого правління, подумайте про трагічні помилки. Про вже зроблені та про ті, які ще хочете зробити.
Аналізуйте промахи та невдачі в час їх здійснення, а не потім. Бо потім – пізно.
Робіть так, бо інакше - "я вам не заздрю". Інше – додумайте самі...
Юлія Тимошенко,
Камера № 260, куди ви мене розмістили,
Лук’янівське СІЗО. Київ
26 грудня 2011 р.
http://novynar.com.ua/politics/205043
P.S. Шкода тільки, що в одному листі поєднала слушні поради і явні образи.
Доброго дня, Вікторе Федоровичу!
Напередодні Нового року вирішила написати вам листа.
Ні... Про себе і про судові процеси - я не буду, не хвилюйтеся. Я чула, як ви на своїй прес-конференції клялися, що ви тут ні при чому. Вірю
... Мине ще трохи часу, і ви будете розповідати демократичному світу, що коли ви народилися, я вже в тюрмі сиділа.
Але я зараз про інше. Я - про країну.
Я, в нинішній ситуації здатна піднятися над подіями і говорити з державних позицій. Не у своїх особистих інтересах, і не в ваших. А в інтересах країни.
Навіщо? – можете запитати ви мене...
...Справа в тому, що через фатальний недогляд української Кліо (це давньогрецька муза історії) два роки тому ви стали главою нашої держави. Що вона робила, та Кліо в такий відповідальний момент, важко сказати. Але, в будь-якому випадку, "маємо, те що маємо", - як любить говорити Леонід Макарович.
В даному випадку – маємо вас на посаді Президента.
Ви стали главою держави, в якій жити мільйонам українців. В тому числі і після вас. Тому я хочу дати вам кілька порад, які, я сподіваюся, дозволять уникнути фатальних помилок і дадуть можливість зберегти країну для майбутніх поколінь, а вам обличчя.
По-перше, не намагайтесь отримати повагу та любов народу насиллям і гвалтуванням. Примусового кохання не буває. Ви цю країну не в карти виграли, за вас проголосували люди, які сплутали вас з вашими біг-бордами. Сьогодні ви над цими людьми відверто знущаєтесь, і найстрашніше (для вас,) що люди це вже розуміють.
Ви оточили всю країну парканами. Складається враження, що сьогодні найуспішнішим бізнесом може стати випуск колючого дроту. Але, рано чи пізно, ви зрозумієте, що це ви за колючим дротом, а не країна.
Сьогодні у вас, як стверджують соціологи, стабільні сім відсотків підтримки. З такими темпами втрат вас не вистачить навіть на наступний рік президентства. Це вам тільки здається, що ви сильний та впливовий, а попереду безхмарне правління на довгі роки. Не довіряйте собі в цих прогнозах. Бо ще кілька фатальних помилок і вас покинуть усі, включно з Чечетовим.
І ніхто не прийде на допомогу. У вас вже була нагода переконатися, що за гроші можна збудувати хіба вертольотний майданчик, а не протидіяти Майдану.
Тому перша порада – розпочніть жити для людей. Я знаю, що вам це важко. Тож якщо не вийде, зробіть хоч вигляд, що люди все ж таки є в країні, де ви тимчасово працюєте президентом. Якщо не зможете, все для вас скінчиться значно швидше.
По-друге, не знаю наскільки ви розбираєтесь в міжнародних та геополітичних питаннях, але у мене для вас погана новина: Євро-2012 - це не договір про євроінтеграцію, вас ввели в оману. Це – футбол.
Ваш найглибший промах – згортання процесу об’єднання з Європою.
Не парафувавши 19 грудня угоду, ви відкинули країну назад на десятки років. Праця тисяч розумних та порядних людей через вас полетіла на смітник. Подумайте бодай про свої інтереси, якщо вже не про інтереси держави. У вас ніколи не вийде грати на протиріччях між Європою та Росією, як ви сподівалися. Бо і там, і там вас добре знають і адекватно оцінюють. Не з вашими природніми здібностями.
Кожен ваш крок, кожна ваша дія в зворотньому від Європи напрямку ослаблює і вас, як президента, і Україну, як державу. Зовсім не таємниця, що для декого слабкий та безпорадний президент України – кращий партнер. І поки-що, на жаль, ви цьому статусу відповідаєте бездоганно. Хоча я й не розумію навіщо це вам.
Затямте, що майбутнє України, безпека України, її інтереси, та і ваші теж, лежать в європейській площині. Та якщо хочете повернути собі бодай якесь політичне обличчя, поверніть Україну до європейської стратегії розвитку.
По-третє, не додумайтесь віддати газотранспортну систему. Це наш останній стратегічний ресурс. Вас і приймають сьогодні в "Горках" тільки тому, що ця система досі належить Україні. Після її втрати у вас не залишиться жодного аргументу ані на свою користь, ані на користь країни.
Ви віддали Севастополь за дешевий газ, і де він? Зараз хочете здати ГТС... А що наступного року здавати будете, Вікторе Федоровичу? - "Хонку" свою?
Подивіться на приклад Білорусі чи Молдови. Як тільки вони здали свої магістралі, відразу втратили будь-яку привабливість. Дружба закінчилася вмить, разом з дешевим газом.
По-четверте, припиніть родинність і кумівство в політиці. Це погано закінчується. Запитайте про це хоча б у свого товариша – вашого попередника.
То тільки в казках батько ділить майно між синами. Тому – хату, тому – корову, тому – коника-горбоконика. Але ви ж президент цілої держави, а не газда.
Зрозуміло, що ви брали шлюб ще в радянські часи, коли в ЗАГСі висіло гасло "Міцна сім’я – міцна держава". Але ви надто буквально дотримуєтеся цього принципу. І сім’я у вас уже настільки міцна, що від держави скоро нічого не залишиться.
Люди б ще може зрозуміли, аби ви синові подарували найкращу у світі бор-машину, відповідно до фаху. Але ж не Нацбанк з МВС та податковою.
Коли силовими структурами і фінансами держави беруться керувати стоматологи, то зуби болять у всієї країни.
Не намагайтеся створювати династії. Україна цього не сприйме. Український Кім Чен Ир буде нещасною та незахищеною людиною. Не потрібно. Не принижуйте й не дискридитуйте своїх синів.
По-п’яте, не привласнюйте так брутально, нахабно і відкрито державне майно. Марна праця. Рано чи пізно все доведеться повернути, пригадайте хоча б "Криворіжсталь". Держава – це не ваша персональна комора.
Влада минає і закінчується. Така її природа. І можна бути президентом у вигнанні, але не можна бути власником "Укртелекому" в екзилі.
По-шосте, політики завжди не до кінця щирі. Але не кажіть відвертої неправди. Всі ж сміються, коли ви запевняєте, що не впливаєте на роботу судів, міліції, прокуратури, що боретеся з корупцією, читаєте Чехова. Це настільки відверта неправда, що вона викликає зневагу. Люди добре відчувають фальш, вони цього не пробачають.
Коли ви говорите про подібні речі, у тих, хто вас слухає це автоматично викликає нервовий сміх. А президент не може дозволити собі бути смішним.
І нарешті, по-сьоме. Я, Вікторе Федоровичу, дуже добре вивчила анатомію диктатури. Головна її ознака в тому, що вона завжди закінчується. І завжди безславно. Диктатор, при всіх своїх силових та ресурсних блискучих атрибутах – слабка, залякана і обмежена людина. Страх – єдине почуття, з яким він ніколи не розлучається. Я, думаю, ви розумієте про що я...
У 2009 році я зустрілася з одним незвичайним політиком. Це була абсолютно впевнена в собі людина. Він мав рейтинг довіри близько ста відсотків у своїй країні. Цілий народ щодня вклонявся йому, вважав його даним країні вищими силами. Він збирався правити вічність і нічого не затьмарювало його абсолютну самодержавну владу. Він поділив усю країну між своїми синами і почувався повним господарем на своїй землі...
Але вже через два роки його мертве, сплюндроване тіло волочили вчорашні вірнопіддані по придорожній пилюці його рідного міста.
А один з його синів пропонував два мільярди доларів за можливість втечі з країни.
Не зважаючи на "особливість" наших взаємин, Вікторе Федоровичу, я, все ж, ніколи не побажаю вам такої долі. Я чесно хочу, щоб ви до Єнакієва заходили не так як згаданий мною політик до Сірту. Все у ваших руках. Принаймні поки-що.
Словом, Вікторе Федоровичу, коли будете підймати свій традиційний келих "Harrogate" під новорічною "йолкою", замисліться бодай на мить над суттю свого правління, подумайте про трагічні помилки. Про вже зроблені та про ті, які ще хочете зробити.
Аналізуйте промахи та невдачі в час їх здійснення, а не потім. Бо потім – пізно.
Робіть так, бо інакше - "я вам не заздрю". Інше – додумайте самі...
Юлія Тимошенко,
Камера № 260, куди ви мене розмістили,
Лук’янівське СІЗО. Київ
26 грудня 2011 р.
http://novynar.com.ua/politics/205043
P.S. Шкода тільки, що в одному листі поєднала слушні поради і явні образи.
Відповіді
2011.12.26 | Мартинюк
О - розпочався конструктивний діалог
А якби Юлю не посадили, то хіба б вона мала би час написати стільки розумних рече?2011.12.26 | Pavlo Z.
Діалог? А що - вже є відповідь?
Мартинюк пише:> А якби Юлю не посадили, то хіба б вона мала би час написати стільки розумних рече?
Ги) Ти забув переписку з Ющенком?)))
2011.12.26 | rais
+ Я вже відчуваю тут стиль Л.В.К, а може долучився і Наєм.
2011.12.26 | Pavlo Z.
Нє, як на мене - стиль БТР, незмінний)
2011.12.26 | Slavix
Ми не одні (/)
Складайте нові плани, «Стани»Найбільша загроза стабільності, перед якою стоять диктаторські режими цього регіону, – брак механізму успадковування влади Матеріал друкованого видання
№ 52 (217)
від 22 грудня
Більшу частину сучасної історії Центральна Азія ниділа на периферії, далеко від центру головних подій на континенті. Зараз, через 20 років після розколу Радянського Союзу, для «Станів» (Казахстану, Киргизстану, Таджикистану, Туркменистану й Узбекистану) усе змінюється. Відкриваються нові величезні родовища нафти й газу. Сім десятих усього приросту видобутку нафти за межами ОПЕК припадає на Центральну Азію. Енергетичний бум триває, і перед веде Казахстан. Почасти через це трубопроводи, автомагістралі й залізниці змінюють обличчя континенту.
Читайте також: Як пострадянські республіки виходять із пастки енергозалежності
Поняття «центральності» поступово повертається до Центральної Азії. Між Європою та Східною Азією зараз якраз формуються зв’язки в напрямку схід – захід, які колись можуть з’єднати Євразійський материк в одне ціле. Дехто (зокрема, держсекретар США Гілларі Клінтон) веде мову і про можливості розвитку зв’язків між північчю та півднем. Америці знадобиться нова регіональна політика після виведення своїх військ з Афганістану, і «новий Шовковий шлях» пані Клінтон викликає в уяві образи газогонів, які тягнуться з Туркменистану до Індії, а також ринків Астани, завалених афганськими фруктами.
Перспектива приваблива, але наразі нереальна. Прокласти газогін через територію нестабільного Афганістану було б справжнім безумством. І Шовковий шлях ніколи не процвітав без участі Ірану, та цьому Америка навряд чи сприятиме. А в очах керівників центральноазійських держав основні статті афганського експорту – це войовничий іслам і наркотики.
Читайте також: Кулі проти власного народу
Ще більша небезпека криється у внутрішній політиці держав регіону. Центральною Азією правлять колишні радянські чиновники вищої ланки. Іслам Карімов і Нурсултан Назарбаєв керують відповідно Узбекистаном і Казахстаном ще від 1989 року, а Емомалі Рахмон стоїть на чолі Таджикистану від 1992-го. Порівняно з ними просто новобранцем бачиться Ґурбанґули Бердимухамедов, який очолив Туркменистан 2006-го. Але він не відстає від свого попередника, котрому ще за життя спорудили золоту статую.
Усі ці лідери, які один одного недолюблюють, фальшували вибори, залякують ЗМІ й переслідують опонентів. Найбільш густонаселена країна Узбекистан, мабуть, особливо потерпає від репресій. 2005 року в місті Андижан війська відкрили вогонь по демонстрантах, убивши сотні, якщо не тисячі протестувальників. Проте якщо йдеться про поєднання репресій і секретності, то тут пальма першості належить Туркменистанові. У липні в країні нічого не повідомляли про підозрілий вибух (із численними людськими жертвами) на сховищі боєприпасів неподалік Ашгабата.
Читайте також: Конфлікт між РФ і Таджикистаном може підірвати євразійські ініціативи
Світські диктатори остерігаються соціальної нестабільності й войовничого ісламу. Але поєднання звичайної побожності з екстремізмом загрожує перерости саме в те, чого вони так бояться. А тим часом процвітає родова порука, яка глушить розвиток економіки і створює нерівність у суспільстві. Уся політична боротьба спрямована головно на охорону інтересів казково багатих правлячих сімей та купки олігархів, які їх оточують. Можновладці запрошують іноземних інвесторів, але самі тримають свої власні гроші й коханок у Лондоні або Цюриху. Що далі вниз владною драбиною, то живучіші радянські звички. Один західний консультант назвав казахстанських податківців і митників «рекетирами в законі». Правосуддя теж продажне.
Тож Центральна Азія не така стабільна, як здається. Може вистачити незначного поштовху – як-от неефективне подолання наслідків потужного землетрусу, наростання протестів збіднілого населення, а надто чвари в процесі успадкування влади, – щоб стала очевидною слабкість цих варварських «довгограючих» режимів. Росія і Китай, змагаючись за енергоресурси, не захочуть указувати на це тиранам. Але європейські уряди мусять покласти край поблажкам для середньоазійських диктаторів.
Можна було б почати з Казахстану як із найбільш відкритого суспільства. Назарбаєв витрачає шалені гроші на те, щоб створити позитивний образ за допомогою західних піар-фірм, лобістів та колишнього прем’єр-міністра Британії Тоні Блера. Європейцям варто показати, що імідж Назарбаєва набагато покращила б відкриття шляху до влади наступникові не з числа своїх родичів чи прибічників. І зробити це треба ще до того, як стабільність раптом розсиплеться на друзки.
http://tyzhden.ua/World/38328
----------------------------------------------
З. І. "Український тиждень". З нового року, блін, на рускам ізикє.
2011.12.26 | пан Roller
Контора пишет.
А злодей-то не шутит,Руки-ноги он Юле верёвками крутит,
Зубы острые в самое сердце вонзает
И кровь у неё выпивает.
Юля криком кричит,
Надрывается,
А злодей молчит,
Ухмыляется.
"Дорогие гости, помогите!
Янука-злодея зарубите!
И кормила я вас,
И поила я вас,
Не покиньте меня
В мой последний час!"
Но жуки-червяки
Испугалися,
По углам, по щелям
Разбежалися:
Тараканы
Под диваны,
А козявочки
Под лавочки,
А букашки под кровать -
Не желают воевать!
И никто даже с места
Не сдвинется:
Пропадай-погибай,
Именинница!
А кузнечик, а кузнечик,
Ну, совсем как человечек,
Скок, скок, скок, скок!
За кусток,
Под мосток
И молчок!
В 1793 году во время Французской Революции Собор Парижской Богоматери был превращён в «Храм разума», и статуи Святой Марии были заменены статуями Свободы. По всей стране проводились праздники, на которых роль богинь Свободы исполняли актрисы и другие красивые женщины. [1]
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B2%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%B0_(%D0%B1%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BD%D1%8F)
2011.12.27 | nykyta
"Конец - делу венец!" (с)Re: Контора пишет.
...Вдруг откуда-то летитМаленький Комарик,
И в руке его горит
Маленький фонарик.
"Где убийца, где злодей?
Не боюсь его когтей!"
Подлетает к Пауку,
Саблю вынимает
И ему на всём скаку
Голову срубает!
Муху за руку берёт
И к окошечку ведёт:
"Я злодея зарубил,
Я тебя освободил
И теперь, душа-девица,
На тебе хочу жениться!"
Тут букашки и козявки
Выползают из-под лавки:
"Слава, слава Комару -
Победителю!"
Прибегали светляки,
Зажигали огоньки -
То-то стало весело,
То-то хорошо!
Эй, сороконожки,
Бегите по дорожке,
Зовите музыкантов,
Будем танцевать!
Музыканты прибежали,
В барабаны застучали.
Бом! бом! бом! бом!
Пляшет Муха с Комаром.
А за нею Клоп, Клоп
Сапогами топ, топ!
Козявочки с червяками,
Букашечки с мотыльками.
А жуки рогатые,
Мужики богатые,
Шапочками машут,
С бабочками пляшут.
Будет, будет мошкара
Веселиться до утра:
Нынче Муха-Цокотуха
Именинница!
2011.12.27 | пан Roller
"Счастливый Конец " и позолоченое брюхо.
У кольца нет конца?http://korrespondent.net/ukraine/politics/1298644-shkil-ne-uveren-chto-posle-resheniya-evropejskogo-suda-timoshenko-osvobodyat2011.12.27 | пан Roller
Re: "Конец - делу венец!" (с)Re: Контора пишет.
Десятки тысяч людей устремились из города в восточном направлении. К вокзалам было не пробиться, поезда брали штурмом. Что только ни придумывали люди, чтобы поскорее убраться из Москвы! В дневнике Корнея Чуковского от 15 октября 1941 года об этом рассказывается весьма интересно: «Вся площадь вокруг вокзала запружена народом – на вокзал напирало не меньше 15 тысяч человек, и было невозможно пробраться к своему вагону». Чуковский смог сесть на поезд лишь потому, что находчивый писатель Николай Вирта, нацепив орден, пошел к начальнику вокзала и сказал, что сопровождает члена правительства, имя которого он не может назвать. Этим «членом правительства» и был Чуковский, который никак не мог понять, почему его вдруг посадили на поезд.Подробнее: http://exlibris.ng.ru/lit/2011-12-22/4_defense.html
2011.12.27 | Анатоль
І в тюрмі Юлю не попустило Не може вона, щоб не сирнути на Ющенка.
2011.12.27 | НеСправжнійПатріот
було б дивно, враховуючі що вона великою мірою через це чмо сидить
2011.12.27 | Анатоль
Логіка юльків правильна. Якщо хорошого президента замочили і привели янучар, то треба вину на
нього за це перекласти.2011.12.27 | НеСправжнійПатріот
як зрозумієте, що до юща так ставляться не тількі юлькі, то й буде Вам дзен
2011.12.27 | Анатоль
Поки буде таке розуміння і ставлення доти й буде як не Янук то Юля..(не тільки для юльків)
2011.12.27 | rais
Толіку, а ніхто нікого не мочив.
Ніхто нікого не мочив. Президенти своєю діяльністю ласти складають самостійно...Яскравий приклад - хутін овоч.
2011.12.27 | nykyta
Президенти своєю діяльністю ласти складають самостійно - так і прем"єри так само, ага
2011.12.27 | loup-garou
Це така новорічна акція від БЮТ
2011.12.27 | hrcvt
місцями правильні поради. Якби вона ще визнала помилки за той же газ -
раз уже про нього згадала - було би ще концептуальніше.2011.12.27 | Torr
помилки є, і за них треба відсидіти.
2011.12.27 | rais
Але сісти повинні всі...
Алаверди за К.Чуковського."Да здравсвует наш советский суд, самый гуманный суд в мире!"
2011.12.27 | Taras-ods
Коли ця смоктальниця фінансових ресурсів жила для людей?
Pavlo Z. пише:>
> Тому перша порада – розпочніть жити для людей.
>
Коли ця смоктальниця фінансових ресурсів жила для людей?