Про насильство та імітацію насильства (/)
12/26/2011 | Мартинюк
Із творчості шанованого мною Нон смілодона:
http://none-smilodon.kiev.ua/2011/12
.rz: Чернетка-2.
12.12.2011
Одна з головних особливостей влади – її добровільність. Одна з найшкідливіших думок що нам нав’язані комуністами – примус, як основний інструмент державної влади.
Цією ідеєю просякнута міліцейська «культура», нею хворіють хронічно ліві журналісти, в неї вірять політичні діячі навіть антикомуністичного спрямування.
Істина в тому, що примусу не існує. Принаймні в політиці і праві.
Можливо зв’язати людину і тимчасово утримувати її в одному місці.
Можна нанести їй струс мозку і в момент поки вона перебуває в безпам’ятстві заволодіти її майном.
В крайньому випадку, ще можна уявити яким чином можливо зґвалтувати жінку без тієї чи іншої форми її допомоги у цьому.
Але неможливо навіть вигадати яким чином можна постійно і довготривало примушувати масу людей до якоїсь продовжуваної поведінки, якою є та сама правосвідомість.
Навіть в класичній сфері де ми маємо зустрічати масоване застосування примусу, в пенітенціарній службі, якщо придивитись, його все-одно немає.
Професійний злочинець абсолютно добровільно йде до камери і з радістю виконує ритуали зграї відносно як щодо підкорення тюремникам, так і агресивних нападів щодо інших ув’язнених.
Фізична сила є одним з можливих інструментів влади, але основна мета цього інструменту – досягти добровільності виконання вимог особи що насильство застосовує.
Більш того, як таке безпосереднє застосування насильства представниками виду Homo Sapiens Sapiens є швидше виключенням ніж правилом.
Аналіз відеозаписів розбоїв у американських магазинах показав, що у 90% вся активність як жертв, так і нападників зводиться до шумових ефектів та погроз.
Попросту кажучи, поведінка людей (як агресорів, так і потерпілих) у стресовій ситуації нічим не відрізняється від масової істерики у вольєрі шимпанзе.
Відповідно, владно-розпорядчі стосунки, як різновид внутрішньогрупових конфліктів у зграї приматів, пов’язані в першу чергу з погрозою насильства, а не з самим насильством.
Так, жертxи міліцейського свавілля, як правило, добровільно відчиняють двері своїх квартир, добровільно слідують за нарядом ППС «у відділок», а часто навіть не добровільно підкорюються наказам, а свідомо чинять активні дії щодо наближення спілкування з представником банд-формування під назвою «Міністерство Внутрішніх Справ» (наприклад, активно шукають слідчого у величезній будівлі, чекають на нього в коридорі, самі пишуть від руки покази).
Навіть аналіз випадків катувань, показує що «жертви» як правило не просто не вчиняли жодних дій щодо самозахисту (не намагались скалічити ката, вбити його), але й не шукали можливості помсти в майбутньому.
Більш того, в більшості випадків перевірка скарг на катування вказує, що як такі фізично болючі та небезпечні для життя катування не застосовуються, у більшості випадків ми маємо справу з погрозою застосування такого насильства (наприклад, кати обіцяють побити особу якщо вона помочиться).
Таким чином, можна сказати що держава це не апарат управління та примусу, а апарат симуляції управління та демонстрації залякування примусом. Або перефразуючи Леніна, Держава – це апарат погрози насильством.
Відповідно, виникає простий і зрозумілий висновок щодо можливості подолання status quo.
Задля скинення т.з. «влади» достатньо:
1. встановити систему логічних і зрозумілих правил які виникне бажання добровільно виконувати,
2. припинити сліпо коритись представникам т.з. «влади», та почати ігнорувати їх погрози застосування насильства,
3. за першої можливості самостійно застосовувати як погрозу застосування насильства, так і саме насильство щодо представників т.з. «влади» які порушили систему правил з п. 1 .
Non Smilodon
http://none-smilodon.kiev.ua/2011/12
.rz: Чернетка-2.
12.12.2011
Одна з головних особливостей влади – її добровільність. Одна з найшкідливіших думок що нам нав’язані комуністами – примус, як основний інструмент державної влади.
Цією ідеєю просякнута міліцейська «культура», нею хворіють хронічно ліві журналісти, в неї вірять політичні діячі навіть антикомуністичного спрямування.
Істина в тому, що примусу не існує. Принаймні в політиці і праві.
Можливо зв’язати людину і тимчасово утримувати її в одному місці.
Можна нанести їй струс мозку і в момент поки вона перебуває в безпам’ятстві заволодіти її майном.
В крайньому випадку, ще можна уявити яким чином можливо зґвалтувати жінку без тієї чи іншої форми її допомоги у цьому.
Але неможливо навіть вигадати яким чином можна постійно і довготривало примушувати масу людей до якоїсь продовжуваної поведінки, якою є та сама правосвідомість.
Навіть в класичній сфері де ми маємо зустрічати масоване застосування примусу, в пенітенціарній службі, якщо придивитись, його все-одно немає.
Професійний злочинець абсолютно добровільно йде до камери і з радістю виконує ритуали зграї відносно як щодо підкорення тюремникам, так і агресивних нападів щодо інших ув’язнених.
Фізична сила є одним з можливих інструментів влади, але основна мета цього інструменту – досягти добровільності виконання вимог особи що насильство застосовує.
Більш того, як таке безпосереднє застосування насильства представниками виду Homo Sapiens Sapiens є швидше виключенням ніж правилом.
Аналіз відеозаписів розбоїв у американських магазинах показав, що у 90% вся активність як жертв, так і нападників зводиться до шумових ефектів та погроз.
Попросту кажучи, поведінка людей (як агресорів, так і потерпілих) у стресовій ситуації нічим не відрізняється від масової істерики у вольєрі шимпанзе.
Відповідно, владно-розпорядчі стосунки, як різновид внутрішньогрупових конфліктів у зграї приматів, пов’язані в першу чергу з погрозою насильства, а не з самим насильством.
Так, жертxи міліцейського свавілля, як правило, добровільно відчиняють двері своїх квартир, добровільно слідують за нарядом ППС «у відділок», а часто навіть не добровільно підкорюються наказам, а свідомо чинять активні дії щодо наближення спілкування з представником банд-формування під назвою «Міністерство Внутрішніх Справ» (наприклад, активно шукають слідчого у величезній будівлі, чекають на нього в коридорі, самі пишуть від руки покази).
Навіть аналіз випадків катувань, показує що «жертви» як правило не просто не вчиняли жодних дій щодо самозахисту (не намагались скалічити ката, вбити його), але й не шукали можливості помсти в майбутньому.
Більш того, в більшості випадків перевірка скарг на катування вказує, що як такі фізично болючі та небезпечні для життя катування не застосовуються, у більшості випадків ми маємо справу з погрозою застосування такого насильства (наприклад, кати обіцяють побити особу якщо вона помочиться).
Таким чином, можна сказати що держава це не апарат управління та примусу, а апарат симуляції управління та демонстрації залякування примусом. Або перефразуючи Леніна, Держава – це апарат погрози насильством.
Відповідно, виникає простий і зрозумілий висновок щодо можливості подолання status quo.
Задля скинення т.з. «влади» достатньо:
1. встановити систему логічних і зрозумілих правил які виникне бажання добровільно виконувати,
2. припинити сліпо коритись представникам т.з. «влади», та почати ігнорувати їх погрози застосування насильства,
3. за першої можливості самостійно застосовувати як погрозу застосування насильства, так і саме насильство щодо представників т.з. «влади» які порушили систему правил з п. 1 .
Non Smilodon
Відповіді
2011.12.26 | Мірко
Re: Про насильство та імітацію насильства (/)
Найбільша загроза такій владі це невинна особистість, це людина що не визнає що вона є винною, чи пак грішною.А так, де в Україні кожний бере і мріє про взятки й хабарі і занимається дрібною крадіжжю - все розуміючи що це зло але якось всі так роблять - це так твориться та біомаса над якою може правити кримінальна влада самою імітацією насильства.
А коли людина свідомо проголошує що не житиме за правилами такої влади, і не визнає себе у чімсь винним, над нею такий уряд не має влади.
В Канаді й Америці на то є дурновато занижені макс швидкості дорожних правил. Так за хвилину пісьля запалення мотору, водій стає порушником правил, стає він злочинцем. А коли він сам себе таким признає - стає тою біомасою, покірною, грішною, якою може держава правити як хоче.
Гадаю що в середновіччю якраз на то церква творила неприродні закони щодо сексу. Це теж щоби усі почували себе грішними. Тоді ніхто і не зможе кинути їм першим каменем.
Може тому і в Україні не знайшлося того, хто зміг би кинути першим каменем по Банковій.
2011.12.27 | Мартинюк
Слушне зауваження хочуть порушувати всі, але не всі можуть
хочуть порушувати багато, але не всі можуть чи не всі наважуються .До речі це важлива складова електорату Тимошенко - "вона може те на що я не наважуюся / нездатний"
2011.12.29 | mala
Re: Про насильство та імітацію насильства (/)
Мірко пише:>
> А так, де в Україні кожний бере і мріє про взятки й хабарі і занимається дрібною крадіжжю
Та не все так погано в Україні. Далеко не кожен бере і займається, і навіть мріє далеко не кожен.
>
> А коли людина свідомо проголошує що не житиме за правилами такої влади, і не визнає себе у чімсь винним, над нею такий уряд не має влади.
І таких є дуже багато. Живуть самі по собі, а влада - сама по собі. От тільки владу це не пече, поки вони проти неї відверто не виступають.
>
> Може тому і в Україні не знайшлося того, хто зміг би кинути першим каменем по Банковій.
Багато людей постійно кидається тими каменями.
2011.12.29 | Мірко
Приклад Львівського летовища
Звітують мені щодо Львівського летовища (подія десь 9-го чи 10-го грудня) -На кожному кроці вимагання хабарів. Переходить валізка кріз ренґен і зараз грозать що будуть усе переглядати... поки не заплатити зеленими. І це робится цілком прилюдно, двері відкриті, гроші на столі. А далі із тою самою валізкою дещо подальше, де її запечатують, - у валізці є пара фляшок, можуть вони збитися коли обережно не будуть поводитися із вантажом. Погроза зрозуміла - знов сипнути зеленими.
Звітують що рік два тому такого не було. За помаранчевих боялися, а тепер їм шефа поставили донецького і все зрозуміло як мається поводитися і з ким надо ділитися.
А далі є загальне розуміння що на всі посади (тут не лише про летовище) ставитимуться донецькі. Звільняють галичан за будь яку причину і замінують донецькими.
Враження таке, що в час Евро 2012 Україна на серйо себе завстидає перед світом.
2011.12.29 | mala
Не все населення України працює на Львівському летовищі.
І впевнена, що більшість працвників цього летовища також не беруть хабарів.Мірко пише:
>
> На кожному кроці вимагання хабарів. Переходить валізка кріз ренґен і зараз грозать що будуть усе переглядати... поки не заплатити зеленими. І це робится цілком прилюдно, двері відкриті, гроші на столі. А далі із тою самою валізкою дещо подальше, де її запечатують, - у валізці є пара фляшок, можуть вони збитися коли обережно не будуть поводитися із вантажом. Погроза зрозуміла - знов сипнути зеленими.
Не чула такого від жодного свого знайомого, які літали літаками за кордон. Правда, вони літають з Києва.
2011.12.27 | Koala
Сталінська якась логіка. Якщо не загинув в бою - значить, добровільно перейшов на бік окупантів.
2011.12.27 | Мартинюк
Це Ви стосовно цього ? :
>Аналіз відеозаписів розбоїв у американських магазинах показав, що у 90% вся активність як жертв, так і нападників зводиться до шумових ефектів та погроз.>Попросту кажучи, поведінка людей (як агресорів, так і потерпілих) у стресовій ситуації нічим не відрізняється від масової істерики у вольєрі шимпанзе.
>Відповідно, владно-розпорядчі стосунки, як різновид внутрішньогрупових конфліктів у зграї приматів, пов’язані в першу чергу з погрозою насильства, а не з самим насильством.
2011.12.27 | Sych
Аффтар відрив Америку.
Не 'імітація', а погроза насильством, примус. Так, люди, будучи а)наляканими, б)обеззброєними чи то в)раціональними істотами підкоряються силі.Мартинюк пише:
> Задля скинення т.з. «влади» достатньо:
>
> 1. встановити систему логічних і зрозумілих правил які виникне бажання добровільно виконувати,
"Тєкст мємножко по-дєбільному напісан". Взагалі то й існують і принцип зменьшення впливу держвлади, розділення гілок влади, незалежної судової гілки етц. Аффтар пропонує щось кардинально нове?
> 2. припинити сліпо коритись представникам т.з. «влади», та почати ігнорувати їх погрози застосування насильства,
Ну так, і за це бути безбожно відп**женими та засунутими в каталажку. Ігнор їхним вимог не означає що аффтар зможе проігнорувати гостру ниркову недостатність "одразу після".
Дуже добра порада. Для мазохістів.