Відповіді

• 2004.06.17 | Таваріщ Маузєр

  Справжній камуніст Тав. Андрій Платонов

  Он канєшна расссєйскій. Як справжній камуніст он пішєть як було і маєть буть і палучаєцца начє сатіра. Враховуя шо он большій камуніст за усєх тав. бальшівіков разом узятіх іво нє рєпрісувалі, а проста нє пічаталі. Ну і патом он жє расссєянін а нє яврєй чі вкраїнєц какой. А ріпрісіруваниє та в зонах большє чєм на 70% булі нєрасссєйскіє. Он Тав.Салжєніцін як іздівався над власттю, адкрітім антікамуністом був та адкріто спірався на підтримку Заходу ну і тожє нічо єму нє сдєлалі.
  
  Шукайтє про Тав.Платонова в архівє на сайтє Радіо Свабода (расссєйской). Гарний тєкст кагдась давєлось там бачіть.
  
  Ігор Немашкало пише:
  > Чий це письменник, хтось знає? Український чи ні? От пише чудово про радянську владу. Перетворив її на сміховиння якесь. Між тим його радянська влада друкувала. Не знаю як він помер 1951 року, часом не репресували. Цікаво, чи можна його перекласти українською, бо дуже своєрідно пише. "Котлован", "Ювенільне море", "Чевенгур" ...

• 2004.06.17 | Тгоцкий

  Андрій Платонов, биография (+)

  Род.: 1899
  Ум.: 1951
  Наст. имя: Климентов, Андрей Платонович
  Псевдонимы: Баклажанов, Е.
  
  Платонов Андрей Платонович [20.8 (1.9).1899, Воронеж, — 5.1.1951, Москва], русский советский писатель. В начале 20-х гг. сменил фамилию Климентов на фамилию П. Родился в семье слесаря ж.-д. мастерских. С 13 лет начал работать. Окончил Воронежский ж.-д. политехникум (1924). В 1923—26 работал губернским мелиоратором, руководил строительством воронежской электростанции. В 1921 вышла публицистическая книга «Электрификация», в 1922 — сборник стихов «Голубая глубина». Автор книг «Епифанские шлюзы» (1927), «Луговые мастера», «Сокровенный человек» (обе — 1928), «Происхождение мастера» (1929). Уже в первых книгах проявился сильный и своеобразный талант П. Его герой — трудящийся человек, который «учился думать при революции», — пытается осмыслить своё место и роль в мире. «Неправильная» гибкость языка, «шероховатость» фразы П. — это своеобразное мышление вслух, когда мысль ещё только рождается, «примеривается» к действительности.
  
  Сатирические произведения П. направлены против претензий бюрократов «думать за всех» и подменять творчество народа своими прожектами: «Город Градов» (1926), «Государственный житель», «Усомнившийся Макар» (оба — 1929), «Впрок» (1931). Критика тех лет не смогла объективно и по достоинству оценить сатиру П. В 30-е гг. им созданы «Мусорный ветер», «Котлован», «Джан», «Ювенильное море», «Фро», «Высокое напряжение», «Пушкин в лицее», повесть «Река Потудань» (1937). С 1936 выступал как литературный критик. В 1942—45 П. — специальный корреспондент газеты «Красная Звезда». После смерти П. осталось большое рукописное наследие.
  
  http://www.bibliography.ru/bio/biography.php?id=735
  
  Таким образом, к Украине Платонов не имеет никакого отношения.
  Читал у него Ювенильное море, Котлован и еще некототорые произведения. Автор замечательный, хотя и с несколько тяжеловесным языком.
  
  Арифмометру - Солженицын как раз сидел. В отличие от еврея Галича.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2004.06.18 | Ігор Немашкало

    Ну от і цікаво

    чи піддається його творчість перекладам взагалі.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2004.06.18 | ФАТОС

      Можна

      Надається, як і кожен письменник. От тільки слід вигадати певну стратегію перекладу. Платонова можна спробувати стилізувати під певну мову певного українського письменника 20-30-х. Можливо, Хвильового. А можна повестися інакше. Хоч невідомо як. Там весь смак у стилі і мові...