Освіта - дорогу старперам!
07/11/2004 | Ігор Немашкало
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Р І Ш Е Н Н Я
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Рішення Конституційного Суду України
у справі за конституційним поданням 56 народних
депутатів України щодо відповідності Конституції
України (конституційності) положення абзацу
другого частини першої статті 39 Закону
України "Про вищу освіту"
(справа про граничний вік кандидата на посаду
керівника вищого навчального закладу)
м. Київ Справа N 1-14/2004
7 липня 2004 року
N 14-рп/2004
Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного
Суду України:
Селівона Миколи Федосовича - головуючий,
Вознюка Володимира Денисовича,
Євграфова Павла Борисовича,
Іващенка Володимира Івановича,
Костицького Михайла Васильовича,
Малинникової Людмили Федорівни,
Мироненка Олександра Миколайовича,
Німченка Василя Івановича,
Пшеничного Валерія Григоровича,
Савенка Миколи Дмитровича,
Скоморохи Віктора Єгоровича,
Тихого Володимира Павловича - суддя-доповідач,
Ткачука Павла Миколайовича,
Чубар Людмили Пантеліївни,
Шаповала Володимира Миколайовича,
за участю представника суб'єкта права на конституційне
подання Оніщука Миколи Васильовича - народного депутата України,
першого заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань
правової політики; представників Верховної Ради України Ситника
Костянтина Меркурійовича - народного депутата України, голови
підкомітету з питань науки і інноваційної діяльності Комітету
Верховної Ради України з питань науки і освіти, Селіванова
Анатолія Олександровича - Постійного представника Верховної Ради
України в Конституційному Суді України; представника Президента
України Носова Владислава Васильовича - Постійного представника
Президента України в Конституційному Суді України,
розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним
поданням 56 народних депутатів України щодо відповідності
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (конституційності) положення
абзацу другого частини першої статті 39 Закону України "Про вищу
освіту" від 17 січня 2002 року N 2984-III ( 2984-14 ) (Відомості
Верховної Ради України, 2002 р., N 20, ст. 134).
Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 40
Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР )
стало конституційне подання 56 народних депутатів України.
Підставою для розгляду справи згідно зі статтями 71, 82
Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) є
наявність спору щодо відповідності Конституції України
( 254к/96-ВР ) (конституційності) положення абзацу другого частини
першої статті 39 Закону України "Про вищу освіту" ( 2984-14 ).
Заслухавши суддю-доповідача Тихого В.П., пояснення
Оніщука М.В., Ситника К.М., Селіванова А.О., Носова В.В. та
дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Суб'єкт права на конституційне подання - 56 народних
депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з
клопотанням про визнання неконституційним положення абзацу другого
частини першої статті 39 Закону України "Про вищу освіту"
( 2984-14 ) (далі - Закон), яким встановлено, що граничний вік
кандидата на посаду керівника вищого навчального закладу третього
або четвертого рівня акредитації не може перевищувати шістдесят
п'ять років.
Народні депутати України вважають, що зазначене положення
суперечить частині першій статті 24 Конституції України
( 254к/96-ВР ), згідно з якою громадяни мають рівні конституційні
права і свободи та є рівними перед законом. Твердження щодо
неконституційності цього положення Закону ( 2984-14 ) народні
депутати України обгрунтовують тим, що відповідно до частини
другої статті 24 Конституції України ( 254к/96-ВР ) не може бути
привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних,
релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального
походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або
іншими ознаками. На думку суб'єкта права на конституційне подання,
вік громадянина слід відносити до інших ознак, за якими не може
бути встановлено обмежень його прав та свобод.
2. Президент України в листі до Конституційного Суду України
зазначив, що підтримує конституційне подання народних депутатів
України та поділяє наведену в ньому аргументацію.
У листі Голови Верховної Ради України до Конституційного Суду
України стверджується, що "конституційний принцип рівності
громадян, закріплений у статті 24 Конституції України
( 254к/96-ВР ), не перешкоджає законодавцю при регулюванні
правовідносин у галузі праці встановлювати окремі вимоги та
обмеження". На його думку, встановлення граничного віку при
заміщенні посади керівника вищого навчального закладу третього або
четвертого рівня акредитації за трудовим договором (контрактом) є
допустимим, оскільки це обмеження обумовлене специфікою та
особливостями виконуваної роботи.
Фахівці Національної юридичної академії України імені
Ярослава Мудрого, юридичного факультету Київського національного
університету імені Тараса Шевченка та Інституту міжнародних
відносин Київського національного університету імені Тараса
Шевченка зазначають, що оспорюване положення Закону ( 2984-14 ) не
відповідає Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Центр європейського та порівняльного права при Міністерстві
юстиції України вважає, що положення абзацу другого частини першої
статті 39 Закону ( 2984-14 ) суперечить таким принципам
Конституції України ( 254к/96-ВР ), як рівність конституційних
прав і свобод, рівність усіх перед законом, недискримінація, а
також міжнародним документам і практиці Європейського суду з прав
людини.
3. У процесі розгляду справи на пленарному засіданні
Конституційного Суду України представники суб'єкта права на
конституційне подання, Президента України, Верховної Ради України
підтримали відповідно позиції тих, кого вони представляли.
4. Конституційний Суд України, вирішуючи порушене в
конституційному поданні питання, виходить з такого.
4.1. Згідно зі статтею 43 Конституції України ( 254к/96-ВР )
кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на
життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується
(частина перша); держава створює умови для повного здійснення
громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі
професії та роду трудової діяльності (частина друга).
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не
займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати,
забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові
відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право
на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме
рівних можливостей кожному для його реалізації.
Реалізація права громадянина на працю здійснюється шляхом
укладення ним трудового договору і виконання кола обов'язків за
своєю спеціальністю, кваліфікацією або посадою, яка передбачається
структурою і штатним розписом підприємства, установи чи
організації.
Конституційний принцип рівності не виключає можливості
законодавця при регулюванні трудових відносин встановлювати певні
відмінності у правовому статусі осіб, які належать до різних за
родом і умовами діяльності категорій, у тому числі вводити
особливі правила, що стосуються підстав і умов заміщення окремих
посад, якщо цього вимагає характер професійної діяльності.
Так, з урахуванням особливого (специфічного) характеру
діяльності законодавством України встановлено певні відмінності,
зокрема граничні вікові обмеження на зайняття посад, щодо
державних службовців (працівників правоохоронних органів),
військовослужбовців, працівників, які перебувають на службі в
органах місцевого самоврядування, тощо.
Конституційний Суд України у Рішенні від 18 квітня 2000 року
N 5-рп/2000 ( v005p710-00 ) (справа про віковий ценз) зазначив, що
Конституція України ( 254к/96-ВР ) встановлює відповідні
кваліфікаційні вимоги до претендентів на певні державні посади;
нерідко такі вимоги до окремих категорій державних службовців
встановлюються відповідними законами України (пункт 2
мотивувальної частини).
Однак мета встановлення певних відмінностей (вимог) у
правовому статусі працівників повинна бути істотною, а самі
відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати
конституційним положенням, бути об'єктивно виправданими,
обгрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення
обмежень на зайняття посади означало б дискримінацію.
Наведене тлумачення положень статті 43 Конституції України
( 254к/96-ВР ) відповідає міжнародно-правовим актам. Так, згідно з
Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні права
1966 року ( 995_042 ) держава може встановлювати тільки такі
обмеження цих прав, які визначаються законом, і лише остільки,
оскільки це є сумісним з природою зазначених прав, і виключно з
метою сприяти загальному добробуту в демократичному суспільстві
(стаття 4).
4.2. Керівники вищих навчальних закладів третього та
четвертого рівнів акредитації не належать до державних службовців
(працівників правоохоронних органів), військовослужбовців, якщо
інше не встановлено законодавством України.
Ні положення Закону ( 2984-14 ), ні позиції органів державної
влади щодо встановленого граничного - шістдесятип'ятирічного -
віку для кандидата на посаду керівника вищого навчального закладу
третього або четвертого рівня акредитації не дають змоги визначити
мету встановлення такого обмеження. Але при будь-яких можливих
цілях, які можуть випливати із Закону ( 2984-14 ), встановлене
обмеження не може бути визнане виправданим, обгрунтованим та
справедливим. Принаймні є менш обтяжливі шляхи досягнення цих
цілей, ніж автоматичне безпідставне позбавлення громадян
можливості брати участь у балотуванні на посаду керівника вищого
навчального закладу при досягненні шістдесятип'ятирічного віку.
Оспорюване положення Закону ( 2984-14 ) позбавляє можливості
осіб, які досягли шістдесятип'ятирічного віку, балотуватися на
посаду керівника вищого навчального закладу третього або
четвертого рівня акредитації без врахування їх здібностей,
досвіду, рівня наукової кваліфікації, зокрема наявності наукового
ступеня доктора або кандидата наук, вченого звання професора,
науково-творчого потенціалу, авторитету в середовищі
науково-педагогічної громадськості, ділових та інших якостей,
стану здоров'я тощо.
Такий висновок узгоджується з Рекомендацією 1980 року N 162
Міжнародної організації праці щодо літніх працівників ( 993_089 ),
згідно з якою літні працівники без дискримінації за віком повинні
користуватися рівністю можливостей та ставлення нарівні з іншими
працівниками, зокрема, стосовно доступу, з урахуванням їхніх
особистих здібностей, досвіду та кваліфікації, до роботи за їхнім
вибором як у державному, так і в приватному секторах; однак у
виняткових випадках можуть встановлюватися вікові обмеження з
огляду на особливі вимоги, умови або правила для деяких видів
роботи (параграф 5).
4.3. Управлінські (адміністративні) функції керівника вищого
навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації,
закріплені в Законі ( 2984-14 ), нерозривно пов'язані з його
науково-педагогічною діяльністю в цьому закладі. Вищий навчальний
заклад визначено в Законі ( 2984-14 ) як освітній,
освітньо-науковий заклад, який забезпечує навчання, виховання та
професійну підготовку осіб, а також здійснює наукову та
науково-технічну діяльність (абзац дванадцятий статті 1). Одними з
головних завдань вищого навчального закладу є здійснення, крім
освітньої, наукової і науково-технічної діяльності, підготовки
наукових і науково-педагогічних кадрів та їх атестація в
акредитованих вищих навчальних закладах третього та четвертого
рівнів акредитації тощо (частина друга статті 22 Закону
( 2984-14 ). Посада керівника вищого навчального закладу третього
та четвертого рівнів акредитації - одна з основних посад
науково-педагогічних працівників цих закладів (частина перша
статті 32, частина друга статті 48 Закону ( 2984-14 ), стаття 22-2
Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність"
( 1977-12 ).
Науково-педагогічні працівники є учасниками
навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах (абзац
другий статті 46 Закону ( 2984-14 ) і визначені як вчені, які за
основним місцем роботи професійно займаються педагогічною та
науковою або науково-технічною діяльністю у вищих навчальних
закладах третього та четвертого рівнів акредитації (частина друга
статті 47 Закону, абзац десятий статті 1 Закону України "Про
наукову та науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ).
Для науково-педагогічних працівників, крім керівників вищих
навчальних закладів третього та четвертого рівнів акредитації і
керівників факультетів цих закладів, граничних вікових обмежень
Законом ( 2984-14 ) не встановлено.
Але робота керівників вищих навчальних закладів третього та
четвертого рівнів акредитації, як і всіх інших
науково-педагогічних працівників, незалежно від посад, які вони
займають, не обумовлена особливими вимогами, умовами або правилами
професійної діяльності, які б слугували об'єктивним обгрунтуванням
встановлення вікових обмежень для її виконання.
Оспорюване положення Закону ( 2984-14 ) ставить громадян, які
однаковою мірою відповідають вимогам професійної
правосуб'єктності, у нерівні правові умови щодо зайняття посади
керівника вищого навчального закладу третього або четвертого рівня
акредитації за ознакою віку і таким чином фактично обмежує
встановлені Основним Законом України ( 254к/96-ВР ) гарантії
рівних можливостей реалізації конституційного права громадян на
працю.
Отже, викладене свідчить, що вікове обмеження для кандидата
на посаду керівника вищого навчального закладу третього або
четвертого рівня акредитації не грунтується на спеціальних вимогах
до праці на цій посаді, і оспорювана норма є дискримінаційною щодо
реалізації права на працю, а тому суперечить положенням частин
першої, другої статті 43, частин першої, другої статті 24
Конституції України ( 254к/96-ВР ).
4.4. Одним із принципів управління вищим навчальним закладом
є його автономія та самоврядування, які реалізуються відповідно до
законодавства і передбачають право самостійно визначати форми
навчання, форми та види організації навчального процесу, приймати
на роботу педагогічних, науково-педагогічних та інших працівників
тощо (частини перша, друга статті 29 Закону ( 2984-14 ).
Встановлений нормою Закону ( 2984-14 ) граничний вік кандидата на
посаду керівника вищого навчального закладу третього або
четвертого рівня акредитації обмежує автономію та самоврядування
вищих навчальних закладів стосовно добору і розстановки кадрів.
Виходячи з наведеного Конституційний Суд України дійшов
висновку, що положення абзацу другого частини першої статті 39
Закону ( 2984-14 ) має бути визнане таким, що не відповідає
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (є неконституційним).
На підставі викладеного та керуючись статтями 147, 150, 152
Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 61, 63, 65, 73 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ),
Конституційний Суд України
в и р і ш и в:
1. Визнати таким, що не відповідає Конституції України
( 254к/96-ВР ) (є неконституційним), положення абзацу другого
частини першої статті 39 Закону України "Про вищу освіту"
від 17 січня 2002 року N 2984-III ( 2984-14 ), відповідно до якого
граничний вік кандидата на посаду керівника вищого навчального
закладу третього або четвертого рівня акредитації не може
перевищувати шістдесят п'ять років.
2. Положення абзацу другого частини першої статті 39 Закону
України "Про вищу освіту" ( 2984-14 ), визнане неконституційним,
втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України
цього Рішення.
3. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до
виконання на території України, остаточним і не може бути
оскаржене.
Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у
"Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних
виданнях України.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Рішення Конституційного Суду України
у справі за конституційним поданням 56 народних
депутатів України щодо відповідності Конституції
України (конституційності) положення абзацу
другого частини першої статті 39 Закону
України "Про вищу освіту"
(справа про граничний вік кандидата на посаду
керівника вищого навчального закладу)
м. Київ Справа N 1-14/2004
7 липня 2004 року
N 14-рп/2004
Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного
Суду України:
Селівона Миколи Федосовича - головуючий,
Вознюка Володимира Денисовича,
Євграфова Павла Борисовича,
Іващенка Володимира Івановича,
Костицького Михайла Васильовича,
Малинникової Людмили Федорівни,
Мироненка Олександра Миколайовича,
Німченка Василя Івановича,
Пшеничного Валерія Григоровича,
Савенка Миколи Дмитровича,
Скоморохи Віктора Єгоровича,
Тихого Володимира Павловича - суддя-доповідач,
Ткачука Павла Миколайовича,
Чубар Людмили Пантеліївни,
Шаповала Володимира Миколайовича,
за участю представника суб'єкта права на конституційне
подання Оніщука Миколи Васильовича - народного депутата України,
першого заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань
правової політики; представників Верховної Ради України Ситника
Костянтина Меркурійовича - народного депутата України, голови
підкомітету з питань науки і інноваційної діяльності Комітету
Верховної Ради України з питань науки і освіти, Селіванова
Анатолія Олександровича - Постійного представника Верховної Ради
України в Конституційному Суді України; представника Президента
України Носова Владислава Васильовича - Постійного представника
Президента України в Конституційному Суді України,
розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним
поданням 56 народних депутатів України щодо відповідності
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (конституційності) положення
абзацу другого частини першої статті 39 Закону України "Про вищу
освіту" від 17 січня 2002 року N 2984-III ( 2984-14 ) (Відомості
Верховної Ради України, 2002 р., N 20, ст. 134).
Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 40
Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР )
стало конституційне подання 56 народних депутатів України.
Підставою для розгляду справи згідно зі статтями 71, 82
Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) є
наявність спору щодо відповідності Конституції України
( 254к/96-ВР ) (конституційності) положення абзацу другого частини
першої статті 39 Закону України "Про вищу освіту" ( 2984-14 ).
Заслухавши суддю-доповідача Тихого В.П., пояснення
Оніщука М.В., Ситника К.М., Селіванова А.О., Носова В.В. та
дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Суб'єкт права на конституційне подання - 56 народних
депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з
клопотанням про визнання неконституційним положення абзацу другого
частини першої статті 39 Закону України "Про вищу освіту"
( 2984-14 ) (далі - Закон), яким встановлено, що граничний вік
кандидата на посаду керівника вищого навчального закладу третього
або четвертого рівня акредитації не може перевищувати шістдесят
п'ять років.
Народні депутати України вважають, що зазначене положення
суперечить частині першій статті 24 Конституції України
( 254к/96-ВР ), згідно з якою громадяни мають рівні конституційні
права і свободи та є рівними перед законом. Твердження щодо
неконституційності цього положення Закону ( 2984-14 ) народні
депутати України обгрунтовують тим, що відповідно до частини
другої статті 24 Конституції України ( 254к/96-ВР ) не може бути
привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних,
релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального
походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або
іншими ознаками. На думку суб'єкта права на конституційне подання,
вік громадянина слід відносити до інших ознак, за якими не може
бути встановлено обмежень його прав та свобод.
2. Президент України в листі до Конституційного Суду України
зазначив, що підтримує конституційне подання народних депутатів
України та поділяє наведену в ньому аргументацію.
У листі Голови Верховної Ради України до Конституційного Суду
України стверджується, що "конституційний принцип рівності
громадян, закріплений у статті 24 Конституції України
( 254к/96-ВР ), не перешкоджає законодавцю при регулюванні
правовідносин у галузі праці встановлювати окремі вимоги та
обмеження". На його думку, встановлення граничного віку при
заміщенні посади керівника вищого навчального закладу третього або
четвертого рівня акредитації за трудовим договором (контрактом) є
допустимим, оскільки це обмеження обумовлене специфікою та
особливостями виконуваної роботи.
Фахівці Національної юридичної академії України імені
Ярослава Мудрого, юридичного факультету Київського національного
університету імені Тараса Шевченка та Інституту міжнародних
відносин Київського національного університету імені Тараса
Шевченка зазначають, що оспорюване положення Закону ( 2984-14 ) не
відповідає Конституції України ( 254к/96-ВР ).
Центр європейського та порівняльного права при Міністерстві
юстиції України вважає, що положення абзацу другого частини першої
статті 39 Закону ( 2984-14 ) суперечить таким принципам
Конституції України ( 254к/96-ВР ), як рівність конституційних
прав і свобод, рівність усіх перед законом, недискримінація, а
також міжнародним документам і практиці Європейського суду з прав
людини.
3. У процесі розгляду справи на пленарному засіданні
Конституційного Суду України представники суб'єкта права на
конституційне подання, Президента України, Верховної Ради України
підтримали відповідно позиції тих, кого вони представляли.
4. Конституційний Суд України, вирішуючи порушене в
конституційному поданні питання, виходить з такого.
4.1. Згідно зі статтею 43 Конституції України ( 254к/96-ВР )
кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на
життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується
(частина перша); держава створює умови для повного здійснення
громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі
професії та роду трудової діяльності (частина друга).
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не
займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати,
забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові
відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право
на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме
рівних можливостей кожному для його реалізації.
Реалізація права громадянина на працю здійснюється шляхом
укладення ним трудового договору і виконання кола обов'язків за
своєю спеціальністю, кваліфікацією або посадою, яка передбачається
структурою і штатним розписом підприємства, установи чи
організації.
Конституційний принцип рівності не виключає можливості
законодавця при регулюванні трудових відносин встановлювати певні
відмінності у правовому статусі осіб, які належать до різних за
родом і умовами діяльності категорій, у тому числі вводити
особливі правила, що стосуються підстав і умов заміщення окремих
посад, якщо цього вимагає характер професійної діяльності.
Так, з урахуванням особливого (специфічного) характеру
діяльності законодавством України встановлено певні відмінності,
зокрема граничні вікові обмеження на зайняття посад, щодо
державних службовців (працівників правоохоронних органів),
військовослужбовців, працівників, які перебувають на службі в
органах місцевого самоврядування, тощо.
Конституційний Суд України у Рішенні від 18 квітня 2000 року
N 5-рп/2000 ( v005p710-00 ) (справа про віковий ценз) зазначив, що
Конституція України ( 254к/96-ВР ) встановлює відповідні
кваліфікаційні вимоги до претендентів на певні державні посади;
нерідко такі вимоги до окремих категорій державних службовців
встановлюються відповідними законами України (пункт 2
мотивувальної частини).
Однак мета встановлення певних відмінностей (вимог) у
правовому статусі працівників повинна бути істотною, а самі
відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати
конституційним положенням, бути об'єктивно виправданими,
обгрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення
обмежень на зайняття посади означало б дискримінацію.
Наведене тлумачення положень статті 43 Конституції України
( 254к/96-ВР ) відповідає міжнародно-правовим актам. Так, згідно з
Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні права
1966 року ( 995_042 ) держава може встановлювати тільки такі
обмеження цих прав, які визначаються законом, і лише остільки,
оскільки це є сумісним з природою зазначених прав, і виключно з
метою сприяти загальному добробуту в демократичному суспільстві
(стаття 4).
4.2. Керівники вищих навчальних закладів третього та
четвертого рівнів акредитації не належать до державних службовців
(працівників правоохоронних органів), військовослужбовців, якщо
інше не встановлено законодавством України.
Ні положення Закону ( 2984-14 ), ні позиції органів державної
влади щодо встановленого граничного - шістдесятип'ятирічного -
віку для кандидата на посаду керівника вищого навчального закладу
третього або четвертого рівня акредитації не дають змоги визначити
мету встановлення такого обмеження. Але при будь-яких можливих
цілях, які можуть випливати із Закону ( 2984-14 ), встановлене
обмеження не може бути визнане виправданим, обгрунтованим та
справедливим. Принаймні є менш обтяжливі шляхи досягнення цих
цілей, ніж автоматичне безпідставне позбавлення громадян
можливості брати участь у балотуванні на посаду керівника вищого
навчального закладу при досягненні шістдесятип'ятирічного віку.
Оспорюване положення Закону ( 2984-14 ) позбавляє можливості
осіб, які досягли шістдесятип'ятирічного віку, балотуватися на
посаду керівника вищого навчального закладу третього або
четвертого рівня акредитації без врахування їх здібностей,
досвіду, рівня наукової кваліфікації, зокрема наявності наукового
ступеня доктора або кандидата наук, вченого звання професора,
науково-творчого потенціалу, авторитету в середовищі
науково-педагогічної громадськості, ділових та інших якостей,
стану здоров'я тощо.
Такий висновок узгоджується з Рекомендацією 1980 року N 162
Міжнародної організації праці щодо літніх працівників ( 993_089 ),
згідно з якою літні працівники без дискримінації за віком повинні
користуватися рівністю можливостей та ставлення нарівні з іншими
працівниками, зокрема, стосовно доступу, з урахуванням їхніх
особистих здібностей, досвіду та кваліфікації, до роботи за їхнім
вибором як у державному, так і в приватному секторах; однак у
виняткових випадках можуть встановлюватися вікові обмеження з
огляду на особливі вимоги, умови або правила для деяких видів
роботи (параграф 5).
4.3. Управлінські (адміністративні) функції керівника вищого
навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації,
закріплені в Законі ( 2984-14 ), нерозривно пов'язані з його
науково-педагогічною діяльністю в цьому закладі. Вищий навчальний
заклад визначено в Законі ( 2984-14 ) як освітній,
освітньо-науковий заклад, який забезпечує навчання, виховання та
професійну підготовку осіб, а також здійснює наукову та
науково-технічну діяльність (абзац дванадцятий статті 1). Одними з
головних завдань вищого навчального закладу є здійснення, крім
освітньої, наукової і науково-технічної діяльності, підготовки
наукових і науково-педагогічних кадрів та їх атестація в
акредитованих вищих навчальних закладах третього та четвертого
рівнів акредитації тощо (частина друга статті 22 Закону
( 2984-14 ). Посада керівника вищого навчального закладу третього
та четвертого рівнів акредитації - одна з основних посад
науково-педагогічних працівників цих закладів (частина перша
статті 32, частина друга статті 48 Закону ( 2984-14 ), стаття 22-2
Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність"
( 1977-12 ).
Науково-педагогічні працівники є учасниками
навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах (абзац
другий статті 46 Закону ( 2984-14 ) і визначені як вчені, які за
основним місцем роботи професійно займаються педагогічною та
науковою або науково-технічною діяльністю у вищих навчальних
закладах третього та четвертого рівнів акредитації (частина друга
статті 47 Закону, абзац десятий статті 1 Закону України "Про
наукову та науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ).
Для науково-педагогічних працівників, крім керівників вищих
навчальних закладів третього та четвертого рівнів акредитації і
керівників факультетів цих закладів, граничних вікових обмежень
Законом ( 2984-14 ) не встановлено.
Але робота керівників вищих навчальних закладів третього та
четвертого рівнів акредитації, як і всіх інших
науково-педагогічних працівників, незалежно від посад, які вони
займають, не обумовлена особливими вимогами, умовами або правилами
професійної діяльності, які б слугували об'єктивним обгрунтуванням
встановлення вікових обмежень для її виконання.
Оспорюване положення Закону ( 2984-14 ) ставить громадян, які
однаковою мірою відповідають вимогам професійної
правосуб'єктності, у нерівні правові умови щодо зайняття посади
керівника вищого навчального закладу третього або четвертого рівня
акредитації за ознакою віку і таким чином фактично обмежує
встановлені Основним Законом України ( 254к/96-ВР ) гарантії
рівних можливостей реалізації конституційного права громадян на
працю.
Отже, викладене свідчить, що вікове обмеження для кандидата
на посаду керівника вищого навчального закладу третього або
четвертого рівня акредитації не грунтується на спеціальних вимогах
до праці на цій посаді, і оспорювана норма є дискримінаційною щодо
реалізації права на працю, а тому суперечить положенням частин
першої, другої статті 43, частин першої, другої статті 24
Конституції України ( 254к/96-ВР ).
4.4. Одним із принципів управління вищим навчальним закладом
є його автономія та самоврядування, які реалізуються відповідно до
законодавства і передбачають право самостійно визначати форми
навчання, форми та види організації навчального процесу, приймати
на роботу педагогічних, науково-педагогічних та інших працівників
тощо (частини перша, друга статті 29 Закону ( 2984-14 ).
Встановлений нормою Закону ( 2984-14 ) граничний вік кандидата на
посаду керівника вищого навчального закладу третього або
четвертого рівня акредитації обмежує автономію та самоврядування
вищих навчальних закладів стосовно добору і розстановки кадрів.
Виходячи з наведеного Конституційний Суд України дійшов
висновку, що положення абзацу другого частини першої статті 39
Закону ( 2984-14 ) має бути визнане таким, що не відповідає
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (є неконституційним).
На підставі викладеного та керуючись статтями 147, 150, 152
Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 61, 63, 65, 73 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ),
Конституційний Суд України
в и р і ш и в:
1. Визнати таким, що не відповідає Конституції України
( 254к/96-ВР ) (є неконституційним), положення абзацу другого
частини першої статті 39 Закону України "Про вищу освіту"
від 17 січня 2002 року N 2984-III ( 2984-14 ), відповідно до якого
граничний вік кандидата на посаду керівника вищого навчального
закладу третього або четвертого рівня акредитації не може
перевищувати шістдесят п'ять років.
2. Положення абзацу другого частини першої статті 39 Закону
України "Про вищу освіту" ( 2984-14 ), визнане неконституційним,
втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України
цього Рішення.
3. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до
виконання на території України, остаточним і не може бути
оскаржене.
Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у
"Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних
виданнях України.
КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
Відповіді
2004.07.12 | Горицвіт
Правильно
Справедливе рішення. Нема ніяких підстав для вікового обмеження.Якщо ідея в тому, щоб ректори-декани МІНЯЛИСЯ, то краще встановити обмеження, скажімо, 5 років на посаді. Хоча це теж не можна нав'язувати. Університет може вирішити, що традиції для нього важливі, і що гарантією збереження традицій є старий ректор.
Має бути широка автономія університетів. А також справжній вплив вчених рад. А також викорінення корупції.
2004.07.12 | Нумбер ОНе
Дискримінація за віком
Давайте вже і за статтю, за расою, за кольором і кількістю очей, наявністю чи відсутністю волосся... Що про це каже Конституція України та Всесвітня декларація прав людини? Мене розчулюють оголошення про прийом на роботу: "...до 30 років". Цікаво, яка судова відповідальність повинна спіткати людей, що придумали цей закон?2004.07.13 | Ігор Немашкало
Але це ж неминуче
Дискримінація за віком. Інакше чому не призначити ректором ВНЗ десятирічного хлопчика? Треба брати до уваги, що не тільки в малому, а й похилому віці людина таки трохи недієздатна... І тримається на посаді не завдяки своїм здібностям, а напрацьованим зв'язкам з потрібними людьми. Але для організації освіти це не має позитиву.Пінчук розповідав, що в штатах непродутивні вчені не втримаються в науці, але в освіті втримаються і звідти їх також важко викурити, як і в нас. Які традиції вони зберігають? Як на мене кожну посаду повинна обіймати енергійна і працездатна людина і це повинно б бути найкращою традицією. Чомусь ніхто не називає дискримінацією те, що у президенти не можна обирати молодих півників. Чесно було б зовсім усунути вікові обмеження. Однак за умови чесної конкуренції. А позаяк її у нас немає, і посади, особливо в державній освіті займають старі і непродуктивні освітяни, то треба б було мати законодавчі обмеження. Хоча і закон не завжди працює. Зараз студенти мають самі обирати викладачів на основі заслуховування їх конкурсних лекцій. Однак такого ніде немає. Тому, що геронтократи програють молодим. Цей закон вони тому з успіхом блокують. А інший закон їм, бачиш, завадив.
2004.07.14 | Нумбер ОНе
Не пускати негрів у ВНЗ
За цей заклик модератор має повне право видалити мій постинг, а суд - відкрити проти мене кримінальну справу. Чому ж проти людей, які закликають гнати геть з ВНЗ людей такого-то віку, ніхто не порушує кримінальних справ? Чому не кричать їм обурено з вікон: "Ейджисти!"?! Га?!Ігор Немашкало пише:
> Дискримінація за віком. Інакше чому не призначити ректором ВНЗ десятирічного хлопчика?
Не пересмикуйте, добродію. Втім, можна призначити і десятирічного хлопчика, якщо він володіє необхідною кваліфікацією.
Треба брати до уваги, що не тільки в малому, а й похилому віці людина таки трохи недієздатна...
Це в 65 недієздатна? Та для науковця і адміністратора це часто самісінький розквіт. У багатьох країнах у 77 обирають людей прем'єрами та президентами (неуважно дивився новини, скільки років новообраному австрійському президентові?). Чи ви пропонуєте старших людей брати на спину - тай гей у Нараяму?
Як на мене кожну посаду повинна обіймати енергійна і працездатна людина і це повинно б бути найкращою традицією.
Можна бути тюхтієм і в 16, а можна в 70 бігати на Ельбрус.
Чомусь ніхто не називає дискримінацією те, що у президенти не можна обирати молодих півників.
Йдеться не про молодість, а про зрілість. У багатьох країнах верхньої межі віку для президента нема.
...геронтократи програють молодим.
Це ще невідомо, хто кому програє. "Гереонтократія", як ви дотепно висловилися, часто є синонімом стабільності, традиції, що для освітньої дяльності, гадаю, має певне значення.
Цей закон вони тому з успіхом блокують. А інший закон їм, бачиш, завадив.
Бо закон дискримінаційний, ейджистський.
не знаю, скільки вам років, пане Немашкало, але радійте, якщо менше 35. Бо після цього віку роботи вже не знайдете - без зв'язків, про які ви пишете
2004.07.14 | Ігор Немашкало
Можна і негрів
я вчився на спеціяльності, на яку негрів не брали. Чомусь компьютерна спеціальність вважалась секретною (?!). Хоча може не брали, тому що також була на факультеті спеціальність з розрахунків польотів ракет. На ту спеціальність брали тільки місцевих, перевірених, а на суміжні тільки блідолиціх.Нумбер ОНе пише:
* Чому не кричать їм обурено з вікон: "Ейджисти!"?! Га?!
А що то таке? Як знали, може і горлали б з попідвіконня....
> Не пересмикуйте, добродію. Втім, можна призначити і десятирічного хлопчика, якщо він володіє необхідною кваліфікацією.
Про це і річ. Відносно малого віку є абсоютна засторога. Чому ж її не може бути з іншого кінця віку? Чого тут стидатися взагалі? Сама природа зробила так, щоб старі організми відмирали і давали дорогу новим. То чого штучно триматися на посаді і закривати дорогу молодим?
Можна, як вже так кортить ще попрацювати, обіймати не таку відповідальну посаду. Адже мова йде тільки про керівництво ВНЗ. Ніхто не заважає кропати наукові статті, якщо є змога, на госпрозрахунку, чи заснувати приватну наукову організацію. Але державні гроші на людей похилого віку витрачати вже недоцільно.
> Це в 65 недієздатна? Та для науковця і адміністратора це часто самісінький розквіт. У багатьох країнах у 77 обирають людей прем'єрами та президентами (неуважно дивився новини, скільки років новообраному австрійському президентові?).
Еге ж. Тільки вони потім не можуть дожити до кінця терміну. В Австрії є тціле кладовище президентів - п'ять президентів. Що вони напрацюють однією ногою, коли інша вже на кладовищі?
> Чи ви пропонуєте старших людей брати на спину - тай гей у Нараяму?
Нехай відпочивають чи займаються наукою і освітою на свої гроші. Ніхто ж не заважає їм відкрити приватний освітній заклад. Я кажу про державні заклади, які витрачають гроші податкоплатника.
> Як на мене кожну посаду повинна обіймати енергійна і працездатна людина і це повинно б бути найкращою традицією.
> Можна бути тюхтієм і в 16, а можна в 70 бігати на Ельбрус.
Ну в 70 більше бігають до лікарні.
> Чомусь ніхто не називає дискримінацією те, що у президенти не можна обирати молодих півників.
> Йдеться не про молодість, а про зрілість. У багатьох країнах верхньої межі віку для президента нема.
Я казав взагалі про нижню межу. Але і верхня межа є.
> ...геронтократи програють молодим.
> Це ще невідомо, хто кому програє.
То чому ж вони уникають чесної боротьби?
>"Гереонтократія", як ви дотепно висловилися, часто є синонімом стабільності, традиції, що для освітньої дяльності, гадаю, має певне значення.
А стабільність часто, на жаль, є синонімом зашкарублості, застарілості і загнивання.
> Цей закон вони тому з успіхом блокують. А інший закон їм, бачиш, завадив.
> Бо закон дискримінаційний, ейджистський.
Але ж вони і самі дискримінують молодих вчених і освітян, не даючи їм шансу на чесну боротьбу і конкуренцію.
> не знаю, скільки вам років, пане Немашкало, але радійте, якщо менше 35.
Бо після цього віку роботи вже не знайдете - без зв'язків, про які ви пишете.
Мабуть що так, якщо ті люди до 35 себе не виявили. Інакше їх ціна велика. А так самі винні. Однак штучно закривати ними дорогу молодим не варто. Життя сувора штука і вона повинна відбраковувати старих, немічних і нездатних. Це не соціальний заклад.
2004.07.14 | Нумбер ОНе
Ну, тоді, мабуть, heil Hitler... (-)
2004.07.23 | Рюген
Re: Можна і негрів
Ігор Немашкало пише:> Мабуть що так, якщо ті люди до 35 себе не виявили. Інакше їх ціна велика. А так самі винні. Однак штучно закривати ними дорогу молодим не варто. Життя сувора штука і вона повинна відбраковувати старих, немічних і нездатних. Це не соціальний заклад.
Але з цього випливає, що:
1. Ви самі значною мірою лузер, бо не втрималися в хай-теку, а пішли на базар шампуні продавати?
2. Саме тому Ви й виступаєте за обмеження доступу до науки/викладання літніх спеціалістів, що сподіваєтеся на шанс для молодших лузерів?
Життя сувора штука: професорам викладати доки здатні, недостатньо кваліфікованим - сидіти на базарі.
2004.07.24 | Ігор Немашкало
Мабуть Ви праві в чомусь
Рюген пише:> Ігор Немашкало пише:
> > Мабуть що так, якщо ті люди до 35 себе не виявили. Інакше їх ціна велика. А так самі винні. Однак штучно закривати ними дорогу молодим не варто. Життя сувора штука і вона повинна відбраковувати старих, немічних і нездатних. Це не соціальний заклад.
> Але з цього випливає, що:
> 1. Ви самі значною мірою лузер, бо не втрималися в хай-теку, а пішли на базар шампуні продавати?
Так, мабуть я не гарний науковець. Зарплата була мала. Перепродавши жменьку якихось жіночих брошок, я за годину заробив місячнцу зарплату на той час. Це мене остаточно зламало. Та й поведінка колег та начальників на той час мене не надихала. Начальство тоді активно заробляло гроші на відкатах за куплені у приватних фірмах компьютери. Компьютери не розпаковуючи заносили до сховища, начальники отримували відкат, комп'ютери швидко старіли і перетворювалися на мотлох. Дехто з співробітників займався рішенням контрольних для студентів. Я також трохи попрацював у цьому напрямі. Треба сказати, непоганий напрям. Завдяки саме йому можна було б затриматись в науці чи коло неї. Одна фізичка кинула чловіка і дременула в США, де познайомилася під час наукової поїздки з обміну досвідом з американським фізиком. Я останнім часом написав на асемблері з обох сторін програму з обміну файлами між СМ і персоналками, хоч може така і була. Та вона не знадобилася, бо шеф сказав, що старі первинні дані експериментів (а ми вимірювали показники іоносфери) непотрібні, треба міряти далі. І ото я пішов сопочатку у гуртову торгівлю, а потім опинився на базарі. Принаймні, фізично почуваю себе краще.
> 2. Саме тому Ви й виступаєте за обмеження доступу до науки/викладання літніх спеціалістів, що сподіваєтеся на шанс для молодших лузерів?
До викладання не мав жодного відношення і не збирався. Тож шансів таких мені не треба. Але пам'ятаю, як багато мури відірваної від життя вчили нас і шкода нові покоління, яким будуть читати взагалі якусь ахінею старі пердуни. Ми свого часу вчилися на "Наїрі", хоч були вже IBM і СМ. Хоча "Наїрі" можливо були першими персоналками...
> Життя сувора штука: професорам викладати доки здатні, недостатньо кваліфікованим - сидіти на базарі.
Що значить здатні? От у чому питання. Здатні стояти, говорити і отримувати платню чи здатні вчити новому і потрібному?
2004.07.25 | Рюген
По-перше, вибачте за жорстку відповідь.
Я не збирався Вас образити, а лише показати хибність такого напрямку думок. Ви, звісно, могли б бути науковцем, саме тому, що не втратили скептичного способу мислення, що особливо кидається у вічі на майдані. Справа зовсім не в цьому. Справа, по-перше, в тому, що за часи СРСР було наштамповано забагато науковців, а по-друге, незалежна Україна нездатна утримувати й необхідної кількості.Через це немає сенсу в когось віднімати щоб комусь дати, бо по-перше, невідомо кому (немає надійних критеріїв), а по-друге все одно українській науці кінець, то нехай він буде, принаймні, не дуже болячий. Звичайно, певна кількість викладачів, наприклад, ще буде потрібна, але повноцінні наукові школи - навряд. Саме тому я проти "геронтофобії": як не крути, а викладачі старшого покоління були кваліфікованіші. Деградація відбувається прямо на очах. 20-25 років тому конкурентно-здатними на світовому ринку праці були десь 70-80 відстотків випускників провідних вузів (негуманітарних, звісно), 10-15 років - вже 30-40%. Зараз - добре, якщо 15-20. А чому? Викладач деградує, це одне, мотивація недостатня - друге. Хоча я дивуюся, насправді, якщо є тяма, кар'єра науковця - найкраща з можливих. Зрозуміло, не на Україні, але тут можна зробити потужний старт. А то картина: в кабінеті заступника директора (до речі, сам дуже ще не старий) одного відомого інституту з'являється викликаний молодий спеціаліст. Йому пропонують в аспірантуру іспити складати, а він пручається, мовляв, в Польщу треба за товаром. Не хоче затямити, що трохи терпіння, і за 5-7 років він уже сидів би в якійсь німецькій чи американській лабораторії, чи хай-теківській фірмі. І було б у нього вже зовсім інше життя...
От і шкода людей, які не втерпіли.
2004.07.25 | Iгор Немашкало
Не втерпiли
Так може хтось i не втерпiв. Я й сам пручався пропозицii вступу до аспiрантури. Бо окрiм програмування, яке у нас не звикли вважати за науку, а радше за якусь пiдсобу науковцям, я щось там займася теорiэю вiрогiдностi. Кидало в рiзнi боки. Вiдлякували заформалiзованiсть, бруд, коньюктурщина навколо науки. У мене не вистачило б пробивноi здатностi та впертостi, щоб опинитися за бугром. Та я вже i не жалкую. Там своi недолiли.2004.07.25 | Iгор Немашкало
Квалiфiкацiя старих викладачiв
притаманна iм в таких стiйких предметах, як математика, електротехника i т.д. А от з новими науками, що швидко оновлюються, iм важче. Та взагалi я та КС бiльше все-таки вели мову про команднi кадри ВНЗ - ректорiв? Чи варто тримати тих, кому бiльше 65?2004.07.25 | Рюген
Ректор - вибірна посада.
Тут немає про що дискутувати.Щодо наук: відверто кажучи, не бачу я дуже вже такого великого прогресу в природничих науках, на який гарний фахівец не зміг би зреагувати. Інша справа, що речі, які були розроблені років 20-30 тому теоретично зараз можна втілити експериментально саме завдяки швидкісним комп'ютерам та вимірювальним системам. А брудні відносини в науці - це не дивина. Таке характерне для будь-якої творчої діяльності, де результат не дуже очевидний і його важко оцінити. Медицина, педагогіка, мистецтво - скрізь.
2004.07.14 | Георгій
Re: Освіта - дорогу старперам!
Є дійсно дуже різні "старпери." В Інституті фізіології ім. Богомольця в Києві ще у 1980-і - 1990-і роки працював такий вчений, академік АН України Пилип Миколайович Сєрков. Йому тоді було вже сильно за 80, але він був цілком працездатним і продуктивним. І лабораторією керував, і лекції читав, і кандидатські екзамени приймав. Бувають такі, і не так вже й рідко.Ще приклад. Знаменитий імунолог Нільс Кай Єрне (Нобелівський лауреат) в молоді роки ніяк не міг вирішити, бути йому художником, філософом, чи (як хотів його батько) бізнесменом. Кінець-кінцем вирішив стати лікарем і пішов вчитися на медичний факультет університету, коли йому було десь так років 35 чи 36. Закінчив університет, коли йому було 40, і знову ніяк не міг себе знайти. Остаточно зупинився на експериментальній і теоретичній імунології у віці 50 років. Першу статтю опублікував у 52 роки. Став директором Базельського інституту імунології в 60 років. У 63 роки опублікував свою теорію ідіотипічної сітки. То що ж, йому через два роки після цієї публікації треба було б залишити керівництво своїм інститутом? Це не було б справедливо. Він був "спізнілого розвитку," і в старшому віці тільки почав "розкручуватися..." Нобелівську премію одержав у 73, і після того прожив ще 10 років, не залишаючи праці ні на день.
Майкл Гейдельбергер - американський вчений, якому належить відкриття біохімічної структури антитіл - помер у віці 104 роки. Останній раз працював у своїй лабораторії десь за рік до смерті.
2004.07.15 | svarga
рішення справедливе, але!
традиції українського ’науково-адміністративного’ порядкування, на жаль, засвідчують лише те, що приспічило приймати таке рішення, бо якомусь ректорові ’світило’ звільнення. справді, є не так мало енергійних і розумний, дієздатних керівників за 65, але ще більше маленьких божків, що сидять десь в обласному вузі на нагрітому містечку й не дають ніяких перспектив молодим науковцям. а вони там також є, тільки поступово спиваються чи йдуть у бізнес. отак УСЯ освіта й наука йде потроху (метафорично) на пенсію...2004.07.16 | Георгій
Так питання не в віці, а в тому, як не дати "божкам"...
... чи старим, чи молодим, сидіти в теплих кріслах і заважати іншим, більш продуктивним науковцям чи педагогам. Я думаю, боротися з "божками" краще не прийняттям адміністративних рішень про вік, а реформою системи адміністрування в науці та освіті. Дійсно, треба, щоби вчені ради університетів чи наукових центрів мали більше прав, більше можливостей набирати талановитих і продуктивних людей на посади керівників наукових установ, їх відділів, лабораторій і т.д. Я вже писав про систему заповнення вакансій в університетах США (див. гілку про "платні наукові статті," започатковану паном Ігорем Немашкалом). Мені здається, що цей американський досвід дуже позитивний, Україні варто його перейняти.2004.07.15 | Ігор Немашкало
Приватне і державне
вважаю, що ті вундердіди могли б реалізовувати себе в приватних закладах. Там, дійсно, нехай працюють і керують хоч по 100 років. В приватних закладах виживших з розуму тримати не стануть. А от у державних інституціях можуть, враховуючи старі заслуги діда та його зв'язки. Але ж це все на гроші податкоплатника. Тому тримати таких дідів саме в державних закладах та ще й на керівних посадах, недоцільно. Нехай чи займають менш відповідальні посади чи йдуть до приватних інституцій, чи самі гуртом чи поодинці влаштовують приватні освітні та наукові інституції. Хто заважає діду навчати когось за гроші чи зібратися дідам та влаштувати на свої гроші чи на кредит приватний навчальний чи науковий заклад? Там вони ризикуватимуть тільки власними грішми. Як ті діди-розбійники у кіні. Прапор їм до рук.2004.07.15 | Нумбер ОНе
Піддавати пенсіонерів евтаназії?
Це був би шикарний вихід. Адже пенсіонерів, кажуть, у нас 14 млн. Яка зразу економія буде. Втім евтаназія - занадто гуманно. Треба зі старих пердунів шкіру здирати живцем, щоб знали, гади, як не давати дорогу молодим. А зі шкур їхніх взуття можна гарне шити. А з жиру (в кого він є) - мило робити. Чудово буде. І калік туди ж. І хворих. Одні молоді й здорові хай залишаться.Хайль Немашкало!
2004.07.16 | Ігор Немашкало
Це краще ніж мучити їх
і примушувати працювати у пенсійному віці, вже стояи однією ногю в могилі. Я пропоную надати їм можливість спокійно відпочивати на пенсії. А Ви чомусь не бачите іншої альтернативи - чи пахати як прокляті і штучно перекривати кисень молодим вченим та освітянам чи черевики з них шити.2004.07.21 | Михайло Свистович
Молодість - це недолік. що швидко минає (-)