Пропоную нарешті визначитись із терміном "графоманія"
07/12/2004 | otar
Думав утриматись від цієї теми, але не вийшло 
За останні кілька тижнів на Майдані графоманами були названі: Дереш, Карпа, Поваляєва, Стронґовський, Юхниця і ще цілий ряд авторів більш чи менш відомих, але публікованих і, в принципі, популярних.
Чи слово "графоманія" вживається на позначення "літератури не надто високого рівня (яка могла б бути не написаною без істотних втрат для ноосфери)? Чи все-таки це певний психічний розлад?
Що ви називаєте графоманією? Спробуймо разом вивести формулу
За останні кілька тижнів на Майдані графоманами були названі: Дереш, Карпа, Поваляєва, Стронґовський, Юхниця і ще цілий ряд авторів більш чи менш відомих, але публікованих і, в принципі, популярних.
Чи слово "графоманія" вживається на позначення "літератури не надто високого рівня (яка могла б бути не написаною без істотних втрат для ноосфери)? Чи все-таки це певний психічний розлад?
Що ви називаєте графоманією? Спробуймо разом вивести формулу
Відповіді
2004.07.12 | Горицвіт
Re: Пропоную нарешті визначитись із терміном "графоманія"
Мені здається, що це псевдотермін, навантажений псевдозначеннями. До значення "вкрай неякісна література" додається щось медичне (типу наркоманія): нібито графоман хворобливо хоче писати. Насправді, imho, варто розділити ці значення: якість літератури і ставлення автора до своїх творів. Бо може бути якісна література при сильному (хворобливому?2004.07.12 | Нумбер ОНе
Я гадаю, що це --
невміння написати на рівні, на якому повинен уміти писати випускник середньої загальноосвітньої школи з політехнічною формою навчання. Це стосується і побудови твору, і вміння висловити думку, і, НАСАМПЕРЕД, елементарної грамотності. Пікассо малював танцівниць з Авіньйона, чи бичків по-своєму, по-пікассовськи ("абстракція, мать єво!"), але він міг намалювати їх і добре, з усім малярським хистом. А люди, про яких ми сперечаємося на цьму форумі, нормально написати не вміють. А беруться.2004.07.13 | Олесь Бережний
Вичерпне й остаточне визначення терміну "графоманія"
"ГРАФОМАНІЯ, -ї, ж. Хворобливий потяг до писання, письменництва в осіб, позбавлених літературного хисту."ЗГІДНО З ЦИМ визначенням, "графоманія" є, може бути й повинна бути частиною письменництва, бо:
"ПИСЬМЕННИЦТВО, -а, с. Літературна діяльність, писання художніх творів."
Логічно, що частиною цієї діяльності, писання може бути "хворобливий потяг до писання". Також, цікаво звернути увагу на такі визначення:
ГРАФОМАН, -а, ч. Той, хто має потяг до писання, письменництва.
ПИСЬМЕННИК, -а, ч. Той, хто пише художні твори; особа, для якої літературна діяльність є професією.
Отже, легко пересвідчитися, що ЗГІДНО З такими визначеннями, навіть професійна особа без потягу до писання, яка пише лише сертифіковану халтуру, вважається "письменником", але особа з потягом до писання, яка не займається цим за фінансову винагороду є "графоманом".
Усі подані вище визначення запозичено з багатотомного "Словника української мови", розробленого АН УРСР Ордена Трудового Червоного прапора Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні, видавництво "Наукова Думка", 1975 р. ІМХО - найавторитетніше джерело щодо української мови!
2004.07.13 | Нумбер ОНе
Олесю, а ви соцреаліст!
Олесь Бережний пише:> "ГРАФОМАНІЯ, -ї, ж. Хворобливий потяг до писання, письменництва в осіб, позбавлених літературного хисту."
>
> Отже, легко пересвідчитися, що ЗГІДНО З такими визначеннями, навіть професійна особа без потягу до писання, яка пише лише сертифіковану халтуру, вважається "письменником", але особа з потягом до писання, яка не займається цим за фінансову винагороду є "графоманом".
Пам'ятаєте старий анекдот про портрет одноокого короля? Ви змалювали його, замовчавши й песмикнувши "червонопрапорну" дефініцію, а семе: випустили слова про "осіб, позбавлених літературного хисту". Тут головне, що хисту чортма!
2004.07.13 | Олесь Бережний
Нумбере, а ви цінік!
Маєте нумберовану лінійку для вимірювання літературнього хисту? Чи послуговуєтеся для цього відповідними постановами й рішеннями пленумів?2004.07.13 | Нумбер ОНе
Вчителі - теж циніки?
Адже вони мають критерії для оцінювання учнівських творів. Аовірте, якщо за критерієм фахового вчителя укр.мови та літератури підійти до багатьох творів сучасних писунів, то вони навіть одиниці не одержать (за 12-бальною шкалою). От і весь цинізм до копаійки. Буде час, розгляну деяких писунів під кутом елементарної грамотності. З пеосиланням на словники, підручники, довідники. Та їм, на жаль, не буде соромно. Графоманам - не соромно. Письменникам - соромно.2004.07.13 | Олесь Бережний
Вчителі - теж люди!
Тому серед них є як цініки, так і соціалісти чи комуністи, сталіністи чи сатаністи, москвофіли чи педофіли! Батько Нестор Махно, отамани Зелений і Григорїв - теж були вчителями! Однак, зараз, не про це.Ви ж самі кажете, що вчителі мають критерій для оцінки учнівських творів. Порахуйте кількість граматичних помилок - от Вам і доволі точне й об"єктивне визначення оцінки учнівського твору. З художньою літературою такого бути не може. Як, назагал, з будь-якою творчою діяльністю людей. Самі ж наводили приклад з Пікассо! А згадайте ще майстерність і витонченість живопису "Чорного квадрату"
Назвіть будь ласка тих письменників, яких Ви вважаєте талановитими(бажано серед укрсучліту, але можете не обмежуватися) - тоді я краще уявлятиму Ваші смаки й буду знати чи мені взагалі цікаво вести з Вами подальшу дискусію.
Щиро -
Нумбер ОНе пише:
> Адже вони мають критерії для оцінювання учнівських творів. Аовірте, якщо за критерієм фахового вчителя укр.мови та літератури підійти до багатьох творів сучасних писунів, то вони навіть одиниці не одержать (за 12-бальною шкалою). От і весь цинізм до копаійки. Буде час, розгляну деяких писунів під кутом елементарної грамотності. З пеосиланням на словники, підручники, довідники. Та їм, на жаль, не буде соромно. Графоманам - не соромно. Письменникам - соромно.
2004.07.14 | Нумбер ОНе
Лєм.
Не підряд і не систематично, а як згадаю. Загалом люблю писменників (авторів), які володіють словом - і увагою читача. Отже - Шевченко, Ліна Костенко, Плужник, Семенко. ЛЄМ. Хоткевич, Горліс-Горський, В.Суворов, Сенека (Моральні листи до Луцілія), Григір Тютюнник, І.Багряний, Г.Гаррісон, Волтер Скот, Ґрем Ґрін, Стівен КінґЗ сучасних сподобалися: Винничук, Капранови (Кобзар-2000), Шкляр (Елементал), Мєднікова (Тю), Кожелянко (Дефіляда, хоч і треба її розширити, Тероріум), Пиркало доволі цікава, Євген Є (цікавий детективщик). Класні спогади Д.Малакова "Ті два роки", Ф.Пігідо ""Велика Вітчизняна""... Читаючи спогади, особливо "простих" людей, помітив з подивом, що вони часто володіють словом набагато краще, ніж ті, хто себе називає письменником. Наприклад, не можу для себе вирішити, чи графоман В.Яворівський. Ну так же лажово пише!
Не всіх знадав, бо ніч і спати хочеться. Допишу завтра.
2004.07.16 | Олесь Бережний
Цікаво вже. Цікаво що буде далі... (-)
2004.07.13 | otar
о!
отже, ми маємо кілька ключових (і дуже важливих) слів:хворобливий потяг
позбавлених літературного хисту
Тоді питання: яким чином, прочитавши якусь новелку, пару віршиків чи щось у тому роді, люди відразу безпомилково це проштамповують: "Та це ж графоманія!" ?
2004.07.13 | Олесь Бережний
пересете!
otar пише:> Тоді питання: яким чином, прочитавши якусь новелку, пару віршиків чи щось у тому роді, люди відразу безпомилково це проштамповують: "Та це ж графоманія!" ?
Відповідь: люди помиляються!
(Бо - "Errare humanum est")
2004.07.15 | ziggy_freud
:) чи поширюється Ваше визначення...
на осіб, що пишуть не-літературні твори? А, скажімо, без відповідної правничої та іншої кваліфікації пишуть законопроекти?2004.07.15 | Нумбер ОНе
Влучно! (-)
2004.07.13 | Roo
Термін морально застарілий. Непостмодернічний якийсь...
Дозволю собі поставити тут свій старий допис на цю тему.http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_culture&trs=0&key=1080037992&first=&last=
...Бо той, хто, лаючись, вживає слово "графоман", дуже нагадує постійного відвідувача кафе-їдальні "Еней".
2004.07.13 | юрко
Re: Пропоную нарешті визначитись із терміном "графоманія"
можна спробувати вирізнити такі рівні, щоб мати підстави обізвати когось графоманом. Перший - володіння ремеслом (словник, граматика т.д.).Тоді трохи вище - додатковий рівень - володіння певною естетикою, стилем.
Другий, найвищий рівень - сила думки.
Перший рівень властивий журналістам, вчителям мови, дозволяє пописувати статті, котрі можна читати з відносною цікавістю. Тобто, властивий міцному середнякові.
Додатковий рівень над першим дозволяє виокремитися над морем написаного іншими. Це вже майстер над ремісниками.
А другий рівень є ознакою геніальності. Не обов'язково з цього щось вийде, бо треба опанувати перший рівень і додатковий рівень, але генетичний письменницький матеріал є наявним.
Отже, з другим рівнем можна стати письменником, поетом при оволодінні першим рівнем і додатковим рівнем. Тобто, треба карячитися, щоб вийшов письменник. Але без наявності якостей другого рівня, навіть маючи усе потрібне з першого і додаткового рівня, генія не вийде.
А графоман не володіє нічим - ні першим, ні додатковим, ні другим. Оце й усе.
2004.07.13 | пан Roller
Он бескорыстен как блядь. Он пишет, потому ,что любит Вас.
юрко пише:>
> А графоман не володіє нічим - ні першим, ні додатковим, ні другим. Оце й усе.
Интересное развитие понятия.
Посмотрел значение в энциклопедии. Графо-писать, рисовать, чертить. Мание-страсть.
Слово Граф в советской свидомости ассоциируется еще и с графским и титулом. Поэтому, от себя добавлю, что графомания в нашем приложении это вроде как барская болезнь. Вообще в советском переводе поэтом можешь ты не быть, но гражданином быть обязан (Пушкин), " поэт в России больше чем поэт" (Евтушенко) традиционно выдающиеся поэты и литераторы занимали достаточно высокое место в иерархии. Но большинство из них, из выдающихся, на повреку предают забвению так же, как и простых, не графоманов. Бессмертие не гарантировано всем.
Причина в том, что то, что сейчас называется пиар, а раньше просто пропаганда, было направлено "на инженеров человеческих душ" (Сталин). С них делали кумиров, им устанавливали памятники, их превращали в монументы. Но стоп.
И где оно все это. Что стало с гениями. Где Горький, его уже нет в школьной программе. А поэт революции Маяковский. А может Владимира Высоцкого осваивают в школе? Есенина?
Поэзия в ряду писательском является вершиной. Но на эту вершину взбирается так мало читателей. Что олимп оказывается невостребованным.
Возможно, здесь можно спросить о том, кто имеет право клеймить позором графомана, а кто нет. Если переводчик, именующий себя Намбер ван, это делает, то к его словам я прислушиваюсь. Прислушиваюсь и потому, что читал его статью в мойве, он понимает, о чем он говорит, это его долг, профессия. Но, он тоже тщеславен. Для поэта, писателя найти того, кому он может доверять в оценке -большая проблема.
Но масса людей сегодня пишут и даже не задумываются о том, что они делают. Вот я, например, пишу, пишу сейчас "с листа", и на это есть причина повод.
Меня тоже обзывали графоманом. Но кто? Я чихать хотел на эти потуги. А сейчас я не пишу, нет повода. И никто не обзывает.
Другое дело, когда человек печатается за свои, или издательские. У него появляется формальное право называть себя писателем, поэтом. Но, о боже, какое многообразие сегодня этих никому не известных "инженеров душ". И среди нет авторитетов. И даже, если появляется фамилия, про которую говорят несколько раз, что она пишет хорошо, или лучше, это никого не взволнует. Ей, ему уже не поставят памятник, ей ему уже не заплатят таких денег.
Каких таких. К примеру, так что бы съездить в Баден Баден, как Гоголь. Или таких, каких имел Тургенев, имел не со своих произведений, что бы построить в Бадене свою дачку.
Но, кстати, в графомании или в чем то, схожем обвиняли и Достоевского, и кто же это обидчик - критик Некрасов. Он утверждал, что Достоевский кончился, а на свет еше не появился даже " Идиот". Кстати, Достоевский тоже отдыхал в Баден Бадене. Но, только к сорока. Отдыхал ли там Франко? А Шевченко? Не знаю..
А сегодня там отдыхает, из украинцев, Лазаренко, кстати, не так дорого, за гос. гроши на недельку 120 тыс евро. Или Кучма,
Так что существует простой прием оценки. Тот их украинских литераторов, кто может позволить себе Баден Баден, то не графоман. Яворивский может.
А остальные???????????????????
Они самые. Какой дурак будет писать не за деньги. Графоман. Но у графомана есть деньги на жизнь. А писатель глупее графомана, получается так.
Но писать сегодня вынуждены многие. К примеру, вы делаете свою домашнюю страничку. Не станете же вы просить писателя оформить ее.
Реклама, сетевой маркетинг, презентация, конкурсы, форумы, нивелировали до неузнаваемости писательское эго. В самом деле, креатив, как его сегодня называют, он может быть у любого болвана, быть от природы. Народная смекалка кухарки. Если можно управлять государством, то значит можно и писать.
Другое дело, когда какая-нибудь Багровая, или Степовичка, начинает поучать всех что след и как писать. Нет, они не участвуют в конкурсах, и не побеждают в них слабых. графоманов. Они боятся. Но, кто-то их уверил в том, что они поэты. Кто же это. Их звание, должность, путевки, санатории.
Ничего этого нет у графомана. Он бескорыстен как блядь. Он пишет, потому,... потому что любит. Кто позволил судить любовь графомана?
Не судимы будьте.
И, кстати, графоман не плохой читатель. Так за что его бранить?
Bgrds
2004.07.14 | юрко
Re: Он бескорыстен как блядь. Он пишет, потому ,что любит Вас.
пан Roller пише:> Интересное развитие понятия.
> Посмотрел значение в энциклопедии. Графо-писать, рисовать, чертить. Мание-страсть.
>
> Слово Граф в советской свидомости ассоциируется еще и с графским и титулом. Поэтому, от себя добавлю, что графомания в нашем приложении это вроде как барская болезнь. Вообще в советском переводе поэтом можешь ты не быть, но гражданином быть обязан (Пушкин), " поэт в России больше чем поэт" (Евтушенко) традиционно выдающиеся поэты и литераторы занимали достаточно высокое место в иерархии. Но большинство из них, из выдающихся, на повреку предают забвению так же, как и простых, не графоманов. Бессмертие не гарантировано всем.
митці потрібні кожному режимові, демократичний включаючи. Взагалі, особистості, котрі чимось відрізняються від загальної маси, сприймаються, як джерело вищої мудрості.
Я не знаю, яка властивість людської психіки стоїть за цим. Але чомусь хоч якась приналежність до такої особистості сприймається іншими, як отримання визначних якостей.
До речі, на цьому принципі базується передача божественної сили в релігійній практиці при освяченні нового священика. Згідно Біблії Христос передав Петрові свої певні божественні якості для утвердження Церкви на Землі. Він міг це зробити, бо є Богом, але виникає сумнів, чи звичайна людина протягом століть розвитку християнства їх отримує після певного кількарічного навчання і відповідних релігійних практик.
Чи це означає, що така людина отримує якості, властиві Богові? Сумніваюся. Адже трапляється така людина має гірші моральні і особисті якості, ніж несвященик. Звичайно, ставити такі запитання означає сумніватися у легітимності. Але, якщо я маю дозволити чиюсь владу, у даному випадку релігійну, над моєю особою, то я мушу максимально довідатись про легітимність влади. Інакше будь-який шахрай буде використовувати мою наївність. Це, до речі, стосується і політичної влади.
>
> Причина в том, что то, что сейчас называется пиар, а раньше просто пропаганда, было направлено "на инженеров человеческих душ" (Сталин). С них делали кумиров, им устанавливали памятники, их превращали в монументы. Но стоп.
Це цікаве зауваження. Слова "інженери людських душ" підтверджують суперечку в іншій гілці про керування економікою. Я пробував вказати, що ідея інеженерії економіки, як логічного шляху керування нею, є абсурдом. Там було згадано про захоплення суспільством ідеєю, що можна усю людську діяльність звести до точних логічних розрахунків. Ця ідея була така сильна, що виявилася навіть у мистецтві.
Але, фраза "інженери людських душ" створює зовсім інший вимір цієї проблеми. Виявляється, марксисти не лише намагалися створити інженерію економіки, але й людської душі.
Це цікаве зауваження, бо означає, що влада може і хоче використовувати творчість для маніпуляції свідомістю людини. Цікаве також тим, що релігія, яка претендує на доступ до душі, принаймі залишає особі вільний вибір - продати душу дияволові, тобто приєднатися до зла, чи вибрати добро. Інженери людської душі такий вибір не передбачають. Вони ту душу просто змінюють без запитання дозволу у власника душі.
>
> И где оно все это. Что стало с гениями. Где Горький, его уже нет в школьной программе. А поэт революции Маяковский. А может Владимира Высоцкого осваивают в школе? Есенина?
>
> Поэзия в ряду писательском является вершиной. Но на эту вершину взбирается так мало читателей. Что олимп оказывается невостребованным.
Це лише підтверджує тезу, що мистецтво у найвищій своїй формі має елітарний характер, а не масовий, але мусить перейти через масове чистилище.
>
> Возможно, здесь можно спросить о том, кто имеет право клеймить позором графомана, а кто нет. Если переводчик, именующий себя Намбер ван, это делает, то к его словам я прислушиваюсь. Прислушиваюсь и потому, что читал его статью в мойве, он понимает, о чем он говорит, это его долг, профессия. Но, он тоже тщеславен. Для поэта, писателя найти того, кому он может доверять в оценке -большая проблема.
Ви не хочете сказати, що добровільно відмовляєтесь від права власної оцінки лише тому, що маєте повагу до думки авторитету? Мені здається, що є певне змішування двох речей - особиста оцінка твору авторитетом і його методика оцінки. Часто логіка методики оцінки є настільки сильною, що переконує людину ще перед тим, як вона особисто познайомилася з твором. Але, тим самим людина відмовляється від права на особисте враження.
>
> Но масса людей сегодня пишут и даже не задумываются о том, что они делают. Вот я, например, пишу, пишу сейчас "с листа", и на это есть причина повод.
>
> Меня тоже обзывали графоманом. Но кто? Я чихать хотел на эти потуги. А сейчас я не пишу, нет повода. И никто не обзывает.
Люди часто висловлюють відношення не до написаного, а до особи, але чомусь підміняють ці поняття. Видно, бере гору емоційне над логічним.
>
> Другое дело, когда человек печатается за свои, или издательские. У него появляется формальное право называть себя писателем, поэтом. Но, о боже, какое многообразие сегодня этих никому не известных "инженеров душ". И среди нет авторитетов. И даже, если появляется фамилия, про которую говорят несколько раз, что она пишет хорошо, или лучше, это никого не взволнует. Ей, ему уже не поставят памятник, ей ему уже не заплатят таких денег.
При совку інформаційний голод утворив інституцію митця-громадянина. Можливо, це також є рисою російського суспільства. Гомогенність суспільства, скоріше - його одноманітність, лише сприяла цьому феноменові. Те, що Ви спостерігає тепер є більш природній процес. Можливо, не найбільш ефективний з точки зору відбору кращих, але більш природній. Митець має необмежений вибір, який часто приводить до сірого твору.
Для композитора Стравінський це було справжньою проблемою. Він любив писати твори на замовлення. Він любив писати їх часто пристосовано до конкретного виконавця - піаніста, чи скрипаля. Такі обмеження утворювали йому необхідні рамки, своєрідний кістяк, який примушував його не розпорошуватися. Тобто, грубо кажучи, дисциплінував.
Проте всередині цих обмежень він залишав за собою право довільно оперувати наданим йому матеріалом. Наприклад, дискутуючи з виконавцем якесь місце у творі, він, виконуючи прохання виконавця, не змінював лише це місце, він наново переписував цілий блок, котрий відносився до нього. В цьому виявлялася його свобода творчості. Чуже побажання він пропускав через свою естетику.
Як бачите, замовні твори зовсім не обов'язково мають бути бездарними. Можливо, це пояснює феномен деяких совкових митців. Можливо, для Шостаковича обмеження, які накладав совок, були стимулюючими. Своєрідний азарт при переборенні проблеми.
>
> Каких таких. К примеру, так что бы съездить в Баден Баден, как Гоголь. Или таких, каких имел Тургенев, имел не со своих произведений, что бы построить в Бадене свою дачку.
>
> Но, кстати, в графомании или в чем то, схожем обвиняли и Достоевского, и кто же это обидчик - критик Некрасов. Он утверждал, что Достоевский кончился, а на свет еше не появился даже " Идиот". Кстати, Достоевский тоже отдыхал в Баден Бадене. Но, только к сорока. Отдыхал ли там Франко? А Шевченко? Не знаю..
>
> А сегодня там отдыхает, из украинцев, Лазаренко, кстати, не так дорого, за гос. гроши на недельку 120 тыс евро. Или Кучма,
>
> Так что существует простой прием оценки. Тот их украинских литераторов, кто может позволить себе Баден Баден, то не графоман. Яворивский может.
Ця проблема є відрижкою совка, коли маститі і далі присмоктані до державного корита. Система номенклатурних працівників продовжує існувати. Люди, якими б вони не були моральними та чесними, роблять вірне економічне рішення, вони максимально користуються нагодою. Але, через відсутність у інших людей можливостей, котрими користуються маститі, виникає почуття несправедливості. Воно цілком логічне.
>
> А остальные???????????????????
>
> Они самые. Какой дурак будет писать не за деньги. Графоман. Но у графомана есть деньги на жизнь. А писатель глупее графомана, получается так.
>
> Но писать сегодня вынуждены многие. К примеру, вы делаете свою домашнюю страничку. Не станете же вы просить писателя оформить ее.
>
> Реклама, сетевой маркетинг, презентация, конкурсы, форумы, нивелировали до неузнаваемости писательское эго. В самом деле, креатив, как его сегодня называют, он может быть у любого болвана, быть от природы. Народная смекалка кухарки. Если можно управлять государством, то значит можно и писать.
>
> Другое дело, когда какая-нибудь Багровая, или Степовичка, начинает поучать всех что след и как писать. Нет, они не участвуют в конкурсах, и не побеждают в них слабых. графоманов. Они боятся. Но, кто-то их уверил в том, что они поэты. Кто же это. Их звание, должность, путевки, санатории.
Це лише означає, що структура українського суспільства залишилася совковою. Воно й нічого дивного, ніхто ж добровільно не відмовиться від дурняка, яке приходить разом зі званнями. Чому взагалі вони мають користуватися "путевками, санаториями" з оплатою з державної казни? Особисте задоволення за особисті гроші.
Але, ми знову повертаємося до викладеного вище - владі потрібні митці, бо це додає ще один штрих до її легітимності. От влада і оплачує прихильність та послуги митців з державної кишені.
>
> Ничего этого нет у графомана. Он бескорыстен как блядь. Он пишет, потому,... потому что любит. Кто позволил судить любовь графомана?
>
> Не судимы будьте.
>
> И, кстати, графоман не плохой читатель. Так за что его бранить?
Не думаю, що порівняння адекватне. Згадана пані працює за живі гроші, а не за "так". І взагалі зведення поняття графоманія до потреби писати перекручує суть проблеми. Наведене Вами зі словника визначення графоманія, як і корінні слова цього поняття, насправді створюють помилкове враження.
Графоманство повинно оцінюватися, з точки зору професійних критеріїв, а не тому, що хтось має непереборне бажання писати. Манія у цьому слові створює враження, що графоман має психічні проблеми. Манія в цьому контексті повинна мати позитивне значення, як всепоглинаюче захоплення. Без такого захоплення неможливо виробити професійні навики, чи виробити свою естетику.
2004.07.16 | пан Roller
Re: Манія у цьому слові створює враження, що графоман має психіч
юрко пише:> С интересом прочитал ваш комментарий. Согласен и с замечанием в отношении бляди. Верно, я не удачно употребил сравнение. Для красного словца. И не уточнил. В старом анекдоте, из армянского радио еще не было слова проститутка. Видимо из этого и возникла путаница.
А в анектоде на вопрос чем отличается блядь от пробляди звучит точный ответ. Проблядь бескорыстна.
То есть денег не берет, а просто любит это дело. Но обозвать графомана так было бы уже совсем не к месту, тем паче что я как бы и защищаю его. Двойная мораль. Ничего не попишешь.
> Графоманство повинно оцінюватися, з точки зору професійних критеріїв, а не тому, що хтось має непереборне бажання писати. Манія у цьому слові створює враження, що графоман має психічні проблеми. Манія в цьому контексті повинна мати позитивне значення, як всепоглинаюче захоплення. Без такого захоплення неможливо виробити професійні навики, чи виробити свою естетику.
Это хорошее замечане. Поскольку на форуме часто применяют термин идиот вместо графомана.
Но, слово мания можно интерпретировать и как миссия. Если профи утверждают, что не они владеют мовой, а мова владеет ими, то есть они лишь глас божий, и это воспринимается врачами терпимо, то почему нетерпимо воспринимается глас графомана?
Видимо, причина в качестве, том что он не точно передает то, что слышит.
Проблема ли это мозга или души, сказать трудно, поскольку и представление о душе можно подвергать сомнению.
Недавно я видел короткий репортаж об академике Бехтеревой. Они, как и ее дед заимается исследованием мозга, и кое что она поведала неискушеним читателям.
К примеру, она расказала о том, что ее группа выделила центр отвечающий за творчества. Это небольшой участок в головном мозге.
Интересна ииметодика с помощью которой удалось это сделать. Методика постороена на слове.
Испытуемому дается набор слов. И предлагается из них создать вроде как мысль. На томографе отслеживается какие участки мозга в этом участвуют. После того как фильтруются ординарные мысли, на группе испытуемых, вычеркиваются лишние участки мозга. Словом с помощью научной методики удалось установить участок. Он небольшой со сливу.
Бехтерева допускает возможность искуственной стимуляции развития творческого начала с помощью химии и методик.
Известно, что разные полушария мозга отвечают за разные дела. Среди выдающихся личностей много левшей. Есть примеры когда для развития "пустого" правого или левого полушария переходят специально на другую руку.
Скажимо, вы освоили струнный инструмент и струны жмете левой рукой, то можно попробовать перейти на другую руку.
Если вы првша в футболе, работать над левой ногой. Это ничего не гарантирует, но хуже не будет.
Если у писателя, графомана не получается правой рукой, унего остается надежда на левую. Если и тогда ничего не получается, то попробовать не мозгом, а душой.
Главное не убивать веру в себя.
Brgds
2004.07.16 | ziggy_freud
Устала правая - работаєм лєвой (с) Маяковський
пан Roller пише:>
> Недавно я видел короткий репортаж об академике Бехтеревой. Они, как и ее дед заимается исследованием мозга, и кое что она поведала неискушеним читателям.
>
> К примеру, она расказала о том, что ее группа выделила центр отвечающий за творчества. Это небольшой участок в головном мозге.
>
> Интересна ииметодика с помощью которой удалось это сделать. Методика постороена на слове.
>
> Испытуемому дается набор слов. И предлагается из них создать вроде как мысль. На томографе отслеживается какие участки мозга в этом участвуют. После того как фильтруются ординарные мысли, на группе испытуемых, вычеркиваются лишние участки мозга. Словом с помощью научной методики удалось установить участок. Он небольшой со сливу.
>
> Бехтерева допускает возможность искуственной стимуляции развития творческого начала с помощью химии и методик.
1. Міняємо умови експерименту. Замість вербальних асоціацій піддослідні малюють. Група експертів за участю Іллі Глазунова та Зураба Церетелі відкидає банальні малюнки
2. Як все просто виходить. З'їси червону таблетку - будеш авангардистом, білу - станеш живим класиком
Алкоголь допомогає лише тимчасово. Психіделіки - лише відносно. Важкі наркотики хімічного походження - це просто творче самогубство. Почитайте "джанкі й гомосєка" Бероуза або сучасних московських хіміків-любителів. Сорокін напевне апгрейдився у Бєхтєрєвої.
>
> Известно, что разные полушария мозга отвечают за разные дела. Среди выдающихся личностей много левшей. Есть примеры когда для развития "пустого" правого или левого полушария переходят специально на другую руку.
>
> Скажимо, вы освоили струнный инструмент и струны жмете левой рукой, то можно попробовать перейти на другую руку.
Ви щось чули про розподіл функцій між півкулями мозку та, вибачте на словосполученні, міжпівкулеву асиметрію сприймання? Біхейвіористи теж визнають таке явище.
До речі, на струнних зазвичай грають двома руками
>
> Главное не убивать веру в себя.
100%. Хай краще люди пишуть, ніж "апгрейдять" себе хімією.
2004.07.17 | пан Roller
Re: не треба быть умным. Достаточно быть не безмозглым.
ziggy_freud пише:>
> 1. Міняємо умови експерименту. Замість вербальних асоціацій піддослідні малюють. Група експертів за участю Іллі Глазунова та Зураба Церетелі відкидає банальні малюнки
>
> 2. Як все просто виходить. З'їси червону таблетку - будеш авангардистом, білу - станеш живим класиком
> Алкоголь допомогає лише тимчасово. Психіделіки - лише відносно. Важкі наркотики хімічного походження - це просто творче самогубство. Почитайте "джанкі й гомосєка" Бероуза або сучасних московських хіміків-любителів. Сорокін напевне апгрейдився у Бєхтєрєвої.
>
> > Я соглашусь я мнением > Алкоголь допомогає лише тимчасово.Но, если следовать Вашему мнению выходит, что треба чаще пить. Примеры такого творчества имеются во множественном числе.
Но я вовсе не призываю графоманов и писателей спиваться, или переходить на более сильные средства. Не призывет к этому и академик Бехтерева. Она вообще очень осторожна в своих оценках.
К примеру она заявлет, что не уверена, что тайна мозга может быть раскрыта вообще. И это говорит ученый потомственный, отдавший работе всю жизнь.
Да и что есть тайна. Сформулировать это тоже задача.
Мне не хотелось что бы мой пересказ был воспринят не качествено. На самом деле, есть методика и опыты демонстрировались по ТВ. То что облась мозга отвечающая за творчество обнаружена твечает действительности.
То что творческие способности поддаются развитию не вызывает сомнения. Просто теперь более ясен механизм.
Это из другой оперы и никак не связано с сообщеием Бехтеревой.
> > Известно, что разные полушария мозга отвечают за разные дела. Среди выдающихся личностей много левшей. Есть примеры когда для развития "пустого" правого или левого полушария переходят специально на другую руку.
> >
> > Скажимо, вы освоили струнный инструмент и струны жмете левой рукой, то можно попробовать перейти на другую руку.
>
> Ви щось чули про розподіл функцій між півкулями мозку та, вибачте на словосполученні, міжпівкулеву асиметрію сприймання? Біхейвіористи теж визнають таке явище.
> Что-то чув, а что не помню. Но, современные средства коммуникации позволяют иметь сведения по любым вопросам.В том числе по этому. Так что, если вы считаете себя знатоком мозга,что-то чули, то я берусь доказать что любой не чувший, может дать вам фору. Почему? Просто он может почуть об этом больше.Или воспользоваться мнением экспертов.
Для этого не треба быть умным. Достаточно быть не безмозглым.
Там что-то такое работает на перекрест, физики на право, лирики на лево. Правое полушарье командут левой половиной и наоборот. Но это все на уровне бытовых представлений.
Такие бытовые представления о работе мозга не додают ничего к представлению о том, как можно развить свои творческие способности.К тому же в этих рассуждениях нет место душе. А представление о ней вовсе не развито, на жаль. Зато развито представление о душевнобольных. И развито не удовлетворительно.
> До речі, на струнних зазвичай грають двома руками
> Да двумя, но по разному. Скажимо вы правша. Тогда вы набираете аккорд, сами звуки левой рукой, и издаете, щипаете правой.
Попробуйте наоборот. Вы испытаете дискомфорт.
Но перестороив гитару, поменяв струны местами,ми первой и второй актавы местами, а остальное под зеркальное отображение, воспользовавшись симметрией левой м правой руки, вы скоро обнаружите, что так играть намного проще, поскольку в таком виде аккорды точно также ложатся на рсположение пальцев руки.
У вас открывается возможность развить свой орган. Но, развитие связано с развитием мозга, подсознанием. Как это скажется на творческой части вы не знаете, но то, что вы расширили возможности вашего мозга и сделали это сами не вызывает сомнения.
Скорее всего творческий прорыв у вас возникнет если вы не станете перестраивать гитару, а научитесь играть одинаково хорошо в левом и правом положении.Если вы не сойдете с ума, то вы откроете совершено новое качество в себе.
Тоже касается любого струнного инструмента. Писателю достаточно ручки. Попробуйте писать левой рукой вместо правой. Казалось бы, тут все симметрично. Но попробуйте, и вы поймете как неудобно писать левше.
> >
> > Главное не убивать веру в себя.
>
> 100%. Хай краще люди пишуть, ніж "апгрейдять" себе хімією.
Хай.
Brgds
2004.07.17 | ziggy_freud
то вже кому як
пан Roller пише:>
> К примеру она заявлет, что не уверена, что тайна мозга может быть раскрыта вообще. И это говорит ученый потомственный, отдавший работе всю жизнь.
Сподіваюсь, що таки може. Сьогодні про мозок відомо більше, ніж 200 років тому, чи навіть 50. Я пишу лише про обмеження методики. Але варто врахувати ефект "зіпсованого телефону". Бєхтєрєва - ТБ - пан Roller - ziggy freud. Що лишається від оригіналу?
>
> То что творческие способности поддаются развитию не вызывает сомнения. Просто теперь более ясен механизм.
Головний механізм: щоб навчитись грати на скрипці, треба грати на скрипці. Все інше - питання другорядні.
>
> У вас открывается возможность развить свой орган. Но, развитие связано с развитием мозга, подсознанием. Как это скажется на творческой части вы не знаете, но то, что вы расширили возможности вашего мозга и сделали это сами не вызывает сомнения.
>
> Скорее всего творческий прорыв у вас возникнет если вы не станете перестраивать гитару, а научитесь играть одинаково хорошо в левом и правом положении.Если вы не сойдете с ума, то вы откроете совершено новое качество в себе.
Приклад - гітарист Енвер Ізмайлов. От у кого півкулі між собою дружать. Та й руці теж
>
> Тоже касается любого струнного инструмента. Писателю достаточно ручки. Попробуйте писать левой рукой вместо правой. Казалось бы, тут все симметрично. Но попробуйте, и вы поймете как неудобно писать левше.
Згоден. Тому компутерна клавіатура краща. Жодної дискримінації на зразок дзеркально натягнутих струн під лівшу-правшу.
2004.07.14 | Нумбер ОНе
Саме так, пане Юрку!
Цілком з вами згоден. Хіба що уточнити значення термінів "здібний", "талановитий", "геній" тощо.2004.07.14 | юрко
Re: Саме так, пане Юрку!
Нумбер ОНе пише:> Цілком з вами згоден. Хіба що уточнити значення термінів "здібний", "талановитий", "геній" тощо.
не знаю, щодо "здібний". Це слово можна легко приліпити до початківця. Типу, здібний, здатний. З талановитим можна піднятися трохи вище. Той, що здатний показати, щось краще, ніж пересічний ремісник.
З генієм, як на мене, то зовсім просто