До журналістів і редакторів незалежних/опозиційних ЗМІ.
07/21/2004 | otar
Маю до вас прохання (до того, хто має час і сили щось писати).
Зараз я працюю над матеріалом на тему (не досить обговорювану наразі) легалізації блатного жаргону в українських засобах масової інформації. Мені потрібен коментар-відповідь на запитання:
у ваших матеріалах часто вживаються слова, що походять з
російського блатного жаргону: дерибан, беспредел, шмон, шухер, общак,
пахан, разборки тощо. Ці слова в багатьох випадках ужито без лапок і
в прямому (без іронічного відтінку) значенні. Чим виправдана
легалізація такої лексики? Чи не вважаєте ви, що це може зашкодити
культурі ваших читачів?
Ваша відповідь може бути використана у матеріалі передвиборного випуску львівського часопису "Медіакритика".
Я звертався з цим запитанням до Української Правди і Главред.інфо - відповіддю була мовчанка.
Не буду відкривати поки що зібрані матеріали (читайте "Медіакритику"
) - але скажу, що надмірне вживання блатної лексики - це хвороба практично всіх незалежних ЗМІ.
Дякую наперед.
Зараз я працюю над матеріалом на тему (не досить обговорювану наразі) легалізації блатного жаргону в українських засобах масової інформації. Мені потрібен коментар-відповідь на запитання:
у ваших матеріалах часто вживаються слова, що походять з
російського блатного жаргону: дерибан, беспредел, шмон, шухер, общак,
пахан, разборки тощо. Ці слова в багатьох випадках ужито без лапок і
в прямому (без іронічного відтінку) значенні. Чим виправдана
легалізація такої лексики? Чи не вважаєте ви, що це може зашкодити
культурі ваших читачів?
Ваша відповідь може бути використана у матеріалі передвиборного випуску львівського часопису "Медіакритика".
Я звертався з цим запитанням до Української Правди і Главред.інфо - відповіддю була мовчанка.
Не буду відкривати поки що зібрані матеріали (читайте "Медіакритику"
) - але скажу, що надмірне вживання блатної лексики - це хвороба практично всіх незалежних ЗМІ. Дякую наперед.
Відповіді
2004.07.21 | Михайло Свистович
Це повідомлення чи питання до нас? (-)
2004.07.22 | otar
Питання-питання!
Ви - моя остання надія2004.07.22 | Олесь Бережний
Відповідь-відповідь від читача незалежних/опозиційних ЗМІ.
Отаре,Інтернет є кращим і об"єктивнішим джерелом такого дослідження, ніж самі редактори і журналісти, які по-перше завжди зайняті поточними справами, а по-друге навряд чи буть об"єктивними щодо самих себе.
Ось, наприклад, тільки пару зразків з того, що я знайшов, уводячи до пошуку на "гуглі" одне з цих жаргонних слів й назву видання:
30.03.2004, 18:04 Якщо Янукович не припинить "дерибан" бюджету, Ющенко діятиме "не по-парламентськи"
http://www2.pravda.com.ua/archive/?40330
«Народному выбору» устроят «дерибан»
Олег Нечаев - 07/04/03
http://www.glavred.info/index.php?art=73162507
2004.07.22 | otar
це зрозуміло й дикобразу, але...
Власне, на результатах пошуку в Інтернеті дослідження й збудоване. Але мені завжди хочеться, звинувачуючи, дати виправдатись. На мою думку, сумнівний терапевтичний результат від кидання "фєні" в очі її носіям не компенсує руїни, яку спричиняє в нашій мові проникнення блатної лексики на легальних засадах (див. коментар Свистовича - мовляв, "а як ще дерибан і блатняк назвати, коли повсюди дерибан і блатняк?"). Але ж журналісти й редактори, хоч і зайняті люди, а не хочуть антиреклами. А вона так чи інакше буде - бо, наприклад, якщо "Майдан" фігурує в результатах моїх пошуків 1-2 рази, то "Українська правда" - дещо більше, а Рух-Прес, наприклад, ботає по фєні, напевно, набагато краще за Януковича. Ось я й сподівався на якийсь більш-менш обґрунтований коментар, ідея якого не вичерпувалася б тим, що блатна влада розуміє тільки фєню.2004.07.23 | Олесь Бережний
Збираєтеся злякати дикобраза м"яким місцем?
otar пише:> Але ж журналісти й редактори, хоч і зайняті люди, а не хочуть антиреклами.
Антиреклама - це потужний різновид реклами в їхньому бізнесі!
> Ось я й сподівався на якийсь більш-менш обґрунтований коментар, ідея якого не вичерпувалася б тим, що блатна влада розуміє тільки фєню.
Відсутність коментаря - це повноцінна реакція, НМД, сутність якої Вам варто в своєму дослідженні відповідним чином віднайти й обґрунтувувати.
2004.07.24 | otar
тут уже специфіка професії...
... специфіка ця передбачає, що, якщо ти поставив запитання, а тобі замість відповіді промовчали/вказали на твої сіські/попросили встати і вийти - значить, тобі просто не пощастило і ти поставив не те запитання не в той час. Тій самій "Українській правді" нема коли передивлятися свої ж власні українські тексти, перекладені рускогаварящімі журналістами за допомогою рути-плаю, так що я щодня аж плачу, коли читаю їхні новини... То чи маю я моральне право вимагати від цих, безперечно, найбільш зайнятих в усій країні людей уваги до свого запитання?Так чи інакше, висновок я зробив: панове опозиційні журналісти (і пан Свистович це підтвердив) використовують фєню як приправу до своїх матеріалів, щоб викликати в читачів більший апетит; при цьому, образно кажучи, про можливі гастрити і виразки вони не думають, а гастрит уже давно наявний, і виразка потроху прокльовується. І коли довгоочікуваний нами всіма Ющенко нарешті запанує від Західного Бугу до Сіверського Дінця, то залікувати цю виразку в читацькій свідомості, яка на той момент оперуватиме блатними категоріями як рідними і питомими, буде дуже й дуже тяжко.
Займатися цим, до речі, будуть точно не опозиційні журналісти
2004.07.25 | Михайло Свистович
Гастриту боятися - на фуршет не ходити.
otar пише:>
> Так чи інакше, висновок я зробив: панове опозиційні журналісти (і пан Свистович це підтвердив) використовують фєню як приправу до своїх матеріалів, щоб викликати в читачів більший апетит; при цьому, образно кажучи, про можливі гастрити і виразки вони не думають, а гастрит уже давно наявний, і виразка потроху прокльовується.
Гастрит нєчаяяно нагрянєт, ккагда єво савсєм нє ждьош. І набагато швидше, якщо намагатися їсти рибку сидячи на отому самому. Якщо фєня потрібна для перемоги - її слід використовувати. Продираючись крізь хащі, не думаєш про одяг. Якщо його берегти, з тебе його знімуть цілком ті, від кого ти втікаєш.
>
> І коли довгоочікуваний нами всіма Ющенко нарешті запанує від Західного Бугу до Сіверського Дінця, то залікувати цю виразку в читацькій свідомості, яка на той момент оперуватиме блатними категоріями як рідними і питомими, буде дуже й дуже тяжко.
А ще тяжче (а може й неможливо) буде щось робити, якщо не запанує. А таки не запанує, якщо звертати увагу на чистоту фраку.
2004.07.22 | Михайло Свистович
Ну тоді не ображайтесь на відповідь.
otar пише:> у ваших матеріалах часто вживаються слова, що походять з
російського блатного жаргону: дерибан, беспредел, шмон, шухер, общак,
пахан, разборки тощо?
А Вам шо, повилазило? Чи Ви нас не читаєте? Ясєн пєнь, шо часто
> Ці слова в багатьох випадках ужито без лапок і в прямому (без іронічного відтінку) значенні.
Які в п... лапки, якщо дерибан, бєспредєл, шмон, шухер, общак,
пахан і розборки прямі, як двері? І зовсім не іронічні.
> Чим виправдана легалізація такої лексики?
С валкамі жіть - па-волчьї вить. І горло также гризть па-волчьї
> Чи не вважаєте ви, що це може зашкодити культурі ваших читачів?
До одного з ідеологів сіонізму прибігли ортодокси і з жахом в очах повідомили, що в публічному будинку з"явилася повія-єврейка. Той радісно вигукнув: "Нарешті ми стаємо нормальною нацією!" Свого часу ми у 1988-му році плескали язиками, що непогано б головним завданням "Громади" (це була така екстремістська, за висловом Кравчука, організація, не плутати з лазаренківською партією) зробити українізацію валютних повій. Від них би українізувалися іноземці, від тих - фарцовщики, а від них уже - підворотня, яка й формує мовне обличчя міст. На жаль, вийшло словом, а не тілом.
А якщо серйозно, то ми вважаємо, що найбільше може зашкодити культурі наших читачів президентство Бандюковича.
> надмірне вживання блатної лексики - це хвороба практично всіх незалежних ЗМІ.
Хто нє куріт і нє пйот - тот здаровєнькім умрьот.
2004.07.22 | otar
тоді й ви не ображайтесь :)
Назва моєї статті (придумана тиждень тому) - якраз "З вовками жити..."Але я таки Вас процитую, з Вашого дозволу
2004.07.22 | Михайло Свистович
Re: тоді й ви не ображайтесь :)
otar пише:> Назва моєї статті (придумана тиждень тому) - якраз "З вовками жити..."
Є. Нам потрібен читач. І наш рейтинг досягнуто в тому числі і завдяки неформальному стилю подачі новин. Нам не потрібне інтелектуальне гетто, нам треба якомога ширше поширення нашої інформації, бо, як було написано колись на одному радянському полігоні, "Наша цель - комунізм", тобто режим, і, якщо для його повалення треба ботать по фєнє, будемо ботати. На купки розіб"ємося тоді, коли в нас буде нормальна, демократична й українська Україна.
>
> Але я таки Вас процитую, з Вашого дозволу
Та на здоров"я.
2004.07.22 | otar
о! дякую :) (-)
2004.07.22 | Горицвіт
Прокоментую, хоч я і не журналіст
Російського блатного жаргону, як і матюків, не люблю. Це занижує рівень обговорення, мимоволі втягує автора і читачів в бандитський "дискурс" і робить бандитські правила "нормальними" (прийнятними).Явище зсуву сприйняття добре видно на окремих словах. Наприклад, "найманий вбивця" – це погано, а "кілер" – це вже нормально, ну професія така, щось між брокером і хакером. Крадіжка – погано, а "дєрібан" – просто така бізнес-технологія, типу франчайзинга і мерчандайзинга. І так далі.
Є аргумент, що таким чином (масовим використанням такої лексики) газета стане ближчою до читачів. Мені здається, це сумнівно, бо більшість читачів все ж не живуть в світі "дєрібана" і "паханів". І взагалі, краще називати речі своїми іменами: злодіїв – злодіями, розкрадання – розкраданням, а не "дєрібаном" (ну хіба що зрідка і в лапках
Є ще аргумент, що матюкальна лексика сугестивніша. Не знаю, у мене, навпаки, при надміру матюків чи сленгу спрацьовує захист. Але на когось справді краще діє "Янукович, бля нах, підарас", тому в прямій агітації треба вибирати способи залежно від слухачів. Але ЗМІ, на відміну від прямої агітації "очі в очі", мають масову авдиторію і відповідальність за дотримання культурної лінії.
Крім того, пахани-дєрібани відрізняються від бля-нах-йобаних-в-рот. Коли прості матюки давно є елементами мови, то тюремно-бандитська лексика лишається чужою. І як все чуже, воно викликає скоріше позитивно-зацікавлене ставлення замість ненависті чи відрази, як того хочуть автори. Чого я маю не любити "дєрибан", якщо до "мерчандайзингу" я ставлюся нейтрально і так само не розумію значення.
2004.07.23 | Ігор Немашкало
Підтримую
Навряд чи використання мату чи бандюківського жаргону може щось зробити цікавішим. Був якийсь короткий проміжок часу, коли всі кинулися читати "Собор без хрестів", але давно вже закинули, де це зараз. Хоча фільми ще крутять, але й там більше іронії, ніж серйозного прославлення бандюківського стилю життя.Краще вже казати "редиска".
2004.07.23 | Ігор Немашкало
Окрім того
все це свідчить про низький рівень культури так званих опозиціонерів і викликає законне запитання: "А на біса вони нам такі потрібні?".2004.07.23 | Михайло Свистович
Re: Окрім того
Ігор Немашкало пише:> все це свідчить про низький рівень культури так званих опозиціонерів і викликає законне запитання: "А на біса вони нам такі потрібні?".
Культурні люди, як правило, не голосуватимуть за Януковича, і здатні думати самі, тому вони у більшості своїй не зададуть таке питання, оскільки серед опозиції не всі матюкаються. Наше ж завдання підгреьти під себе "некультурний" прошарок. який значно більший. А ля гєр, ком а ля гєр, панімаєшь.
2004.07.23 | Михайло Свистович
Re: Підтримую
Ігор Немашкало пише:> Навряд чи використання мату чи бандюківського жаргону може щось зробити цікавішим.
Але робить
2004.07.24 | otar
а що ви скажете на це?
Не втримаюсь - кину сюди пару абзаців зі свого матеріалу:___________________________
Укладаючи хіт-парад блатних лексем у вітчизняних газетах, перше місце доводиться віддати російському слову беспредел. Найближчий український відповідник – свавілля. Це слово набуло найбільшої популярності під час висвітлення у пресі мукачівських виборів - “Бєспредєл” у Мукачевому” (Майдан), “Повний бєспрєдєл” (Високий Замок), «Як зупинити ментовський бєспрєдєл у Полтаві?» (Харківська правозахисна група). Агентство Рух-Прес пропонує читачам матеріал під назвою «Донецкій бєспрєдєл». Сьогодні це вже, можна сказати, офіційна назва для незаконних дій влади, настільки звична, що історію з об’єднанням у Сумах трьох ВНЗ під крильцем СДПУ(о) не лише миттєво охрестили бєспрєдєлом, але й сайт відповідний відкрили: http://sumy-bespredel.narod.ru . Цю адресу, до речі, варто прочитати вголос, як є, через крапку: Суми. Бєспрєдєл. Народ. Ру. Звучить?
Та не поспішаймо з висновками, а загляньмо до згадуваного вище «Словаря» (Cловаря блатного жаргона - прим. О. Д.). Тут улюбленому слову наших опозиціонерів дається таке визначення: «відкрите насильницьке порушення тюремного закону з боку блатних стосовно інших в’язнів». Зверніть увагу на цей маленький, але надзвичайно вагомий семантичний нюанс! Беспредел - це свавілля, що протиставляється не людському, не державному й не Божому, а саме тюремному закону, понятиям. Не будь-яке злодійство, а таке, що не регулюється цеховими правилами. Цілком очевидно, що, ототожнюючи своїх опонентів із беспредельщиками, людина водночас ставить себе на місце вора в законе; це відбувається на рівні мовного коду, а серед в’язнів у випадках, коли лунає таке звинувачення, справедливість відновлюється за допомогою ножів і кулаків.
Т ут і випливає підсвідоме бажання багатьох: бачити на чолі держави банду благородних і чесних злочинців у законі (згідно з усенародним стереотипом, політик не може не красти, не бути негідником, не забруднитись). Ідея, що буває, крім беспредела і закона, ще й Закон і законослухняні громадяни, не вкладається у їхніх головах.
2004.07.25 | Михайло Свистович
Re: а що ви скажете на це?
Скажу, що слова часто міняють своє значення. Деякі пристойні слова з мови ідіш, наприклад, стали набутком одеського жаргону, так само як і слово "бєспрєдєл" вийшло за межі тюрем і набуло нового, а не первісного значення.Наведу також інший приклад. Педофіл - це той, хто любить дітей. Якщо дослівно. А насправді під цим розуміється... Так отож.
2004.07.22 | Правник
А я просто маю обмежений словниковий запас ;) (-)
2004.09.24 | Чучхе
Зверніться до громадської мовознавчої приймальні в Києві
За телефоном 228-42-81 в будні дні спеціалісти Ін-ту української мови надають безкоштовні мовознавчі консультації, в т.ч. й щодо вживання жаргонізмів (детальніше http://www.kmv.gov.ua/divinfo.asp?Id=21273). А співробітниця приймальні Тетяна Ожигова, якщо я не помиляюсь, працювала з Пирхало над упорядкуванням двох "словників українського сленгу". Хоча від себе я скажу, що я (м"яко-м"якісінько кажучи) не дуже великої думки ні про Пирхало, ні про словники, але я не знаю, хто б краще вас проконсультував. Є правда в Києві такий порівняльний мовознавець Юрій Мосенкіс (однокласник Волкова - автора волков-командера, м.і.), який в 25 років захистив докторську дисертацію на тему розшифровки древніх критських письмен, але я його номер телефона не скажу. Пошукайте на філфаці КУ, або в колишньому КІБІ, де він викладає історію культури.2004.09.25 | otar
Дякую, друже :)
Матеріал я вже давно написав, він має вийти днями у черговому числі "Медіакритики". До речі, я б уже зараз багато з написаного мною там забрав назад - бо за той час, що минув, почав розбиратися у движняку навколо опозиційних ЗМІ набагато краще, ніж раніше.2004.09.27 | Михайло Свистович
Що це за феня, Отаре? "Движняк" якийсь. Як так можна?
otar пише:> Матеріал я вже давно написав, він має вийти днями у черговому числі "Медіакритики". До речі, я б уже зараз багато з написаного мною там забрав назад - бо за той час, що минув, почав розбиратися у движняку навколо опозиційних ЗМІ набагато краще, ніж раніше.
2004.09.27 | otar
я ж кажу - ви мене перепереконали і переперевиховали :))) (-)
2004.09.27 | Юля Лимар
Re: До журналістів і редакторів незалежних/опозиційних ЗМІ.
Отаре, доброго дня! Це Юля Лимар з того самого "Главреду", куди ви начебто зверталися. Ви маєте унікальну нагоду зробити це ще раз, оскільки я особисто вперше чую про вашу спробу з нами звязатися. радо розкажу вам, хто навчив мене особисто матюкатися, що я знаю про блатний сленг (а я про нього знаю), і чому я вважаю допустими та можливим використання його у текстах. питання у тому, Отаре, що омва є живою. як тільки її намагаються запхати у рамки академічних словників та граматик, залишається койне: всі знають, а балакать ніхто не вміє. ну що, до зустрічі?2004.09.27 | otar
Юлю, дякую за увагу, я вже трохи запізнився :) (-)
2004.09.29 | Чучхе
Ви мене вразили своєю прямолінійністю
Я також знаю матюки. Я цим не пишаюсь. По можливості стараюсь їх не вживати, бо вважаю ознакою поганого тону. А ви таке кажетеЮля Лимар пише:
> Отаре, доброго дня! Це Юля Лимар з того самого "Главреду", куди ви начебто зверталися. Ви маєте унікальну нагоду зробити це ще раз, оскільки я особисто вперше чую про вашу спробу з нами звязатися. радо розкажу вам, хто навчив мене особисто матюкатися,
Цьому вчать особисто?
> що я знаю про блатний сленг (а я про нього знаю), і чому я вважаю допустими та можливим використання його у текстах. питання у тому, Отаре, що омва є живою. як тільки її намагаються запхати у рамки академічних словників та граматик, залишається койне: всі знають, а балакать ніхто не вміє. ну що, до зустрічі?
А використання блатного сленгу в мові президента держави ви теж виправдовуєте?
2004.09.30 | юрко
Re: До журналістів і редакторів незалежних/опозиційних ЗМІ.
можна мені, хоч ні журналіст, ні редактор. А для чого легалізовувати? Хіба, типу, із-за сприйняття всієї країни, як зони. Чи, тим самим визнати, що головним споживачем журналістської продукції є працівник каральних органів або їх "клієнт".Можливо, так воно і є. Адже, саме вони є дійовими особами української політики і влади, а нормальні люди не рахуються і є безсилими. Як на мене, то цікавіше було б дослідити соціальне підгрунтя такого захоплення блатним жаргоном українськими журналістами. Чи є тут підсвідома форма протесту проти існуючого суспільства, коли кримінальник вважається вільною від паршивого суспільства особою і знаходиться так низько, що йому вже нічого втрачати і це робить його зовсім вільним?
Переважно в суспільстві люди обмежують свою агресію, цинізм, а нагородою за це є відчуття безпеки і захищеності, котре нормальна влада держави підтримує і забезпечує. В Україні, очевидно, ніхто нічого такого від влади не очікує, отже, суспільство сприймається справді "зоною", де лише агресивний, якому нічого втрачати, може вижити.
Отже, використання блатного жаргону є однією з ознак такої свободи, розкутості. До певної міри це викликає захоплення, бо створює ілюзію, що приналежність до кола цих осіб дає гарантію захищеності і безпеки. Щось таке, як в зоні урки гуртувалися і тероризували тих, хто був поза колом їх групи. Журналісти це відчувають і передають відчуття в своїй мові. Їм підсвідомо здається, що тим самим вони стають членами сильнішої групи, отже, вони є суспільно кращими.