07/24/2004 | стронґовський

-вірш без назви № 110-

на нас не було
ґумових куль –
не пощастило маємо
ґуму в мізках –
потрапила з екрану

бажайте майбутнього дітям
запобігайтесь

-слина диявола-

вітер розплавляється на скло
осінь розпадеться на ос
гніздо із
маркуванням „lacrimosa”

скорботна слина крапає з дерев
цей дощ сухий шкребе асфальт
смоли
що топиться із каменю та шпальт

а небо мов папір китайська порцеляна
на хмарках тексти віршів павля
храми
під власною вагою впали

-періодичне-

гіпі вимерли – як динозаври
останнього бачив учора
Василь Махно

я бачу щодень динозаврів
на вулицях телеекранах
в книжках і музичних текстах
але до них віри не маю

учора здавалося вічним
як 260 мільйонів років
саме стільки панували плазуни
сьогодні триває 65-й мільйон

можна ставитись позитивно
до сучасних нонконформістів
але не полишає згадка
про „парк періоду юра” пам’ятаєте

щоразу як дивлюся в люстро
підозрюю що клонований

-вбивча звичка-

іде попіл як може іти людина
тліють пальці вдихаєш цей дим
кістка фаланґи світиться в темряві
затягуєшся відчуваєш
як кров розганяє душу тілом
нікотин адреналін ефедрин любов
тестостерон повністю виводиться орґанізмом
розум повністю виводиться медитацією
підсвідомість деінсталюється ножем в живіт
за ті п’ять хвилин
за які можна докурити себе

-хроніка-

ну здрастуй друг чи як тебе назвати
мова людська настільки обмежена
що опис погляду метастазує вадами
бо опис погляду на прімітив приречений

ну здрастуй і далі розмова тягнеться
шовк із підтекстом аріядни нитка
кудись веде а значить виведетесь а
ґрунт глевкий як підсвідомість літа

і мрії кожного як штамп печатка знак
і поділитися як серце відірвати
а серце рветься як рватися може вітряк
у небо із крилами по блату

душа складає в течки плівки поглядів
таке собі аматорське кіно
і я ся переконую що стомленість
хронічна це і зовсім не любов

-насправді-

сині очі насправді сині
Мар’яна Савка

сіре небо насправді відсутнє
сильні руки насправді душать
дивні кроки насправді леза
вільні ноти лише дієзи

а відчуттів нема
а відчуття скоротили
за державною проґрамою скорочення світла
з розрахунку на одну годино-людину

гілля взимку насправді це блискавки
скам’янілі посаджені в землю
зорі намправді вже вистигли
їх смітло комахи на стелі

а що таке емоція
не розповість ніхто і нізвідки
і стежки до їхніх могил протоптані
вже давно поросли містом

твої очі намправді існують
твої губи насправді усміхнені
тобі щось у мені листує
і від тебе отримує відповіді

-як че-

а коли всіх святих забиратимуть
ти лишишся на знак протесту
ти вперше до рук своїх зброю
і янголам не дасися
на тебе махнуть крилом
ти від злості розтрощиш німба
і підеш знелюдненою землею
в пошуках середи а чи п’ятниці

-морзе-

а крапка була такою довгою
ніби під нею сховалась трикрапкак
і декілька тире абетка що з неї
пам’ятник йому утворився
а крапка була такою насиченою
як місто зазнімковане з орбіти
спочатку а потім ближче
і видко вже в ньому крапки будинків
і коми сімей і двокрапки закоханих
і знак оклику самотнього біля трупа
а знаку питання не видко
їх не буває у відповідей
а крапка була
у ґудзя ними ішов сніг
і коли почалась заметіль
вона зникла

руки сліпого
на книзі долі

-духовна їжа-

література кінця початку
першої половини з двома нулями
нагадує бібліотеку вночі
коли класику впізнаєш за обсягом
поезію – за якістю друку
а старі книжки плутаєш з новими –
і ті й ті нечитані
і мають нерозрізані сторінки

імена значення не мають

повзаєшш у сутінках
не розрізняючи літер
не так вдивляєшся як згадуєш
уривки цитації алюзії
продовження попередження
часописи документалістика
археолоґ в могилі тутанхамона

але імена як вже сказано...

береш побільше есеш надвір
де зібралося населення будинку
місяць тому відрізаного від цивілізації
а імена так само
не мають значення

-хтось мусить-

обличчя вирублене з молитви
під лязгіт гармат і ракетний свист
обличчя зморшками прорите
як шанцями і погляд крізь
непевне пустельне повітря
доводить що скінченности нема
в це волосся вплетено міти
в цьому мозку концентрат стиґмат
це не руїни це лиш сад
на місці міста проростає
зими на місці проросте весна
змертвілий авгій чистить стайні

-голоси в голові-

екран телєвізора – контактна лінза
мозок витримає і не таке
на небо чи під землю теж потрібні візи
я тут не людина я тут документ

дитинство первинного накопичення капіталу
юність на межі вимирання
для підвищення тиску вимагається кава
для підвищення зиску забирайте останнє

мій телєвізор в голові

переконатись можна в керуванні матриці
при випаденні звивин це легше розжувати
та чорти вже не носять роги і ратиці
їх головний давно наплював на владу

осьо молодість з руками артритними
осьо зрілість немічна квола і стильна
з інвалідами вимагається бути привітними
тренуйте радість для показу інвалідам

мій телєвізор в голові

канали переклацяні реклами сперманентні
нездійсненна місія виконана пальцями
духовні бурґери поживні достеменно
не забудьте вийти на кінцевій станції

старість не настане просто вона терпляча
життя замість смерти працює на диво натхненно
мертвими не народжуються а бути живим лячно
мій телєвізор в голові висмикуйте антену

-розрихлювач-

у фальшивих прикрасах блищать фіктивні очі
у несправжніх зубах сидять липові пломби
цими квітами не оздобити могилу
цими щелепами не вбити тисячі
мозок не зруйновано це дитяча іграшка
питання в тому що виросли діти
пройшов час для задавання питань
зараз час для неправильних відповідей
тих хто каже що знає як краще
тих хто жестикулює кричить що знає як ліпше
тих за ким підуть зробивші хибні висновки
в одноразових чарках блищать фіктивні очі
сонце світить значить надобраніч
я люблю тебе значить ніж у спину

хто повірить що невинен?

-без анестезії-

піду під трамвай хочу відчути
приблизно хочаб залізну завісу
приблизно хоча б скорботу юди
приблизно хоча б відстань до місяця

-ескапізм-

скільки вени втечі не ріж
все одно накладеш дороги скруток
зрозуміє Господь що болить
і пробачить. Це кінґ. Мартін лютер
про це кресатиме стило
а поки – духовний палеоліт
і тіло скам’яніле

-атропін-

очі – відкриті могили
навколо віями родичі
на цю райдужку якось молились
всі до веселок охочі
в цих білках знайшов собі поживу
не один стурбований поет
в зіницях засклених застиглих
дзеркала поховані речей