Ріки уніфікують Україну?
08/23/2004 | Shooter
Андрухович, ДТ.
Повертаючись до України: якщо річки — це справді кордони, то серед українських річок таким кордоном є Дніпро, найцентральніша й найбільша річка. Це передусім кордон ландшафтів — пагорби з лісами, так звані гори на заході, тобто на правому березі, й рівнина, степ або лісостеп на сході (лівий берег). При цьому Правобережжя є радше «культурно споконвічним», традиційно-аграрно-осідлим, а Лівобережжя, особливо в південній його частині — колонізовано-номадичним, пролетарським, колишнім (та й теперішнім) Диким Полем. Прояви цього роздвоєння, у тому числі й конфліктні, становлять сенс української невизначеності.
Тобто за найвищим рахунком Лівобережжя не дає змоги Україні остаточно повернутися в європейський бік, а Правобережжя — в азійський. При цьому обидва антиподи настільки тісно зрослися у вимірі повсякденно-життєвому, що про взаємно очікуване розлучення з перетворенням Дніпра ще на один кордон — державний — не може бути й мови. Залишається терпіти одне одного й поступово зростатися у всіх глибинних вимірах. Те, що таке зрощування насправді відбувається, не викликає в мене жодних сумнівів. Але те, як воно відбувається, викликає досить часто розпач.
Повертаючись до України: якщо річки — це справді кордони, то серед українських річок таким кордоном є Дніпро, найцентральніша й найбільша річка. Це передусім кордон ландшафтів — пагорби з лісами, так звані гори на заході, тобто на правому березі, й рівнина, степ або лісостеп на сході (лівий берег). При цьому Правобережжя є радше «культурно споконвічним», традиційно-аграрно-осідлим, а Лівобережжя, особливо в південній його частині — колонізовано-номадичним, пролетарським, колишнім (та й теперішнім) Диким Полем. Прояви цього роздвоєння, у тому числі й конфліктні, становлять сенс української невизначеності.
Тобто за найвищим рахунком Лівобережжя не дає змоги Україні остаточно повернутися в європейський бік, а Правобережжя — в азійський. При цьому обидва антиподи настільки тісно зрослися у вимірі повсякденно-життєвому, що про взаємно очікуване розлучення з перетворенням Дніпра ще на один кордон — державний — не може бути й мови. Залишається терпіти одне одного й поступово зростатися у всіх глибинних вимірах. Те, що таке зрощування насправді відбувається, не викликає в мене жодних сумнівів. Але те, як воно відбувається, викликає досить часто розпач.
Відповіді
2004.08.30 | Стопудів
Re: Ріки уніфікують Україну?
Я прокинулася, про що одразу спробувала забути, і перед тим, як розплющила очі, я ще бачила Джима – очевидно, він мені снився, я цього навіть не пам'ятала. Голова боліла з самого ранку. Я пішла до ванної, набрала собі повно води, сподіваючись якось віднайти іншу хвилю, розслабитися, подумати про щось інше. Нічого не вийшло. Голова боліла далі.
Робочий день у мене закінчувався зустріччю з пророком української літератури паном Андруховичем. Той приїздив на якийсь славістичний конгрес і мав там читати лекцію на тему "Як херово, або навпаки, як добре, чи взагалі як, бути письменником у країні, мови якої ніхто не знає, толком тебе перекласти не може, а в самій країні народ бідний і книжок не купує, і хрін зна що робити, але все-таки постмодернізм і загибель цивілізації, що є дуже добре", або на якусь таку подібну тему. Пан Андрухович ішов у пакеті із двома своїми знайомими, угорцем із Лондона і українцем з Нью-Йорку.
2004.08.30 | пан Roller
"Благуев держите мечь." (-)
2004.09.02 | Shooter
Cабака биваєт кусачєй...
...только ат жизні сабачєй,только ат жизні, ат жизні сабачєй
сабака биваєт кусачєй (с)
Я вже давно зауважив: гавкають на Андруховича ті, в кого, так чи інакше, "життя собаче".
2004.09.02 | Стопудів
Та попустіться ви
Звиняйте, я вас дещо містифікував.Це з нової книжки Пиркало, де там гавкання? Перераховані факти + додамо авторське право на вимисел.
2004.09.02 | Shooter
Я рідко коли напружений
Вдача вже в мене така.Стопудів пише:
> Звиняйте, я вас дещо містифікував.
> Це з нової книжки Пиркало,
Я розумію (і розумів), що це не Ваші слова.
>де там гавкання?
cуцільне
>Перераховані факти + додамо авторське право на вимисел.
я не обговорюю форму - я обговорюю зміст. щодо нього - див. вище
2004.09.02 | Стопудів
Re: Я рідко коли напружений
Мені просто здалося, що те, що написала Пиркало - це гідний зразок есеїстики і виступів Андруховича.Його прозові твори і вірші дуже навіть непогані, але у випадку есеїстики та іншої колумністики він стає все більше повторюваним і від того нуднішим.
НМД