Чи знаєте ви, хто такий Самійленко?
09/24/2004 | Нумбер ОНе
Серед купи призначених на викидання газет знайшов недочитане число "Книжника-Ревю". Спарене #11-12, за цей же, 2004 рік. Іноді так цікаво буває погортати "вчорашні" видання – виявляється, що ти не догледів чогось дуже цікавого чи важливого. Так і тут. Дивлюсь – майже на розворот рецензія Насті Богуславської "Якої національності казкові звірята". Про дитячі казочки на касетах. Загалом правильно, з думкою авторки погоджуюсь, біжу очима далі… Тпру! Вас іст дас?
"Відверто випадає із загального ряду книга віршів Володимира Самійленка "На печі". Суцільна демагогія в стилі пізнього "Перцю". Гострота віршів сумнівна, а художньої цінности, як на мене, практично ніякої. Схоже на "погане" українське самоїдство, яке на початку Перебудови називали самокритичністю й без якої виступи голів сільрад вважалися неповними".
Нє, серйозно. Так і написано. Ну що тут додаси? Що запитаєш? Ну не знає людина, відважно беручись за перо, що Володимир Самійленко не має жодного стосунку ні до Перебудови, ні до сільрад, і що взагалі цього року в Україні мали б відзначати його 140-річчя – та якось, здається, забули. І що це видатний український сатирик, і його вірші написані, коли "Перебудовою" ще й не смерділо, і коли за ці вірші "сумнівної гостроти" запросто можна було загриміти в Сибіряку з подачі і слуг "царя-батюшки", і при радянцях… Ну не чула Настя Богуславська про такого. І в школі, либонь, не вивчають. Але ж… Але ж часопис "К-р" – про книжки. Хтось би мав знати, хто такий В.І.Самійленко…
На печі
(Українська патріотична дума)
Хоч пролежав я цілий свій вік на печі,
Але завше я був патріотом,—
За Вкраїну мою, чи то вдень, чи вночі,
Моє серце сповнялось клопотом.
Бо та піч — не чужа, українська то піч,
І думки надиха мені рідні;
То мій Луг дорогий, Запорозька то Січ,
Тільки в форми прибралась вигідні.
Наші предки колись задля краю свого
Труд важкий підіймали на плечі;
Я ж умію тепер боронити його
І служити, не злазячи з печі.
Еволюція значна зайшла від часів,
Як батьки боронились війною,—
Замість куль і шабель, у нових діячів
Стало слово гаряче за зброю.
Може, зброя така оборонить наш край,
Але й з нею прекепська робота:
Ще підслухає слово якесь поліцай
І в холодну завдасть патріота
Та мене почуття обов'язків своїх
Потягає служити народу;
Щоб на душу не впав мені зрадництва гріх,
Я знайшов собі добру методу.
Так нехай же працюють словами й пером
Ті, що мають дві шкури в запасі...
І, розваживши так, я віддався цілком
Праці тій, що єдине на часі.
На таємних думках та на мріях палких
Я роботу народну обмежу;
Та зате ж для добра земляків дорогих
Я без мрій і хвилини не влежу.
І у мріях скликаю численні полки
З тих, що стати за край свій охочі,
Слово ж маю на те, щоб ховати думки,
Якщо зраджують їх мої очі.
До письменства я кличу,— звичайно, в думках,—
Щоб світило над нашою ніччю,
Хоч, на жаль, мати книжку народну в руках
Я признав небезпечною річчю.
О країно моя! я зв'язав свій язик,
Щоб кохати безпечно ідею;
Але в грудях не можу я здержати крик
У годину твого ювілею.
«Ще стоїть Україна! Не вмерла вона
І вмирати не має охоти.
Кожна піч українська — фортеця міцна,
Там на чатах лежать патріоти».
Слава ж нам! бо коли б дух народу погас,
Не стерпівши свого лихоліття,
То по йому хоч по два примірники з нас
Дочекають нового століття.
Слава нам! хоч би вмерла Вкраїна колись,
Її слід буде легко шукати:
А щоб краще навік ті сліди збереглись,
Буде зроблено з нас препарати.
28 жовтня 1898 р.
А це навіть "Кому вниз" співали…
ЕЛЬДОРАДО
Десь далеко єсть країна
Пишна, вільна, щастям горда,
Кожний там живе щасливо —
Держиморда, держиморда.
В тій країні люблять волю,
Всяк її шука по змозі
І про неї розмовляє —
У острозі, у острозі.
Там усяк говорить правду
Непідкупними устами,
Там за правду щира дяка —
Батогами, батогами.
Там неправді та злочинству
Не вважають і на волос,
Там злочинних зараз лають —
Та не вголос, та не вголос.
Там уряд "блюде" закони,
Дба про всіх, немов про рідних,
За провинності ж карає —
Тільки бідних, тільки бідних.
Суд там скорий: як ти винен,
То зашлють "без проволочки",
А не винен, то й відпустять —
Без сорочки, без сорочки.
В тій країні всякий може
По заслузі шани ждати:
Там за те хрести й медалі —
Для багатих, для багатих.
Там тверезість у повазі,
Видно скрізь тверезу спілку,
Всі там п'ють самую воду —
Та горілку, та горілку.
Там всі люди роботящі,
Там нарівні з мужиками
Всі пани працюють щиро —
Язиками, язиками.
Там велика воля слову:
Кожний пише все, що знає,
І цензура ліберальна —
Все черкає, все черкає.
Там письменникам за працю
Сам уряд складає дяку
І з тріумфом їх провадить
В Сибіряку, в Сибіряку.
Там говорять по-французьки,
Не то значні, а й лакеї,
І пани всі мови знають, —
Крім своєї, крім своєї.
Там зібрались всі народи:
Москалі, "хахли", поляки,
І живуть вони так дружно —
Як собаки, як собаки.
Там живе племін усяких
Престрашенна мішанина,
І за те той край зоветься —
Русь єдина, Русь єдина.
3 січня 1886
Джерело: Бібліотека Кошового Писаря.
"Відверто випадає із загального ряду книга віршів Володимира Самійленка "На печі". Суцільна демагогія в стилі пізнього "Перцю". Гострота віршів сумнівна, а художньої цінности, як на мене, практично ніякої. Схоже на "погане" українське самоїдство, яке на початку Перебудови називали самокритичністю й без якої виступи голів сільрад вважалися неповними".
Нє, серйозно. Так і написано. Ну що тут додаси? Що запитаєш? Ну не знає людина, відважно беручись за перо, що Володимир Самійленко не має жодного стосунку ні до Перебудови, ні до сільрад, і що взагалі цього року в Україні мали б відзначати його 140-річчя – та якось, здається, забули. І що це видатний український сатирик, і його вірші написані, коли "Перебудовою" ще й не смерділо, і коли за ці вірші "сумнівної гостроти" запросто можна було загриміти в Сибіряку з подачі і слуг "царя-батюшки", і при радянцях… Ну не чула Настя Богуславська про такого. І в школі, либонь, не вивчають. Але ж… Але ж часопис "К-р" – про книжки. Хтось би мав знати, хто такий В.І.Самійленко…
На печі
(Українська патріотична дума)
Хоч пролежав я цілий свій вік на печі,
Але завше я був патріотом,—
За Вкраїну мою, чи то вдень, чи вночі,
Моє серце сповнялось клопотом.
Бо та піч — не чужа, українська то піч,
І думки надиха мені рідні;
То мій Луг дорогий, Запорозька то Січ,
Тільки в форми прибралась вигідні.
Наші предки колись задля краю свого
Труд важкий підіймали на плечі;
Я ж умію тепер боронити його
І служити, не злазячи з печі.
Еволюція значна зайшла від часів,
Як батьки боронились війною,—
Замість куль і шабель, у нових діячів
Стало слово гаряче за зброю.
Може, зброя така оборонить наш край,
Але й з нею прекепська робота:
Ще підслухає слово якесь поліцай
І в холодну завдасть патріота
Та мене почуття обов'язків своїх
Потягає служити народу;
Щоб на душу не впав мені зрадництва гріх,
Я знайшов собі добру методу.
Так нехай же працюють словами й пером
Ті, що мають дві шкури в запасі...
І, розваживши так, я віддався цілком
Праці тій, що єдине на часі.
На таємних думках та на мріях палких
Я роботу народну обмежу;
Та зате ж для добра земляків дорогих
Я без мрій і хвилини не влежу.
І у мріях скликаю численні полки
З тих, що стати за край свій охочі,
Слово ж маю на те, щоб ховати думки,
Якщо зраджують їх мої очі.
До письменства я кличу,— звичайно, в думках,—
Щоб світило над нашою ніччю,
Хоч, на жаль, мати книжку народну в руках
Я признав небезпечною річчю.
О країно моя! я зв'язав свій язик,
Щоб кохати безпечно ідею;
Але в грудях не можу я здержати крик
У годину твого ювілею.
«Ще стоїть Україна! Не вмерла вона
І вмирати не має охоти.
Кожна піч українська — фортеця міцна,
Там на чатах лежать патріоти».
Слава ж нам! бо коли б дух народу погас,
Не стерпівши свого лихоліття,
То по йому хоч по два примірники з нас
Дочекають нового століття.
Слава нам! хоч би вмерла Вкраїна колись,
Її слід буде легко шукати:
А щоб краще навік ті сліди збереглись,
Буде зроблено з нас препарати.
28 жовтня 1898 р.
А це навіть "Кому вниз" співали…
ЕЛЬДОРАДО
Десь далеко єсть країна
Пишна, вільна, щастям горда,
Кожний там живе щасливо —
Держиморда, держиморда.
В тій країні люблять волю,
Всяк її шука по змозі
І про неї розмовляє —
У острозі, у острозі.
Там усяк говорить правду
Непідкупними устами,
Там за правду щира дяка —
Батогами, батогами.
Там неправді та злочинству
Не вважають і на волос,
Там злочинних зараз лають —
Та не вголос, та не вголос.
Там уряд "блюде" закони,
Дба про всіх, немов про рідних,
За провинності ж карає —
Тільки бідних, тільки бідних.
Суд там скорий: як ти винен,
То зашлють "без проволочки",
А не винен, то й відпустять —
Без сорочки, без сорочки.
В тій країні всякий може
По заслузі шани ждати:
Там за те хрести й медалі —
Для багатих, для багатих.
Там тверезість у повазі,
Видно скрізь тверезу спілку,
Всі там п'ють самую воду —
Та горілку, та горілку.
Там всі люди роботящі,
Там нарівні з мужиками
Всі пани працюють щиро —
Язиками, язиками.
Там велика воля слову:
Кожний пише все, що знає,
І цензура ліберальна —
Все черкає, все черкає.
Там письменникам за працю
Сам уряд складає дяку
І з тріумфом їх провадить
В Сибіряку, в Сибіряку.
Там говорять по-французьки,
Не то значні, а й лакеї,
І пани всі мови знають, —
Крім своєї, крім своєї.
Там зібрались всі народи:
Москалі, "хахли", поляки,
І живуть вони так дружно —
Як собаки, як собаки.
Там живе племін усяких
Престрашенна мішанина,
І за те той край зоветься —
Русь єдина, Русь єдина.
3 січня 1886
Джерело: Бібліотека Кошового Писаря.
Відповіді
2004.09.28 | didych
Re: це й справді влучно!!! (-)
2004.09.30 | батько двох голодних дітей
з Самійленко ясно, а де купити -
ні, бо діти голодні до авдіо матеріалу, на дворі дощ і на Майдані продавців не видно2004.10.01 | Нумбер ОНе
А ось де.
Я цим питанням уже поцікавився (як батько трьох дітей). На Майдані таких касет нема. На Петрівці нема. Є в книгарні на Хрещатику (забув назву), але продають разом з книжtчкою, а там поліграфія така, що ой-йо-йой. Можна поцікавитися тут (це виробник, думаю, в них є):anatol@primetime.com.ua
2004.10.01 | батько двох голодних дітей
дякую!
сьогодні перевірю. на Хрещатику одне місце, де вони можуть бути. у Науковій думці нема.хочу подивитися інші музичні дитячі україномовні касети на Петрівці, кажуть там їх трохи є