Про що писати українським митцям?
09/28/2004 | С.Пиркало
Пропоную винести дискусію про те, що, як і кому писати, на загальне обговорення.
Я переконана, що багатьом тут є що сказати з цього приводу.
Наприклад, я дійшла переконання, що українській літературі потрібні сюжети з розвитком - і подій, і героїв. Звісно, сучасні романи з великою кількістю потоків свідомостей також мають безперечне право на існування, але вони займають майже всю українську літературу. Можливо, різна пурга на зразок Марініних і Сєрових тому й захопила Україну, що в тих книжках є чіткий, хоча й відверто попсовий, сюжет і хоч які-не-які герої, а в українській літературі цього катма?
Я переконана, що багатьом тут є що сказати з цього приводу.
Наприклад, я дійшла переконання, що українській літературі потрібні сюжети з розвитком - і подій, і героїв. Звісно, сучасні романи з великою кількістю потоків свідомостей також мають безперечне право на існування, але вони займають майже всю українську літературу. Можливо, різна пурга на зразок Марініних і Сєрових тому й захопила Україну, що в тих книжках є чіткий, хоча й відверто попсовий, сюжет і хоч які-не-які герої, а в українській літературі цього катма?
Відповіді
2004.09.28 | Shooter
О жізні
Як там? Маркес, Борхес, Кортасар атвєчают за базар.В основі доброї "масової" літератури лягає життя, себто: кров, по/відчуття, статеві стосунки у всій їх поліфонічній красі.
Дайош вкраїнських Кундеру та Грабала!!!
2004.09.28 | Берсерк
Теми валяються під ногами
Тем безліч. По-перше, виникнення українського Акуніна більш, ніж запитане. У нашої історії темних закутків не менше, аніж у російській. Візьмемо, наприклад, недавню історію - 20- ті роки. Чи усі вповні уявляють собі, що відбувалося у тодішньому Львові і Харкові. там просто вирувало надзвичано културне життя. Я знаю, про що говорю, бо захистив диплом по творчості Михайля Семенка. Та чимало у нас таких призабутих колоритних епох. Просто у мене складається враження. що більшість сучасних українських письменників- самозакохані ледарі, котрим просто зручніше писати про власні пригоди. Візьмемо для прикладу останній роман Андруховича: він там сам приколюється з мистця, котрий хотів написати роман про бандерівців, про те як хор із Західної України їде на огляд самодіяльності до Москви, а насправді готує теракт проти Сталіна.Ви уявляєте собі, який би з цього міг вийти екшн і просто офігезний роман. Але герой Андруховича обламується, обламується і с ам Андрухович, котрий у своїх "Перверзіях" дотично згадує про життя львівського андеграунда 80-х. Та тільки на хвилі ностальжи такий роман міг би мати величезний тираж.Та й сьогодення підкидає нам низку цікавих тем. Заробітчаснтво - хтось до пуття описав поневіряння наших простих громадян за кордоном. Простих, наголошую, а не богемних. А наркоманія? Тут треба нового Стефаника. А політичні інтриги: касетний, кольчужний скандали - просто підійти до цього вторчо, не лизати дупу жодному з політиків. Тероризм - це вже взагалі в усіх на вустах. Ось уявіть собі, що в Україін завлеися справжні терористи - що тут відбуватиметься. Або сектанство - це взагалі бездонна тема, я читав якийсь поганенький романчки "Кінець світу призначено на понеділок" - твір слабкий, але ж тема благодатна. Та скільки есхатологізму у сьогоденні - ідентифікаційні коди, інтернет, панування машин - пише не хочу. А забобони, що сидять головах українських провінціалів - тут будь-який вишня позаздрить. Інтриги футбольних клубів, СНІД, художньо неосмислена студентська революція початку 90-х, Чорнобиль врешті решт. Замало. чя принагдіно продовжу.
Просто україснкьим письменникам треба трохи зав'язати із синькою і на якийсь час накласти табу на писанину про себе любімих. і все буде ніштях. А як писати? Скажу короко: не ви..буватись.
2004.09.28 | Роман ShaRP
Акуніна заперечую
Берсерк пише:> Тем безліч. По-перше, виникнення українського Акуніна більш, ніж запитане. У нашої історії темних закутків не менше, аніж у російській.
Я вже писав, що в Росії зараз "імперський ренесанс", - практично все, де будуть імператори, князі, княгині і так далі модне, тому й запитане. Акуніна від відверої коньюктури на кшталт "Кретинки Насті" відрізняє лише гарне виконання.
Але в Україні то не треба, тому що моди такої нема (якщо вже про історію, то краще перевидайте, наприклад, "Таємного посла" Малика).
> Візьмемо, наприклад, недавню історію - 20- ті роки. Чи усі вповні уявляють собі, що відбувалося у тодішньому Львові і Харкові. там просто вирувало надзвичано културне життя. Я знаю, про що говорю, бо захистив диплом по творчості Михайля Семенка. Та чимало у нас таких призабутих колоритних епох.
І що, багато людей цим цікавляться?
> Просто у мене складається враження. що більшість сучасних українських письменників- самозакохані ледарі, котрим просто зручніше писати про власні пригоди.
Це не враження, це тонке спостереження.
> Та й сьогодення підкидає нам низку цікавих тем. Заробітчаснтво - хтось до пуття описав поневіряння наших простих громадян за кордоном. Простих, наголошую, а не богемних.
Розумієте, щоб воно було цікаве, його треба ще подати. В СРСР видавалося багато порівняно цікавої прози Східної Європи - болгарської, чеської, польскої. Все це якраз було на рівні "пригод" (підкреслюю, пригод, а не поневірянь), тому і було цікавим.
> А наркоманія? Тут треба нового Стефаника. А політичні інтриги: касетний, кольчужний скандали - просто підійти до цього вторчо, не лизати дупу жодному з політиків. Тероризм - це вже взагалі в усіх на вустах. Ось уявіть собі, що в Україін завлеися справжні терористи - що тут відбуватиметься. Або сектанство - це взагалі бездонна тема, я читав якийсь поганенький романчки "Кінець світу призначено на понеділок" - твір слабкий, але ж тема благодатна. Та скільки есхатологізму у сьогоденні - ідентифікаційні коди, інтернет, панування машин - пише не хочу.
Це вже Вас мало не до фантастики довело.
> А забобони, що сидять головах українських провінціалів - тут будь-який вишня позаздрить. Інтриги футбольних клубів, СНІД, художньо неосмислена студентська революція початку 90-х, Чорнобиль врешті решт. Замало. чя принагдіно продовжу.
> Просто україснкьим письменникам треба трохи зав'язати із синькою і на якийсь час накласти табу на писанину про себе любімих. і все буде ніштях. А як писати? Скажу короко: не ви..буватись.
Грубо. Навпаки, щоб тебе помітили, потрібно робити щось екстраординарне. Але в тему.
2004.09.29 | otar
Заперечення Акуніна заперечую!
Як я вже не раз говорив, я не вважаю, що українцеві до російської літератури слід ставитись інакше, ніж до будь-якої іншої іноземної, мову якої він розуміє. Тобто, з неї треба добирати те, що є найкраще, і сміливо відкидати непотріб.Але Акунін, як на мене, належить якраз до найкращого. По-перше, не розумію, де ти там знайов імперські ідеї. Акунін - це передусім енциклопедичний розум. Його твори читати просто цікаво, в них ніщо не дратує, в них узято ідеальну пропорцію серйозності й іронії, яка не відлякує читача. Знов-таки, дуже вдало - і зі знанням справи, адже це його спеціалізація, - залучено японський колорит.
Щодо відсутності моди на історію - побійся Аллаха. В нас ніколи не було нормальної, не-соцреалістичної і не-народницької, історичної прози. Хіба що оце зараз щось пише Іваничук та інші йому подібні, хто ще не помер, але все одно: нам страшенно бракує свіжого погляду на історію. І за це ніхто не береться не тому, що це нецікаво, а тому, що це дуже і дуже складно. Щоб написати роман про студентку, яка поїхала за кордон і з кимось там трахалась, треба бути такою студенткою або мати таку знайому - і все
> І що, багато людей цим цікавляться?
Насправді люди й не мають цікавитись тим, про що вони не знають. 20-ті роки в Україні - трагічна, надзвичайно цікава й майже не вивчена доба. Її треба дослідити й описати зараз, поки ще живі діти очевидців.
Я б дуже тішився, якби в Україні був свій Акунін. До речі, він чи не єдиний у Росії, хто працює з історичною тематикою без жодної "російської ідеї".
2004.09.30 | ziggy_freud
На манівцях декадентщини ;-)
Берсерк пише:> ...Я знаю, про що говорю, бо захистив диплом по творчості Михайля Семенка. Та чимало у нас таких призабутих колоритних епох.
Згоден. На сьогодні в деяких "дослідників" виходить, що (ніби) справжня укр. література була до радянського періоду, а потім - лише соцреалізм. IMHO, варто до того додати книги футуристів (Семенка, Шкурупія, etc.) та їх опонентів-сучасників. Досить ділити письменників минулого сторіччя за кольорами прапорів. Час оцінити власне їх твори.
> ...Просто у мене складається враження. що більшість сучасних українських письменників- самозакохані ледарі, котрим просто зручніше писати про власні пригоди. Візьмемо для прикладу останній роман Андруховича: він там сам приколюється з мистця, котрий хотів написати роман про бандерівців, про те як хор із Західної України їде на огляд самодіяльності до Москви, а насправді готує теракт проти Сталіна. Ви уявляєте собі, який би з цього міг вийти екшн і просто офігезний роман. Але герой Андруховича обламується, обламується і сам Андрухович,
Та краще вже бути ледачим автором романів Андруховича, ніж працьовитим автором цілого стосу макулатури. Хоча чесні історичні романи, детективи, і навіть україномовне дамське чтиво (скоріш за все) знайдуть собі більше читачів. Але
- автори якісної поп-літератури мають вчитись у справжніх митців. Щоб стати Конан-Дойлем, потрібно більше читати Шекспіра, ніж Телятину, Бараніну, Зайчатину (або Марініну).
> Просто україснкьим письменникам треба трохи зав'язати із синькою і на якийсь час накласти табу на писанину про себе любімих. і все буде ніштях. А як писати? Скажу короко: не ви..буватись.
Цікавий висновок Ви зробили із дослідження творчості Семенка. Якраз він вия... дуже багато. Але переважно доречно й майстерно. Навіть едіпів комплекс щодо Шевченка в нього проявлявся цікавіше, ніж в сучасних писучіх мАлАросов.
Щодо писання про себе. Давній парадокс стосовно мадам Боварі, в якій є дещиця Флобера
2004.10.01 | RIO
Re: О жізні
Тобто, "о сєксє с улибкой"? Скоро буде, заждіть лише...2004.10.04 | Shooter
Re: О жізні
RIO пише:> Тобто, "о сєксє с улибкой"?
тА хоть со садічстічєской гримасой
Лиш би цікаво було. Як в Маркеса: кров, любов, дощ, - перемішали, перемішали, приперчили, добавли розкішнозадих мулаток - і на уровнє заїбісь література виходить! куди там тому Коельйо (за базар атвєчаю
>Скоро буде, заждіть лише...
А вже є. Поки-що на рівні шуму з певними доброякісними піками середньої інтенсивности типу Андруховича, Прохаська чи Діброви. А кількість, як відомо, переростає у якість. Тому очікуєм "потужний пік". Такий, щоб аж подих перехоплювало...
2004.09.28 | пан Roller
Re: це соціальним замовленням
26-09-2004 02:38, пан Roller
Re: це соціальним замовленням від російськомовного громадянина У
переглядів: 11 // URL: http://maidan.org.ua/n/culture/1096155527
ziggy_freud пише:
> пан Roller пише:
>
> Можна вважати це соціальним замовленням від російськомовного громадянина України?
Brgds
2004.09.28 | Олесь Бережний
Світлано, продаю тему: роман "Дивізія" (чи "Дивізійники")!
Світлано,У тебе на острові там їх є найбільше, може ще яких кількасот живих. Вояки 1-ї Української Дивізії (вона ж - "Галичина"). Іноді від них можна почути дивовижні, драматичні, зворушливі розповіді про карколомні події в їхньому житті. Те, про що люди навіть не здогадуються в Україні!
Починаючи з Великої війни, коли їхні батьки-діди воювали за мрію про Україну в цісаревому Легіоні, в усусах чи УГА, потім - бурхливе вариво Другої Світової, коли три брати воювали "за рідну Вкраїну" у трьох ворогуючих арміях; повоєнні табори - сибірські гулали, табори для депістів і військовополонених в Італії та Німеччині зі школами українознавства, аматорськими театрами та футбольними чемпіонатами серед українців; а далі - пароплави до Австралії, Аргентини, Альберти, пристосування до нових земель... українські церкви у Манчестері, Лідсі, Ковентрі, Ліверпулі. Їхні діти - затяті пластуни - виростають хвацькими легінями, пиють пиво й курять траву у пролетарських ліверпудлінських пабах разом із юними Макартні та Леноном, а далі наші хлопці (виховані батьками-дивізійниками набожно й "ідеологічно правильно") служитимуть Її Величності вірою-правдою на Близькому Сході, Кіпрі, на Суеці, на Фолклендах, а хтось навіть і в Household Guards навзирці за Діаною! Українські піт, сльози й кров - за корону та за рідну британську землю. А через усе це - "свята й щира любов до Вкраїни, мрія про незалежну, суверенну, соборну державу". Щоб надвечір свого життя ця мрія таки здійснилася, але у потворному й огидному вигляді бидлячо-бандитської Кучмаїни з данбецькими яйцуковичами і радіошансонням під жовто-блакитними кольорами...
Така книга за обсягами мусила б бути товстіша за "Війну та мир" Левка Толстоя. Закручений сюжет, духовні шукання самоідентифікації + кохання, розлуки, злуки, зради, розчарування, докори сумління й руйнація ідеалів. Там також треба було б чесно й відверто розібратися з питанням войовничого українського патріотизму, націоналізму, німецького нацизму, британського імперіалізму та снобізму, москвофілії, юдофілії, юдофобії, сионізму, антисемитизму та Голокосту... один тільки перелік цих аспектів є термоядерним! Але ж якщо до цього підійти сумлінно й творчо - це скарбниця драматичного матеріалу. (Без гучного шкандалю й судових позовів не обійдешся так чи інакше!)
Але насправді дивізійна історія - це лише історичне тло такого роману. Головне ж у ньому повинно бути те, про що вище писав Shooter - жість! Кохання, секс, зрада, розлука, війна, нове кохання, втрата, знову війна, смерть, розпука, туга й журба, нове кохання... знову війна...
Отже, незабаром шукайте в книгарнях за блокбастером-бестселером товстезного фоліанту - роман "Дивізія"! (Може хтось уже почне писати?)
2004.09.29 | ФАТОС
Фантаст Бережний
Ну, це взагалі не Бережний, а просто Осіян якийсь. Гей, для кого це сюжет? Для Пиркало? Ха! Це можна хіба якомусь Кожелянкові закинути, але аж ніяк не Світлані. Мала вона в носі нашу славну історію. І правильно. Кожному своє!2004.09.29 | Олесь Бережний
Хвантаст це як пидораст чи луччьо?
Бо ж так у нюхало мона тойво, не подивлю шо Хвантомас чи зі Хвастова.Стрейт, сюжет для того, кому сподобається. От мені наприклад подобається!
А що пропонує нам Хватос-Морганос?
Еге ж, пшик. Авжеж. "І правильно. Кожному своє!"
ФАТОС пише:
> Ну, це взагалі не Бережний, а просто Осіян якийсь. Гей, для кого це сюжет? Для Пиркало? Ха! Це можна хіба якомусь Кожелянкові закинути, але аж ніяк не Світлані. Мала вона в носі нашу славну історію. І правильно. Кожному своє!
2004.09.29 | С.Пиркало
Ну, не те щоб зовсім у носі
Цілком можливо, що десь в іншому місці. Але за умови, що я б вигадала цікаву історію (в плані сюжету), про яку можна розповісти на історичному тлі бандерівців-емігрантів, показуючи при цьому всю складність і суперечливість їхнього життя, то пуркуа би і не па. Ось про те ж то й річ: що важливіше - тло, на якому розгортаються події, чи самі події?2004.09.29 | юрко
Re: Ну, не те щоб зовсім у носі
тло, воно спричиняє події з точки зору її учасників. події є реакцією учасників на існуюче тло.2004.09.29 | Олесь Бережний
тло у носі чи ніс у тлі?
Що важливіше: ніс, яким дихаєш, апчихаєш, крутиш і задираєш, чи тло - обличчя, на якому ніс шпетненько вмістився?юрко пише:
> тло, воно спричиняє події з точки зору її учасників. події є реакцією учасників на існуюче тло.
2004.09.29 | юрко
Re: тло у носі чи ніс у тлі?
ніс висить сам по собі, чи мусить з чогось вирости?2004.09.29 | Георгій
Про емігрантів?
Можу запропонувати себе як героя. Мені 46 років. Живу у США вже 14 з половиною роки. Американцем не став, хоча англійською мовою володію добре, і викладаю біологічні дисципліни в американському університеті, чим годую свою американську сім"ю і також українських родичів. Додому їжджу приблизно раз на два роки. Свою Україну люблю все більше і більше, і водночас НЕ люблю все більше і більше (люблю за таланти і щедрість її народу, які, на мою думку, значно більші, ніж в американців; не люблю, а точніше дратуюся, через її бідність і дурість, особливо коли читаю майданівський "Вільний Форум" і деяку писанину на історичному і на релігійному). Дуже суперечливі і в цілому гіркі, сумні почуття. Надії на щось практично вже не залишилося. Прошу панство письменників написати з мене (і з незлічених тисяч таких, як я) літературний портрет чи образ. Any takers?2004.09.29 | Горицвіт
Re: Про що писати українським митцям?
Треба ще вміти писати. Є вже багато книжечок на "актуальні теми". Їхні назви і автори навіть не запам'ятовуються, бо крім "актуальності" там більше нічого нема.Але припустимо, що писати автор вміє.
Тоді треба вибрати популярний жанр. Скажімо, детектив. Потім вибрати один із шаблонів
А майстерність – у власне виконанні. Якщо ще буде дві-три ізюминки – то вже вийде супер-твір (див. напр. Акунін).
2004.09.29 | Михайло Свистович
Про все. Але гарно.
Бо можна про доярок зі свинарками гарно написати, що всі з захопленням читатимуть, а можна про секс написати так занудно, що ніхто не дочитає до кінця.Якщо твір знаходить читача - він вже є вартісним, хай і не подобається навіть більшості читачів, а пустишку ніхто не запам"ятає взагалі, про що б там не було написано.
Так що писати можна і про історію, і про кохання, і детективи, і фантастику і все-все-все.
2004.09.29 | otar
про ЩО
Ось бачите, Світлано, як цікаво: Ви поставили запитання "про що писати українським митцям?", а народ сприйняв це як "про що писати Світлані Пиркало?"Мені б хотілось відповісти загально. Ось теми, які, на мою думку, злочинно мало (або зовсім не) висвітлені в пореволюційній українській літературі.
- Історія. Передусім це найтрагічніша подія людської цивілізації - Друга світова війна. Про неї серйозно не писав ніхто. Таке враження, що існує якийсь неформальний мораторій на цю тему, наче письменники чекають, поки помре останній ветеран. Про війну або міфологічно, або нічого. Те, що пропонує Олесь Бережний - дуже цікаво, але Олесь справді схильний до легкого фентезі, а це далеко не єдиний шлях. Думаю, ним варто піти самому Олесеві, бо краще за нього ніхто не напише
- Реальне життя молоді. Але не пацаваті фантазії типу Дереша, а те, чим живе молодь справді. З реальним бухлом і реальними наркотиками, з нормальною пропорцією сексу і сексуального облому, з матюками і сучасною музикою (а не "Дорз" Коломеї Воронич), знов-таки - з політикою, з Інтернетом (згадую про свою стару мрію - п'єсу-чат).
- Політика. Іронічно і серйозно. Називаючи реальні імена. Досить уже "Леопольдів Кучур". Відчепившись нарешті (скільки можна) від нещасного безголового тіла.
- Українське село сьогодні - але справжнє (щось між романом жахів і антиутопією мало би вийти).
- Детективи не-а-ля-Кокотюха, тобто без чорнухи, мєнтов і тому подібних пережитків радянської доби, від яких нудить, щойно вмикаєш телевізор.
- Головна тема: пострадянська адаптація країни. Зміна ментальності і незворотні зміни в ній. Ульяненка не пропонувати
Ось те, що спадає мені на думку зараз. Безперечно, ще треба критично переглянути те, що дала нам українська радянська література... але, судячи з усього, ніхто з колишніх вірних солдатів партії не збирається ані каятися, ані переписувати свої твори, так що всю брехню, створену ними, доведеться компенсувати нашому поколінню.
2004.09.29 | Михайло Свистович
Re: про ЩО
otar пише:> Ось бачите, Світлано, як цікаво: Ви поставили запитання "про що писати українським митцям?", а народ сприйняв це як "про що писати Світлані Пиркало?"
А Ви за народ не розписуйтесь
От перечитайте мій допис, а потім пристосуйте його до Ваших слів
2004.09.29 | otar
Re: про ЩО
Михайле, я не мав на увазі Вас, а тільки тих, хто, власне, відповідає на Світланине запитання, переходячи на особистості. Не маю жодного заперечення щодо Вашого допису.2004.09.29 | Олесь Бережний
Re: про ЩО
otar пише:> Ось бачите, Світлано, як цікаво: Ви поставили запитання "про що писати українським митцям?", а народ сприйняв це як "про що писати Світлані Пиркало?"
Про ту частину народу, яким є я. Я сприйняв радше, як опитування що народ думає, чим дихає. Відтак, моя ідея роману "Дивізія" продається безкоштовно будь-кому, не тільки Світлані. Просто Світлана має competіtive advantage, бо географічно перебуває там, де можна видобути на-гора найшерстянішого матеріалу для цього роману. Але суть навіть не в Дивізії чи дивізійниках (це дійсно більше пасує моїм уподобанням, ніж Світлановим), а радше в цікавому й захоплюючому історичному тлі, на якому розгортаються дійсно важливі події - кохаються, трахаються, бухають - як було завжди в усих усюдах, де жиють чи жили живі люде! А написати про Дивізію по-сучасному, без патріотичного чи навпаки захлинання, це нмд було б дуже цікаво саме сучасному молодому читачеві. У російській літературі наразі такого ще немає. Щось подібне у них могло би бути правдивим трактуванням теми РОА та Власова, а ще цікавише - трагічна доля тисячних козацьких військ з Дону й Сибіру під орудою генерала фон Панвіца, які вірили в те, що звільняли свою землю від сталінізму в Другій Світовій. Але то вже таке. Хай вони самі розбираються, бо там довкола "німецьких" козаків чимало бруду накопичилося.
> Те, що пропонує Олесь Бережний - дуже цікаво, але Олесь справді схильний до легкого фентезі, а це далеко не єдиний шлях. Думаю, ним варто піти самому Олесеві, бо краще за нього ніхто не напише
Дякую. Намйок пойняв, уже пішов.
Незабаром порадую шедевром!
2004.10.15 | читач
Re: про ЩО
І проблема не тільки в тому, про що писати, а й ЯК писати. Тому що тема Дивізії - відповідальна, про неї не можна абияк. Тут повинен бути рівень як мінімум Гема (як сказав хтось із відомих: "Написати про війну так, щоб і дівчаткам було цікаво читати").2004.09.29 | П.Солодько
про сьогодення
Щодо Студентського голодування, то з цього швидше вийшов би класний фільм. Там образний ряд чудовий - зачіски, варьонки, значки з Сабріною і тризубами, сигарети Родопі, Цой з Чьорним Кофє, розвалений поштамт, менти в старій формі зі смішними палицями, винятково волги з жигулями, афіші і тому подібне. Розгорнути історію кохання і боротьби на цьому фоні - і ось він, успєх!ІМХО, людям цікаво читати про сьогодення і про сучасні проблеми. Те, що письменники переважно пишуть романи про життя письменників, які пишуть романи - явище звичне, бо більшість письменників нічого іншого не бачать і не знають. Але ж в цьому і полягає... е-е-е... не завдання, а можливість письменника розробити, вивчити тему і придумати/розвинути захоплюючий сюжет. Знання деталей + фантазія = цікавий твір. Воечвидь, третім важливим елементом є спосіб подачі тексту, конструкція твору - тут, ІМХО, варто почитати Чехова і Сапковського
От візьмемо, скажімо, знаного Пиркалі Небе*юка - як він вибирався в еміграцію, це ж просто триллер якийсь. А сюди ще додати історію про його зьому, якого завернули назад у Мексику. І кадр від безвиході через річку у Штати переплив, поміж крокодилами і пострілами мексиканської поліції, його якісь драг-ділєри довезли до міста, далі автостопом - і вже борг віддав і обох братів туди перетягнув. Все, що треба - дочекатися Неб*юка або до нього злітати, і поговорити з диктофоном тиждень десь у поході в канадських лісах.
К чєму це всьо - писати є про що і писати треба (жанр не має особливої ваги). Головне - писати цікаво. І на мою думку, навколишнє життя дає достатньо деталей і поворотів сюжету для цього. Було б бажання і час перенести це на жорсткий диск.
2004.09.29 | С.Пиркало
Про Небелюка
Погоджуюсь із паном Солодьком. Про Небелюка, звичайно! Я вже так і вчинила колись, але я писала тільки про його шкарпетки, а не про велику і захоплюючу історію його життя з пригодами, любовями і все таке інше. Справді, треба, щоб хтось написав роман про Небелюка. Або я, або - ще краще - ти.2004.09.29 | Shooter
Ширпотреб?
Загальна заувага: мовимо про "літературу" чи "палпфікшн"?Я об тім, що "літературу" та палпфікшн відрізняють не так канва та сюжет, як cтиль та "художні засоби". Мені нецікаво читати газетну статтю. Я ще хочу смакувати, скажімо, обкуреним паном Ощирко.
Якісний "сучліт" можна зовісм умовно поділити на "стилістичний" (ранній Кундера) та "філософський" (пізній Кундера та, скажімо, вуйко Умберто).
Я - за стилістику!
P.S. Знайомий моєї дружини емігрував в Гамерику на борті невеличкої яхти...яхта вирушила в плавання з Криму, будучи перевантаженою (ап то 10 людей). 3 місяці подорожі, захлоди в ряд чорно-, адріатико- та середньоморських портів, "залишання" людей з первинного екіпажу, кидок через Атлантику та пробирання Карібіком...дядько уже нелегалом в Гамериці рочок едак 5-7 буде...
2004.09.29 | юрко
Re: Ширпотреб?
згодний, що не тема, а "ЯК" написано є найважливішим. Історія емігранта може справді бути триллером. У кожного вона унікальна. Є великий психологічний фундамент у ній. Адже часто емігрант знаходиться в екстремальній ситуації, ну, щось як хижак заганяє свою жертву і вона знає це, але до кінця бореться. В ролі хижака виступає державна машина, готова піймати людину і засадити до тюрми за нелегальне перебування, чи в кращому випадку з тюрми депортувати, тоді до держави приєднується зграя шахраїв, котрі заберуть останні гроші у нелегала, обіцяючи допомогти, бували випадки, що забравши гроші, вбивали, тоді самотність, бо часто людина покинена на саму себе і не має з ким поділитися своїми страхами.Як з Вашим прикладом про перехід мексікансько-американської границі. При неймовірному стресі, відсутності грошей і місця для ночівлі, треба приймати правильні рішення, часто з ризиком для життя. Я знав знайому, що потрапила в справжнє рабство в Америці, бо не мала ні грошей, ні знайомих і мусіла за житло та їжу працювати на жінку, котра погрожувала, що повідомить про неї поліцію, якщо та відмовлятиметься. Ця жінка, звичайно, грошей за роботу не платила, щоб тримати на гачку. Знайома перед вибором опинится на вулиці, працювала. Лише через багато місяців знайшла в церкві людей, що взяли її до себе і допомогли якось влаштуватися. І через багато років та перешкод, включаючи життя в Мексіці, змогла осісти в Америці.
2004.09.29 | С.Пиркало
Стиль чи наповнення?
Ще одне питання: що важливіше - форма чи зміст? Стиль чи наповнення? Чи важливо тільки те, що герой думає і відчуває, що він робить, чи також коньяк якої марки він п*є? Звісно, письмо завжди повинне бути професійним, стислим, не розтікашеся мислію ні по чому, - тобто українські письменнки мають дотримуватися високого мовного стандарту (я не маю на увазі не казати слова жопа абощо, а просто гарно писати, без зайвих слів і речень).Чи виправдовує стильно і гарно написана річ відсутність особливого сюжету? Як показує практика, так: Андрухович і Забужко тому підтвердження. Проте чи виправдовує цікавий сюжет погану мову і немайстерне письмо? Я думаю, що ні.
2004.09.29 | Олесь Бережний
Відповідь на поверхні!
Світлано,Раджу на обідній перерві, десь по дорозі до найближчого Старбаксу зазирнути в першу-ліпшу книгарню. Поглянь-но на розкладки бест-селерів. Чи знайдеш там хоч один примірничок, у якому стиль чи пак форма переважатиме над змістом? Отож.
Якщо ці мої мудрагельсва виглядають занадто абстрактно, то подивись будь ласка на кілька прізвищ. Спробуй віднайти там такі (від A до Z): Andrukhovych, Zabuzhko. Б'юся на десять пундів стерлінгів, що натомість (і на жаль) ти там побачиш ось таке прізвище: Akunin!
Назагал, у твоїй дилемі йдеться про протиставлення загальнолюдських цінностей, доступність і зрозумілість для всього розмаїтого людства на противагу солоденько-цукровенькому чи сумовито-журливенькому сморідцю нашого рідного болотця...
Щиро -
С.Пиркало пише:
> Ще одне питання: що важливіше - форма чи зміст? Стиль чи наповнення? Чи важливо тільки те, що герой думає і відчуває, що він робить, чи також коньяк якої марки він п*є? Звісно, письмо завжди повинне бути професійним, стислим, не розтікашеся мислію ні по чому, - тобто українські письменнки мають дотримуватися високого мовного стандарту (я не маю на увазі не казати слова жопа абощо, а просто гарно писати, без зайвих слів і речень).
> Чи виправдовує стильно і гарно написана річ відсутність особливого сюжету? Як показує практика, так: Андрухович і Забужко тому підтвердження. Проте чи виправдовує цікавий сюжет погану мову і немайстерне письмо? Я думаю, що ні.
2004.09.30 | Shooter
Pulp fiction - хароша штука
В пейпер-бек особливо. Всякі там Кейті Стіііііл та прочая дрєбєдєнь.Тільки я асабісто - за Кундеру. За Павича. За Джойса. За Зюскінда. За Грабала. За Маркеса. За Винничука. За Еко, в канце канцов (хоча й не до душі). І навіть за "напуцованого ширпотребщика" Коельо.
Чим беруть пацани? - риторичне таке питанняЧко...
2004.09.30 | otar
Винничук єдиний з українців, що заслуговує бути згаданим? :( (-)
2004.09.30 | Shooter
Це Ви за мене так вирішили.
Дозволяю Вам розширювати та поглибювати список Шутера.2004.09.30 | otar
та просто за логікою...
В мене завжди були проблеми з логічними побудовами, алгоритмами і тому подібною мурою. Але мені здається, що, якщо шукати український елемент у ряді:Кундера - Павич - Джойс - Зюскінд - Грабал - Маркес - Еко - Коельйо
то, проаналізувавши головні ознаки талантів і уміщ названих геніїв, можна прийти до висновку, що це ну ніяк не Винничук. Якщо Павич-Еко-Маркес, то це скоріше Єшкілєв. Якщо Кундера-Джойс-Зюскінд, то Іздрик. Я так думаю
2004.09.30 | otar
Дозвольте доповісти :)
Не знаю, чи ви, Світлано, читали наші репортажі про Форум на Літклубі (і думаю, що навряд), тому перекажу тут те, про що вже розповідав там. Отже, є такі добре нам усім відомі майже однакові мужики - брати Капранови. Не знаю, на жаль, як кого з них звуть. Отож, ці дядьки, дуже позитивні в цілому для нашої літератури, останнім часом удались до активного проповідування різних благ і правильних виходів із ситуації, що склалась. З'являлись на різних круглих столах, в ефірах каналів і каналах ефірів, і скрізь розказували щось дуже правильне. І ось побував я на їхній презентації в Палаці мистецтв, де вони пропонували народові свій новий роман "Приворотне зілля".Вони процитували там одну чудову штукенцію з Майка Йогансена, яку той сформулював у 20-ті роки: "Наша література хвора на хронічну анемію сюжету й гіпертрофію стилю". Це щира правда, подумав я. І Капранови доповнили: ось ми й постарались у Приворотному зіллі робити акцент не на стилістиці й мовних засобах, а на динамічному, захопливому, цікавому сюжеті.
Чи треба казати, що я кинувся до стенду й купив за ті нещасні 8 гривень (дешевше грибів, можна навіть сказати, дешевше нового роману Пиркало
І шо ви думаєте?
Фігня. Мушу зізнатись - не повна, але в цілому наївна, примітивна фігня. Штучно белетризований сюжет, "лубочні" персонажі а-ля вся попередня тестаментарно-рустикальна літературка + пародійні міські кадебісти, невдалі намагання передати колорит зміни суспільно-політичного ладу, абсолютно недоречні розлогі описи відьомства і, нарешті, книжка нічим не кінчається - динамічний сюжет здувається з характерним звуком. Але мушу погодитись: гіпертрофію форми подолано, анемію сюжету теж... Замість цього присутній гострий рахіт і того, і того.
До чого це я вам? До того, що, хоч як банально це звучить, але без поєднання форми й змісту література ніколи нікуди не прийде (хоча вже багато разів пробувала). Чому, власне, тут стільки разів називається Акунін? Бо Акунін і є зразкови поєднанням захопливого сюжету і переконливої форми.
А поєднувати Андруховича й Забужко як два рівноцінних зразки перемоги форми над змістом... я б не став
2004.09.30 | Shooter
Попустіння
(в сенсі харошиє слава, але не кожне долетить до середини мислі)Писанина має бути цікава. Для "літературно неосвіченого" індивідума базою є сюжет. Для "літературно освіченого" оного базою є стиль.
Коли ж є і те, і те - з'являються генії типу Гемінгвея, Джойса чи Маркеса.
Дєрзайте!
2004.09.30 | ziggy_freud
в митця усьо має бути прекрасним ;-)
і коньяк, і посуда до коньяку. Якщо герої п'ють горілку або шпок, відповідно змінюється посуд.За наповнення можуть платити спонсори
С.Пиркало пише:
> Ще одне питання: що важливіше - форма чи зміст? Стиль чи наповнення? Чи важливо тільки те, що герой думає і відчуває, що він робить, чи також коньяк якої марки він п*є? Звісно, письмо завжди повинне бути професійним, стислим, не розтікашеся мислію ні по чому, - тобто українські письменнки мають дотримуватися високого мовного стандарту (я не маю на увазі не казати слова жопа абощо, а просто гарно писати, без зайвих слів і речень).
От і я не кажу слова "жопа". І звідки та суржикова похабщіна у нашій солов'їній мові берьоться.
> Чи виправдовує стильно і гарно написана річ відсутність особливого сюжету? Як показує практика, так: Андрухович і Забужко тому підтвердження. Проте чи виправдовує цікавий сюжет погану мову і немайстерне письмо? Я думаю, що ні.
Суто емоційно я на боці "формалістів". Але також подобається багато що із реалістичної традиції. За умови гарної форми
2004.09.29 | П.Солодько
Re: Про Небелюка
Думаю, що в героя завжди знайдеться біограф.А ти диви, скільки різних екстрімів з еміграцією пов'язано. Непахане поле.
2004.09.30 | Берсерк
А Робінзона Крузо навпаки слабо написати?
Перше, що хочу сказати, це заперечити пану Бережному щодо епопеї про СС-Галичина - змагатися з Толстим у кількості сторінок не варто. Зазраз ніхто у світі не пише епопей, їх просто ніколи читати. Це, знаєте, у 19 ст. при свічках за відсутності телевізорів і компів і при дуже помірному, порівняно з ниншінім, темпі життя люди могли дозволити собі читати багатотомники. Та ще радянська школа передбачала, що 10-класники читатимуть "Войну і мір" - не знаю як де, а у мене в класі було 2-3 особи, що дочитали твір графа-вегтаріанца до кінця. То ж якщо писати про дивізійників, то не бгатосторінкове епічне полотно, а динамічний романчик на 200-300 сторінко про якусь одну-дві яскраві події у житті екс-коляборантів і їхніх сімей.Вчора перебуваючи у стані зміненої свідомості внаслідок нелюдської заексплуатованості на роботі, якось випадково вигадав цікавуу, як на мене, тему. "Робінзона Крузо" пам'ятаєте? Дефо і ще багато авторів після нього багацько писали, про те, як людина у диких умовах зберігає цивілізованість, створює свою західного штибу цивілізацію на безлюдному осторові etc. Я глибоко не вивчав цю тему, але найсучасніший відгомін цієї теми я знайшов у "Парфюмері" Патріка Зюскніда, де герой протягом роману дичавіє, а потім знову повертається у соціум. Перепрощую за тривалий вступ. Ось що я пропоную: напсиати про те як дичавіє людина у цивілізації, в оточенні собі подібних. Це не фантастика - ледь не кожен бомж потенційний герой такого твору. Та що бомж, я думаю кожен з пристуніх на форумі може уявити таку картину: ви на тривалий термін втрачаєте роботу, поступово вам відключають воду, світло, газ - що не здичавієте? А українське село, котре вже зараз повернулося у шлибоке Середньовіччя з натуральних господарством - там що люди не дичавіють? Я не закликаю до відродження соцреалізму, просто по-моєму цікаво було б написати сучасною мовою такого собі динамічного "Робінзона Круза" навпаки, про цивілізацію у зворотній бік. Гадаю, що такий роман спричинив би скандал, а популярність здобувається скандалом.
2004.09.30 | ziggy_freud
Р. Крузо навпаки: мінімум два відомих приклади
1. "Людина - ящик" Кобо Абе2. "Дикий вовк" Германа Гёссе
Можна ще згадати. Доктор Джекіл і Містер Хайд Стівенсона теж практично про те саме. Повернення вітісненого під тиском цивілізації. Call me animal, that's my name (c) MC5
Берсерк пише:
> Я не закликаю до відродження соцреалізму, просто по-моєму цікаво було б написати сучасною мовою такого собі динамічного "Робінзона Круза" навпаки, про цивілізацію у зворотній бік. Гадаю, що такий роман спричинив би скандал, а популярність здобувається скандалом.
Робінзон Крузо
2004.09.29 | Андрій Шоломицький
про жінок - детективи Марини Меднікової та Марини Гримич (-)
2004.09.29 | стронґовський
Re: Про себе
І нєфіґ казати, що письменники пишуть не про себе. Завжди про себе, з того і живемо. А от який вже антураж собі коханому зробити.... Я от написав романчика про поневіряння молодого митця (у вільному доступі на сайті). Зараз пишу про вбивство письменника.... ООтаке. А наркотики.. Ну хто повірить, якщо автор не вживає???2004.09.29 | otar
а помойму якраз фатіт про себе :) (-)
2004.09.29 | С.Пиркало
Помойму тоже фатіт про себе - я вже заспокоїлася
Я написала про себе два романи, обидва з моєю пикою на обкладинці, і мені вже в принципі досить. Тому планую, навіть якщо надалі й писати про себе, то принаймні так, щоб цього не було видно. Про себе - найлегше і найправдивіше, а щоб про інших писати, треба бути з біса добрим митцем.Також питання, про що писати митцям, я поставила моєму видавцю Леоніду Фінкельштейну, - він зараз над цим думає.
До речі, я сприймаю цю дискусію як "взагалі", а не про Пиркало. А запропонувала я її, бо Берсерк у листі до мене аргументував необхідність активних дискусій у літпроцесі, як у двадцяті роки. Я, щоправда, не зрозуміла толком, про що і як пропонує писати сам Берсерк, - може, він хоче сам прояснити в цій дискусії?
2004.09.29 | Олесь Бережний
Можна й "Про себе" - тоді виникає питання хто є той "себе"
стронґовський пише:> І нєфіґ казати, що письменники пишуть не про себе. Завжди про себе, з того і живемо. А от який вже антураж собі коханому зробити.... Я от написав романчика про поневіряння молодого митця (у вільному доступі на сайті). Зараз пишу про вбивство письменника.... ООтаке. А наркотики.. Ну хто повірить, якщо автор не вживає???
Дійсно, нєфіґ. Але виникає до себе тоді питаннячко, а хто ж то таке оце тутечки "я", що пише "про себе"?
Поділюся сокровєнним. Якось мені навіть закортіло докладненько описати свій день зранку до ночі - як прокинувся, вмивався, зуби чистив, що їв на сніданок, як незабаром той сніданок викакував і що при цьому відчував і які думи думав... геть у стилі укрсучліту і так - багато сторінок. А ще протягом дня підписував різні мукументи, давав накази, проводив наради, заслуховував звіти про по дії в світі. Ач бачся, там одна загогулянка була - читач поступово починає усвідомлювати хто ж той "я". Звичайно, коли це "стронґовський" - то особисто мені не дуже цікаво було б, соррі мейт. Якщо цим "я" виявляється "С. Пиркало" - то вже помітно цікавіше, велкам-велкам. Коли це мій коханий "Олесь Бережний" - то вааау! вже особисто "мені" починає ставати дедалі цікавіше, однак усе ще не так шоб аж вааще. А от коли до мене починає помалу доходити, що "я" - це, скажімо, Папа Римський, чи Наполеон Бонапарт, чи Йосип Сталін, чи Адольф Гітлер. От тоді це вже стає захоплюючим і не тільки для мене!
Чому я цього ще не написав? Бо для того, щоб начиркати з легкістю аркушиків зо двадцять-тридцять треба прочитати удвічі більшу кількість тлустих фоліантів виключно "про себе". Ауч!
2004.10.04 | art-em
про себе - майже рецепт
Та завжди найпривабливіші і найґрандіозніші були твори, написані про себе! Візьміть, перш за все, Гессе, тоді - Булгакова, Валерія Шевчука, Толкієна, Річарда Баха, Андруховича, Кізі, Кафку, Платона, Багряного - всі писали якщо не зовсім про себе, то про тих себе, якими хотіли бути. А більшість спроб писати про інших оберталися якщо не попсою, то соцреалізмом.От і я, наприклад, тільки про себе пишу!.. Інколи цю схожість, правда, гіпертрофують критики...
2004.10.04 | otar
Щоб писати тільки про себе, треба Щось собою являти (-)
2004.10.05 | art-em
ага
Ага, і це - майже універсальний тест на те, чи вдалося життя. Не будеш про себе писати - по-перше, не ввійдеш до вищеперерахованих умільців, по-друге - так і не дізнаєшся, чого ти був вартий... Тому - пишімо, нарож, життєписи, "хороші і різні"... Різних, як відповідав класик, завжди вистачало.2004.09.30 | Чучхе
Про Світлану Пирхало, бл****. Виключно лайка.
Що за дебільний поворот теми? Що це за митці, які питають, про що їм писати? Я б тут іще згадав би про Андруховича, який переписує українською все, що було видане німецькою 50 років тому.Прочитав би зараз лекцію на тему "Концептуалізм та сприйняття художнього твору в дискурсі письменник-читач" та з Пирхало влом дискутувати.
2004.09.30 | otar
Можна детальніше для невтаємничених? Пощо така лайка? :)
Поясніть, а то якось дивно, все-таки Світлана кобіта, якщо вже чоловік дозволяє собі такі демарші, значить, щось вона йому теє... зробилаІ лекцію прочитайте, прочитайте
2004.09.30 | Олесь Бережний
Шановний Чукче, хто така Пирхало? (-)
Чучхе пише:> Прочитав би зараз лекцію на тему "Концептуалізм та сприйняття художнього твору в дискурсі письменник-читач" та з Пирхало влом дискутувати.
2004.10.03 | Чучхе
Автор голімого "словника українського сленгу" (-)
2004.10.01 | Михайло Свистович
Чучхе, не лайся, вона не питає про що їй писати, а просто задає
тему для дискусії. Щось типу "а пагаваріть". Взнати, як люди думають, як дивляться на такі речі, які жанри полюьляють. Але це нічого не означає. Якщо я, наприклад, класний майстер детективів, то це зовсім не означає, що почну писати історичні твори, якщо на них з"явиться читацький попит.Приклад виключно для прикладу, бо ні того, ні іншого я не пишу
2004.10.03 | Чучхе
Я щойно написав: з Пирхало не дискутую (-)
2004.09.30 | Кузьма
про що завгодно
Митець повинен формувати смаки та вподобання загалу, а не відтанцьовувати від них, виконуючи соціальне замовлення. Митець повинен мати повну свободу про що писати. (Прошу не сприймати це як продовження теми "про що писати Пиркало").Угорі пропонувалося писати про сучасне життя таким як соно є: з пиятками, сексом, матюками. Як на мене, то цього добра маємо досить. Мало не вся мейнстрімова укрсучпроза розповідає про це (за винятком хіба що класиків совєтськоко гарту, які у меншій мірі піддалися новітнім впливам, хоча й вони не без того). П"яний бешкет героїв - одна з домінуючих тем. Відразу за нею - секс і навколо нього (включно з реальними обломами), матюки, і трохи менше - наркотиків. Реальне життя - воно ж є моїм реальним досвідом, а тут відкриваєш книжку - а там теж реальне життя, тільки описане соковитіше, цікавіші пригоди, більші пиятки, спонтанніший секс і т.д. Як приклад гарної альтернативної літератури (в моєму розумінні) можу навести роман Галини Пагутяк "Писар Східних воріт Притулку", надрукований пару років тому в "Сучасності".
Люди читають головним чином з двох мотивів (це стосується не лише літератури, а взагалі будь-якої читабельної продукції): для задоволення (напр., естетичне, інтелектуальне) чи для того, щоб знайти відповіді. (Звичайно, існують і інші мотиви, зокрема, професійний інтерес, але вони другорядні). Твір, який максимально задовольняє цим двом читацьким потребам, завжди виграє.
2004.09.30 | otar
Re: про що завгодно
> Люди читають головним чином з двох мотивів (це стосується не лише літератури, а взагалі будь-якої читабельної продукції): для задоволення (напр., естетичне, інтелектуальне) чи для того, щоб знайти відповіді. (Звичайно, існують і інші мотиви, зокрема, професійний інтерес, але вони другорядні).Скажу за себе: я читаю переважно тому ж, чому п'ю каву, жую жуйки, дивлюсь телевізор перед сном і насвистую на вулиці - це звичка з дитинства, що переросла в повсякденну, можна сказати, соматичну потребу
2004.09.30 | Кузьма
"Резонанс із мозковими ритмами" - то ж і є задоволення (-)
2004.09.30 | Александр Шаповал
О чем писать? Налетайте, новые темы
Внимание, пишу на русском, но все крики по этому поводу игнорирую (лучше так, чем с ошибками, за которые в свое время получал двойки и стыдно до сих пор – пунктуация будь она не ладна, и апострофы с удвоениями букв). Если наберется более 10 голосов (потенциальных читателей) переведу на украинский язык.О чем писать?
Даю темы, налетайте:
Об Оле, о Васе, о Пете с Колей, об Ире с Игорем.
О политике, ботанике, мухе и рыцаре.
О бабушке, кошке, школе и цветочном горшке.
О пуле, полиэтиленовом кульке, телефоне и бане.
Об артисте, князе, космодроме и деревне.
О платке, найденной монете, дождливой погоде и море.
О дубе, о владельце магазина, музе и грибах.
О вчера, сегодня, завтра и боге.
О хлебе, гараже, алкоголизме и маленьком винтике.
Или так:
О людях, их поступках, об оценках этих поступков.
Об искусстве, о религии, о спорах.
О природе, о девушках, о любви.
О храме, о стадионе, о Загсе.
О вечности, о молодости и о старости.
О заводах, домах, железках.
О компьютерах, о искусственном и живом.
О боли, об обидах, о воле, о свободе, о лжи.
О…
Прошу Вас только об одном – пишите!
Если Вы взяли на себя эту смелость – пишите, пишите без остановки.
Где быть вашим книгам – решать не вам. Если что-то заставляет Вас остановиться – бросайте, копайте огород, заключайте договора, ходите в гости, сядьте за руль, покатайтесь по Украине. Торгуйте, учите детей, сажайте деревья, стройте дома, собирайте компьютеры, подметайте двор, ходите на рыбалку. Когда рука потянется к ручке, клавиатуре, когда мысли чисты и образ ясен – садитесь и пишите опять.
Умоляю об одном - не обсуждайте других авторов, собираясь в томной компании, и потягивая джин или шампанское, раз в месяц, раз в неделю! Не обсуждайте, какой жанр лучше, какой хуже! Обсуждайте хорошие книги, рекомендуйте друзьям, спросите у них, что им понравилось, читайте сами. Пойдите на книжный рынок, понаблюдайте за покупателями. Спросите, что хорошо продается, что плохо. И никогда не слушайте того, кто пытается навязать Вам мнение, имейте свое, будьте Творцом.
Пишите ХОРОШИЕ книги на ХОРОШИЕ темы и успехов Вам!
2004.09.30 | пан Roller
Re: Про що писати українським митцям,коли не можеш ...?
23-02-2004 13:55, Анна БагрянаКоли не можеш не писати…
// переглядів: 480 // URL: http://maidan.org.ua/n/culture/1077537319
Brgds
2004.10.02 | Sean
1. Не знаю (чесно). 2. Хто такі митці?
Бо в мене така собі термінологічно-рефлекторна асоціація з твором Подерев'янськогоЯкщо я от просто зараз для розширення свідомості винесу вирок пляшці пива і наклацаю тутоньки [...м-м-м-м....шо ж я наклацаю?....]Якийсь Текст, то я митець?
А взагалі, Світлано, Ви правильно зробили, що си проявили на Майдані. Адже це певним чином тішить мій Майданівський патріотизм (позаяк вважаю, що "Майдан Культурою приростатиме") і я мабуть таки куплю Ваші книжки
2004.10.02 | Горицвіт
а можна я
Sean пише:>
> Якщо я от просто зараз для розширення свідомості винесу вирок пляшці пива і наклацаю тутоньки [...м-м-м-м....шо ж я наклацаю?....]Якийсь Текст, то я митець?
Так, безумовно.
>
> А взагалі, Світлано, Ви правильно зробили, що си проявили на Майдані.
Світлана вже давненько проявлялася, але, може, не так активно
> "Майдан Культурою приростатиме")
Так і буде.
> і я мабуть таки куплю Ваші книжки
Давно пора
2004.10.02 | Горицвіт
до речі, питання серйозне
Якщо вважати, що письменник надає читачам послугу, то він мусить вивчити бажання спожичачів. Ясно, що для цього можна і треба проводити спеціальні дослідження.Це питання, яке тут сформулювала Світлана, поставлене в формі опитування експертів (що споживачам хотілося б, на вашу думку). А ще ж можна спитати як споживачів: що вам особисто хотілось би прочитати?
2004.10.04 | ziggy_freud
експертів і споживачів тут десь навпіл
себе відношу до споживачів літератури.Горицвіт пише:
> Якщо вважати, що письменник надає читачам послугу, то він мусить вивчити бажання спожичачів. Ясно, що для цього можна і треба проводити спеціальні дослідження.
Згоден. Але: література, яка тільки відповідає очікуванням споживачів, є попсовим чтивом. Далі: серед споживачів є ті, хто читає дуже мало, і виключно з метою розслаблення. Є ті, хто читає багато, та іноді може дозволити собі трохи розумової праці над книгою. Це теж реальна цільова аудиторія.
>
> Це питання, яке тут сформулювала Світлана, поставлене в формі опитування експертів (що споживачам хотілося б, на вашу думку). А ще ж можна спитати як споживачів: що вам особисто хотілось би прочитати?
Це питання ще складніше. Бо прийшов на базар, погортав сторінки, і, залежно від результату, купив чи залишив на базарі. Ті, хто знає подібні речі наперед, звичайно самі пишуть книги
2004.10.04 | Горицвіт
Re: експертів і споживачів тут десь навпіл
ziggy_freud пише:> себе відношу до споживачів літератури.
Дозволю собі узагальнення, що всі ми тут одночасно читачі і експерти
>
> Горицвіт пише:
> > Якщо вважати, що письменник надає читачам послугу, то він мусить вивчити бажання спожичачів. Ясно, що для цього можна і треба проводити спеціальні дослідження.
>
> Згоден. Але: література, яка тільки відповідає очікуванням споживачів, є попсовим чтивом.
Так і є. В модель "послуги" не вкладається література, яка твориться "для себе".
> Це питання ще складніше. Бо прийшов на базар, погортав сторінки, і, залежно від результату, купив чи залишив на базарі. Ті, хто знає подібні речі наперед, звичайно самі пишуть книги
Воно то так. Але є методи дослідження ринку, скажімо, міксерів. Проводяться опитування споживачів, "експертів", фокус-групи. Запитують людей: "яким ви бачите ідеальний міксер?" Якась частина – детально відповідає. Зрозуміло, що таких мало. Для інших розписуються параметри, як треба вибрати (колір, діаметр, висота, розташування кнопки і т.п.). Напрошується аналогія з літературою.
2004.10.04 | ziggy_freud
тоді мінімум одну фокус-групу в "Культурі" ми маємо
Горицвіт пише:>
> Воно то так. Але є методи дослідження ринку, скажімо, міксерів. Проводяться опитування споживачів, "експертів", фокус-групи. Запитують людей: "яким ви бачите ідеальний міксер?" Якась частина – детально відповідає. Зрозуміло, що таких мало. Для інших розписуються параметри, як треба вибрати (колір, діаметр, висота, розташування кнопки і т.п.). Напрошується аналогія з літературою.
Де є продаж товарів, там може бути і маркетингове дослідження. Загальне уявлення про методи маю
IMHO, дві найбільш поширені помилки маркетологів:
- проекція власних смаків на споживача (споживачі продукту схожі на мене). Хоча іноді дійсно схожі
- надкомпенсація власних комплексів (споживачі дурніші за мене, їм можна "впарити" що завгодно). Хоча іноді дійсно "впарюють"
2004.10.04 | впевнений
Українським митцям нема про що писати!!!(-)
2004.10.06 | загрозливий
А комусь, схоже, нема чого робити...(-)
2004.10.07 | Віталій Квітка
Re: Про що писати українським митцям?
А чим, власне, погана он ат література того-таки, блін, потоку свідомосте, свідомісті, свідомністі? звісно, ія, Світлано, знаю чим. І як не вистачає Марініних. А чому? А тому, що, наприклад, для того, щоб писати літературу недостатньо і бажання і можливості її писати. Мене цікавить більше друге питання. А, в приниципі, вітаю вихід твоєї книги. багто хто і пишуть, і дзвонять по телефону і кажуть: хороша книга. цікаво було б прочитати її на нет-сайті. і тоді продовжити підняту тобою дискусію. Я не говрю і навіть не натякаю на критику. Але, мені здалося, що раз ти підняла цю дискусію, то саме ти можеш і хочеш бути - ну не на кшталт, але - українською Марініною, просто популярною письменницею. Будь нею, і ми тебе читатимемо.Але все-таки, як на мене ця твоя дискусія носить відтінок просвітянської діяльності - типа, просвітити, українізувати, патріотизувати націю за рахунек виходу популярних романів рідною мовою. Мова, нація, звісно, виграє. А майбутнє літератури? І взагалі літератури. Ні, я не пихатствую - я, лишенько, вчуся.
2004.10.07 | С.Пиркало
здоров, Квітка! де ти взявся?
Не наїжджай, що я завела дискусію про духовництво і народництво. Якраз мені особисто підняття бидла до рівня українців по фіг. Я не вважаю, що народ дурний і не читає українську літературу, - я вважаю, що продавці ідіоти і її не продають. З точки зору політичної, я - за помірний декаданс українською мовою. А дискусію ми завели, бо тут один Берсерк написав, що літературному процесу потрібна дискусія, як у двадцятих роках.А ти сам що? Далі пишеш вірші про Анталью?