Роздобудько vs Фінкельштейн у КР: кому треба ставити пам'ятники!
10/01/2004 | Олесь Бережний
Друзі,
Популярний нині жанр "літературні розборки" приваблює мене своїм драматизмом; привселюдне побиття горщиків збуджує кров, а жбурляння віртуальних яєць зачаровує уяву. Зрештою, мета усих цих дійств (усвідомлювана чи позасвідома) - зацікавити якомога ширше коло читачів.
Позаяк, якщо позішкрябувати звичайні та по-людськи нормальні емоції цих людей з мняса, гомілок і кісток, то можна натрапити на глибокі й трагічні думки. Ось одна з них у КР:
<<Я згодна з паном Фінкельштейном, що «російська попса» нам ні до чого — вистачає своєї (хоча тут можна б було й посперечатися). Попри глибоке і трагічне розуміння проблем, що існують у вітчизняному книговиданні та шалене бажання їхнього вирішення на користь наших видавництв (можливо, тоді й авторам стане «легше жити»), хочу все ж сказати про українських письменників, яким треба поставити пам’ятники, бо, на відміну від російських, вони самі роблять із себе «бренд» хто чим може: хтось — створенням літературних прецедентів, хтось — епатажною поведінкою, хтось — дражливими текстами, участю в різноманітних ток-шоу…>>
ПРО КИЦЬКУ, ЇЖАКІВ ТА ТЕХНОЛОГІЇ...
Ірен РОЗДОБУДЬКО
http://www.review.kiev.ua/periodicals.shtm?id=194
Відтак, маю цілу низку запитань до шановної майданівської спільноти:
1. Хто це на фотці?
2. Кого мала на увазі п. Ірена, коли говорила про українських письменників, які "самі роблять із себе «бренд» хто чим може", а саме -
3. Хто і чим створює літературні прецеденти?
4. Хто створює епатажну поведінку (і що є епатажним)?
5. Хто створює дражливі тексти (і які це тексти)?
6. Які такі "ток-шоу"?
Щиро -
Популярний нині жанр "літературні розборки" приваблює мене своїм драматизмом; привселюдне побиття горщиків збуджує кров, а жбурляння віртуальних яєць зачаровує уяву. Зрештою, мета усих цих дійств (усвідомлювана чи позасвідома) - зацікавити якомога ширше коло читачів.
Позаяк, якщо позішкрябувати звичайні та по-людськи нормальні емоції цих людей з мняса, гомілок і кісток, то можна натрапити на глибокі й трагічні думки. Ось одна з них у КР:<<Я згодна з паном Фінкельштейном, що «російська попса» нам ні до чого — вистачає своєї (хоча тут можна б було й посперечатися). Попри глибоке і трагічне розуміння проблем, що існують у вітчизняному книговиданні та шалене бажання їхнього вирішення на користь наших видавництв (можливо, тоді й авторам стане «легше жити»), хочу все ж сказати про українських письменників, яким треба поставити пам’ятники, бо, на відміну від російських, вони самі роблять із себе «бренд» хто чим може: хтось — створенням літературних прецедентів, хтось — епатажною поведінкою, хтось — дражливими текстами, участю в різноманітних ток-шоу…>>
ПРО КИЦЬКУ, ЇЖАКІВ ТА ТЕХНОЛОГІЇ...
Ірен РОЗДОБУДЬКО
http://www.review.kiev.ua/periodicals.shtm?id=194
Відтак, маю цілу низку запитань до шановної майданівської спільноти:
1. Хто це на фотці?
2. Кого мала на увазі п. Ірена, коли говорила про українських письменників, які "самі роблять із себе «бренд» хто чим може", а саме -
3. Хто і чим створює літературні прецеденти?
4. Хто створює епатажну поведінку (і що є епатажним)?
5. Хто створює дражливі тексти (і які це тексти)?
6. Які такі "ток-шоу"?
Щиро -
Відповіді
2004.10.03 | otar
наскільки я знаю
Ірен Роздобудько, як і Яна Дубинянська, Андрій Кокотюха і ще дехто, дотримується флюгерної мовної політики: звідки вітер замовлення дме, тією мовою й пише. В білінгвальне натхнення не вірю й не повірю ніколи, можете мене камінням закидати, але не буває такого. Отже, в принципі, Роздобудько захищає те, що робить сама - дешеву російськомовну літературу. Це моє припущення, бо Роздобудько я не мав щастя читати, а суджу по тому, що про неї чув і читав.