10/06/2004 | magda

Ну, типу, це теж мистецтво. Прийшло по милу, викладаю тут. За зміст відповідальності не несу, але я подумала, що подібні речі за халявами ховати не годиться. До мила було докладено картинку, яку я зараз надішлю на Майдан. Може десь викладете, так вставте сюди лінк на картинку.


########################BEGIN_TRANSCRIPT###########################

Оригінальний (с) Лесь ПОДЕРВ'ЯНСЬКИЙ
Ідея (с) Dr. Beaver

ЯНУКОВЫЧ, АБО ФЄНОМЄН УКРАЇНСЬКИХ ВИБОРІВ

ДIЙОВI ОСОБИ:
Януковыч – пахан у законі
Мати Пахана
Кравчук - страшне чудо, старанно прикрите замизганим в багнюку i сукровицю простирадлом
Кучма - хтивий дядько Пахана
Зiгмунд Фройд - вiдомий психiатр

ДIЯ ПЕРША.

(Берег моря. Чути розбещенi крики морських птахiв, ревiння моржiв, а також iншi звуки, iздаваємиє рiзною морською сволотою. Входить Януковыч, одягнутий в зручну приємну толстовку i такi самi парусиновi штани. Януковыч красиво пiдперезаний вузеньким шкiряним пояском. Вiн босий, бородатий, пацаватий та забруднений яєцем. В руках у нього дебелий дрючок).

Януковыч:
- Як остопиздило купатися менi. Чи може iскупатися? Купатись чи не купатись? Блядськi цi питання заябують. То може варто, не вагаясь, спустити враз штани та батерфляєм хуярити, аж поки за буями в очах не потемнiє? Ну а згодом? Про наслiдкi можливi не подумать? Один лиш тiлькi раз i вже пиздець крадеться з своєю усмiшкою хижой. Простуда, геморой, чиряк на срацi, вiд шприцу гематоми, лiкарi, а зрештою й сира могила... На нiй брудні бабульки, вонючі та купки маргариток. I напис: тут лежить той фраєр, що любив купатись. Нi, такiє варiанти їбав я в рот i в носа.

I Януковыч харкає у море i його дрючком пиздячить. Пiдходить Кучма, хтивий дядько Пахана.

Кучма:
- Мон шер Пахан! Ходiмо в кабiнeт. Цукерку дам тобi я посмоктати. Цукерка очeнь класна, Тузiк вкусний.

Кучма огидно плямкає губами, iзображая чудний нехуйовий Тузiк. У ту же мить з моря вилазить Кравчук в брудному простирадлi.

Кравчук:
- Не вiр, мій Янукович, цьому пiдорасу. Цукерку ту тобi вiн в жопу встромить.

Кучма: А-а-а-а!!! (Тікає)

Кравчук:
- От бач, злякався, йобаний сцiкун. Вiн обiсцяв мене на полюваннi, коли я мiцно спав. Пiдступною рукою вiн в ухо спрямував брудного хуя. I скоцапиздило моe прекрасне тiло смертельная гангрена. Помсти хочу! Побачить цю падлюку на парашi, за грою в пiвника з неголеним убивцей, або в конторi сраним iнженером, або у юртi раком на пiдлозi татари шоб його їбали в жопу!

Януковыч:
- Не можна мстить. Повиннi ми любити всiх пiдорасiв, злодiїв, убивць. Бо кожний з них — кандидат у президенти!

Кравчук:
- То може ти i м'яса не їси людського?

Януковыч:
- Нi, не їм людського м'яса принципово. Я тiльки випить iнодi люблю, бо ми народ широкий i гостинний i випити ми можем дохуя. Намного бiльше всяких iнородцiв, жидiв та басурман.

Кравчук:
- Хуйова мода. Пробздiлось щось у нашому князiвствi... Коли я був царем, їбав я всiх богоносцiв у купi з Чорноволом. Но це, конeчно, в смислe пeрeносном. Но пiдорасiв з дєтства не любив, ще посилав їх на хiмiю їбошить на благо Батькiвщини. О часи, о Україно нещасна!

Януковыч:
- Ви, Леонід, там привидом вже зовсiм заїбали. Щось пиздите, що не просцяти i за цiлий тиждень. Я вам сказав, що мститися не можна, бо всi люди - це браття на землi, окрiм жидiв, татарiв, негрiв, бiлорусiв, которих я ненавиджу. В цiлому я ж гуманiст, не то що ви, папаша. Вам тiльки би горiлки засадить та Україну бiдну їбати, аж дим iз хати йде. А потiм чаю посьорбати i кидати сокиру в паралiзовану бабуню, в унiтаза чобiтьми хуярить i так же много другої хуйнi за вами замiчав я. Навiщо вам свого північного брата, слабкiшого за вас здоров'ям, примушувать лизати вам мiньeт? От вiн i їбанувся, бiдолашний, i це не дивно. Україно ж, бiдна, ненавидiла вас, як я жидiв. Мене ж, синка хорошого, любила i часто пестила. А я з нею грався у курочку та пiвника. Ви, Леонід, пиздуйте в ваше море та хутчiше, бо я дрючком переїбу. Щe й дядька позову i ми з ним разом таких пiздюлeй вам понакладаїм, шо Україна від Карпат до Харківа
здригнеться.

Кравчук:
- Сучий зек, хуйовий недоносок! Так на мене! Таку хуйню казать! Чом не втопив я тебе в малаф'ї як ти родився? Чом не засунув в жопу головою i задушив? От курв’яча сiмейка! Зажди ж у мене!

Кравчук топиться у морi.

Януковыч:
- Папаша блядскiй, в доску заїбали. Пiти та випить в бару шампаньйоли, бо в ротi мов коти понасцiкали i не свiдомо хочеться лизати шершавим язиком гарячi зуби...

Януковыч уходить, моржи ревуть, птахи кричать, море шумить.

Дiя друга

На сценi збоку стоїть рояль "Стiнвей". На ньому лежать шпроти. Посеред сцени стоїть величезне паханське крiсло, позбавлене будь-якого художнього смаку. Над ним герб висить нацiональний. На гербi зображено зека. В однiй руцi у зека кірка, у другiй пістолет. Це символiзуe працелюбнiсть i незакомплексованiсть тварюки. У крiслi сидить мати Януковыча i вишиваe комiрець косовроточкi. Вона наспiвуe русопятську пiсню "Камарiнскую". Непомiтно, м'якою ходою підораса, входить Кучма, хтивий дядько Пахана.

Кучма:
- Сьогоднi я гуляв на взмор'є з твоїм синком красівим. Я конхвету хорошу очeнь, вкусную, йому давав, но он нe взял, мудiла.

Мати Пахана:
- Какой чудак, eй богу...

Кучма (сам до себе):
- Я виїбу його.
(до Мати Пахана):
- Конхвета Тузiк очeнь нe хуйова.

Мати Пахана (лагiдно):
- Бешкетнику...

Кучма:
- Чимось бздить у кабiнетi, неначe хтось насрав нечiстоплотно! Вiдкрийте хвортку, «мусора», щоб пробздiлось.

Пiдскочивши, два «мусора» в косоворотках i чоботях швиденько вiдкривають хвортку i в неї в ту же мить влiтає Кравчук.

Кравчук:
- Ага, падлюки! Всiм скидать штани, ставати раком! Щас пiздець вам буде, зливайте воду, йобанi масони, чи як вас там.

Кучма, Мати Януковыча i «мусора» швидко виконують накази Кравчука, якiй дико регочe i лiтає по кабiнeту.

Кучма:
- Мiй Леонід, нiякої хуйнi не робим ми. Ко всiм жидо-масонам iспитуєм злобу i ненависть i каждий день нацiональнi гiмни на балалайцi хором iсполняєм. Бояться нас жиди та басурмани, престiж крєпчаєт, мощно возрастаєт дeнь ото дня процент жиров у маслi. Довольнi «мусора», ситi в їх єбала. Гораздо меньше стало пiдорасiв, їбошать всi вони як папа Карло на хiмiї в Черкасах. Лiсбiянки - усi на Соловках.

Входить Януковыч. Вiн в жопу п'яний. В однiй руцi у його дрючок, у другiй шампанськe.

Кравчук:
- Дивись, мiй Вибір2004, це - жидомасони. Ти запиздяч дрючком їм по печiнцi, потом мeні доложиш. Шо не ясно?

Януковыч:
- Папаша, всё в лучшем вiдe, нe волнуйтeсь.

Януковыч пиздить усiх дрючком: пиздячить герба із зеком, потiм заливає шампанськоє в рояль i шпроти запускає туди ж. I по роялю пиздить дрючком. Рояль гуде.

Кравчук:
- Мiй Вітю, то рояль, а не жиди, його не надо пиздить. За валюту його я купував.

Януковыч:
- Їбав я i рояль, i валюту, i всiх жидiв.

Януковыч пиздить Кравчука дрючком. Кравчук падає. На полу лежать трупи, попижженi Януковычом. В роялi тихо плавають шпроти. Входить Зiгмунд Фройд. Його окуляри таємничо блищать у темнотi.

Януковыч (потихеньку починає тверезіти):
- Iтогi подвeдём. Упиздив Кравчука. I мамку запиздячив разом з Кучмою. Попиздив мєбєль ценную, герба нацiонального хуйнув. Усюди смерть, розруха. Не буду бiльше пити я, хоч, правда, яка розумная цьому альтернатiва? Пiздець всєм сподiванням. Ех, блядська Україно....

Януковыч рве на собi товстовку i тихо грає музика, приємний голос спiваe "Владімірскій централ". Зiгмунд Фройд пiдходить до Януковыча, колить його у сраку шприцем i уводить до божевiльного дому. На сценi з'являються семеро зеків в жахливих чорних бушлатах. Пiсня "Владімірскій централ" переможно шириться. Пiд веселi звуки " Владімірскій централ " зеки мовчки вiдбивають чочотку.

Завiса

#########################END_TRANSCRIPT############################