10/27/2004 | Sean

> 1. Хтось десь і колись Ваш стиль назвав шансоном. Порівнюючи, звичайно, не з совковим блатняком, а з французськими взірцями. Як Вам таке порівняння?

Нормальне порівняння. Шансон (у нормальному і правильному розумінні) –це міський романс. А я себе вважаю представником саме міської культури, «асфальту», тобто «Вогні великого міста»—також про мене. Тому, можливо, комусь і нагадують мої пісні (особливо під гітару) музику Сержа Гінзбурга чи то навіть деякі пісні Шарля Азнавура. Я просто сама це люблю, співаю і часто слухаю.
Але, чесно кажучи, на адресу своєї музика я чула так багато різних порівнянь…От ви кажете французський шансон? А як вам «українська Трейсі Чепмен» (в хронологічному порядку пишу—Мариля Родович, Стінг, Земфіра, Аланіс Моррісет, Дайдо, буквально місяць тому—українська Нора Джонс—це все я про себе читала). А на одному з прийомів одного з посольств мене представили як «українського Боба Ділана» — тут вже віддали, мабуть, належне моїй «вродженій опозиційності»


> 2. Марічко, дякую за Ваші пісні! Може я і помиляюся, але Ви здається не буваєте з концертами на Сході України. Чи діждемо таки колись? Але ваш останній альбом на відміну від попередніх вже можна купити і у нас!

Про албьом—це дуже приємне інформація. Про концерти і виступи…Не можу сказати, що взагалі не буваю з концертами на Східній Україні, але дійсно—не так часто, як хотілося б. Річ у тім, що їду я, як правило, на запрошення організаторів або туди, де відчувється бодай якесь сприяння міської влади у організації, скажімо сольного концерту—от наприклад, оренді залу, тощо…Окрім того, щоб артиста дійсно чекали, його мають бачити по ТВ, чути по радіо. Я не уявляю, чи знають, наприклад, мене в Луганську — я в цьому місті просто ніколи не була. Але, думаю, ще буде нагода приїхати з концертом. І не тільки в Луганськ.

> 3. Питання приватно-жіноче Як просто (чи навпаки) тобі закохатися?

Були різні моменти в житті: один час здавалося, що просто, а були моменти, коли мені здавалося ,що це взагалі ніколи вже не станеться зі мною.
Але дотепер не знаю чому і як мене захоплює одна людина, а інша залишає байдужою. Це вже хімічні реакції, а в хімії я ніколи не була сильною. Я про це навіть написала (пісня «Це не тільки шоколад»):

«Якби не знати взагалі,
Що відбувається, коли ,
В мені розтоплюється лід…»

> 4. Дякую за те, що Ви така не схожа на інших і така природня. До Вас питання, як до представника "шоу-бізнесу". Скажіть, невже для тих співаків, які агітують за Януковича настільки важливі гроші? Чи є серед них "ідейні"?

Думаю, що гроші—головна причина. Ви ж, мабуть, читали коментарі в пресі тих артистів, які їздять у цьому турі. Говорять, що вони поза політикою, що тур взагалі не політичний, або вони не знали, що він політичний, або ще: «Їх робота—просто співати, дарувати радість людямJ». Жоден (жоден!) не сказав, що їздить і співає у цьому турі, бо справді віддасть свій голос за того кандидата в президенти, чия команда оплачує цей «фестиваль» і чиї плакати вони бачать зі сцени в руках у підлітків в перших рядах (бо вже, думаю,нарешті мало дійти до цих «дарителів радості», що їх тур має «деяке відношення до політики»). Яка ж тут «ідейність». Якби була «ідейність», то це б може викликало хоча б спробу їх зрозуміти.
А щодо «шоу-бізнесу», гроші дійсно є важливі. Якщо артист не заробить грошей, він відповідно не зможе записати пісню, а відтак і альбом, він не зможе зняти кліп і показати його на ТВ, тобто не буде мати можливість розвиватися далі. Ви, до речі, дуже скоро самі помітите які кліпи і яких артистів будете нав'язливо бачити на всіх каналах ТВ.
Що стосується мене, то я навіть готова до думки, що, можливо, не витримаю колись в цій «конкурентній боротьбі» і не буде можливості знімати кліпи, записувати наступний альбом, внаслідок цього— не буду концертувати. Врешті, буду займатись чимось іншим. Але це все одно ліпше, аніж втратити самоповагу і гідність.

> 5. Почав писати на Ви, але не пишеться на Ви, звиняй! Марічко, ти просто клас!!! Я тішуся, що твій музичний шлях і надалі сповнений пошуку, але не веде тебе в абсурдному напрямку і не вичерпує. Чи не хоч спробувати по-справжньому пірнути в серйозніший джаз-рок чи в електроніку, брейкбіт, які останнім часом смачно мішаєш в своїх творах? Загалом, великий ріспект і побажання творчих успіхів, аби я й надалі з таким задоволенням слухав твій музон.

Я не боюсь експериментів в музиці. Причому завжди ризикую, що комусь не сподобається, хтось не сприйме таку мене, «от Бурмака була така, а тепер така…», «От колись мені подобалось, а тепер не та філософія…»,…думаєш я це не чула багато разів після кожного ж експерименту? Але результат такий—хтось слухає альбом «Ой не квітни весно» і «Марія», хтось думає, що перша, написана мною пісня: «Сонцем, небом, дощем», а хтось пам”ятає тільки кліп «Розлюби». На один із радіоефІрів подзвонили учні 11 класу однієї школи і сказали, що диск реміксів—хіт сезону на дискотеці, а хтось сприймає мене тільки «голос і гітара». Але я не можу бути однаковою, бо тоді я перестану бути цікава сама собі. Я ж не «одягаю» на себе якийсь стиль чи жанр, я пристосовую стилі і жанри до себе.Тому заглиблююсь у них настільки, наскільки органічно себе там почуваю і наскільки мені цікаво.
По змісту—я завжди залишаюсь собою (це мій світ, мої почуття, мої слова і моя музика), по формі—міняється музичний світ і я міняюсь разом із ним. А може, в цьому і є запорука успіху—коли я вийшла вперше на сцену на Червоній Руті, моєму теперішньому клавішнику було 4 роки. І немає жодного відчуття ані в музиці, ані в спілкуванні, що ми люди різних поколінь. Для нього, як і для гітариста, як і для перкуссіоніста, як і для ударника, як і для бас-гітариста моя музика—це сучасна і модна музика їх покоління.

> Основне запитання інше (такий уже сайт) - чому не видно тебе разом з Тарасом Петриненком, ВВ і Ющенком? Борони Боже, аби я тобі це закидав, просто чомусь мені здається, що ти б там незле вписалася.
> Franko, фан Марічки Бурмаки, ТОМУ ЩО справді послідовної.

Я беру участь у деяких акціях і концертах—як от у «Студентському Віче», концерті в Житомирі і Запоріжжі. Сьогодні їду в Черкаси і Полтаву.
Чому я не заявлена саме у турі, тобто, чому моїх виступів так мало? Це питання не до мене, а до тих, хто займається організацією цих турів у передвиборчому штабі.
Мені, чесно кажучи, самій трохи прикро. Але в даній ситуації мої власні амбіціїї—не на першому місці.

> 6. Приємно було побачити Вас на Віче! Питання таке: Маріє, чому не Янукович - зрозуміло. А чому саме Ющенко? Цікавить Ваш погляд.

Я підтримую Віктора Ющенка, бо саме за нього буду голосувати на виборах. Чому саме за нього? Зараз можна написати три сторінки аргументів, але я думаю, що ті, хто заходить на «Майдан» самі знають ці аргументи.
Скажу головне—система моральних цінностей Віктора Ющенка повністю відповідає моїй, а його бачення майбутнього України відповідає моїм уявленням щодо країни, де хочу жити я і має жити моя дитина.

> 7. Ваша авдиторія, це - ....?

Коли я була влітку у своїх музичних справах у Канаді, то була на концерті Еріка Клептона у 30-тисячному залі Air Canada. Публіка була – від 15-ти до 70-ти. І один мій знайомий після концерту cказав «Подивися на цей зал, Бурмака, –це ж «твоя» публіка. Твоя проблема тільки в тому, що ти народилася не в тій країні».Я потім доводила, що я народилась саме там, де мала народитись, у моєї країни ще буде великє майбутнє і я своїй країні дуже потрібна.
Якщо чесно, мені б дуже не хотілося помилитись.

> 8. Ваша музика для душі,це - ....

Стінг, Трейсі Чепмен, Аланіс Моррісет, Торі Амос, З останнього—Коошеен Кокопеллі і Марун 5 .З українського улюблений запис—колядки у виконанні капелли ім. Ревуцького. Є ще така група «Вася клаб». Саундтреки до фільмів «Амелі» та «Arizona dream». Ірландська група «Адіємус» і Цезарія Евора. Класична скрипкова і гітарна музика.

> 9. Ваше улюблене місце у світі, це - ...?

Мій п'ятий поверх мого будинку. У мене шалений вид з вікна і взагалі, мені просто тут добре зараз.

> 10. Як виникла ідея Відкритого листа творчої інтелигенції? Хто був ініціятором?

Мені зателефонувала Оксана Забужко—це, насправді не моя ідея, просто моє прізвище в алфавітному порядку виявилось першим (а Андрухович і Білоцерківець вже увійшли в «дванадцятку»). Єдине що— я допомогла зв'язатись ще із деякими "творчими представниками", чиї прізвища пізніше теж побачила у списку підписантів.
Взагалі я у якийсь момент я було вирішила не підписувати різні «звернення», і «відкриті листи» з десятками підписів. Але зараз—зовсім інша ситуація.
По-перше: зараз, можливо, як ніколи потрібна солідарність і єднання. І це має бути відчутним та помітним.
По-друге: серед тих , хто підписав це звернення, є люди, які особисто для мене є моральним авторитетом. Можливо, таким моральним авторитетом для когось є я.
По-третє. Віктор Ющенко—надзвичайно мужня і сильна людина, це показали події останнього часу. Але навіть сильній і мужній людині на тлі такого психологічного інформаційного тиску і поливання брудом, потрібна моральна підтримка, потрібне відчуття, що є люди , які не просто підтримують, а проголошують це публічно. Що ці люди мають імена і прізвища, що вони не бояться—адже, коли суспільство хочуть залякати, має ж бути хтось, хто не боїться!

> 11. Дурне (імхо) питання: Якби Вас запросили репрезентувати Україну на Євробаченні, Ви б...?

Якби «запросили», то б репрезентувала, звичайно
Але Євробачення, це, чесно кажучи, не зовсім мій формат - в моїй музиці головне—сенс, смисл, звучання інструментів, аніж, власне, видовище.
А ще, підказує мені моє серце, що у тих відбіркових конкурсах навряд чи братимуть участь ті українські музиканти, які, на мою думку, могли б представити Україну найдостойніше.

> 12. Маріє, чи не виникало у Вас бажання якось вийти на сцену самою, з акустичною гітарою і заспівати старі пісні з Ваших найперших магнитоальбомів: "Коли б ми плакати могли?", "Некопані криниці", "Під облачком" тощо? А якби ще на СD видати... (мрійливо)

Я і зараз виходжу на сцену з гітарою, правда, «електро». У сольних концертах завжди роблю невеликий акустичний виступ.
От в Канаді був концерт , де я співала і, зокрема, ті пісні, що Ви назвали.
А в Україні…А часто Ви останнім часом зустрічали афіші акустичних концертів українських виконавців? А просто будь-яких концертів українських виконавців, до речі? Якщо колись у мене буде власний концертний зал, я такі концерти буду проводити щомісяцяJ. А так—бажання є постійно, а як його реалізувати?

> 13. Марійко! Хотілося б знову почути пісню "Ой не квітні, весно" у Вашому виконанні. Чи не збираєтеся Ви її "реанімувати?" Здається, актуальнішою вона ще не була ніколи, навіть за часів здобуття Незалежності. До речі, Чернівці чудово пам'ятають Ваш виступ на Червоній Руті із цією піснею (вересень 1989 року)

От бачите—у 89-му році заспівала на Руті, а це і досі актуально.Тобто пройшло 15 років.Зараз на концертах співаю «Ми йдемо». Ця пісня написана у 91-му.:
«Де безпритульні заблукали почуття,
Заплутані у срібне павутиння,
Ніколи не обірветься життя,
Ніколи не обірветься терпіння….
Колиска там, гойдаючись, скрипить ,
І спогади у небуття стирає,
Стихає вітер, немовлятко спить,
Вже вороття назад для нас немає…
Ми йдемо....

Ця пісня теж актуальна зараз більше , аніж будь-коли. Але я не дужє радію з цього приводу. Хай вже нарешті ці пісні втратять колись свою актуальність..


> 14. Твої пісні про кохання, це завжди конкретно, тобто завжди мають адресата? Пов'язано з реально пережитим?

Всі пісні –про справжні почуття і і це почуття мої. Як би я змогла написати про те, чого не знаю? Всі пісні мають адресатів. Мої близькі друзі навіть можуть впізнати декого. Тобто для тих, хто мене добре знає—«вуха видно» .Для неблизьких і не друзів імена навряд чи важливі. Як написала Оксана Забужко:
« А як там насправді було.
То яке ж кому, Господи, діло.
Важливо—як буде,
А буде—як я напишу».

--------------------------------------------------------
Маріє, ріспект!