10/28/2004 | стронґовський

Розповідати про „подвиги” Я. і бруднити, а потім витягати на світ Божий білизну Ю., влада, гадається, до самих виборів не втомиться. Ну і після, можна покопати – у нас і лежачих вбивають, не те, що б’ють. До того надто швидко звикаєш. На екрані кандидат Я. дякує якимось титанівцям в смугастих синьо-білих сорочках за те, що не допустили провокацій Ю. біля ЦВК. Ю. поганий. Влада хороша. Хто б сумнівався.
Перед тим на рідному обласному житомирському телебаченні, відомому своїм довгим язиком і досконалою технікою вилизування дупи начальства показують драматургічне лайно виробництва якоїсь ТРК „Альтернатива”. П’єска проста, як все ґеніяльне. Сидять кум з кумом, за життя розмовляють, кума на кухні порпається – вареники готує. Один кум в помаранчевій футболці „ТАК”, другий прикривається книжкою якогось Олексія Ланя про „справжнього” Ю. Смугастість обох видна за кілометр.
Я, власне, не про те. Влада може робити що завгодно – їй можна, вона влада. Тільки ж навіщо настільки примітивно розписуватись у власній дурости? „Бесіда кумів” тягнеться на рівні „Ю. поганий, але” з одного боку й „Без жодних „але”. Ю. крадій, найближчий друг Лазаренка, одружений на американській шпигунці, безсоромно хизується власними дітьми, свій капітал нажив на народних грошах і горі; Ю. брехун, що привласнював собі заслуги святого Пустовойтенка; Ю. провокатор, що спершу наїжджає на мирні КАМАЗи, потім труїться і має нахабство після цього вижити, нарешті, разом з народом обурюється підтасовочкам у ЦВК”. Ще прикололо, що автори п’єски вважають злочином працювати на українській території різним філіям світових громадських орґанізацій. Тобто, щоб як у друзів бєларусів – двері-вікна позакривали, і назовні зась. Альтернативи не пропонується, мовляв, самі все зрозумієте, зате в кадрі з’являється зомбоподібний Р.К. і мертво торочить свій завчений монолоґ. Для підсилення ефекту, певно.
Так ось, це все приказка, а ось і казочка. Давайте шановні активісти культури, викладайте карти на клавіятуру. Ваша перша асоціяція зі словом Донецьк? Ваша думка стосовно сфер застосування російської мови в Україні й того, що за неї вважають? Ваше ставлення до амністії, цитую, „особи, що мали статеві зносини зі своїми дітьми, особи, визнані винуватими у катуванні людини, особи, визнані винуватими у порушенні рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії, особи, визнані винуватими у порушенні таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер, особи, визнані винуватими у неправомірному використанні виборчих бюлетенів, підлогу виборчих документів або неправильному підрахунку голосів чи неправильному оголошенні результатів виборів, особи, визнані винуватими у перешкоджанні законної діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій та перешкоджанні законній професійній діяльності журналістів”, дяка Літклубові за надану інформацію. Тобто, якщо йти за лоґікою, це, а також решта, яку я тут не наводжу, вже не є (буде) злочинами і якщо ми є, як нас переконують, вільною і демократичною державою, то все вищевказане, нібито, і є ознаками демократичности. Що цікаво, на економічні злочини амністія не розповсюджується, дон ділитися явно не хоче.
А тепер новини культури. Баланда у всіх буде одна: музика – радіо шансон навпіл із сердючкою, читанка – карний кодекс перед сном, біґ-морди на вулицях, аґітки у всіх установах, що хотітимуть вижити. Кіна не буде, будуть серіяли – російські кримінальні. Мови, якою це все написано теж не буде – Україна маленька, вистачить і російської. Освіти не буде – підлеглі не мають бути розумнішими від начальника, в шкільній проґрамі – книжка Валентина Чемериса для вивчення напам’ять. В зону ходитимуть з тою ж метою, з якою раніше вступали в КПРС. Для всіх з вищою освітою після 20.00 – комендантський час – нєфіґ нариватися на неприємности. Ґазета, радіо і телебачення – по одній від кожного різновиду – плюралізм не допомагає стабільности. Інтернет закриють, як річ шкідливу і малопідконтрольну. В Туркменістані нету теж немає, ми що, гірші? По всіх містах замість Лєніна – пам’ятники Кобзону. Останнього робитимуть зі змінною головою, щоб можна було увічнити найвидатніших паханів нашої держави. Театр і класичне мистецтво ставитимуть вищеописані п’єски про погану опозицію, художники вивчатимуть символіку зеківських татуювань.
Телевізія розповідає про численні знахідки збройного характеру в деяких опозиційних активістів. На моїх очах побили хлопця, який клеїв етикетку „Пори”. Побили ДАЇшники. „5”-тий показує якісь навчання для протидії натовпу. Приїхав Путін і буде військовий парад. З танками. Тиждень тому в мою поштову скриню підкинули трошки ґазет дво-трирічної давнини – серед инших йшлося і про Ґонґадзе. От я і думаю – до чого б це?
...А на „Інтері” рекламують „Час жорстоких”. Спеціяльно вони під вибори підгадали, чи що?