11/04/2004 | BagryAna

КАЗКА ПРО МАРУ-ЧИВОКУНЯ

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

мара ходила стежками-вервечками
мара тікала від світла
вранішнього
мара папір марала щовечора
боялася неба
помаранчевого

а час на гвинтику
неприкручений
дощами холодними
смикав листячко

мара від світу була відручена
мара за правду була відсічена

земними пошестями нагороджена
на зебру схожих
в собі розмножила

а може…

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

- Діду!
ЧИ В ОКУНЯ
є мізки?
- У якого Чивокуня?
- Ну в того, якого ти зловив у річці і якого баба підсмажила на сковорідці!
- Так то ж був не окунь, а щука!
- А у щуки є мізки?
- Немає у неї мізків, є тільки зуби…(дід почухав потилицю) а, може, то і не щука…
- Значить - окунь?
- Якась мара… (дід щосили плюнув на підлогу і перехрестився)

Мара зникла. На небі засяяв великий апельсин.