Нова книга: Григорій Грабович. Тексти і маски
01/13/2005 | S@nya
Григорій Грабович. Тексти і маски
Київ: Критика, 2005. – 312 с. ISBN 996-7679-59-4.
Наклад 1000 прим.
Прес-реліз
Нову книжку головного редактора часопису «Критика» професора Гарвардського університету Григорія Грабовича присвячено літературним постатям, подіям і процесам, які потребують переосмислення в кон-тексті нового часу. Т. С. Еліот (якому присвячено один із есеїв), стверджував, що такої переорієнтації по-требує кожне нове покоління: вона утверджує його колективне право на власне бачення минулого і сього-дення. Втілення такої постави спричинило співіснування під однією обкладинкою не тільки хронологічно й типологічно цілком зіставних літераторів, як-от Івана Франка й Адама Міцкевіча, а й зовсім, здається, не-поєднуваних у рамках якоїсь цілісної розмови осіб: Дмитра Чижевського, Романа Інґардена, Миколи Хвильового, Ігоря Костецького, аж до наших сучасників Олеся Гончара, Юрія Шевельова, Оксани Забужко та Валерія Шевчука; з другого боку, Грабовичева книжка поєднала есеї останнього часу (переважно друкованих у часописі «Критика» або у «Harvard Ukrainian Studies»), із ранішими, яким уже двадцять і більше років і які своєю чергою можуть правити за предмет інтерпретації і переорієнтації для молодого покоління критиків. Адже, за оцінкою знаного українського літературознавця, члена-кореспондента НАНУ Тамари Гундорової, «ми не вповні усвідомлюємо майже тектонічні зміни в академічному українському літературознавстві, що сталися наприкінці двадцятого століття, і центральну роль у тому процесі Григорія Грабовича».
У певному сенсі вміщені в книжці есеї демаскують символічну автобіографію самого Грабовича, стверджує професор Гундорова: «І франківсько-міцкевічівські культурно-національні колізії, і львівський ностальгійний топос, і демонізм як спосіб маскування власної окремішности, і “невеличка драма з теорією”, і давній роман з англійською літературою. Усвідомлюємо нарешті, що Грабович – перекладач і коментатор Романа Інґардена, а його історіографія – свого роду замаскована теорія, яка, однак, значно багатша за всілякі абстрактні схеми та моделі. Зрештою, вся Грабовичева критика – це аналіз літературної автентичности, себто питання про те, як автор самопредставляє себе у творі, яким хоче себе бачити… Проте Грабович – не постмодерніст, його приваблює не маскарад ролей та ідентичностей, не сам акт заперечення, а його пропозиція, ствердження, наукова безкомпромісність».
Окрім переднього слова «Про людей, тексти і маски, і pro domo sua», в чотирьох розділах збірки («Теорія та її дія», «Триптих про Франка», «На гранях культур» і «Люди, тексти, маски») вміщено есеї «“Літературно-художній твір”», «Цілісність і цінування у феноменологічній теорії Романа Інґардена», «Апорія українського формалізму», «Іван Франко й Адам Міцкевич», «Вождівство і роздвоєння: “валенродизм” Франка», «Франко і пророцтво», «Мітологізація Львова: відлуння присутности та відсутности», «Дмитро Чижевський: наука, історія, ідентичність», «Повернення критика», «Символічна автобіографія у прозі Миколи Хвильового», «Недооцінений Костецький», «Сповільнені дії здобутків і втрат», «Кохання з відьмами». Завершує книжку впорядкована бібліографія і покажчик імен.
Презентації книжки, що їх часопис «Критика» проводить спільно з Інститутом критики та за підтримки Українського Католицького Університету, незалежного культурологічного часопису «Ї», Національного університету «Києво-Могилянська академія», Харківського національного університету ім. Василя Каразіна та Східного інституту українознавства ім. Ковальських, відбудуться: 17 січня о 1600 – у Львові (в конференц-залі Українського Католицького Університету), 20 січня о 1700 – у Києві (в актовій залі Києво-Могилянської академії) та 21 січня о 1500 – у Харкові (в залі засідань Ученої ради Харківського національного університету ім. Василя Каразіна).
Дістати додаткову інформацію або замовити книжку можна в редакції видавництва «Критика» за телефонами: +38-044 228-8141 або +38-044 462-0400 (факс); krytyka@krytyka.kiev.ua
Київ: Критика, 2005. – 312 с. ISBN 996-7679-59-4.
Наклад 1000 прим.
Прес-реліз
Нову книжку головного редактора часопису «Критика» професора Гарвардського університету Григорія Грабовича присвячено літературним постатям, подіям і процесам, які потребують переосмислення в кон-тексті нового часу. Т. С. Еліот (якому присвячено один із есеїв), стверджував, що такої переорієнтації по-требує кожне нове покоління: вона утверджує його колективне право на власне бачення минулого і сього-дення. Втілення такої постави спричинило співіснування під однією обкладинкою не тільки хронологічно й типологічно цілком зіставних літераторів, як-от Івана Франка й Адама Міцкевіча, а й зовсім, здається, не-поєднуваних у рамках якоїсь цілісної розмови осіб: Дмитра Чижевського, Романа Інґардена, Миколи Хвильового, Ігоря Костецького, аж до наших сучасників Олеся Гончара, Юрія Шевельова, Оксани Забужко та Валерія Шевчука; з другого боку, Грабовичева книжка поєднала есеї останнього часу (переважно друкованих у часописі «Критика» або у «Harvard Ukrainian Studies»), із ранішими, яким уже двадцять і більше років і які своєю чергою можуть правити за предмет інтерпретації і переорієнтації для молодого покоління критиків. Адже, за оцінкою знаного українського літературознавця, члена-кореспондента НАНУ Тамари Гундорової, «ми не вповні усвідомлюємо майже тектонічні зміни в академічному українському літературознавстві, що сталися наприкінці двадцятого століття, і центральну роль у тому процесі Григорія Грабовича».
У певному сенсі вміщені в книжці есеї демаскують символічну автобіографію самого Грабовича, стверджує професор Гундорова: «І франківсько-міцкевічівські культурно-національні колізії, і львівський ностальгійний топос, і демонізм як спосіб маскування власної окремішности, і “невеличка драма з теорією”, і давній роман з англійською літературою. Усвідомлюємо нарешті, що Грабович – перекладач і коментатор Романа Інґардена, а його історіографія – свого роду замаскована теорія, яка, однак, значно багатша за всілякі абстрактні схеми та моделі. Зрештою, вся Грабовичева критика – це аналіз літературної автентичности, себто питання про те, як автор самопредставляє себе у творі, яким хоче себе бачити… Проте Грабович – не постмодерніст, його приваблює не маскарад ролей та ідентичностей, не сам акт заперечення, а його пропозиція, ствердження, наукова безкомпромісність».
Окрім переднього слова «Про людей, тексти і маски, і pro domo sua», в чотирьох розділах збірки («Теорія та її дія», «Триптих про Франка», «На гранях культур» і «Люди, тексти, маски») вміщено есеї «“Літературно-художній твір”», «Цілісність і цінування у феноменологічній теорії Романа Інґардена», «Апорія українського формалізму», «Іван Франко й Адам Міцкевич», «Вождівство і роздвоєння: “валенродизм” Франка», «Франко і пророцтво», «Мітологізація Львова: відлуння присутности та відсутности», «Дмитро Чижевський: наука, історія, ідентичність», «Повернення критика», «Символічна автобіографія у прозі Миколи Хвильового», «Недооцінений Костецький», «Сповільнені дії здобутків і втрат», «Кохання з відьмами». Завершує книжку впорядкована бібліографія і покажчик імен.
Презентації книжки, що їх часопис «Критика» проводить спільно з Інститутом критики та за підтримки Українського Католицького Університету, незалежного культурологічного часопису «Ї», Національного університету «Києво-Могилянська академія», Харківського національного університету ім. Василя Каразіна та Східного інституту українознавства ім. Ковальських, відбудуться: 17 січня о 1600 – у Львові (в конференц-залі Українського Католицького Університету), 20 січня о 1700 – у Києві (в актовій залі Києво-Могилянської академії) та 21 січня о 1500 – у Харкові (в залі засідань Ученої ради Харківського національного університету ім. Василя Каразіна).
Дістати додаткову інформацію або замовити книжку можна в редакції видавництва «Критика» за телефонами: +38-044 228-8141 або +38-044 462-0400 (факс); krytyka@krytyka.kiev.ua