01/26/2005 | Киянка

Власне, я хотіла написати - дійсно красивим, достойним, душевним, теплим і т.д. Свідомо не поміщаю дану тему в форум "Релігія і духовність", бо хочеться обговорити її "без фанатизму" (це я не на рахунок шановних дописувачів того форуму - сама його часом читаю не без цікавості). Просто для певного числа наших співгромадян цей день (поза його релігійним контекстом) так чи інакше вже став таким, що привертає увагу (хоч трактує і святкує - якщо святкує - його всяк так, як хочеться, можеться і знається). Наразі не буду багато про день Святого Валентина розходитися, лише наголошу: його сприйняття, а особливо - та чи інша в ньому участь (для кого вона взагалі прийнятна), залежить, зокрема, від рівня загальної культури людини. Так от, ця тема пропонується, власне, тим, кому не все одно, як саме буде розвиватися українська культура у її, в тому числі, сучасних народних (в сенсі не бомондних) виявах, тим, хто втомився від попси, тим, хто не проти творчого долучення до частини побутуючих у наших сусідів на захід звичаїв (навіть якщо вони дещо дискусійні). Справа в тому, що у свята св.Валентина є ще шанс хоч би для частини наших співвітчизників стати не-попсовим, не-похабним, не-примітивним і бездумним запозиченням. Якщо, наприклад, хтось потрудиться над цим, й наразі спробую трохи я. Пропоную увазі майданівців один (київський) сценарій цього свята, який не буде ніяково запропонувати (можливо, в тій чи іншій Вашій творчій обробці) для шкільної чи студентської вечірки. Цей сценарій приблизно відтворює один із популярних у київських домашніх театрів кінця ХІХ ст., що його мені переказала покійна бабуся (її мама, моя прабабуся, грала в такому спектаклі). Пару років тому я запропонувала його київським греко-католикам - молодіжній громаді, й вони з успіхом поставили, сподобалося виконавцям, глядачам, і гостям римо-католикам, які щиро позаздрили.
Багато чого може бути таким, яким МИ його зробимо (а якщо знехтуємо, погребуємо - то хтось може робити так, як простіше, легше, масово-касовіше і т.д). Здається, слава Богу, тепер вже маємо підстави у це вірити.
Принагідно (вибачте за лірику - щось потягло після революційного піку) бажаю всім, незалежно від всіх свят, щастя взаємної Любові.

СЦЕНАРІЙ ВИСТАВИ «СВЯТИЙ ВАЛЕНТИН»
За мотивами старокиївської легенди

Персонажі: св.Валентин (у монашому вбранні, білому плащі, з німбом), св.Ольга (у княжому вбранні, білому плащі, німбі), кияни – Володимир з приятелями, Ольга з приятельками (у середньовічному міському вбранні), Ангели, Історія (різнокольоровий плащ, білий шарф, на грудях годинник, через плече – сумка з літописними сувоями). В останній дії у всіх на грудях – червоні серця.
Дія І.
Виходить Історія (зупиняється на сцені збоку), звертається до глядачів:
“Сьогодні день св.Валентина, якого вшановували й ваші пращури, кияни, поряд з іншими європейськими народами. Я нагадаю вам, як починалася в Києві ця традиція. Пам’ять про неї збереглася в старовинних київських родинах. Я, Історія, дарую вам київську легенду про св.Валентина.” Розгортає літопис.
Дія ІІ.
Вилітають (вибігають) ангелики, бавляться, водять хороводи, серед них виходить св.Ольга (стає на сходинку і дивиться в зал вперед і трохи наче вниз – бо з неба на землю) і говорить: “Незабаром весна. Як то зустрічатимуть її в моєму рідному краї? Чи гарно господарюють, прибирають свої оселі, чи прикрашають свої душі Богом благословенною любов’ю?”
Ангелики відлітають (відбігають за колони).
Св.Ольга: “Але де ж поділися мої янголята? Чи не піднімають вони на небо нового святого?”
Ангели повертаються, співаючи: “Радість, радість на небі, приймаймо між святими Валентина, покровителя всіх, хто кохає!” Між ними входить св.Валентин.
Св.Ольга: “Вітання св.Валентинові, твоя допомога дуже потрібна скрізь, де живе люд Божий! Ходімо, подякуємо нашому Творцю за його велику ласку твого покликання.” Відходять (за колонну) разом з янголятами.
Дія ІІІ.
Входять дівчата-киянки Ольга та її приятельки, розмовляють, не помічаючи, що до них наближаються і стають на деякій відстані св.Ольга і св.Валентин в оточенні ангеликів:
Перша приятелька: “Вже скоро прилетить на наші пагорби весняний вітер. Милі сестри, що то він нам принесе?”
Друга приятелька: “Кому – нові квіти на вінки у почет, а кому – то й новий клопіт. Тобі – що, Ольго?”
Ольга: “Смійтеся, смійтеся, а я цією весною заручуся з моїм коханим”.
Перша приятелька: “За вовка промовка, а він… Он іде твій Володимир, та ще й з приятелями. Давайте сховаємося та послухаємо, чим вони думають весну починати!” Дівчата ховаються (за другу колонну).
Дія ІV.
Входять хлопці-кияни Володимир та його приятелі, розмовляють:
Перший приятель: “Як просохнуть навесні шляхи, поїду вчитися в університет, як ти вчився, друже Володимире.”
Другий приятель: “А мене батько пошле у нашу купецьку колонію в Любеку”
Володимир: “А я хочу попроситися перекладачем в посольську місію, та ось тільки…”
Дія V.
Виходить Ольга: “Як? Ти поїдеш, а що ж буде з нашого кохання?” Приятелі відходять трохи в бік. Володимир: “Добридень, моя зіронько!” Намагається взяти її за руку, Ольга відхиляється.
Володимир: “А ми повінчаємося й поїдемо разом, побачимо стільки цікавого!”
Ольга: “То це ти мені таке кажеш при випадку, на дорозі, мене не спитавши, сватання не справивши? Чи ти забув, що я одна донька, а мати моя хвора, як же я можу кудись заїхати далеко та надовго?”
Виходить перша приятелька, підходить перший приятель, і кажуть: “Якщо любитесь, то домовитесь”. Підходить другий приятель: “А як ні, то поїдемо, Володимире, зі мною, в купецькій ватазі потрібен гарний перекладач!” Виходить друга приятелька: “Ольга, якщо любить, то пожаліє, не присилує на чужину, а як ні – то кращого знайдеш!” Св.Валентин і св.Ольга засмучуються, ангелики закривають вушка руками. Володимир і Ольга: “Бувайте здорові з вашими порадами, без вас дамо собі раду.” Приятелі і приятельки розходяться в різні боки сцени.
Дія VІ.
Володимир і Ольга підходять одне до одного. Володимир: “Але чому ти не хочеш послухати?”
Ольга: “Але чому ти не хочеш зрозуміти?” Повертаються спинами одне до одного, хоч ще й не розходяться.
Ольга: “О, небесна моя хрещена, св.Ольга, невже не судилося нам кохання?” Підходить св.Ольга й каже: “Дорога моя доню, любі мої діти! Справжня любов – не сліпа безтямна пристрасть, а сила добра і творча, яка і жертви, і радість дарує навзаєм. Багато чому вам ще треба навчитися, щоб ваша молоденька любов розквітла в повноті та плідності. Моє земне кохання було надто коротким, лише тепер пізнала я Божу любов безмежну. Але моліться, нині всі закохані мають небесного покровителя – св.Валентина, який є досвідчений і щедрий для них на пораду й допомогу.”
Дія VІІ.
Володимир і Ольга стають на коліна і моляться до св.Валентина: “О, св.Валентин, добродій закоханих, допоможи нам виблагати в Бога розуму, сили й лагідності для справжнього кохання! Св.Валентин, порадь, як нам бути, що вчинити, щоб бути разом в любові?”
Підходить св.Валентин: “Хай Божа любов буде з вами, милі мої діти! Багатьох закоханих я розрадив в житті земному, й маю щастя робити це й далі з небесного свого притулку. Але мої чуда діють для тих, хто прислухається до Божої заповіді любити ближнього як самого себе, для тих, що здатні зробити спільний вибір. За щиру молитву в такому достойному намірі відкрию вам, що дуже скоро прибуде до вашого міста нунцій нашого Святішого Отця, щоб допомогти розбудувати в Києві домініканську школу, і там ти зможеш, Володимире, якщо постараєшся, знайти цікаву, корисну, боговгодну працю.”
Володимир підноситься до нього в захопленні: “Сердечно дякую, святий отче, це ще краще того, на що я сподівався! О, може, там вдасться здійснити й переклади кращих богословських і філософських лекцій зробити, які я записував був в університеті!”
Ольга: “А я згуртую дівчат у сестринство, щоб опікуватися майбутніми школяриками, та й самим вчитися Божому слову! Від душі Вам подяка, св.Валентине!” Разом Ольга і Володимир: “Тепер, Бог дасть, все інше ми знайдемо й подолаємо самі!”
Св.Валентин: “Дай, Боже, щоб це так і було! Шануйтеся, будьте терплячими, підтримуйте одне одного, і хай ваше кохання примножується вам на радість, вашим ближнім на добро і Богу на славу! Благословляю вас на союз любові. ” Приятелі і приятельки теж просять і отримують благословення св.Валентина, ангели радісно кружляють навколо них.
Дія VІІІ.
Всі персонажі сходяться разом, святі й молоді кияни засвічують свічки у червоних чохликах, вирізаних як сердечки, ангелики беруть повітряні кулькі – червоні серця. Перші стають в ряд на сцені, перед ними стають в ряд янгелята. Св.Валентин зачитує про любов з Біблії, говорить: “Будьте здатні на кохання, це найбільш боговгодна чеснота!” Св.Ольга: “Бережіть кохання, це найбільший Господній дар!” Володимир: “Це найбільша творча сила!” Ольга: “Це серце нашої віри!” Приятелі і приятельки: “У відповідальній Любові дозріває людина! Сердечною Любов”ю будується родина! Братньою Любов”ю міцніє держава! Богонатхненною Любов”ю плекається мир Господень! З Любові народжуються добрі ідеї, великі справи!” Ангелики: “І діти, з любові народжуються щасливі діти!” Всі персонажі: “Бажаємо всім любові!”
Звучить музика. Історія говорить: “Ось так дізналися кияни про св.Валентина, який став опікуном закоханих й вашого чудового міста. Нині, слава Богу, традиція вшанування св.Валентина відроджується в Києві, про нього дізнаються по всій Україні. Дивіться, на моєму вбранні завжди є білий сувій. Це – чиста сторінка, яку пишете всі ви сьогодні. Від вас залежить, які духовні традиції ви розвиватимете нині, чи розквітне писана вами сторінка історії червоними трояндами кохання, ніжними леліями надії та палкими квітами віри.”
Всі співають: “Всепереможний і вічний закон, Боже, любов твоя!”
МОЖНА ТАКОЖ ВКЛЮЧИТИ ОБМІН “ВАЛЕНТИНКАМИ”, ВИБОРИ ВАЛЕНТИНІВ І ВАЛЕНТИН.