02/21/2005 | lyd

Гріх.
Наші прапращури далекі,
Хоч нехрещеними були,
Могли із кожної калюжі
Напитись чістої води.

Вони обожнювали землю
І все, що на землі росло.
Природі шкоду, зло робити?
Такого бути не могло!

Вони молилися природі:
Деревам, сонцю і воді.
Знаходили в природи сили
І захист в будь-якій біді.

І,я -- нащадок їх хрищений,
В момент відчаю зізнаюсь,
Що дубу-велетню молюся.
Гріха боюся, а молюсь.

Цим віршем, написаним 12-літнім хлопчиком, і почалось моє знайомство з поезією Олександра.
Коли у містечку Деркачах, на Харьківщині,закрили дитбудинок, місцеві жителі розібрали собі сиріт. Так маленький Олесь потрапив до родини Леоніда Степаненка, який жив з старенькою мамою. Хлопчина сказав, що має також меншого брата, і його віднайшли. Леонід усиновив обох і невдовзі виявилось, що обоє братів люблять писати вірші.
Старший Олександр писав сумні вірші-думи, а молодший, Сергій жарти.
Декілька їх віршів ми помістили у нашому часописі "Самобутня Україна-Русь" (див.стор. www.runvira.org ), який виходить у Америці.
Очевидно, друкувались їх вірші і в Українській пресі. Самвидавом випустили дві книжечки віршів Олеся і Сергія Степаненків.
Моя родина посилала їм невеличку допомогу, але гроші вирішують не всі питання.
Олександр загинув 29грудня 2004 року,але могилу сина батько знайшов лише недавно. У міліції повідомили, що юнак був збитий поїздом.
Тепер перед батьком постало ряд задач:
1.Перенести могилу сина і упорядкувати її.
2.Випустити збірку поезій Олеся з його біографією.

Звертаюсь до всіх вас: допоможіть батьку Леоніду виконати ці задачі.
Він живе в м.Деркачі, Харьківської обл. Його тел.(05763)318-71
Чолом до землі славному поету нашого Роду.
Лідія Рубан