03/10/2005 | otar

Президентові України Віктору Ющенко
Віце-прем'єр-міністру України з гуманітарних питань
Миколі Томенку
Копія: міністру культури та мистецтв України
Оксані Білозір

Відкритий лист

Шановний пане Президенте,
шановні члени Кабінету Міністрів!

Ми звертаємося до Вас із закликом бути послідовними у вашому прагненні якнайшвидше наблизити стандарти громадської, соціальної, правової сфери, мистецького та культурного життя, до європейських. Десятки років працюючи у мистецтві та культурі, пам'ятаючи реалії радянського життя, ми закликаємо Вас відмовитися від практики надання звань „заслужений артист” (діяч мистецтв, журналіст, вчитель і т.д.) та „народний артист України”, а також скасувати різного роду пільги для тих, хто вже має такі звання.

Ми звертаємо Вашу увагу на те, що країни Східної Європи, зокрема еліти цих країни, відмовилися від цієї практики ще 15 років тому, після виходу з-під радянської опіки, падіння Берлінського муру та розвалу СРСР, на те, що лише три країни – Росія, Бєларусь та Україна – залишили ці рудименти імперської опіки над мистецтвами. Адже традиція давати звання „заслужений” походить від звичаю надавати звання „заслуженим артистам Імператорського театру”, а за радянських часів її просто „вдосконалили”. Ми також звертаємо Вашу увагу на те, що звання „заслужений” і „народний” неможливо адекватно перекласти жодною європейською мовою, що підкреслює сутність цих звань як тоталітарного феномену.

Ми наголошуємо, що в часи СРСР шанси отримати звання „заслуженого” і „народного” артиста прямо залежали не від мистецького рівня, а від ступеню вірності партії, від знайомств і приязних стосунків з партійною номенклатурою та лояльності до радянської дійсності. Після проголошення Незалежності України діячі культури і мистецтв не знайшли в собі сили відмовитися від спокуси і собі долучитися до благ вчорашніх опонентів.

Система матеріальних пільг і кар'єрних можливостей, яка передбачена статусом „заслуженого” і „народного” спотворює мистецькі й академічні цінності, перешкоджає нормальному розвитку культури, мистецької освіти. Звання „заслуженого” і „народного” відкриває носіям цих звань шлях до посад доцентів і професорів у ВНЗ без належного академічного вишколу, захисту дисертацій та й навіть загального рівня освіти. Ми хотіли би нагадати, що цей фактор перешкоджатиме приєднанню України до Болонського процесу і синхронізації системи вищої освіти з європейською системою, визнанню українських університетів і академій у науковому світі.

Ми вважаємо ганебним для України і для української культури подальше впровадження тоталітарної схеми співіснування митців і держави, яка фактично калькує військову ієрархію і є несумісною зі шляхом євроінтеграції, що його декларує Президент України та Кабінет Міністрів України. Відмова від підвищених пенсій та інших матеріальних заохочень для тих, хто має звання „заслужених” і „народних”, не тільки заощадить бюджетні кошти, але й призведе до оздоровлення атмосферу у мистецьких середовищах.

Сподіваємося на Вашу послідовність і мужність.

З повагою,

Богдан Сорока, Володимир Кауфман, Роман Петрук, Андрій Гуменюк, Петро Гуменюк, Євген Равський, Андрій Сагайдаковський, Маркіян Іващишин

P . S . Всі, хто підтримує нашу позицію надсилайте свій підпис за адресою office@dzyga.lviv.ua або на наш сайт http://www.dzyga.com.ua