Anno Domini: секретна зброя України
03/26/2005 | Майдан-Інформ (оКультурений)
Якби вони репрезентували Україну на Євробаченні-2005, Україна би перемогла.
Незалежно від того, що, напевно вони, з огляду на специфіку Євробачення як конкурсу поп (sic!, саме "поп")-музики і явища рафіновано комерційного, не посіли би першого місця. Це було б перемогою таланту, вишуканости, смаку, інтелігентности, елегантности, вільного, позбавленого комерційних шор, і штучних стилістичних обмежень творчого мислення. І, між іншим - вашою особистою перемогою, бо тоді ви б почули і побачили цей вельми непересічний український гурт раніше. А воно того варте.
Ні, жодного натяку на те, що подібно до того, як Господь, за Писанням, відділяв, як пам'ятаєте, одне від іншого, так і доля відокремила AD від Євробачення. Нічого (з суто гуманістичних міркувань) поганого про учасників цього поп-конкурсу, навпаки. Але це, на щастя, зовсім, зовсім інший рівень.
Anno Domini це передусім вокаліст, автор музики, клавішник Марина Захарова, автор текстів Борис Захаров і гітарист Діма Горелик, що мешкає в Ізраїлі, хоча у найповнішому складі гурт включає в себе ще скрипку, сопілку, бас, ударні, перкусії, а буває, що Марина одна сідає за клавіші. І тоді, коли вашу увагу не буде прикуто ще і до фантастичної гітари Горелика, слухаючи її спів, подивіться їй в очі і будьте впевнені, ви без штучного впливу на організм поширеними засобами втратите відчуття плину часу. Мабуть в цьому є таки дещиця ромського чаклунства, підсиленого чарами у найкращих українських відьомських традиціях. Не вірите? Почуєте і побачите – повірите.
Вам подобається геніальна творчість Tori Amos?
Ви відчуваєте драйв від гітарних екзерцисів Richie Blackmore?
Ви відчуваєте п'янкий присмак верескового меду, слухаючи співи Loreena McKennit?
І водночас є принциповим супротивником, так би мовити, "запозичень".
Чи ваше серце прискорено калатає в унісон з етнічними ритмами ромів або хочеться підспівувати, навіть не знаючи мови, автентичні українські пісні? Ви вважаєте свої вуха чутливим і тонким акустичним пристроєм? Ви здатні відчути справжність? Anno Domini – ваша музика.
Марина Захарова не слухала Tori чи Loreena, ті, в свою чергу, дотепер, за якимось фатальним збігом, не чули пісень Марини. Вони зробили би відкриття, коли б послухали музику одна одної, наскільки схожим може бути талант і, водночас, - оригінальною і неповторною реалізація таланту.
Марина називає це джазом. Вона, здається, тут є надто скромною. Ви знайдете тут і джаз, і традиційний український і ромський мелос, і кельтські мотиви і правдиві рокові нотки. Єдине, чого ви не знайдете – фальшу і штучної еклектики. Можна сказати, що вони творять у межах широкого європейського дискурсу, залишаючись при тому питомо українським явищем.
З 1997 року Anno Domini записали два диски (останній – "У фокусі часу", 2004р.), завершують роботу над третім, взяли участь у численних міжнародних і українських фестивалях і планують нові закордонні тури, першим з яких має стати візит до Сполучених Штатів Америки.
Вони не потребують світло- і піротехнічних ефектів,фонограм та багатолюдного балету на підтанцьовках - їм не потрібно пускати пил у очі. Шоби, як би то сказала міністр культури України, зачарувати вас, їм вистачить вокалу і доторку до клавіш витонченої Марини Захарової, інтелектуально-шляхетних текстів Бориса Захарова та гітари в руках у віртуоза Діми Гореліка.
Так що шкода, що не вони представляють Україну на цьогорічному Євробаченні. Євробачення багато втратило. І...добре, що не вони представляють Україну на цьогорічному Євробаченні, бо це було б дещо негуманно стосовно інших учасників, за всієї, так би мовити, поваги....
Тож цінуйте своє реноме меломана (чи, за його відсутности – відповідне самоусвідомлення), open, як то кажуть, your heart, open your mind, смакуйте справжність таланту і майстерність його втілення у звуки. Варто спробувати, і тоді у відповідь на вар’ятське телерекламне запитання: "як довго тобі смакує?" ви напевно скажете: "це - ні, а один такий диск – постійно". Український гурт Anno Domini своєю музикою робить вам пропозицію, від якої ви навряд чи зможете (і не захочете) відмовитися.
Легенда каже, що Будда Гаутама передав учневі свої знання, простягнувши йому квітку. Додавши трохи пафосу (чи патосу – на смак), скажемо, що з диском Anno Domini вам передаються знання про те, якою є висококласна українська музика, посвята на володіння сакральними знаннями про те, як поліетнічність джерел не дає вислідом штучну "непрошкарябувану суміш", а втілюється у сучасну (сучасну українську) гармонійність.
Так що нехай хто хоче, там собі бавляться Євробаченням, а секретну музичну зброю України скоро буде застосовано на повну потужність.
З приводу додаткової інформації чи пропозицій звертайтеся на електронну адресу гурту:
ad@rocket.kharkov.ua
або на адресу Альянсу Майдан: culture@maidan.org.ua
Незалежно від того, що, напевно вони, з огляду на специфіку Євробачення як конкурсу поп (sic!, саме "поп")-музики і явища рафіновано комерційного, не посіли би першого місця. Це було б перемогою таланту, вишуканости, смаку, інтелігентности, елегантности, вільного, позбавленого комерційних шор, і штучних стилістичних обмежень творчого мислення. І, між іншим - вашою особистою перемогою, бо тоді ви б почули і побачили цей вельми непересічний український гурт раніше. А воно того варте.
Ні, жодного натяку на те, що подібно до того, як Господь, за Писанням, відділяв, як пам'ятаєте, одне від іншого, так і доля відокремила AD від Євробачення. Нічого (з суто гуманістичних міркувань) поганого про учасників цього поп-конкурсу, навпаки. Але це, на щастя, зовсім, зовсім інший рівень.
Anno Domini це передусім вокаліст, автор музики, клавішник Марина Захарова, автор текстів Борис Захаров і гітарист Діма Горелик, що мешкає в Ізраїлі, хоча у найповнішому складі гурт включає в себе ще скрипку, сопілку, бас, ударні, перкусії, а буває, що Марина одна сідає за клавіші. І тоді, коли вашу увагу не буде прикуто ще і до фантастичної гітари Горелика, слухаючи її спів, подивіться їй в очі і будьте впевнені, ви без штучного впливу на організм поширеними засобами втратите відчуття плину часу. Мабуть в цьому є таки дещиця ромського чаклунства, підсиленого чарами у найкращих українських відьомських традиціях. Не вірите? Почуєте і побачите – повірите.
Вам подобається геніальна творчість Tori Amos?
Ви відчуваєте драйв від гітарних екзерцисів Richie Blackmore?
Ви відчуваєте п'янкий присмак верескового меду, слухаючи співи Loreena McKennit?
І водночас є принциповим супротивником, так би мовити, "запозичень".
Чи ваше серце прискорено калатає в унісон з етнічними ритмами ромів або хочеться підспівувати, навіть не знаючи мови, автентичні українські пісні? Ви вважаєте свої вуха чутливим і тонким акустичним пристроєм? Ви здатні відчути справжність? Anno Domini – ваша музика.
Марина Захарова не слухала Tori чи Loreena, ті, в свою чергу, дотепер, за якимось фатальним збігом, не чули пісень Марини. Вони зробили би відкриття, коли б послухали музику одна одної, наскільки схожим може бути талант і, водночас, - оригінальною і неповторною реалізація таланту.
Марина називає це джазом. Вона, здається, тут є надто скромною. Ви знайдете тут і джаз, і традиційний український і ромський мелос, і кельтські мотиви і правдиві рокові нотки. Єдине, чого ви не знайдете – фальшу і штучної еклектики. Можна сказати, що вони творять у межах широкого європейського дискурсу, залишаючись при тому питомо українським явищем.
З 1997 року Anno Domini записали два диски (останній – "У фокусі часу", 2004р.), завершують роботу над третім, взяли участь у численних міжнародних і українських фестивалях і планують нові закордонні тури, першим з яких має стати візит до Сполучених Штатів Америки.
Вони не потребують світло- і піротехнічних ефектів,фонограм та багатолюдного балету на підтанцьовках - їм не потрібно пускати пил у очі. Шоби, як би то сказала міністр культури України, зачарувати вас, їм вистачить вокалу і доторку до клавіш витонченої Марини Захарової, інтелектуально-шляхетних текстів Бориса Захарова та гітари в руках у віртуоза Діми Гореліка.
Так що шкода, що не вони представляють Україну на цьогорічному Євробаченні. Євробачення багато втратило. І...добре, що не вони представляють Україну на цьогорічному Євробаченні, бо це було б дещо негуманно стосовно інших учасників, за всієї, так би мовити, поваги....
Тож цінуйте своє реноме меломана (чи, за його відсутности – відповідне самоусвідомлення), open, як то кажуть, your heart, open your mind, смакуйте справжність таланту і майстерність його втілення у звуки. Варто спробувати, і тоді у відповідь на вар’ятське телерекламне запитання: "як довго тобі смакує?" ви напевно скажете: "це - ні, а один такий диск – постійно". Український гурт Anno Domini своєю музикою робить вам пропозицію, від якої ви навряд чи зможете (і не захочете) відмовитися.
Легенда каже, що Будда Гаутама передав учневі свої знання, простягнувши йому квітку. Додавши трохи пафосу (чи патосу – на смак), скажемо, що з диском Anno Domini вам передаються знання про те, якою є висококласна українська музика, посвята на володіння сакральними знаннями про те, як поліетнічність джерел не дає вислідом штучну "непрошкарябувану суміш", а втілюється у сучасну (сучасну українську) гармонійність.
Так що нехай хто хоче, там собі бавляться Євробаченням, а секретну музичну зброю України скоро буде застосовано на повну потужність.
З приводу додаткової інформації чи пропозицій звертайтеся на електронну адресу гурту:
ad@rocket.kharkov.ua
або на адресу Альянсу Майдан: culture@maidan.org.ua
Відповіді
2005.03.26 | Зиновий
Re: Anno Domini: секретна зброя України
Мені теж подобається "Anno Domini", це одна з моїх найулюбленіших груп. Але не зміг би так класно про них написати. Автор, хто Ви?2005.03.27 | Пані
Читайте правила
В нас не прийнято запитувати "хто ти такой". Захоче - скаже сам. Не захоче - не скаже.2005.03.29 | Xvaleri
да группа стоящая
Я давнишний её поклонник ,слежу за её альбомами ,и полагаю что группа продвигаеться по своему личьному ,пути ,и не нужно ей евровидиние ,это ведь особая группа ,для этого мероприятия не подходит ,а то что ребята творят и недурно ,это факт .Да и вокал Марины ,неординарен и приятен ,я не спец ,и говорю как зритель ,так что делайте поправки .Они достойны внимания .2005.03.29 | Shooter
Re: Anno Domini: секретна зброя України
Зиновий пише:> Автор, хто Ви?
Хто-хто...конь в пальто...вірніше, шон в пальті
2005.03.31 | Mom
Дочекалися!
Дуже дякуємо критикам за таку "критику" - це дуже приємно!Але боюся, що Anno Domini - це секретна зброя сповільненої дії
Сьогодні вийшов новий альбом групи - Sand & Stone. До нього увійшли відомі джазові композиції, ромські народні пісні у джазовій обробці, а також авторські твори.
Боюся, з такою музикою репрезентувати Україну можна тільки на фестивалях джазу і World Music, що, власне, Anno Domini і збирається робити.
2005.04.07 | Xvaleri
Re: Дочекалися!
Вот и славно ,а где можно послушать ,ну или преобрести ваш новый альбом? А так же не планируете ли вы какие либо гастроли по стране?2005.04.09 | Mom
Новий альбом
Звертайтеся за ел. адресою: ad@rocket.kharkov.uaДо магазинів диск потрапить трохи пізніше
2005.04.09 | Mom
Гастролі
У травні планується презентація нового альбому "Sand&Stone" у Харкові, Львові та Києві. Пізніше ми обов'язково повідомимо про дати і місця проведення презентацій. А після цього, у червні, запланований виступ на фестивалі City Stages у США (Бірмінгем, Алабама).2005.04.23 | Sean
Презентація нового альбому Anno Domini
У Харкові - 3 травня о 19:00, в Будинку Актора, вул. Красіна 3.У Львові - 9 травня в рамках джазового фестивалю "Флюгери
Львова".
Щодо презентації у Києві чекайте на нове повідомлення.
2005.05.02 | Sean
Це завтра. Щиро раджу, в кого є можливість відвідати (-)
2005.05.02 | Пані
Ми віртуальну присутність забезпечимо.
Тобто фотки з концерту будуть.2005.06.29 | Sean
За морем-окіяном
Вокаліст і клавішник гурту Anno Domini Марина Захарова з блиском виступила на музичному фестивалі "Сity Stages" у Бірмінгемі (США, Алабама), отримавши запрошення на заокеанське телебачення і радіо.Примітно, що організатори фестивалю, в якому брали участь 125 учасників, назвали її серед світових зірок (наприклад, Def Leppard, The Killers тощо).
Інтерв'ю з Мариною (англійською мовою) ви можете прочитати тут:
http://www.birminghamweekly.com/archived/pages/20050614_cs_mason.php
Майдан-Інформ вкотре переконався, що таки має смак, вже давно ( http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_culture&trs=-1&key=1111860411&first=1117480890&last=1114503520 ) оцінивши Anno Domini як непересічне музичне явище, а пані Марину – як справжній талант.
Чекаємо на повернення в Україну і нові виступи (між іншим, презентація Альянсу "Майдан" у Харкові була прикрашена виступом саме Anno Domini).
2005.09.23 | Mom
Re: Anno Domini: секретна зброя України
8 жовтня, в суботу, о 18.30Харків, Будинок актора, вул Красіна, 3
КОНЦЕРТ ANNO DOMINI
Ви почуєте, зокрема, нові пісні, що увійдуть до наступного альбому та композиції, які Ви ніколи не чули у виконанні Anno Domini
2005.09.23 | Mary
Всім рекомендую - на презентації у Львові було просто супер! (-)
2008.02.08 | Інформований
Секретна зброя України зовсім інша !
Наша секретна зброя08.02.2008 12:41 ___ Віктор Мороз, для УП
http://www.pravda.com.ua/news/2008/2/8/71245.htm
Минулорічний фінал Євробачення в Гельсінкі запам'ятався багатьом українцям і росіянам не тільки емоційною перемогою Вєркі Сердючки (попри 2 місце в підсумку), але й скандалом навколо її пісні "Danzig". За живе були задіті почуття тих росіян, які почули в пісні нашого номінанта замість "Лаша тумбай" - "Раша гудбай".
Особливо розпалився того вечора музичний критик і ведучий прямої трансляції Євробачення для російських телеглядачів. Як тільки на табло з'явилися результати, за якими Сердючка з її другим результатом випередила у підсумку російський проект, ведучий оголосив хрестовий похід проти Вєркі Сердючки.
Наостанок російські глядачі мали змогу в прямому ефірі побачити, як російський ведучий завершує потік своїх гнівних тирад в бік українського переможця виконанням куплету-імпровізації зі словами: "Сердючка, гудбай!"
Жарти жартами, але після Євробачення більше пів року Сердючка була "не в'їздною" в Росію. Офіційна Москва негласно ставила палиці в колеса її виступам. Однак Андрій Данилко особливо не переймався. З кожним місяцем вимоги росіян бачити українського артиста ставали все більш настійливими. Виявилося, без Сердючки і свята в Росії не вдаються.
І ось на минулому тижні в російській пресі з'являється стаття того самого музичного критика, що на Євробаченні оголосив Сердючці війну. Однак сьогодні це вже інші інтонації. Він вже пише про нібито свій внесок в "повернення Сердючки" на російську сцену і запопадливо бажає їй всіляких творчих успіхів під час інтерв'ю.
Випадок дуже показовий. Досвід "агресії щодо Сердючки" і що з цього вийшло, доводить: по-перше, росіяни здатні миритися з неприємними в їх сприйнятті фактами. По-друге, українцям варто вчитися не брати близько до серця всіх дурниць, що озвучуються з російського боку. Особливо, коли доходить до крайнощів.
Сьогоднішня Москва стосовно України нагадує гарячкуватого музичного критика, що оголосив війну у відповідь на устремління Києва добросовісно виконувати свої міжнародні зобов'язання. Адже на даному етапі діалог України з Північноатлантичним Альянсом – це радше спроба довести нашу цивілізованість в питанні демократичних стандартів, які лежать в основі реформованого Альянсу.
Але росіянам цього і не розказуй. Їм потрібні спрощення. Вступ до НАТО тут і зараз – все, що вони бачать. І це для них – образа. Звісно, позиція Росії як перешкода діалогу України і НАТО буде відчутною, але не повинна бути головною. Українцям варто самим розібратися, потрібно їм у віддаленій перспективі членство в Альянсі чи ні.
Але для того, аби зважити всі "за" та "проти", суха мова офіційного Києва, і тим паче Москви, не підходить Ось тут і може знадобитися Вєрка Сердючка.
Нерозуміння НАТО – це, багато в чому, мовна проблема. Мало хто намагався на доступній мові з почуттям гумору пояснити всі ази цього заплутаного питання. Міністри і чиновники інформують один одного на круглих столах і конференціях, і не дозволять втягнути себе в "майданну суперечку", в якій домінують антинатовські популісти..
Коли ж міністри і беруться за інформування громадян через ТВ, то замість простих тез - нерідко монологи щодо користі НАТО. Зусиль ж громадянського суспільства, яке теж долучається до просвіти громадян і розвінчання закоренілих міфів, поки недостатньо.
В цій ситуації Сердючка зі своєю безхитрісною мовою могла б стати першокласним промоутером Альянсу серед своєї музичної аудиторії. Адже, грубо кажучи, більшості українців, що слухають або толерують Сердючку, не до вподоби їдея співпраці з НАТО. В свою чергу, обізнана з НАТО меншість, можливо, складається саме з тих, для кого слухати Сердючку – ознака поганого смаку.
Можна по-різному оцінювати творчість Сердючки, але чи хтось замислювався про Андрія Данилка як пересічного громадянина України? Здається, він, на відміну від більшості зірок, останнім часом утримувався від участі в "політиці", тобто передвиборчій кампанії на користь політичних партій.
І якщо питання НАТО – це не дріб'язкова політика, і не суперечки між політиками, а питання цивілізаційного вибору і розвитку країни, з цим меседжем можна й достукатися. Спершу як до громадянина Андрія Данилка, а тоді вже – як до Сердючки.
Простуватий, й іноді грубий гумор Сердючки ще будуть вивчати в інститутах, та вже сьогодні багато хто підмітив, що Вєрка – це глибоко народний образ. Все, що в ній є, почерпнуто з побуту простих людей. Нехай не зовсім освічених, нехай таких, що розмовляють на суржику. Але цей гумор емоційно теплий, а так – сприйнятий більшістю.
В НАТО, як і в Андрія Данилко, на пострадянському просторі свій сценічний образ. І якщо сьогоднішній образ Сердючки десять років тому почав формуватися з ролі провідниці, "образом ворога" НАТО почали опікуватися ще з часів Сталіна.
Провідниця Вєрка вже років з сім як пересіла з потяга на інші види транспорту. НАТО вже мінімум 18 років, з часу падіння Берлінського муру зазнав кардинальних перетворень. Проте, в східній частині Європи цього практично не помітили.
Можливо, в Москві знову дійдуть до крайнощів. Як варіант, МЗС Росії могли б почати видзвонювати комерційного агента Андрія Данилка з тим, аби заключити контракт, де буде вказано: "удерживаться от просветительских мероприятий в пользу НАТО в Украине".
Але якщо такий контракт і буде, то, все одно, надовго росіян не вистачить. Тож через пару років, Сердючка змогла б вже на фінішній прямій приєднатися до зусиль багатьох українців. І тоді бабусі з далекого Луганська ще скажуть: "що ж ви нам з самого початку не розклали по поличках про цю саму НАТА?"....