04/01/2005 | Sean

Вчора у Молодому Театрі на Прорізній відбувся виступ організованого літературного угруповання Бу-Ба-Бу у повному складі: Андрухович, Ірванець, Неборак. Потрафило мені туди потрапити за сприяння Віктора Морозова та Львіського товариства у Києві, за шо їм таки дяка. Однак про виступ не скажу ані слова (окрім того, що було хвайно, а Барбара з Чайкою і вдвох видали який-не-який драйв, хоча більше ви*обувалися), бо то треба бачити і чути.

Я про пресуху. Відбувалася вона на другому поверсі у залі з чорними стінами та стелею, правдиво схожу на гебівську катівню. Всі мікрохвони концентрувалися біля Андруховича, з приводу чого Неборак спитав: "На кого працюємо?!". З пресухи можна було дізнатися (і дізналося) про таке:

1. Що слова (слово?) "Бу-ба-бу" було вперше вимовлене (Небораком) під час історичної зустрічи Ірванця та Неборака біля Львівської опери, де вони чекали на Андруховича, котрий мав їх познайомити, але десь на третій годині кружляння познайомилися самі ("такий погляд може бути тільки у поетів"), Андруховича не дочекавшись, бо він лежав у Станіславі не з бодуна, а з температурою, але при тому "був духовно присутній".

2. Що на сьогодні організоване поетичне угруповання (термін мій) Бу-Ба-Бу практично припинило існування і тому такі посиденьки як оце у Києві та Львові є одиничним "кам беком".

3. Що виступи групи відбувалися за її історію "у різних українських містах, від найсхіднішого українського міста - Москви, до найзахіднішого - Праги" (Ірванець).

4. Що одне літературницьки-дослідницьке, дівчисько взялося писати чи то курсову, чи то диплома на тему "Бу-ба-бу", потім змінило тему на "Поезія Бу-ба-бу", зупинившись врешті на одній книзі Андруховича (Андрухович).

5. Що три бубабісти свого часу були прихильниками важкого року і ще в часи своєї зеленої молодости вважали Jetro Tull штукою допотопною (Неборак).

6. Що їх задовбують вечори з тривалою музичною компонетною, бо тоді це затягується на три години (Андрухович). Цей вечір тривав з 19 до 22.30 (я).

7. Що вони хоч завтра можуть самі видати "щось серйозне", "тільки хто тоді буде вірші писати? Де всі ці продюсери?!" (Неборак).
Що в них "туга за менеджерами, котрі, не маючи творчих амбіцій, беруть на себе організаційну частину" (Андрухович).

8. Що матеріяльна віддача і близько не дорівнює юнацьким сподіванням, але ж на те вони і юнацькі сподівання (Андрухович).

9. Що енергія береться, а сили відновлюються:
Неборак: тільки одне джерело, але не скажу.
Ірванець: ЧАЄС
Андрухович: cон, гімнастика.. Незадоволення тим, що зробив учора.
Неборак: і ще 100 гр. доброго напою.
Неборак: а ще от одного разу побачив червоне сонце, а роздивився - то арка над ринком "Південний". Але може і дійсно сонце...

10. Що один знайомий поляк розповідав Андруховичу, що помаранчева революція зробила їх (поляків) на 20 років молодшими, а до того "ну, була така малоцікава країнка, де керує Квасьнєвські...". У лисих в Польщі стало відростати волосся.
Як би там не було, а ми не забудемо ніколи, що народ може бути таким, яким був під час революції, ніколи не провалимося у песимізм та відчай, котрий в мене (в нього - Sean) був ще рік-півтора тому (Андрухович).

11. Що після революції взагалі перестали купувати книжки (Неборак).

12. Що з приводу слів Ліни Костенко "українська сучасна література потребує психоаналітика" вони думають таке:
Неборак: не знаю, не знаю, що вона мала на увазі. Може, розщеплення чоловічого і жіночого начал ("начал" - Sean)? Cуспільство не має лицарства. Раніше були лицарі, мужі. Зараз - мужики. Нема мужа.

Ірванець: всяка хороша література потребує психоаналітика. Вона завше є маніякальною ідеєю, має подвійне дно як кожна здорова людина. Нормальна людина - збоченець.

Андрухович: Українська сучасна література є настільки вишукано-прекрасною, що вже потребує.

13. Що з приводу "творчих спілок" в них накопичилося таке:
Андрухович: Я в АУП - непомітний член. Разочарований член. Був віце-президентом, а тепер і внески не сплачую. Не бачу необхідности в їхньому існуванні, нічого в позитивний бік не зрушило.

Ірванець: Коли Андрухович в СП поклав квитка, прийшов Позаяк і подав заяву: "прошу прийняти мене на місце вибулого Андруховича". Якось я розбирав пошту, що приходить мені на адресу СП і знайшов там листи до давно померлих письменників. Тож для мене СП це установа, куди надходять листи мертвим людям.

Неборак: CП здохне, як тільки не буде бюджетного фінансування, нема про що говорити. До творчости ні СП ні АУП не мають жодного дотику.

Андрухович (з огидою): бюджетопоглиначі!

Неборак: коли Покальчук хотів очолити СП, його не пустили на трибуну. З того і виникла АУП.
Взагалі, потрібні періодичні видання, котрі платили би авторам такі гонорари, котрі би зняли питання.

Андрухович: але спілки дають стаж для пенсії...

Ірванець: зуби лікують...

Неборак: пільги...Нафіга від них відмовлятися?

Андрухович: СП паразитує на іміджі неуспіху - "письменники помирають з голоду і їх ніхто не хоче читати". Після цього дійсно ніхто не буде читати.

Неборак: коли ви йдете до супермаркету, ви не ідете до неуспішного, ви йдете до успішного.

14. Що з приводу "ініціятиви віце-прем'єра (таким було запитання - Sean) про скасування пільг" думки такі:

Ірванець: давайте бюджет обговоримо!

Андрухович: я підписував відповідний відкритий лист, а зараз дізнався, що підписав саме це, від віце-прем'єра. Наші "звання" ("Патріарх", "Підскарбій", "Прокуратор") - пародія на ці звання.

15. Що у них завжди було суперництво. Було. І це - один з інтригуючих сюжетів. Це постійно турнир трьох, привносило особливу напругу. А після того, як шляхи розійшлися, просто почали грати на різних полях. Неборак - у наукову діяльність, Ірванець - прекрасні проекти в театрі, я ж поставив на писання і промоцію.
Взагалі це не суперництво, це прискіпливе стеження. Без скандалів і нервових зривів, що є рідкісною штукою для України (Андрухович).

Так, завше суперництво. Кого цінуєш, з того і вимагаєш (Ірванець).

Успіхи кожного з нас, на жаль, ще не відомі суспільству. Між іншим, "12 обручів" входить до 10-ки бестселерів у Німеччині станом на минулий тиждень (Неборак).

16. Що вони ніколи не билися, бо Неборак би всіх побив (Андрухович) і ніколи не кохалися (Ірванець) "бо Неборак...." (голос із зали)