Тимошенко про управління культурою:
04/16/2005 | Горицвіт
З інтерв'ю в сьогоднішньому ДТ:
Запитання: — Управління культурою в Україні здійснюється по-старовинному — зберігаються тією чи іншою мірою держзамовлення, звання, державне фінансування, керівна роль Міністерства культури — тобто сфера культури потребує реформування. У Кабміну не доходять до культури руки чи не вистачає професіоналів, здатних організувати роботу в цій царині?
Ю.Т.: — Щодо культури в нас розподіл праці — цією сферою займається особисто Віктор Андрійович. Як на мене, нам справді бракує людей, здатних якось цю сферу організувати. У результаті все робиться за сигналом SOS — десь заплакав хор, і ми, щоб його заспокоїти, роздаємо по цукерці. Звісно, це неправильно. Тому нам, напевно, варто було б на рівні Президента, прем’єр-міністра зібрати людей, котрі знають, що і як потрібно робити. Поки що я вирощую курей, свиней і врожай — і це в мене ще займе певний час. Але я можу дати тверду обіцянку, що, мабуть, на початку наступного місяця ми зберемо не величезну нараду, де всі дружно погомонять і нічого не вирішать, а лаконічну робочу групу тих, хто розуміє, як поставити сферу культури на якісно іншу основу — як її розвивати, як зробити самодостатньою, як просувати у світі — і спільно виробимо реальну програму дій. (підкреслення моє).
Запитання: — Те обмежене фінансування, що виділяється на культуру, ми намагаємося розтягнути на всі галузі — навіть ті, які у принципі могли б виживати самі. Це відбувається через наївність державних мужів, котрі не розуміють реальних потреб цієї галузі, чи це продиктовано прагненням не випустити сферу культури з-під контролю держави?
Ю.Т.: — Чесно можу сказати, що чітко сформульованої концепції на сьогодні в нас немає. Але запевняю вас, що ніхто в уряді не ставить перед собою мету з допомогою керівництва у сфері культури тримати під контролем душі людей. Просто сьогодні в цій царині ми діємо, радше, ситуативно, ніж стратегічно — ось що важливо. Я хотіла б, щоб найближчим часом ми почали діяти стратегічно. Тоді ми зможемо чітко сформулювати і свої прагнення. На мою думку, культура має розвиватися вільно, держава лише повинна створити поле, в якому вона зможе жити та процвітати.
Запитання: — Управління культурою в Україні здійснюється по-старовинному — зберігаються тією чи іншою мірою держзамовлення, звання, державне фінансування, керівна роль Міністерства культури — тобто сфера культури потребує реформування. У Кабміну не доходять до культури руки чи не вистачає професіоналів, здатних організувати роботу в цій царині?
Ю.Т.: — Щодо культури в нас розподіл праці — цією сферою займається особисто Віктор Андрійович. Як на мене, нам справді бракує людей, здатних якось цю сферу організувати. У результаті все робиться за сигналом SOS — десь заплакав хор, і ми, щоб його заспокоїти, роздаємо по цукерці. Звісно, це неправильно. Тому нам, напевно, варто було б на рівні Президента, прем’єр-міністра зібрати людей, котрі знають, що і як потрібно робити. Поки що я вирощую курей, свиней і врожай — і це в мене ще займе певний час. Але я можу дати тверду обіцянку, що, мабуть, на початку наступного місяця ми зберемо не величезну нараду, де всі дружно погомонять і нічого не вирішать, а лаконічну робочу групу тих, хто розуміє, як поставити сферу культури на якісно іншу основу — як її розвивати, як зробити самодостатньою, як просувати у світі — і спільно виробимо реальну програму дій. (підкреслення моє).
Запитання: — Те обмежене фінансування, що виділяється на культуру, ми намагаємося розтягнути на всі галузі — навіть ті, які у принципі могли б виживати самі. Це відбувається через наївність державних мужів, котрі не розуміють реальних потреб цієї галузі, чи це продиктовано прагненням не випустити сферу культури з-під контролю держави?
Ю.Т.: — Чесно можу сказати, що чітко сформульованої концепції на сьогодні в нас немає. Але запевняю вас, що ніхто в уряді не ставить перед собою мету з допомогою керівництва у сфері культури тримати під контролем душі людей. Просто сьогодні в цій царині ми діємо, радше, ситуативно, ніж стратегічно — ось що важливо. Я хотіла б, щоб найближчим часом ми почали діяти стратегічно. Тоді ми зможемо чітко сформулювати і свої прагнення. На мою думку, культура має розвиватися вільно, держава лише повинна створити поле, в якому вона зможе жити та процвітати.