06/11/2005 | Sean

Дорогі во Майдані!
Зі львівської презентації диску гурту "Крихітка Цахес", маю авторського диска з присвятою: "Майданівським бійцям", котрий зобов'язуюся передати до Музею Сайту Майдан у стислий термін після створення оного. І шо, - спитаєте, - не шкода? Шкода. Я жлоб. Тому на цей випадок маю ще одного сідюха. Чого і вам бажаю.

Нормальному есею не завадить гарний епіграф. А його в утруджених щоденною тєжкою працею на благо рідного сайту, громадянського суспільства та всього прогресивного людства авторських мізках – зась. Тому епіграф замінюється порцією схвальних стосовно об'єкту цитат, причому замість приправи, а натомість у якости антидоту від перенасищення надмірними солодощами - з критикою щодо оних. Бо всі відгуки є, на мій просвітлений погляд, тією чи іншою мірою лажою.

1. "Ця команда дійсно варта того, щоби побачити і почути їх не один раз, вдихати цей емоційний саунд і підспівувати "Я лідер, а не лузер". І безкінечно насолоджуватися агресивним коктейлем з панку, року і тріп-хопу (openmusic.ru)".
(Ви не пробували колись вдихати саунд? Ну як заведено робити з агресивними коктейлями, ви розумієте. І, відверто кажучи, від панку, якщо щось колись у Крихітки і було, то наразі вивітрілося, добре це, чи навпаки).

2. "Найприємніший український вокал" (www.pepsi.com.ua)
(Не зовсім так. Як на мене, Марина Захарова з Anno Domini має не менш приємний вокал, не кажучи вже що сильніший. Думаю, таке переконання Пепсі походить з наміру спростувати відоме "без бокалу нема вокалу", підкресливши схвальну індиферентність вокалістки до клятого і засадничо ворожого до Пепсі алькоголю).

3. "Крихітка Цахес – абсолютно женская изумительная украинская поэзия под аккомпанемент прихотливо складывающихся мощных гитарных звуков. Но речь не только о музыке. КЦ, скорее, способ выражения любви сильной девочки. Так любить, вроде бы, невозможно, а если возможно, то нет смысла. И в этом, вероятно, весь смысл. Вокалистка Саша Кольцова способна занять трон альтернативной дивы. Но лучше бы так выглядела не украинская альтернатива, а национальная поп-музыка" (Афиша)
(Поезія дійсно файна, наскільки моя депоетизована політизацією натуронька може то осягнути, а от "гитарні звуки" стають справді моцними тількі місцями, рівно як і "примхливо складатися" стали не так давно Але стали, то і амінь. Бай зе вей, обзиватися "дєвочками", бодай сильними – то є попса).

4. "Крихітка Цахес – найрадикальніша з відомих в Україні альтернативних груп" (Доба)
(Та йой!)

5. "Київський квартет Крихітка Цахес презентує щось на кшталт пост-гранджу з ніжним жіночим вокалом, харизма вокалістки + потужний саунд – все звучить до найменшої ноти і заманює в глибини КРИХІТКИ" (rock.lviv.ua)
(Не дуже зрозуміло, куди це всьо благолєпіє заманює, а при слові "харизма" мене по життю тіпає і чомусь нагадується молодий Фідель Кастро)

6. "Київський гурт Крихітка Цахес. Енергійно, трохи нахабно, але дуже щиро і мелодійно. Драйв і витонченість – надзвичайно шляхетне поєднання. Амбітна, україно-європейська музика. Не сумнівайтеся, вони нам ще покажуть (Ukraine-Quebeque.com)"
(Не нахабно. Відверто. А "україно-європейська" взагалі-то це масляне масло, нє? Однак цей коментарик є найкращим. Чому? Читайте, як ще не набридло, далі).

Отже. Про сало та його відсутність.

Попередня публічна поява Крихітки Цахес (далі - КЦ) була добряче підзіпсована цим легендарним продуктом свинського життя, котрий у розмеленому і намащеному на хліб вигляді на презентації коельївської книжки у клюбі "44" спочатку заманив до приміщення купу ласого на халяву люду, потім підбурював салонестійкі літературознавчі організми гидотно плямкати (a-la Клавдій, хтивий дядько принця (с)), а після свого закінчення підштовхнув халявників у розпачі залишити клюб ще до початку, власне, самого концерту. Тяжким вантажем лягають такі епізоди на білу і масну репутацію свинячо-щироукраїнської речовини. Хву.

Цього разу вегетаріянсько-антиалкогольні фундаменталістські переконання панни Сальцової ситуацію врятували: ні в львівській "Ляльці", ні у київському "44", де відбувалися презентації нового (перший – теж новий, нє?) альбуму "На першому місці", не було ні халявного сала, ні безкоштовних наїдків та трунків взагалі, що ефективно відфільтровувало авдиторію від лівих персонажів.
Не варто особливо наголошувати (то я і не наголошую, а правдиво констатую), що оголошений час явлень Крихітки Цахес народу слід одразу рішуче і без коливань виправляти на щонайменше +20 min. Точний час не рахував, бо не підрахуй єсмь, але з хвактом тре просто зміритися і сприймати як даність. Ну, врешті, має дівчина право на маленьку слабкість, нє?

У "Ляльці", слід дорікнути файному місту Львову, звук був жахливий, натомість, слід (для балансу) поздоровити файне місто Львів, драйв – шалений. Якщо перед концертом я випив позачергового кухля з почуття солідарности з Кашею, сумною і "дістатою" лажовим звуком і безпорадністю лялькового звукомайстра, схожого за статурою і темпераментом на ситого хом'яка, то фантастична реакція піплу протягом забавки настільки зворушила панну Сальцову (котра, до речі, навчилася невимушено поводитися і файно рухатися на сцені), що вона необережно вимовила те, що я, виконуючи священний обов'язок громадянського писаки, з легкою душею (щоправда, чомусь і з легкими кишенями), передаю шановному читацтву: "Після цього, - заявила "майже щаслива" (c) п.Сальцова, - презентація в Києві мені взагалі пофіг". Чи і справді пофіг чи не пофіг ("у Львові був шок, - розповідала вона пізніше, - я була більше ніж вражена") – то є мрякою вкрита таємниця, але
а) слово не горобець і ми, шановне київське панство, маємо повнісіньке право наступного разу припертися і суво-о-о-оро спитати,
б) київська презентація благополучно відбулася і з прес-конференції можна було дізнатися (можна було, звичайно і не дізнатися, всьо було опціонально і без примусу) про таке:
- Що наступний альбом (на підготовку якого відводиться рік-півтора) вони хотіли зробити "більш соціяльним", а не ліричним, але не вийшло. Але мабуть вийде "більш цинічним".
- Що планується презентація у Харкові (дату повідомимо, всьо під контролем - Sean).
- Що починала КЦ (котра існує в цьому складі з 99-го) з панку, а зараз є "майже поп-групою".
- Що будь-яка група, котра себе поважає, "має сидіти у підвалах 5 років" і вони "своє відсиділи" (своє, це головне – Sean).
- Що взагалі (увага!) КЦ – "дуже хороша група" і були б жили в Лондоні, були б "Portishead".
- Що свою музику "доведеться робити доти, поки є кому слухати" і взагалі "або померти як Джим Морісон, або продовжувати достукуватися до слухачів".
- Що сценічне псевдо "Каша Сальцова" запропонували свого часу Саші Кольцовій громадяни з гурту "Nameless", і з тих пір означена Каша стала окремим персонажем.
- Що продюсера у них нема, але є друзі, котрі допомагають.
- Що на Рускоє Радіо Каша пісні гурту ніколи не понесе, натомість найкращим подарунком на день народження була прокрутка на Просто Радіо.
- Що Саша "завжди мріяла вийти заміж і не думала займатися музикою, але....". І що "величезна праця – жити поруч і зберегти почуття. І така ж праця – створювати музику".

Можна було б, за оптимальних для моніторингу шановних прес-конферентів та писацтва умов, дізнатися і ще про щось, та мене наполегливо відволікала одна балакуча але хвайна панєнка поруч.
Що стосовно концертної частини столичної презентації у "44", то, слід поздоровити файне місто Київ, звук був пречудовий, натомість (знов-таки для балансу) слід констатувати осягнення емпіричним шляхом особливостей самопочуття кильки у бляшанці. Причому бляшанці, наповненій для кращого ефекту продуктом переробки людським організмом тютюнового диму. Є в столиці незлецькі, в принципі, місця, яким таки тре якось привести ступінь розпальцьованости у відповідність із потужністю кондиціонера.

Та, врешті, і к чортової тітки, як каже Кожелянко, кондиціонери. Коли я чую про намагання чітко визначити стиль чи то складники стильового вінегрету, я вже давно не сприймаю це всерйоз. Як можна сьогодні казати про "грандж, рок, панк, тріп-хоп, бріт-поп, пост-грандж, альтернатива" тощо, коли навіть автори і апологети цих визначень великою мірою вже самі забули чи дезорієнтувалися, про що йшлося напочатку?
Так що, абстрагуючись від псевдовисоколобої термінологічної схоластики, будемо простішими, як і лічить, прошу взяти до уваги, на цьому Найдемократичнішому Сайті. Це гарна, мелодійна і разом з тим драйвова (місцями – доволі, місцями - дуже) музика з професійним виконанням, добрим смаком, дійсно сильною текстурою і великим серцем, покраяним на частинки і вкладеним у слова і ноти.
Якщо як на сповіді, то поклавши руку на відповідну частку організму (серце, друзі, серце) не можна сказати, що альбум слухається на одному диханні. Як дещо підстаркуватому, мені трохи ріже слух діджейське пиляння дисків (як на мене – недоречне, але мусю принагідно зізнатися, що скромної чарівности подібних вправ я не розумію взагалі – не дано, мабуть). Як чувшому раніше інше, геть не до вподоби альбумський варіянт пісеньки "Він мене не кохає". Як взагалі, досвіченому користувачеві власних тривало поюзаних вже вух, геть не хочеться "послухати стоячи" (с) пісеньку "Майже щаслива". Але. Але "Деталь", "Па-па", "Пароль", "Всі джерела відкриті", "Скоро буду поруч", "Lumipallo", "Прима" і особливо безподобні "Ангела як я" та "Вменеємен" змушують забути про дещиці.
Якби я мав за завдання охарактеризувати КЦ телеграфним рядком, це було б "справжність зпт стиль зпт шляхетність тчк".

Наприкінці есею до мене прийшли запізнілі слова для епіграфу. Прийшли, значить, і попросилися на своє місце. З інтерв’ю Саші Кольцової (чи Каші Сальцової, хай вона сама розбирається, ким була) на київській презентації: "Коли тобі розбили серце, зроби з нього маракас. Це має бути весело". Це, слід визнати, загалом не надто весело, але разом з тим в біса класно. Або навпаки – класно, але не надто весело. Не буде епіграфу.
Якби я мав надати щодо КЦ кольорову асоціяцію, це було б срібло на чорному. Май прайвіт знак якості. Ріспект.

P.S. Для довідки: сайт гурту (оновлений) – www.kryhitka.com.ua , персональний сайт Каші Сальцової яко літератора – www.kasha.com.ua . Проте зважайте, вона яко дівчина відверта, попереджає: "в мене є мен і він в мене має право спитати список імен, з якими я маю справу".