11/13/2005 | Юрій Шеляженко

http://www.gazeta.univ.kiev.ua/?act=view&id=714

ЗВІЛЬНІТЬ КНИГУ !

Що ми, зазвичай можемо прочитати в книжках, окрім, звісно, наданого матеріалу? Різноманітні написи, зроблені вже самими читачами. “Прикрашають” форзаци і сторінки книжок, як правило, безглузді вирази, типу “metallica rules” або “Саша – козел... Але інколи трапляються написи, сповнені глибоким сенсом, цитати з віршів, пісень, тощо. Наприклад, ще навчаючись у школі, у підручнику математики прочитала таке розумне напуття: “Курить – здоровью вредить!”.. Зазвичай, прочитавши щось на сторінках книг, ми посміхаємось або навпаки, хитаємо головою, зітхаючи: “І коли люди порозумнішають?..”

А як би ви відреагували, якби знайшли книгу, на якій написано: “Ця книга не загублена! Вся інформація всередині!”, а, відкривши, прочитали наступне: “Дорога людина! Ви знайшли незвичайну книгу! Вона є частиною всесвітньої бібліотеки bookcrossing!”? Звісно, у вас одразу б виникло цілком логічне питання: “Що таке bookcrossing і навіщо він потрібен?” Ця течія просочилась в Україну, і цілком можливо, що ви можете натрапити на таку загадкову книгу, тому хочу розповісти детальніше про явище bookcrossing.

Цей проект виник у 2001 році за ініціативи спеціаліста з Інтернет-технологій, американця Рона Хорнбекера. Ця течія захопила США , далі цілеспрямовано покрокувала до Італії, Франції, охопивши згодом всю Європу, аж до Фінляндії.

Зараз у системі розповсюдження зареєстровано близько 250.000 осіб, які цілеспрямовано залишають свої книги у громадських місцях (на вулицях, у парках, клубах, тощо), щоб інші читачі могли їх підібрати та прочитати. Учасники руху говорять, що таким чином вони “звільняють” книги. Від чого? Від стояння на поличці, від здачі на макулатуру або просто від незатребуваності. Наразі у системі зареєстровано приблизно 1.000.000 книг, що подорожують світом.

Сам процес bookcrossing виглядає наступним чином: зареєструвавши себе та присвоївши книзі серійний номер, ви залишаєте її в завчасно обумовленому місці (кафе, парку, вокзалі, автобусі...), де будь-яка людина може взяти її й почитати. В такий спосіб ви “звільните” книгу. Bookcrossing має Інтернет-корені, тому ви завжди будете в курсі маршруту свого улюбленця, отримуючи e-mail про те, в чиї руки вона потрапила.

Другою метою проекту є перетворення всього світу на величезну бібліотеку. І правда, як чудово, коли через кілька років після “звільнення” вами якоїсь книги, вам прийде повідомлення про те, що вашу книжку знайдено, а людина, яка її знайшла, може знаходитись у будь-якій частині світу!

В різних країнах процес цей називається по-різному. Ось, приміром, у США кажуть, що книгу “випускають у джунглі”, у Франції її порівнюють із пляшкою, що випустили в море...

На превеликий жаль, в Україні ця течія не набрала такого розмаху, як у країні-сусідці Росії, але ж СРСР – найбільш читаюча країна, тому скоро і Україна візьметься за дарування свободи нашим друкованим друзям. Тому не засмучуйтесь! Якщо захотіли взяти участь у цьому дійстві – заходьте та реєструйте себе й свого паперового товариша на сайті http://www.bookcrossing.com/. Тут ви також зможете роздрукувати наклейку з ідентифікаційним номером, що має прикрашати обкладинку вашої книги. Всі деталі та відповіді на питання ви можете знайти тут же.

Безперечно, перетворення світу на суспільну бібліотеку – справа хороша, але раджу випускати свої особисті книги, а не розкрадати державне майно. І, зважаючи не те, що течія популярна переважно серед молоді, моя порада школярам та студентам: зітріть з обличчя цю на диво підозрілу посмішку і покладіть бібліотечний підручник на місце!;)