Мінкультури звертається до суспільства
11/23/2005 | Олесь Урус
Виходячи з тези "Не політика формує культуру, а культура формує політику", Мінкультури пропонує до широкого громадського обговорення концепцію інформаційної діяльності.
Ми впевнені, що з урахуванням конструктивних пропозицій всіх, хто небайдужий до ровитку культури в нашій державі, буде створено активну і ефективну систему інформаційних потоків, котрі могли б не тільки забезпечити створення єдиного інформаційного простору у сфері культури, а ще б й змістовно впливали на її розвиток.
Отже, чекаємо на ваші пропозиції і відгуки, друзі.
* * *
Проект Концепції інформаційної діяльності Міністерства культури і туризму України
Основні тези
Вихідні дані:
1. Інформаційні потоки у суспільному просторі хаотичні, що зумовлює відсутність єдиної точки зору на культуру.
2. Заполітизованість культури.
3. Міжрегіональні зв’язки фактично не існують як на вертикальному, так і на горизонтальних рівнях, що заважає обміну досвідом і не надає повного відображення реального стану культури України.
4. ЗМІ недостатньо володіють інформацією про дійсний стан культури, що часто приводить до неконструктивної критики.
5. Слабка організація зворотніх зв’язків не надає можливості суспільству у повній мірі брати участь у формуванні стратегії розвитку культури України.
6. Суспільством не визначені критерії терміну “культура”, що приводить до змішування в інформаційному просторі справжніх культурних феноменів з побутовими плітками і чутками, характерними для жовтої преси.
7. Суспільством не визначені інформаційні поля, де перетинаються культура України і культура глобальна, що приводить до перекосів у визначенні справжніх орієнтирів розвитку культури України.
8. Недостатня інформованість суспільства про культурне життя етносів України та української діаспори у світі.
Завдання та інструментарій:
1. Налагодження всеукраїнської інформаційної вертикалі і організація міжрегіональних інформаційних потоків.
- Розвиток міжрегіональних інформаційних зв’язків
- Створення регіональних сторінок на веб-сайті Міністерства
- Створення веб-каталогу “Культура України”
- Створення системи послуг обміну досвідом, розробками тощо
2. Організація системи суспільного впливу на розбудову культури.
- Підписання угод з центральними і регіональними ЗМІ про спільну діяльність з метою розвитку культури і визначення пріоритетних напрямків
- Постійне проведення круглих столів, громадських обговорень, веб-конференцій на задані суспільством теми
- Проведення опитувань громадської думки на веб-сайті Міністерства
3. Акумуляція інформації, що надходить до Міністерства, і широке розповсюдження її в суспільстві.
- Створення ефективної системи розсилки інформаційних матеріалів на веб-сайті Міністерства
- Випуск друкованих матеріалів
4. Організація аналітичної підтримки процесу розбудови культури.
5. Щоквартальна звітність Міністерства про проведену роботу згідно взятих перед суспільством зобов’язань.
- Розміщення інформації на сайті і розсилка за запитом
- Випуск друкованих матеріалів
6. Розвиток веб-сайту Міністерства.
- Створення і підтримка регіональних сторінок
- Створення ефективної системи сервісів для забезпечення зустрічних інформаційних потоків і зворотнього зв’язку з суспільством
- Створення ефективної системи розсилки інформаційних матеріалів
- Проведення веб-конференцій
7. Сприяння створенню єдиного інформаційного простору “Культура України”
- Створення всеукраїнського мегапорталу “Культура Україні”
* Тези концепції висуваються на широке громадське обговорення. За результатами обговорення складається проект концепції, і після фінального обговорення пропонується до затвердження.
Олексій Смірнов
Відділ взаємодії з ЗМІ та зв"язків з громадськістю Міністерства культури і туризму України.
Ми впевнені, що з урахуванням конструктивних пропозицій всіх, хто небайдужий до ровитку культури в нашій державі, буде створено активну і ефективну систему інформаційних потоків, котрі могли б не тільки забезпечити створення єдиного інформаційного простору у сфері культури, а ще б й змістовно впливали на її розвиток.
Отже, чекаємо на ваші пропозиції і відгуки, друзі.
* * *
Проект Концепції інформаційної діяльності Міністерства культури і туризму України
Основні тези
Вихідні дані:
1. Інформаційні потоки у суспільному просторі хаотичні, що зумовлює відсутність єдиної точки зору на культуру.
2. Заполітизованість культури.
3. Міжрегіональні зв’язки фактично не існують як на вертикальному, так і на горизонтальних рівнях, що заважає обміну досвідом і не надає повного відображення реального стану культури України.
4. ЗМІ недостатньо володіють інформацією про дійсний стан культури, що часто приводить до неконструктивної критики.
5. Слабка організація зворотніх зв’язків не надає можливості суспільству у повній мірі брати участь у формуванні стратегії розвитку культури України.
6. Суспільством не визначені критерії терміну “культура”, що приводить до змішування в інформаційному просторі справжніх культурних феноменів з побутовими плітками і чутками, характерними для жовтої преси.
7. Суспільством не визначені інформаційні поля, де перетинаються культура України і культура глобальна, що приводить до перекосів у визначенні справжніх орієнтирів розвитку культури України.
8. Недостатня інформованість суспільства про культурне життя етносів України та української діаспори у світі.
Завдання та інструментарій:
1. Налагодження всеукраїнської інформаційної вертикалі і організація міжрегіональних інформаційних потоків.
- Розвиток міжрегіональних інформаційних зв’язків
- Створення регіональних сторінок на веб-сайті Міністерства
- Створення веб-каталогу “Культура України”
- Створення системи послуг обміну досвідом, розробками тощо
2. Організація системи суспільного впливу на розбудову культури.
- Підписання угод з центральними і регіональними ЗМІ про спільну діяльність з метою розвитку культури і визначення пріоритетних напрямків
- Постійне проведення круглих столів, громадських обговорень, веб-конференцій на задані суспільством теми
- Проведення опитувань громадської думки на веб-сайті Міністерства
3. Акумуляція інформації, що надходить до Міністерства, і широке розповсюдження її в суспільстві.
- Створення ефективної системи розсилки інформаційних матеріалів на веб-сайті Міністерства
- Випуск друкованих матеріалів
4. Організація аналітичної підтримки процесу розбудови культури.
5. Щоквартальна звітність Міністерства про проведену роботу згідно взятих перед суспільством зобов’язань.
- Розміщення інформації на сайті і розсилка за запитом
- Випуск друкованих матеріалів
6. Розвиток веб-сайту Міністерства.
- Створення і підтримка регіональних сторінок
- Створення ефективної системи сервісів для забезпечення зустрічних інформаційних потоків і зворотнього зв’язку з суспільством
- Створення ефективної системи розсилки інформаційних матеріалів
- Проведення веб-конференцій
7. Сприяння створенню єдиного інформаційного простору “Культура України”
- Створення всеукраїнського мегапорталу “Культура Україні”
* Тези концепції висуваються на широке громадське обговорення. За результатами обговорення складається проект концепції, і після фінального обговорення пропонується до затвердження.
Олексій Смірнов
Відділ взаємодії з ЗМІ та зв"язків з громадськістю Міністерства культури і туризму України.
Відповіді
2005.11.23 | Інший
Конкретні пропозиції
Першими пунктами "Вихідних даних" має бути:1. Сучасна українська культура є культурою постколоніальною, в якій інформаційні потоки успадковані від колоніального стану, а їхні особливості обумовлені переважним домінуванням російських масмедіа, яке в деяких галузях (книговидавництво, популярна музика) є майже стовідсотковими.
2. Система інформаційних потоків не є хаотичною, але продукується колишньою метрополією, яка не полишила зазіхань на інформаційний контроль українського суспільства. Переважна більшість інформаційних потоків скерована проти українських держави, влади, народу.
3. Українське інформаційне поле вщент заполітизоване завдяки впливу Росії. Українська культура під керуванням влади намагається, навпаки, виявити всі вади збоченої політичної толерантності - вона навіть витравлює зі свого спадку все, що слугувало уславленню української визвольної боротьби, пантеону українських героїв.
4. Існують розвинені зв'язки окремих реґіонів із росіською владою на всіх рівнях - на інформаційному, культуральному, політичному. Українська влада ганебно толерує втручання російських діячів культури та політики в українське життя.
8. Культурне життя діаспори владі байдуже. Влада під впливом російского лоббі ладна була б відправити в діаспору все українство. Досі неотямленним є факт існування внутрішньої української діаспори: міліони українців позбавлені можливости відчувати цю країну своєю.
Про "Завдання та ІНСТРУМЕНТАРІЙ" мені найбільше сподобалось. Звісно, комусь дуже хочеться отримати грошенят. НЕМОВБИ на зв'зки, каталоги, системи, офіси, розсилки, мегапортали та ще й на друк другого видання книги про Щербицького.
А потім на підставі таких, як моя, пропозицій народиться формулювання: "на підставі широкого громадського обговорення..."
2005.11.24 | Unique
ІТ
> Про "Завдання та ІНСТРУМЕНТАРІЙ" мені найбільше сподобалось. Звісно, комусь дуже хочеться отримати грошенят. НЕМОВБИ на зв'зки, каталоги, системи, офіси, розсилки, мегапортали та ще й на друк другого видання книги про Щербицького.>
> А потім на підставі таких, як моя, пропозицій народиться формулювання: "на підставі широкого громадського обговорення..."
А я навпаки вважаю, що тільки за допомогою інформаційних технологій можливо зібрати все що є з історичних культурних надбань до сучасності, в глобальному сенсі. Потім системізувати все це, та створити базу даних з web відображенням. Причому Головною можливістю системи, буду навіть говорити про інформаційну систему має бути можливість їїнаповнення та розширення в реальному часі.
Бо, якщо так думати, як Ви, то краже не жити, бо все одно немає сенсу.
2005.11.24 | Олесь Урус
Re: Конкретні пропозиції
Інший пише:> Першими пунктами "Вихідних даних" має бути:
>
> 1. Сучасна українська культура є культурою постколоніальною, в якій інформаційні потоки успадковані від колоніального стану, а їхні особливості обумовлені переважним домінуванням російських масмедіа, яке в деяких галузях (книговидавництво, популярна музика) є майже стовідсотковими.
>
Після здобуття Україною незалежності вся система інформаційних потоків була зруйнована, бо вона спиралася на партійно-державну вертикаль з наглядом органів...
Який тут спадок?
Просто суспільство не знало з чого починати... І не створило свою ефективну систему.
> 2. Система інформаційних потоків не є хаотичною, але продукується колишньою метрополією, яка не полишила зазіхань на інформаційний контроль українського суспільства. Переважна більшість інформаційних потоків скерована проти українських держави, влади, народу.
>
Знаєте, друже, річка тече за нахилом поверхні...
Згодьтеся, що не текуть до нас річки турецькі чи австралійські...
Мабуть, є куди текти...
Мені здається, що краще було б не звалювати всі наші негаразди на будь-яких сусідів, це непродуктивна позиція, а просто працювати і думати про своє...
До речі, переважна більшість того, що йде до нас зі сходу, є звичайним переспівом того ж самого, що йде з заходу. Тільки мова інша...
> 3. Українське інформаційне поле вщент заполітизоване завдяки впливу Росії. Українська культура під керуванням влади намагається, навпаки, виявити всі вади збоченої політичної толерантності - вона навіть витравлює зі свого спадку все, що слугувало уславленню української визвольної боротьби, пантеону українських героїв.
>
> 4. Існують розвинені зв'язки окремих реґіонів із росіською владою на всіх рівнях - на інформаційному, культуральному, політичному. Українська влада ганебно толерує втручання російських діячів культури та політики в українське життя.
>
Щось і Вас, шановний, толерантність чи збочена, чи ганебна...
Мабуть, головною рисою нашої культури має бути непримирима ворожість?
> 8. Культурне життя діаспори владі байдуже. Влада під впливом російского лоббі ладна була б відправити в діаспору все українство. Досі неотямленним є факт існування внутрішньої української діаспори: міліони українців позбавлені можливости відчувати цю країну своєю.
>
Скажыть, будь ласка, шановний, чи відомо Вам, де саме у Канаді знаходиться село української культури (музей просто неба), чи яке відношення має до української культури містечко Агревіль там же?
Що таке "Союзівка" чи "Осередок".
Наскільки далеко від Голівуду знаходиться український культурний центр у Лос-Анжелесі?
І яке культурне життя там діється...
І як звуть єдиного у Фінляндії перекладача української літератури?
Не буду казати вже про будівельні проблеми культурного центру української діаспори Манчестера чи як вдалось зібрати по всій Мексіці у громаду місцевих українців...
>
> Про "Завдання та ІНСТРУМЕНТАРІЙ" мені найбільше сподобалось. Звісно, комусь дуже хочеться отримати грошенят. НЕМОВБИ на зв'зки, каталоги, системи, офіси, розсилки, мегапортали та ще й на друк другого видання книги про Щербицького.
>
> А потім на підставі таких, як моя, пропозицій народиться формулювання: "на підставі широкого громадського обговорення..."
Так друже, хотілося б, щоб на розвиток культури в Україні витрачалось більше, ніж на утримання податкової служби чи МВС...
Частіше цікавтесь державним бюджетом, шановний...
І щоб ці видатки на культуру збільшились хоча б до половини того відсотку, що проголошений був у "Основах законодавства про культуру" (чи відомий Вам цей акт 1992 р.?), тому саме суспільству і потрібно, щоб громадська думка переростала в думку державну...
Саме тому ми і хочеме налагодити зустрічну схему відносин суспільства і влади в галузі культури...
І наостаннє: годі вже на москалів кидатись...
У всіх своїх бідах людина повинна перш за все сама.
Це стосується і держав...
Багатий не той, хто заздріть комусь чи виправдовує свої негаразди, а хто копійчину до копійчини складає...
2005.11.26 | harnack
вщент/вщерть
Інший пише:> Першими пунктами "Вихідних даних" має бути:
>
> 3. Українське інформаційне поле ВЩЕНТ заполітизоване завдяки впливу Росії. Українська культура під керуванням влади намагається, навпаки, виявити всі вади збоченої політичної толерантності - вона навіть витравлює зі свого спадку все, що слугувало уславленню української визвольної боротьби, пантеону українських героїв.
>
(Гарнак): вщент можна б "розполітизувати" - але вщерть заполітизовують: вщент (дощенту) розгромлюють, розторощують, нівечать, знищують - вщерть (дощертно), навпаки, переповнюють, перевантажують, перенасичують тощо. Пара вщент/вщерть - є дощертно українською: границі уважного міркування та поміркованості закладені в ній - бо вимагається відчуття міри, невпадання у безмір'я крайностей. Просто виправіть помилочку, яка є ОФГРАМАТИЧНОЮ!
2005.11.24 | Роман ShaRP
Re: Мінкультури звертається до суспільства
Пропозиція №1 - віддайте це повідомлення комусь на вичитку. Є прикрі помилки. Зокреме "пересікаються". Правильно - "перетинаються".>1. Інформаційні потоки у суспільному просторі хаотичні, що зумовлює відсутність єдиної точки зору на культуру.
Ви пропонуєте вишикувати їх у лінію?
>2. Заполітизованість культури.
Можна розгорнутіше?
І ось ще оце, будьласка:
>7. Суспільством не визначені інформаційні поля, де пересікаються культура України і культура глобальна, що приводить до перекосів у визначенні справжніх орієнтирів розвитку культури України.
>Завдання та інструментарій:
>1. Налагодження всеукраїнської інформаційної вертикалі і організація міжрегіональних інформаційних потоків.
Гм. А чому обов*язково "вертикалі"? Може, краще "мережі"?
>4. Організація аналітичної підтримки процесу розбудови культури.
І оце теж розгорнутіше, якщо можна.
>6. Розвиток веб-сайту Міністерства.
>- Створення і підтримка регіональних сторінок
>- Створення ефективної системи сервісів для забезпечення зустрічних інформаційних потоків і зворотнього зв’язку з суспільством
Замість "сервісів" НМД доречніше вжити "служб".
>* Тези концепції висувається на широке громадське обговорення. За результатами обговорення складається проект концепції, і після фінального обговорення пропонується до затвердження.
Пропоную відмовитися від концепції "Міністерство згори, громадяни знизу", натомість уявляти міністерство "потенційним центром", а зацікавлених громадян - потенційними вузлами мережі.
Аналогічно будувати стосунки і з митцями і громадянами. "Культура згори" - це сумно, і нагадує нашу недавню історію. Мережа, яка пов*язує тих, хто робить цікаве з тими, хто цього цікавого потребує - це, НМД, значно краще.
Пропоную схвалити концепцію в першому читанні та перейти до поправок.
2005.11.24 | Unique
Культура та ІТ
Культура - широке поняття. Тому інформаційні технологій, та систематизація знань - цє і інструменти. Я не можу розкрити критерії терміну "культура", бо не є спеціалістом у цій сфері.Але щодо інформаційни технологій, можу висловити такі думки.
1. Було б непогано створити базу знань/даних культурних надбань, подій, явищ на протязі всієї історії України без купюр!
2. Було б непогано, якби цю базу можна було б доповняти у реальному часі, включаючи до неї як субкультурні явища так і контркультурні.
3. До бази повинен бути доступ з мережі Інтернет, це може бути, як веб-сайт Міністерства, так і як окремий проект, та обов'язково на декількох мовах.
4. База знань повинна містити не тільки тексти, але й графічну та аудіо/відео інформацію.
5. Інформаційна система, на основі бази знань/даних, повинна надавати інформацію туристичного характеру, якщо це стосується, так би мовити, культурних місць на території України.
6. Данні з бази знань/даних повинні бути систиматизовані за регіонами, та підтримуватись регіональними, мережевими підсистемами.
7. Інформаційна система повинна мати зворотній зв'язок, своєрідний, виключно культурни та навколокультурний, аполітичний форум. (це питання дискусійне, мається наувазі не тільки класичний веб-форум)
Створивши таку систему, Міністерство повинно слідкувати за актуальністю поточної інформації, та постійно наповнювати базу.
2005.11.24 | Unique
Дповнення
Де-які думки, що з'явились протягом дня:> 5. Інформаційна система, на основі бази знань/даних, повинна надавати інформацію туристичного характеру, якщо це стосується, так би мовити, культурних місць на території України.
Варто вести діалог з туристичним бізнесом, щодо можливості відвідування цих місць за программами бізнесу.
> 6. Данні з бази знань/даних повинні бути систиматизовані за регіонами, та підтримуватись регіональними, мережевими підсистемами.
Також необхідно систематизувати культурні надбання діаспори та включити їх до бази знань/даних.
> 7. Інформаційна система повинна мати зворотній зв'язок, своєрідний, виключно культурни та навколокультурний, аполітичний форум. (це питання дискусійне, мається наувазі не тільки класичний веб-форум)
Під "не тільки класичним веб-форумом" можна запропонувати проведення онлайн конференцій між діаспорою або регіонами. Надавати можливість громадськості, діячам культури коментувати події у культурному просторі України, та публікувати/презентувати свої твори в форматі текстовому, графічному або ж аудіо/відео.
> Створивши таку систему, Міністерство повинно слідкувати за актуальністю поточної інформації, та постійно наповнювати базу.
Також повинен бути постійний діалог з громадськістю, щодо удосконалення системи.
А також:
8. Необхідно, що інформаційна система надавала поточну інформацію про культурний відпочинок. Кінотеатри, музеї, фестивалі, театри, концерти тощо.
2005.11.24 | ziggy_freud
спочатку до констатуючої частини
Олесь Урус пише:> Проект Концепції інформаційної діяльності Міністерства культури і туризму України
> Вихідні дані:
> 1. Інформаційні потоки у суспільному просторі хаотичні, що зумовлює відсутність єдиної точки зору на культуру.
Інформаційні потоки структуровано відповідно до інтересів окремих субкультур, і субкультури смакоробів часто дискримінують решту зацікавлених в обігу інформації сторін.
> 2. Заполітизованість культури.
І демонстративне перебування поза культурою окремих політичних сил. Героїв цивілізації в нас надлишок, можемо навіть здавати напрокат, а героїв культури хотілося б мати більше.
> 3. Міжрегіональні зв’язки фактично не існують як на вертикальному, так і на горизонтальних рівнях, що заважає обміну досвідом і не надає повного відображення реального стану культури України.
Див. п.1.
> 4. ЗМІ недостатньо володіють інформацією про дійсний стан культури, що часто приводить до неконструктивної критики.
Арт-критики в Україні дійсно бракує, знайомі музиканти і художники часто на це скаржаться. В ЗМІ є позиція смакороба, є позиція споживача, і є навіть хизування тим, що автор _не пойняв_ мистецький твір. Бо він _не естет_, мля на хєр. І ХВормат йому заважає, наче тому поганому танцюристу
> 5. Слабка організація зворотніх зв’язків не надає можливості суспільству у повній мірі брати участь у формуванні стратегії розвитку культури України.
Знов таки, наслідок п.1.
> 6. Суспільством не визначені критерії терміну “культура”, що приводить до змішування в інформаційному просторі справжніх культурних феноменів з побутовими плітками і чутками, характерними для жовтої преси.
Так. Але жовта преса має бути. Її жовтизна починає набувати різних відтінків, і це скоріше позитивний процес. От не-жовтої дійсно замало.
> 7. Суспільством не визначені інформаційні поля, де пересікаються культура України і культура глобальна, що приводить до перекосів у визначенні справжніх орієнтирів розвитку культури України.
Еге-ж. Вітчизняні провідники "глобалізації" іноді демонструють майже імбецільний рівень розуміння інших культур. Америка? Голі баби. Фрація? Ейфелева вежа, etc.
> 8. Недостатня інформованість суспільства про культурне життя етносів України та української діаспори у світі.
Так. Українці в діаспорах іноді роблять цікаві речі, про які ми дізнаємось з запізненням. Є проблема монополізації зовнішніх культурних зв*язків. Це мають бути в першу чергу зв*язки митців з митцями і митців з аудиторією. Можливо, за посередництвом бізнесу, можливо, держ. структур. Діяльність фондів в цій галузі викликає певні питання.
Щодо констатуючої частини наче висловився,
щодо конструктивної частини подумаю ввечері і напишу.
2005.11.24 | Andrei Marusov
Re: Мінкультури звертається до суспільства
=========2. Організація системи суспільного впливу на розбудову культури.- Підписання угод з центральними і регіональними ЗМІ про спільну діяльність з метою розвитку культури і визначення пріоритетних напрямків
- Постійне проведення круглих столів, громадських обговорень, веб-конференцій на задані суспільством теми
- Проведення опитувань громадської думки на веб-сайті Міністерства ========
"Постоянное проведение круглых столов" - это всего лишь практическое выражение того, что должно обязательно быть в концепции. А именно - институциализация обратной связи с гражданами, вовлечения граждан, общественных организаций в процесс принятия решений министерством. А этот процесс, как известно, включает следующие этапы: постановка проблемы, анализ альтернативных решений, принятие решения, его осуществление, мониторинг осуществления и оценка как самого решения, так и того, каким образом оно осуществлялось. Стандартный policy making cycle, если хотите. После оценки возможно снова возвращение к постановке проблемы, в зависимости от обстоятельств.
Таким образом, в концепции должно быть четко и недвусмысленно указано, что обратная связь и вовлечение граждан, НГО должно быть институциализированы в процесс принятия решений министерством.
Что это означает на практике? Это означает, что министерством во исполнение концепции должны быть выпущены нормативные документы, которые регламентируют такую связь и вовлечение. Крайне желательно учитывать специфику различных этапов принятия решений.
Возьмем к примеру этапы "постановка проблемы" и "анализ альтернативных решений".
Постановка проблемы. Очевидный инструмент - это внутренние рабочие процессы самого министерства (плохи они или хороши - это второй вопрос). Следующее - это множество обращений, жалоб, запросов и т.п., которые идут в министерство от граждан, организаций и т.п. Это множество необходимо анализировать. Тут возникает необходимость во внедрении электронного документооборота, системы автоматизированного анализа этого множества (простейший пример - сколько и откуда народу жалуется на развал сферы "культурной" инфраструктуры в селе и т.п.). Скажем, первые два - это лучшие примеры советской (и любой другой) школы администрирования.
Вы можете сделать шаги вперед и использовать воможности ИКТ. Во-первых, регулярно обнародовать на сайте наиболее популярные, важные и т.п. проблемы, которые вы считаете таковыми на основе первых двух инструментов. И приглашать народ к внесению своих проблем \ ранжированию существующих. Во-вторых, вы можете стать пионерами в Украине, России и большей части Зап.Европы и институциализировать т.н. онлайновые петиции \ обращения, которыми "майдановцы" грешили (с существенными недостатками, по моему глубокому убеждению
(Да, чуть не забыл, - министерство также должно принять нормативный акт, обязывающий принимать к рассмотрению индивидуальные обращения граждан, поданные по эл.почте).
Этап "Анализ альтернативных решений". Во-первых, нужно четко установить, что проекты определенной категории нормативных актов в обязательном порядке выставляются на обсуждение. При определенных условиях можно устанавливать, что такой проект не может приниматься министерством без проведения офф-лайнового общественного обсуждения. Понятно, что онлайновые обращения \ петиции здесь также должны быть институциализированы.
В общем, демократия - это эффективные процедуры. В действительности онлайновых петиций и обращений по эл.почте не следует бояться - за весь 2005 год такой активный гражданский осередок как "Майдан" породил всего ДВЕ е-петиции (об открытости власти и полит.реформе). Особой нагрузки на министерство это не сделает, зато вы введете в работу все существующие эффективные процедуры.
А по другим этапам нужно разработать подобные процедуры....
И как социолог говорю - будьте осторожными с онлайновыми опросами на сайте! Толковый управленец все эти онлайновые "Следует ли БЮТ и НСНУ объединяться" выбросит в мусорную корзину, потому что он не знает ЧЕТКО (в лучшем случае - приблизительно), кто те люди, которые голосовали у него на сайте. По моему мнению, "онлайновые экспертные коллегии" - это то, что украинское гос.управление может вводить хоть сейчас. Формируется группа экспертов, создаются возможности для голосования по эл.почте или на сайте по определенным проблемам при определенных условиях и - вперед. Вложили усилия и средства на первом этапе, а потом получайте удовольствие.
И еще одно - все эти электронные штучки повисают в воздухе, если вами не проводится серьезная офф-лайновая работа с целевыми аудиториями и т.п. Это - аксиома, на которой обламываются везде и все.
2005.11.28 | Пані
Майже повністю приєднуюся
Andrei Marusov пише:> Вы можете сделать шаги вперед и использовать воможности ИКТ. Во-первых, регулярно обнародовать на сайте наиболее популярные, важные и т.п. проблемы, которые вы считаете таковыми на основе первых двух инструментов. И приглашать народ к внесению своих проблем \ ранжированию существующих. Во-вторых, вы можете стать пионерами в Украине, России и большей части Зап.Европы и институциализировать т.н. онлайновые петиции \ обращения, которыми "майдановцы" грешили (с существенными недостатками, по моему глубокому убеждению
В нас був успішний досвід збирання кількох тисяч підписів як в реалі та і в віртуалі проти "російсько-українських підручників" з історії. Це був 2002 рік. Воно там є в "Заявах і зверненнях". Але спрацювало воно тільки тому, що активно підключилися кілька нардепів (включно з Кравчуком) і за рахунок великого розголосу цей геніальний проект Семиноженка поламали.
Звичайно, те що ви запрпонували - було б дуже добре.
Але просто прийняте звернення та круглий стіл чи гроамдські слухання це в наших умовах просто випускання пари.
Я б розвила вашу ідею так.
Якщо набирається стільки-то голосів по проблемі, то відповідний орган (тут мінкультуризм, але то ситуація загальна, і орган може бути який завгодно) збирає круглий стіл і на ньому визначає як проводити відповідний референдум з цього питання: ареал дії реферндуму - локальний, міський, державний, тощо; яке питання виноситься на оний референдум, тощо.
> (Да, чуть не забыл, - министерство также должно принять нормативный акт, обязывающий принимать к рассмотрению индивидуальные обращения граждан, поданные по эл.почте).
>
> Этап "Анализ альтернативных решений". Во-первых, нужно четко установить, что проекты определенной категории нормативных актов в обязательном порядке выставляются на обсуждение. При определенных условиях можно устанавливать, что такой проект не может приниматься министерством без проведения офф-лайнового общественного обсуждения. Понятно, что онлайновые обращения \ петиции здесь также должны быть институциализированы.
Підтримую.
> В общем, демократия - это эффективные процедуры. В действительности онлайновых петиций и обращений по эл.почте не следует бояться - за весь 2005 год такой активный гражданский осередок как "Майдан" породил всего ДВЕ е-петиции (об открытости власти и полит.реформе). Особой нагрузки на министерство это не сделает, зато вы введете в работу все существующие эффективные процедуры.
Більше насправді, але ці було найбільш підтримані.
> А по другим этапам нужно разработать подобные процедуры....
>
> И как социолог говорю - будьте осторожными с онлайновыми опросами на сайте! Толковый управленец все эти онлайновые "Следует ли БЮТ и НСНУ объединяться" выбросит в мусорную корзину, потому что он не знает ЧЕТКО (в лучшем случае - приблизительно), кто те люди, которые голосовали у него на сайте. По моему мнению, "онлайновые экспертные коллегии" - это то, что украинское гос.управление может вводить хоть сейчас. Формируется группа экспертов, создаются возможности для голосования по эл.почте или на сайте по определенным проблемам при определенных условиях и - вперед. Вложили усилия и средства на первом этапе, а потом получайте удовольствие.
Так, ці опитування можна використовувати тільки для орієнтації.
> И еще одно - все эти электронные штучки повисают в воздухе, если вами не проводится серьезная офф-лайновая работа с целевыми аудиториями и т.п. Это - аксиома, на которой обламываются везде и все.
Абсолютно правильно.
Майдан тому і живе п"ять років і розвивається, що з першого дня це був гейт в оффлайн і навпаки.
2005.11.24 | Orysja
Re: Мінкультури звертається до суспільства
З приводу самої Концепції.1. Зауваження „Інформаційні потоки у суспільному просторі хаотичні, що зумовлює відсутність єдиної точки зору на культуру” – не має реального смислу, оскільки однозначної відповіді не тільки на те, що відноситься до культури народу, але й на те, що таке культура і яка її роль в житті народу й держави, нема. За звичай тут обмежуються великою кількістю велемовних фраз, які не є інформативними. Інша справа, що державні органи можуть формувати офіційний погляд на культуру, і, власне, наскільки я розумію, мова тут іде саме про це. Проте хаотичність від цього не зникне, оскільки конституційні права кожної особи чи групи осіб дозволяють їм висловлюватися на цю тему як завгодно. Це ж стосується і заполітизованості культури. Культура є щонайвагомішим чинником державотворення, а відтак різні її аспекти чи різні погляди на неї закономірно входять у різні політичні схеми. Поганого в цьому нічого нема. Проблеми починаються тоді, коли ці погляди є ненауковими і притягнутими за вуха до даної політичної концепції. З цим, звичайно, можна боротися шляхом поширення правдивої інформації (за випадку, що правдивість цієї інформації може бути доведена дійсно професійно).
2. Що стосується пункту: „Міжрегіональні зв’язки фактично не існують як на вертикальному, так і на горизонтальних рівнях, що заважає обміну досвідом і не надає повного відображення реального стану культури України”, то це твердження цілком, на жаль, вірне, але настільки глобальне, що навряд чи може бути вирішене шляхом якихось швидких заходів. Ми можемо говорити про часткове вирішення проблем, наприклад шляхом поширення бібліографічних довідників, публікацій важливих праць в мережі (за умови розширення кількості користувачів хоча б серед спеціалістів) і т.д.
3. Провокативною видається мені фраза: „ЗМІ недостатньо володіють інформацією про дійсний стан культури, що часто приводить до неконструктивної критики”. Мені вбачається в цьому вислів чиновника, не задоволеного критикою. Звичайно ЗМІ далеко не завжди правильно висвітлюють діяльність закладів культури, і дуже мало цікавляться ними взагалі. Це можна змінити, але, від душі надіюсь, що ніхто не буде на майбутнє наставляти ЗМІ що і де висвітлювати. Інша справа - можна розширити мережу видань та інформаційних Інтернет-ресурсів, які будуть більш докладно оповідати про події. Але якщо їх контролюватиме чиновник, зацікавлений у певному висвітленні проблеми – вони просто не будуть нікому потрібними.
4. Стосовно фрази: „Слабка організація зворотних зв’язків не надає можливості суспільству у повній мірі брати участь у формуванні стратегії розвитку культури України” мушу відзначити, що тут справа не в наявності зворотних зв’язків (газети і доброго сайта цілком вистачило б), а в небажанні влади реально прислуховуватися до побажань. Так той же сайт Міністерства культури і туризму отримав після революції багато коментарів і побажань стосовно різних концепцій, але всі вони нікому не були потрібні.
5. Ще більш провокативною видається мені фраза „Суспільством не визначені інформаційні поля, де пересікаються культура України і культура глобальна, що приводить до перекосів у визначенні справжніх орієнтирів розвитку культури України”. Даруйте, але таких орієнтирів може бути дуже багато. Більше того, будь-який напрямок, навіть дуже добре вивірений, може бути доведений до абсурду.
6. А ось твердження: „Недостатня інформованість суспільства про культурне життя етносів України та української діаспори у світі” – абсолютно вірно. І з цим можна й треба боротися.
Що стосується частини „Завдання та інструментарій”, то тут, як і більшості подібних теорій дуже багато слів і дуже мало реальності. Так, допустимо, можна за наявності коштів створити веб-каталог „Культура України”. Навіть не можна, а дуже треба. Треба розвивати зворотній зв’язок за допомогою мережі (якщо він реально буде використовуватися можновладцями від культури). Це ж стосується і „суспільного впливу на розбудову культури”. Слід спочатку розробити систему, за якої цей суспільний вплив може діяти, а вже потім шукати шляхи проходу інформації (тут можуть бути і ЗМІ, і різні форми прямого спілкування, перераховані в даному тексті). Але сама система впливу мусить бути реальною, а не фіктивною. Останній бачений мною Круглий стіл „Проблеми збереження архівної та музейної спадщини в сучасній Україні у контексті втрат Львівського архіву” був абсолютно однозначною профанацією жанру уже хоча б тому, що у зв’язку з суто кримінальною справою, за яку ще не покарані відомі всім відповідальні особи, а сама справа так і не доведена до кінця, було проведене театральне дійство, де головною проблемою, як завжди, мала стати розмова про „нестачу коштів” (а якби завтра кошти з’явилися, то проблем би уже не було?).
Таким чином, перш за все, мусять бути вирішені реальні організаційні питання, а вже потім їх технічне забезпечення. Крім того, чи не забагато напрямків ми на сьогодні собі намічаємо? Адже ясно, що ні організаційні умови, ні реальні кошти не дозволять довести до кінця їх усі. Може слід зробити програму-мінімум, і включити в неї такі головні засади, що можуть бути вирішені, наприклад, те ж доведення до хорошої якості роботи веб-сайту Міністерства чи створення згаданого тут мегапорталу, забезпечення там реального спілкування між дописувачами і керівництвом (хоча б так). Тут важливе як проведення Інтернет-конференцій з керівництвом, так і організація таких же конференцій із юридичних та інших питань, що турбують працівників культури. Добре б налагодити розсилку, яку я пробувала запустити декілька разів, але яка так і не спрацювала. Потрібно створити власний інформаційний ресурс з власними Інтернет-публікаціями та посиланнями на інші сайти. Вивішувати звіти як Міністерства, так і різних підпорядкованих йому організацій, і, таким чином, створити систему прозорого використання (якщо вже не поділу) бюджетних коштів.
Такі глобальні речі, як аналітична підтримка, дасть Бог, розвинуться пізніше.
Окремо слід сказати про друковані видання, які в наших умовах ще довго будуть домінувати над електронними ресурсами. Тут важливо не кидатися на всі боки, а знайти одну чи дві теми, які реально можуть бути виконані, і є вагомими. Як Вам, наприклад, подобається запровадження видання Джерел з історії і культури України, де би можна було публікувати старі тексти, які зараз і фахівцю далеко не завжди вдається запопасти? Величезна тема, але три-чотири, чи навіть до десятка книг на рік можна видати і поширити за таким же принципом, за яким поширюються книги з серії „соціально-значимі”. Одночасно може здійснюватися і електронна публікація. До таких публікацій могли би увійти не лише літературні чи архівні пам’ятки, але й пам’ятки матеріальної культури з детальними фондовими описами (монографії чи просто каталоги). Ось вам вирішення однієї крихітної проблеми, але вирішення конкретне, бо цілком може бути забезпечено фінансово, на відміну від широких і великих „горизонтів”.
Ще одна вагома позиція – забезпечення інформатизації культури, причому тут з самого початку мусить бути закладене не звичайне забезпечення кожного музею комп’ютером чи двома та Інтернетом (хоч у наших умовах і те було б добре), а розроблення комплексної і, головне, конкретної програми комп’ютеризації. Наведу цікавий приклад. Всі працівники культури, мабуть, знають, що зробити обміри архітектурної пам’ятки – то велика робота і великі гроші, що їх треба за неї заплатити. Але значно менше людей знає, що такі обміри можна зробити за допомогою однієї комп’ютерної програми і фотоапарата (можна навіть не цифрового). Тому навіть ввівши цю систему в одному місці, ми автоматично вивільняємо кошти для подальшої комп’ютеризації іншого закладу. Думаю, що подібних моментів можна назвати сотні. І маючи таку детально розписану програму (а не набір фраз, що починаються зі слів „надати” і „забезпечити”, а кому і на яких підставах - не ясно), програму, фінансування і виконання якої може бути цілком прозорим і гласним, ми можемо помаленьку виводити нашу культуру ще на один маленький (але реальний) щабель.
2005.11.24 | ziggy_freud
щодо завдань та їх виконання
> Завдання та інструментарій:> 1. Налагодження всеукраїнської інформаційної вертикалі і організація міжрегіональних інформаційних потоків.
Тобто центр замикає інформацію на себе і дещо доводить до відома регіонів? Ця схема може виконувати тільки допоміжну, коригуючу роль. Як людина з Луцька хоче знати, що відбувається в Донецьку, краще отримувати інформацію напряму.
До речі, чітке визначення _регіону_ відсутнє навіть у одноіменної партії. Одеса і Херсон - це один регіон, чи різні? А Херсон із Запоріжжям? Отже, краще казати або про реально існуючий адміністративний поділ, або про локальні культурні спільноти. Теж реально існуючі.
Вертикаль - це суто адміністративні відносини. І лише їх частина. В умовах України іноді не найсуттєвіша
> 2. Організація системи суспільного впливу на розбудову культури.
> - Підписання угод з центральними і регіональними ЗМІ про спільну діяльність з метою розвитку культури і визначення пріоритетних напрямків
> - Постійне проведення круглих столів, громадських обговорень, веб-конференцій на задані суспільством теми
> - Проведення опитувань громадської думки на веб-сайті Міністерства
Добре. Якщо Мінкульт матиме новини, ці новини потраплять в ЗМІ. Принаймні, в ЗМІ, які живуть більше з інформації, ніж з пропаганди.
> 3. Акумуляція інформації, що надходить до Міністерства, і широке розповсюдження її в суспільстві.
> - Створення ефективної системи розсилки інформаційних матеріалів на веб-сайті Міністерства
> - Випуск друкованих матеріалів
Будь ласка, конкретніше. Має бути декілька розсилок, за інтересами. Друковані матеріали - які саме.
> 4. Організація аналітичної підтримки процесу розбудови культури.
А хто в нас буде аналітиками? І хто визначатиме адекватність їх роботи?
> 7. Сприяння створенню єдиного інформаційного простору “Культура України”
> - Створення всеукраїнського мегапорталу “Культура Україні”
Одним мега- чи гіга- порталом тут навряд відбудеться. Інформаційний простір треба розбудовувати і на місцях теж. Є багато цікавих музеїв без власних сайтів, багато місць відпочинку, які можна і треба розкручувати.
2005.11.25 | tra_operator
Re: Відповідь частини суспільства Мінкультурі
Пане Олексе!Хочемо звернути Вашу увагу на те, що вже СТВОРЕНО и продовжує свій розвиток в дитячому інфопросторі. А він безумовно є складовою "дорослого" інфопростору. Якісний рівень культури і освіти дорослого світу починається з дитячого...
http://www2.maidanua.org/culture/vulyk/
"Головне завдання Руху — перетворення і постійне вдосконалення інформаційного простору селища, міста, області, країни, дружнього до дитини, в якому кожна дитина з раннього віку зростала б гармонійно розвинутою особистістю, могла б вірити в себе, знайти та проявити себе в колективі.
Навчити мислити, творити і створювати, свідомо обирати власну долю і життєвий шлях. Визначальним є не просто дарувати і віддавати духовні і матеріальні цінності, а й навчити раціонально застосовувати та зберігати їх."
> Завдання та інструментарій:
> 1. Налагодження всеукраїнської інформаційної вертикалі і організація міжрегіональних інформаційних потоків.
Одною з наших провідних тез також є мережеве поширення інформації.
(наші координати - за ти само посиланням).
2005.11.28 | tra_operator
Чи є дитячий інфопростір складовою
"єдиного інформаційного простору"?2005.11.26 | Олесь Бережний
суспільство звертається до Мінкультури
Шановний пане Олексію,Спочатку хочу висловити Вам щиру подяку за намагання "звертатися до сусіпльства", принаймні до тутешньої інтернет-спільноти. Це добрий початок, який одначе сам по собі ще нічогісінько не гарантує.
Вище я зі свого боку намагався відреагувати на весь Ваш документ у своєму природньому дошкульно-цинічному стилі. Проте, дехто з дописувачів висловився різко з цього приводу й ганив мене за "негатив". Я не маю бажання роздмухувати флейм. Тому я стер свій попередній допис.
Утім, я не можу промовчати з приводу того, що діється з українською культурою, бо мені це особисто болить. Питання, яких Ви торкаєтеся є надзвичайно важливими для майбуття України, української держави, українського народу.
Тепер конкретно. Я побачив купу речей у Вашому документі, з якими категорично не згоден. На жаль, це все лише "негатив". Тому наразі спробую проаналізувати та обгрунтувати критику лишень однієї цитати, двох рядочків найпершого ж пункту.
Олесь Урус пише:
> 1. Інформаційні потоки у суспільному просторі хаотичні, що зумовлює відсутність єдиної точки зору на культуру.
Мені здалося, що це сприймається Вами як щось негативне, чого буцімто українській державі чи Мінкультури треба позбуватися. Таке сприйняття реалій сучасного буття викликає в мене здивування, адже:
1. Інформаційні потоки в усіх демократичних суспільствах є настільки ж хаотичними, як і сама демократія. За визначенням.
2. Жорстку контрольованість і впорядкованіть у спрямуванні інформаційних потоків спостерігаємо лишень у тоталітарних, недемократичних, диктаторських і не дуже цивілізованих державах.
3. Відсутність єдиної точки зору на будь-що, включно з культурою - є надійною ознакою плюралізму точок зору в суспільстві, дотримання і забезпечення принципів толерантности і свободи слова в державі.
4. Наявність єдиної точки зору на культуру - це вже ознака тоталітаризму. Згадаймо соцреалізм та принципи партійности в розвиткові соцкультури в СРСР, чи арійську націонал-соціалістичну культуру Третього Райху. Переконаний, що Ви, шановний пане Смірнов, не прагнете такого підходу до "єдиної точки зору на культуру". Однак, саме в цьому можуть звинувачувати Ваш підхід до концепції розвикту культури. Саме цим відгонить і мені від Вашого формулювання. Поясніть, будь ласка, що саме Ви маєте на увазі під "єдиною точкою зору на культуру" та чому цього треба прагнути.
5. У багатьох країнах Західного Світу, де культура живе повноцінним життям, також не існує "єдиної точки зору на культуру". Однак, це зовсім не заважає розвиткові культури. Навпаки!
5. У багатьох країнах Західного Світу держава не втручається в сферу культури жодними формальними шляхами. Там не існує формальних державних установ з "розвитку культури", але культура всеодно розвивається чудово, і набагато краще, ніж в Україні, де існують профільні установи з "розвитку культури". Бо держава як така має вдосталь инших дієвих інструментів (система оподаткування, економічні важелі тощо), які побічно та дуже ефективно забезпечують надійне та стабільне підгрунтя для природнього розвитку національної культури.
Дякую. Щиро,
Олесь
2005.11.26 | ziggy_freud
Re: суспільство звертається до Мінкультури
Олесь Бережний пише:> 3. Відсутність єдиної точки зору на будь-що, включно з культурою - є надійною ознакою плюралізму точок зору в суспільстві, дотримання і забезпечення принципів толерантности і свободи слова в державі.
Де з*являється єдина точка зору, виникає дискріманація меншин. У випадку культури - дискримінація субкультур. Або ми визнаємо право обмежених арт-тусівок іноді слухати вживу Штокгаузена, сучасний джаз і електроніку, або музика втратить потенції подальшого розвитку. Або ми визнаємо право підлітків із передмість слухати реп і метал, або добрі сусіди їм впарять те саме з елементами імперських ідей Дугіна. Якщо ми прикриємо якусь арт-тусівку, вона може радикалізуватись. І врешті її члени та членки підуть палити авто.
Те саме стосується і літератури, і кіно, і багато чого іншого. Наприклад, потвори ім. Бабушкіна більше пасують столиці щойно створеної тоталітарної держави, ніж столиці Русі-України. А погляди тих, кому подобається інша архітектура, включно із фаховими архітекторами, послідовно ігноруються.
> Бо держава як така має вдосталь инших дієвих інструментів (система оподаткування, економічні важелі тощо), які побічно та дуже ефективно забезпечують надійне та стабільне підгрунтя для природнього розвитку національної культури.
Це частина ширшого питання. Про культуру відносин держави з громадянами. Дозволено все, що не заборонено, або заборонено все, що не пройшло узгодження в інстанціях.
Щодо інформаційних потоків погоджусь із Вами, і з Романом Шарпом, і ще дещо додам. Їх просто неможливо замкнути на одне бюро, навіть якби це призводило до гіпотетичних гарних наслідків.
2005.11.26 | Олесь Урус
Re: суспільство звертається до Мінкультури
Олесь Бережний пише:> Тепер конкретно. Я побачив купу речей у Вашому документі, з якими категорично не згоден. На жаль, це все лише "негатив". Тому наразі спробую проаналізувати та обгрунтувати критику лишень однієї цитати, двох рядочків найпершого ж пункту.
>
> Олесь Урус пише:
> > 1. Інформаційні потоки у суспільному просторі хаотичні, що зумовлює відсутність єдиної точки зору на культуру.
>
> Мені здалося, що це сприймається Вами як щось негативне, чого буцімто українській державі чи Мінкультури треба позбуватися. Таке сприйняття реалій сучасного буття викликає в мене здивування, адже:
>
> 1. Інформаційні потоки в усіх демократичних суспільствах є настільки ж хаотичними, як і сама демократія. За визначенням.
>
> 2. Жорстку контрольованість і впорядкованіть у спрямуванні інформаційних потоків спостерігаємо лишень у тоталітарних, недемократичних, диктаторських і не дуже цивілізованих державах.
>
> 3. Відсутність єдиної точки зору на будь-що, включно з культурою - є надійною ознакою плюралізму точок зору в суспільстві, дотримання і забезпечення принципів толерантности і свободи слова в державі.
>
> 4. Наявність єдиної точки зору на культуру - це вже ознака тоталітаризму. Згадаймо соцреалізм та принципи партійности в розвиткові соцкультури в СРСР, чи арійську націонал-соціалістичну культуру Третього Райху. Переконаний, що Ви, шановний пане Смірнов, не прагнете такого підходу до "єдиної точки зору на культуру". Однак, саме в цьому можуть звинувачувати Ваш підхід до концепції розвикту культури. Саме цим відгонить і мені від Вашого формулювання. Поясніть, будь ласка, що саме Ви маєте на увазі під "єдиною точкою зору на культуру" та чому цього треба прагнути.
>
> 5. У багатьох країнах Західного Світу, де культура живе повноцінним життям, також не існує "єдиної точки зору на культуру". Однак, це зовсім не заважає розвиткові культури. Навпаки!
>
> 5. У багатьох країнах Західного Світу держава не втручається в сферу культури жодними формальними шляхами. Там не існує формальних державних установ з "розвитку культури", але культура всеодно розвивається чудово, і набагато краще, ніж в Україні, де існують профільні установи з "розвитку культури". Бо держава як така має вдосталь инших дієвих інструментів (система оподаткування, економічні важелі тощо), які побічно та дуже ефективно забезпечують надійне та стабільне підгрунтя для природнього розвитку національної культури.
>
> Дякую. Щиро,
По-перше, хочу сказати, що "негатив" - теж потрібна нам інформація. І ми також збираємо і таку. Щоб знати про свої помилки і виправляти їх. Взагалі, це звернення до суспільства не є визнанням міністерством своєї безпорадності у культурних справах, як це можна прокоментувати з певної позиції. І не є "заигрыванием с народом".
Насправді, у нас є свої ідеї і досить багато. Але визначити, яка з них максимально відповідає сподіванням тих, хто вболіває за долю культури, чи тих, хто працює в тій же сільський бібліотеці, нам дуже потрібно, бо дистанція між владою і суспільством існувала і буде існувати, коли не буде зустрічних кроків.
Саме тому концепція подана в тезах, і я свідомо обмежив їх кількість, сподіваючись саме на зустрічний креатив. Така собі перевірка - чи зустрічна думка обмежиться лише викладеним нами, чи вийде за межі того, як би краще висловитися - "нам надали звеху список - по списку і відреагуємо"...
Суть в тому, що ми хочемо визначити для себе, де наши вектори зору перетинаються, а де йдуть паралельно (що треба зробити, щоб перетнулись - ось важливе питання). Тому і на початку цієї дискусії видали лише скелет. А м"ясо пропонуємо наростити разом.
Шодо інформаційних потоків.
Колись у Франції дуже занепокоїлись тим, що натиск глобальної культури завдає суттєвого впливу на розвиток культури французької, витісняючи навіть багаторічні традиції...
Що зробили у Франції? Суттєво змінили функції мінкультури, надавши перевагу інформаційній діяльності...
Сьогодні в інформаційному департамаменті Мінкульту Франції працюють майже півтори сотні працівників... А в нашому - лише дві особи...
Відчуйте різницю.
Правда, у новому штатному розписі нас буде втричі більше, але це на 2-3 роки, не менше.
Про який контроль влади над культурою тут можна казати?
Далі. Спробуємо подивитись с такої точки зору: міністерство пропонує суспільству об"єднатись у справі налагодження ефективної системи широкого розповсюдження культурної інформації в щоденному житті нашої країни. Бо її цільовою аудиторією є весь наш народ, а не окремі об"єднання за інтересами чи угрування митців за своїми напрямами в мистецтві.
І тоді хаос потоків перетвориться в систематичний хаос, який змінити волею влади чи суспільства неможливо, але інформація дойде до кожного, кому вона потрібна...
Перефразую нашого міністра: храм, тобто культура, у нас є, а треба нам прокласти дороги до нього...
Саме про це і концепція.
І мінкульт зовсім не збирається бути узурпатором на право шляхобудівництва, він просто намагається визначити своє місце таким чином, щоб бути складовою частиною (зі своїм інструментарієм) загальносуспільного будівництва таких потоків.
А без узгодження спільної роботи ми знов залишимось на різних кінцях дистації...
2005.11.26 | Олесь Бережний
Re: суспільство звертається до Мінкультури
Олесь Урус пише:> По-перше, хочу сказати, що "негатив" - теж потрібна нам інформація. І ми також збираємо і таку. Щоб знати про свої помилки і виправляти їх.
Гаразд, тоді звиняйте як щось буде не до вподоби. А такого, певен, буде багато!
>Взагалі, це звернення до суспільства не є визнанням міністерством своєї безпорадності у культурних справах, як це можна прокоментувати з певної позиції. І не є "заигрыванием с народом".
Шкода. Саме з визнання помилок і недоліків попередньої влади було б добре почати. А не забезпечувати натомість солідарність з попредними ганителями культури та з гордістю продовжувати спадщину кучмизму в галузі культури.
>Насправді, у нас є свої ідеї і досить багато. Але визначити, яка з них максимально відповідає сподіванням тих, хто вболіває за долю культури, чи тих, хто працює в тій же сільський бібліотеці, нам дуже потрібно, бо дистанція між владою і суспільством існувала і буде існувати, коли не буде зустрічних кроків.
Гарно, але наскільки я розумію, на цьому форумі не дуже багато працівників сільських бібліотек. От якби з ними хтось поговорив і почув їхні проблеми! Утім, я певен, що тільки сліпа людина може не бачити цих проблем, які вже не те що на поверхні, але височіють териконами! І продовжують дедалі зростати. Невже цього не видно з міністерських кабінетів неозброєним оком?
> Саме тому концепція подана в тезах, і я свідомо обмежив їх кількість, сподіваючись саме на зустрічний креатив. Така собі перевірка - чи зустрічна думка обмежиться лише викладеним нами, чи вийде за межі того, як би краще висловитися - "нам надали звеху список - по списку і відреагуємо"...
Якщо б ви навідувалися на цей форум частіше - то пересвідчилися б що тут обговорюються різноманітні думки, ідеї стосовно укркультури зовсім не за списком. До речі, одна з думок "не зверху" - розігнати Мінкультури - отримала значну підтримку багатьох. І були досить переконливі аргументи на користь такого кроку. Тільки в мене викликає сумнів, що ви зможете серйозно та виважено розглянути аргументацію щодо розпуску Мінкультури. Наіть і попри той факт, що аргументація, нмд, була залізною. І геть не за вашим "списку зверху"- це хвакт!
> Суть в тому, що ми хочемо визначити для себе, де наши вектори зору перетинаються, а де йдуть паралельно (що треба зробити, щоб перетнулись - ось важливе питання). Тому і на початку цієї дискусії видали лише скелет. А м"ясо пропонуємо наростити разом.
Навіщо відгодовувати цього слоноподібного монстра - Мінкультури, коли він мишей не ловить, молока не дає - щоб він ще й тупцював якимись "паралельними" стежками?
> Колись у Франції ...
Стоп! Чому власне Франції? Я вже помітив таку сталу тенденцію серед українських достойників посилатися на Францію, на французський досвід і французську бюрократію, законодавство тощо. Так, я згоден, що Франція є центровою державою Європи, рівень життя і культури там набагато вищий, ніж в Україні. Але ж історичний досвід та культурні традиції, умови України та Франції є настільки відмінними, що їх не варто, НМД, порівнювати. Утім, таєаїмниця такої любови саме до Франції є дуже простою. І вона полягяє в страшенно роздутому державно-бюрократичному апараті Франції. Адже Франція серед Європейських країн має найбільшу, найнеповороткішу, нейнегнучкішу бюрократичну систему. І зауважте, що мінкульт Франції не створював усіх тих шедеврів мистецтва, якими дійсно пишається Франція!
Краще подивіться, будь ласка, на досвід колишніх французьских колоній - і ви відразу побачите, що Україна має набагато більше спільного в галузі проблем культури з фракномовними країнами Африки, ніж зі самою метрополією.
А ще подивіться на досвід Балтійських держав (або й Скандинавських), де розміри держбюджету будуть набагато ближчі до українського, ніж французського.
І будь ласка не забувайте постійно нагадувати собі про досвід міністерств культури в англомовних країнах, зокрема у Великій Британії чи США!
> Сьогодні в інформаційному департамаменті Мінкульту Франції працюють майже півтори сотні працівників... А в нашому - лише дві особи...
Це мене особисто не цікавить. Однак, бачу, що це дуже турбує особисто вас. І це зрозуміло. Я переймаюся проблемами виживання української культури та її можливого розвитку, де НМД немає місця гальмівним бюрокаратам - сільки б їх не було - два чи дві тисячі(нічого особистого, пліз). Краще було б на два письменники більше!
Ваші ж концепції направлені на те, щоб знайти місце для Мінкульту серед кволої укркультури, наростити кількість працівників і всілякі інші бюрокартичні штучки. За звичайною бюрократичною схемою необхідно буде втиснути себе "поміж потоками" (інформаційними, фінансовими тощо) таким чином, щоб їх регулювати, мати силу відкручувати чи закручювати "кран". Таким чином бути важливим і необіхдним. Може я помиляюся? Залюбки готовий визнати свою помилку, якщо б побачив якісь факти чи докази протилежного, а доти...
Адже мій погляд на це формувався не за день чи два. Я бачив, я знаю, я роблю висновки. На жаль мій висновок такий - дотепер Мінкультури було лишень гальмом для розвитку українскьої культури. Але тепер, після переконливої аргументації Вашої та Мері бачу - відтепер культура в Україні дійсно розвиватиметься, буде квісти й пахнути. Амінь!
> Далі. Спробуємо подивитись с такої точки зору: міністерство пропонує суспільству об"єднатись у справі налагодження ефективної системи широкого розповсюдження культурної інформації в щоденному житті нашої країни. Бо її цільовою аудиторією є весь наш народ, а не окремі об"єднання за інтересами чи угрування митців за своїми напрямами в мистецтві.
Саме обтічними, але гучними абстракціями користувалися всі попередні уряди та режими для того, щоб приховати реальну порожнечу. Як ви розумієте "об'єднання суспільства"? Що це означає на практиці? Дуже пперепрошую, але для мене такий вислів - безпредметні абстракції, без реального змісту.
> Перефразую нашого міністра: храм, тобто культура, у нас є, а треба нам прокласти дороги до нього...
> Саме про це і концепція.
Отже, Мінкультури "прокладатиме дороги" до Храму Культури? Це ж чудово, дуже поетично, красномовно, українолюбно, щиросердно, патріотично тощо. Тільки дуже неконкретно. Чи це на практиці означатиме, що Мінкультури матиме свої телевізійні канали, радіостанції, газети, журнали тощо?
Щиро,
Олесь
П.С. Як завжди - нічого осбистого. Жодним чином нікого не хочу образити, висловлюю лишень свої оосбисті субєктивні й упереджені думки. Наперед вибачаюся, якщо когось чимось образив!
2005.11.28 | Олесь Урус
Re: суспільство звертається до Мінкультури
Які там образи, друже!Все, що Ви пишете, та й не тільки Ви, не так вже й важко передбачити...
Настрій недовіри суспільства до бюрократії влади - не так вже й новина...
Але для нас важливіше створити дієвий механізм взаємодії міністерства з суспільством таким чином, щоб хоча у частині інформаційної діяльності не було б постійної зміни векторів з приходом кожного нового міністра...
Воні приходять і уходять, а міністерство має працювати... І культура розвивається собі без обзиру на ці зміни...
Але, якби міністерство було зайвим елементом в культурі, Ви б і не написали тут жодного слова, критичного чи конструктивного... Та пишете ж!!!
Бажаєте Ви, чи ні, а Мінкультури існує і щось робить для культури.
І треба зробити так, щоб всі добре знали про це "щось". І коли це не влаштовує суспільство, могли спонукати його робити це "щось" ефективніше і краще, або зовсім не робити, або робити інше "щось"...
Саме про це ця концепція...
І цей механізм треба зробити.
Всім разом.
Ось чому я налаштований на конструктивні зустрічні пропозиції...
2005.11.28 | tra_operator
Про зустрічні кроки
Олесь Урус пише:> Насправді, у нас є свої ідеї і досить багато. Але визначити, яка з них максимально відповідає сподіванням тих, хто вболіває за долю культури, чи тих, хто працює в тій же сільський бібліотеці, нам дуже потрібно, бо дистанція між владою і суспільством існувала і буде існувати, коли не буде зустрічних кроків.
Пане Олексо, знову хочемо звернути Вашу увагу і дізнатися Вішу точку зору з приводу вже існуючих спроб (Рух "Інформаційний простір, дружній до дитини") щось робити у напрямку, яке ви підняли
http://www2.maidanua.org/culture/vulyk/zvit.html
Дякуємо, Бджоли "Вулика".
2005.11.28 | Олесь Урус
Re: Про зустрічні кроки
Ми взяли матеріал до розгляду.І з задоволенням запросимо Вас до участі в круглому столі з цього ж питання, який плануємо за участі керівництва Міністерства.
2005.11.29 | Orysja
Re: Про зустрічні кроки
Щиро дякую за запрошення. Але, боюся, це буде захід, подібний до Круглого столу 18 жовтня, і нагадуватиме гальванізацію трупа. Я не сміюся, я плачу, панове. Ми говоримо, говоримо, говоримо... А інші крадуть, крадуть, крадуть... Або "в кращому разі" - розбазарюють. Справа не в тому, що українське суспільство не може запропонувати шляхи реорганізації культурного будівництва (слово радянське, та кращого не підберу), а органи правопорядку не можуть фізично звільнити нас від бандюків від культури. Справа в тому, що всім там добре живеться і під веселий крик "Дайте ще грошей!" ми отримуємо нульову віддачу вже з тих грошей, які виділені. І ніякої реальної реорганізації не буде, бо в тому не зацікавлені не тільки чиновники, не тільки бандюки, але й значна частина людей, які "крутяться навколо", вишибаючи бюджетні гроші на свої особисті потреби і піарячись на вигуках "нема грошей!" Дайте їм гроші, а толку не буде однак. Інформаційну політику можна продумати і здійснити, але про що вона буде інформувати? Про тих людей, які б"ються головою об стінку, натикаючись не тільки на відсутність грошей, а ще й на повне небажання свого начальства працювати? Та ж ні. Про їхнє начальство, про те, як воно допомагає цим людям. Це в кращому разі. Я не зі стелі це взяла. У мене на роботі начальство копійки не виділяє на роботу, крім хіба-що світла і телефонів (з яких зняли вихід на міжміську, користуємося своїми мобілками). У нас навіть туалет у корпусі не ремонтований років із десять (боюсь, що за документами - там уже давно євроремонт). Хіба що пару комп"ютерів купили за останні роки. Хіба що зарплату значно підвищили, так кому за це сказати спасибі? Я знаю тільки одну людину: Юлію Володимирівну.Але ми вперто працюємо, збираємо комп"ютери з різних старих уламків, заробляємо на грантах, аби хоч якось працювати. А те, що ми все ж зробимо, дає можливість нашому начальству прозвітувати. І воно у нас таке хороше, і книг у нас видається дуже багато. А що редколегію журналу змусили піти, бо треба було опубіликувати роботу "нужника" - це діло десяте.
Все це давно привчило мене працювати на конкретику. Якщо ваш Круглий Стіл готовий вирішити якісь реальні завдання не стосовно розмов про "потоки", а нормальною українською мовою, типу, створюємо таку-то видавничу чи навчальну програму, створюємо такий-то інформаційний ресурс, то прийдемо і будемо працювати. Напряму, без посередництва начальства, яке буде "звітувати". Люди втомилися від розмов наших політиків і чинуш, від "напрямків", "програм", "концепцій". Вони хочуть роботи!
Не сприймайте це, будь-ласка, як наїзд особисто на Вас. Ви молодець, що задумали це обговорення, може з нього буде хоч на міліграм якоїсь користі.
2005.11.28 | Пані
Про Францію
Мені відомі ці посилання на французський досвід і раніше доводилося витрачати відносно багато аргументів на про його неприйнятність для України.А тепер все легше. Недавні погроми у Франції, на мою думку, є, крім іншого, наслідком імперської та бюрократичної культурної політики. Такої України нам не треба!
2005.11.27 | Гюльчатай
Re: Мінкультури звертається до суспільства
Мінкультури звертається до суспільства :> Отже, чекаємо на ваші пропозиції і відгуки, друзі.
> Основні тези
> Вихідні дані:
> 1. Інформаційні потоки у суспільному просторі хаотичні, що зумовлює відсутність єдиної точки зору на культуру.
Вряд ли единая точка зрения на культуру возможна вообще, и, тем более, вряд ли это характеризует именно сегодняшнюю культурную ситуацию в Украине. Думаю, что тут издержки неверной формулировки. Но, если это всерьез, то я не хотел бы жить в стране с единой точкой зрения на культуру.
> 2. Заполітизованість культури.
Я не великий специалист, но знаю, что связь политики и культуры рассматривается как глубинная и неисстребимая многими великими. И я с ними солидарен. Подлинный пафос культуры всегда имеет политическое измерение. Это уже дело индивидуального восприятия: прочтет ли современный читатель античную драму как свидетельство морально-политических конфликтов рабовладельческой Греции или как основополагающее для всей последующей Европы чистое художество. Важен сам факт наличия политического измерения в культуре. Уйти от политики (или зафиксировать заполитизированность культуры в качестве негативного фактора) - значит перестать понимать глобальные измерения культуры.
Думаю, что автор этого тезиса имел в виду нечто иное. Но применил это нечто иное к предполагаемому "низкому культурному уровню" возможных собеседников.
> 3. Міжрегіональні зв’язки фактично не існують як на вертикальному, так і на горизонтальних рівнях, що заважає обміну досвідом і не надає повного відображення реального стану культури України.
Как по мне, проблематичной является не межрегиональные связи, а приоритетное положение Киева в качестве культурного центра. Сформулирую так:
Дилемма "Столица vs провинция" (типовая для любой страны) носит характер неразрешимой проблемы "Культура vs внекультурье".
Если авторы имели в виду именно такое разделение, то - ИМХО - вещи следует называть своими именами.
> 4. ЗМІ недостатньо володіють інформацією про дійсний стан культури, що часто приводить до неконструктивної критики.
Отношение СМИ (вообще - СМИ) к проблемам культуры мне кажется притянутым за уши. СМИ в целом (вне зависимости от революций, в т.ч. и помаранчевых) сами для себя создали и будут создавать впредь особую среду воспроизводства знаков, особый вечный двигатель. Им (всем вместе) - по большому счету - и не должно быть дела до действительного состояния культуры. Потому что, к сожалению, культура не является вечным двигателем.
А вот отсутствие специализированных культурных изданий - это проблема.
Не знаю, есть ли в Украине журнал "Театр"... Это, возможно, характеризует меня, но - скорее - характеризует место моего жительства. Книги мне привозят ежемесячно из Москвы. И т.п.
> 5. Слабка організація зворотніх зв’язків не надає можливості суспільству у повній мірі брати участь у формуванні стратегії розвитку культури України.
"Общество" и не может принимать участие в формировании стратегии развития культуры Украины. Обратная связь, возможна, нужна для правильной организации работы функционеров в правительстве. И наличие такой обратной связи необходимо. Но преувеличивать значение таких связей "с обществом" для построения "стратегии развития культуры" - это ошибка. Вопросы культуры не решаются голосованием.
> 6. Суспільством не визначені критерії терміну “культура”, що приводить до змішування в інформаційному просторі справжніх культурних феноменів з побутовими плітками і чутками, характерними для жовтої преси.
Никаким обществом не выработаны такие критерии. В любом обществе всегда шли, идут и будут продолжать идти дискуссии относительно таких критериев. Но посыл мне понятен.
Думаю, что проблема в формулировке тезиса.
Желтая пресса характеризуется системой грубого манипулирования "общественным сознанием". А другой прессы у нас почти нет. Это верно. И это - характеристика культурной ситуации. Ориентация на манипулятивность.
> 7. Суспільством не визначені інформаційні поля, де пересікаються культура України і культура глобальна, що приводить до перекосів у визначенні справжніх орієнтирів розвитку культури України.
Непонятно, кто определил настоящие ориентиры, и - соответственно - кто определяет перекосы.
Мне кажется, что информационные поля, где пересекаются культура Украины и культура глобальная, определены. Это информпространство Киева. И это - проблема.
> 8. Недостатня інформованість суспільства про культурне життя етносів України та української діаспори у світі.
>
Ну да.
=================================
В целом можно охарактеризовать написание "исходных данных" как сугубо "информационный" подход к описанию культурных проблем. Не знаю, может быть, этот подход для функционеров является единственно правильным.
Но имеет смысл все-таки сказать, что информационные потоки и культура - вещи, вообще-то, разного порядка.
... Если, конечно, не иметь в виду игру слов и "массовую культуру". Массовая культура найдет себе дорогу без министерства - это точно.
>Мінкультури звертається до суспільства :
>
> Завдання та інструментарій:
Тут нет возражений. Другое дело, что все это будет делать в "покрытие" исходных данных. А если неверно определены "исходные данные", то и информация будет неверно интерпретироваться. И т.п.
2005.11.28 | Олесь Урус
Re: Мінкультури звертається до суспільства
Гюльчатай пише:> Не знаю, есть ли в Украине журнал "Театр"... Это, возможно, характеризует меня, но - скорее - характеризует место моего жительства. Книги мне привозят ежемесячно из Москвы. И т.п.
А стоило поинтересоваться...
Тем не менее, каковы Ваши конкретные предложения?
2005.11.28 | Гюльчатай
Хм... Предлагаю поменять исходные данные
Попробую отреагировать позитивно. В том смысле, что "конкретных предложений" по культурным заданиям от меня ждать не приходится.Но предложить не комментарии к исходным данным, а свое видение исходных данных я смогу. Ведь от этого тоже кое-что зависит?
Исходные данные:
1. Провинциальность культурной ситуации в Украине.
(Эта провинциальность измерена не слабостью межрегиональных связей, а невключенностью в глобальный (мировой) культурный контекст.)
2. Отсутствие подлинного политического интереса у граждан снижает перспективы становления украинской культуры.
(Огрубляю свой тезис на примере: у античных греков в политике не принимали участие только рабы и женщины. И тот факт, что возникновение античного полиса совпало со стартом европейской культуры - не случайное историческое совпадение. Такого рода примеры, более частного характера, конечно, можно приводить бесконечно. Я категорически не согласен с тезисом о "заполитизированности" культуры в Украине. Именно, что - наоборот. "Штатные культурные работники" сплошь и рядом открещиваются от "политики", и это явление массовое. Это попросту неспособность сделать свой личный выбор, выдерживать планку публичности этого выбора, понимание культуры как всего лишь "охранной", пассивной деятельности и т.п.).
3. На первые два пункта накладываются коммерческие законы масскультуры, которая не требовала и не требует каких-либо особенных государственных забот для своего "развития".
(У любого производства знаков есть способность приобретать коммерческий характер. Слова, изображения меняются на деньги, деньги на слова и изображения, и это нормально. Ненормально то, что ничего или почти ничего кроме этого воспроизводства знаков не происходит. О "заполитизированности" можно говорить только в применении к массовой культуре. Но тут как раз ничего не поделаешь и ничего делать и не нужно.)
4. Отсутствие художественной элиты в Украине, отсутствие культуртрегерской ответственности (так, скажем).
(Здесь, впрочем, как и выше, я могу ошибаться. Но - ИМХО - есть принципиальная разница между тусовками и элитами. Тусовки - элемент масскультуры, и пусть себе живут и здравствуют. Элиты несут ответственность за свои "художественно-политические" и прочие глобальные решения.)
=============
Я понимаю, что проект призван решать более узкие задачи (Проект Концепції інформаційної діяльності Міністерства культури і туризму України).
Конечно, ключевым здесь явлется словосочетание "інформаційної діяльності". Это - понятно. И как раз "завдання та інструменти" никаких принципиальніх возражений не встречают. Именно потому, что пассивным информационным средствам абсолютно безразлично, какие содержания передаются с их помощью. Но исходные данные-то для чего-то есть в этом документе?
2005.11.28 | Пані
Суспільство вкотре звертається до мінкультури...
... з питанням - як ви ставитеся до пропозиції з Меморандуму Майдану про вашу ліквідацію?Воно звучить так:
Ліквідація міністерства культури та туризму. Створення держкомітету з підтримки музеїв, бібліотек та народних ремесел. Створення державної агенції з питань туризму.
Суттю запропонованих змін є таке:
Скасування державного адміністрування потенційно прибуткових газузей культури. Створення системи державної підтримки неприбуткових галузей культури, які виконують функції збереження та розвитку загальнокультурного рівня громадян.
Створення системи державної підтримки внутрішнього туризму та підвищення туристичної привабливості України для зовнішнього світу.
Зміна міністерства на комітет виходить з моделі, коли міністерство - це орган, який може як витрачати бюджетні гроші, так і отримувати прибутки від діяльності підвідомчих органів. В той час як комітет - це адміністрування апріорно витратних галузей.
2006.11.07 | nobile
Re: Суспільство вкотре звертається до мінкультури...
Вельмишановна, Пані!Думаю, Ви, не працювали в галузі, або ж якщо і працювали то відразу "на верху". Мені довелось підніматись сходинками з самого низу (з сільського завклуба) до директора Будинку культури, начальника районного відділу, директора обласної установи...
Я про це наголошував не один раз...
І не один раз бачив в очах співрозмовників, мягко кажучи нерозуміння.
Протягом десятка років міністерство взагалі не хоче бачити значної частини закладів, якими мало б опікуватись. Я про районні-сільські Будинки культури та клуби. Якщо говорити про тезу "Не політика формує культуру, а культура формує політику", то і маємо результат.
Ми забули про сільську культуру, яка формується навколо клубу. Клуб - це таке собі джерело, яке живить, наповнює, збагачує національну культуру в її природньому, первісному, національному (українському) спектрі. Десятки років сільські заклади культури, будемо чесні, не фінансуються (це я порівнюю з Києвом). Пропонується "вишукувати нові іноваційні форми роботи", тобто батько каже дітям - ідіть і самі собі шукайте хліба. Продовжуючи приклад, батько відмовляється і забуває про своїх дітей.
Отак і у вас пани-базіки, вибачте - накипіло, і у Вас , Пані, говорите про такі високі матерії і такими гарними словами (аж заходитесь), а про що найменше, третину галузі забуваєте.
А результат...
Та результат весь у Києві!
Руслана Писанка - секс-символ України (який символ - такий і секс)!
Поплавський!..
Гринжоли...
Це дітки "вигодувані" не з природнього джерела, це те що породжує всесильна "сталіца".
І останній аргумент - вмикніть будь-який FM і підрахуйте скільки там звучить музики української, скільки російської, і скільки про-мусульманської-азіатської.
Не стає страшно?..
А подивіться телевізор... У цій країні взагалі хоч щось не про-російське, про-єврейське, про-американське, про-польське, про-бандитське, про-депутатське ще є ??? Українське - Міністерство культури (і замість "мистецтва" - "туризму")
А це результат вашої демагогії.
Не вигадуйте гарнних слів - "ми втрачаємо хворого"...
2005.11.28 | Пані
По суті запропонованого тексту
Я навряд чи напишу тут щось радикально відмінне від попередних ораторів, але...Олесь Урус пише:
> Ми впевнені, що з урахуванням конструктивних пропозицій всіх, хто небайдужий до ровитку культури в нашій державі, буде створено активну і ефективну систему інформаційних потоків, котрі могли б не тільки забезпечити створення єдиного інформаційного простору у сфері культури, а ще б й змістовно впливали на її розвиток.
Створювати "єдиний інформаційний простір" в 21 сторіччі при існуванні інтернету - це утопія. Другий інтернет ви не створите, навіть якби хотіли, а все інше буде не "єдиний інформаційний простір".
> Вихідні дані:
> 1. Інформаційні потоки у суспільному просторі хаотичні, що зумовлює відсутність єдиної точки зору на культуру.
Це щастя. Я особисто докладу всіх зусиль, щоб воно і далі так було. Я достатньо довго жила при совку з "єдиною точкою зору на культуру", щоб пам"ятати, що це таке.
> 2. Заполітизованість культури.
Це є як наследием тяжких времен совка, так і результатом заполітизованості суспільства тепер. Нічого ви з цим не зробите, культура тут вторинна, первинним є суспільний запит на політику. Як тільки він спаде з якихось причин - і культуру попустить.
> 3. Міжрегіональні зв’язки фактично не існують як на вертикальному, так і на горизонтальних рівнях, що заважає обміну досвідом і не надає повного відображення реального стану культури України.
Підключити всі бібліотеки та театри до шарового інтернету і обміну досвідом буде аж завались.
> 4. ЗМІ недостатньо володіють інформацією про дійсний стан культури, що часто приводить до неконструктивної критики.
Почніть з того, що викиньте з лексикону слова "неконструктивна критика". Бувають неконструктивні пропозиції, а критика вона або є, або нема, а крітерієм оцінки ступені конструктивності є практика, а не чиєсь очіночне судження.
> 5. Слабка організація зворотніх зв’язків не надає можливості суспільству у повній мірі брати участь у формуванні стратегії розвитку культури України.
Підключіть заклади культури до інету. Попустить.
> 6. Суспільством не визначені критерії терміну “культура”, що приводить до змішування в інформаційному просторі справжніх культурних феноменів з побутовими плітками і чутками, характерними для жовтої преси.
Ця тема безмежна. Взагалі то цьому присвячені праці провідних філософів 20 сторіччя. Майже всіх. Вони не розібралися. У мінкультуризму теж не вийде. Колгосп "Марна Праця" імені класиків марксистсько-ленінської етики та естетики.
> 7. Суспільством не визначені інформаційні поля, де перетинаються культура України і культура глобальна, що приводить до перекосів у визначенні справжніх орієнтирів розвитку культури України.
Ой, а може написати це просто - Україна повинна визначити своє місце в світовій культурі. І все? Будьте простіше і розмовляйте з людьми людською мовою. І до вас потягнуться.
> 8. Недостатня інформованість суспільства про культурне життя етносів України та української діаспори у світі.
>
> Завдання та інструментарій:
> 1. Налагодження всеукраїнської інформаційної вертикалі і організація міжрегіональних інформаційних потоків.
> - Розвиток міжрегіональних інформаційних зв’язків
Не треба морочити голову. Напишіть "підключити заклади культури до інтернету" і все. Далі воно само собою виходить.
> 2. Організація системи суспільного впливу на розбудову культури.
> - Підписання угод з центральними і регіональними ЗМІ про спільну діяльність з метою розвитку культури і визначення пріоритетних напрямків
А причому тут суспільний вплив? Це навпаки - вплив НА суспільство.
Далі все більш менш.
2005.12.06 | Sergeevich
Re: По суті запропонованого тексту
> Не треба морочити голову. Напишіть "підключити заклади культури до інтернету" і все. Далі воно само собою виходить.Стандартная ситуация - дайте интернет, потому как имеем полное право его иметь уже только за один факт нашего (организации культуры) существования. Можно перефразировать предыдущее предложение, заменив слово 'интернет' на слово 'деньги'. Т.е. дайте ресурсы, и все сразу же заработает. Интернет, деньги и другие ресурсы необходимо выделять исключительно на конкретные реальные (реализуемые) программы и проекты, которые кроме содержания декларируют также механизмы контроля и отчетности. Представьте, что получится, если просто, в принудительном порядке провести во все библиотеки интернет: ни одна структура не справится с поддержкой функционирования такой сети, соответственно возникнет масса проблем, в т.ч. и злоупотребления данными ресурсами.
2005.12.07 | Горицвіт
Re: По суті запропонованого тексту
Sergeevich пише:> Стандартная ситуация - дайте интернет, потому как имеем полное право его иметь уже только за один факт нашего (организации культуры) существования. Можно перефразировать предыдущее предложение, заменив слово 'интернет' на слово 'деньги'.
Не погоджуся. Інтернет - це абсолютно необхідний базовий мінімум, тому нема аналогії з "дайте грошей". Це базові мінімальні потреби, без яких діяльність просто втрачає сенс. Так як для науковців має бути доступ до журналів по спеціальності, незалежно від "програм" і тому подібного. Просто якщо ти цього не маєш, то те чим ти займаєшся, не може називатися наукою. Так само з бібліотеками і музеями і з доступом в інтернет.
Тим більше, що це зовсім недорого, порівняно з іншими витратами. Скажімо, для музею треба якісні приміщення зі стабільною температурою, вологістю і освітленням - це дорожче, ніж один комп'ютер і безлімітний dial-up інтернет.
> ни одна структура не справится с поддержкой функционирования такой сети, соответственно возникнет масса проблем, в т.ч. и злоупотребления данными ресурсами.
А не треба створювати окрему мережу. Достатньо підключитися до звичайних міських провайдерів (60 доларів на місяць).
2005.12.07 | Sergeevich
Re: По суті запропонованого тексту
Да, 60$ - это немного (однако вспомните, какой у нас прожиточный минимум и минимальная зарплата). В масштабах программы информатизации это выльется в немалые деньги (у нас тысячи библиотек). Добавим долгосрочность и поддержку. Не забывайте, что есть библиотеки в удаленных от коммуникаций населенных пунктах (А чем собственно мы хуже? Тоже хотим..). Еще можно добавить стоимость обучения...В том-то все и дело, что у нас укоренилось подобное видение решения проблем в социо-культурной сфере.
Возьмем библиотеку Вернадского - интернета там в достатке. А электронным каталогом, который якобы доступен, почему-то никто не пользуется. Все также приходится рыться в ящиках и писать заявки от руки. Уверен, что создание каталога было кем-то профинансировано, но выходит, что это зря потраченные деньги. Все это я веду ни к тому, что нет смысла тратить деньги на культуру. Я хочу сказать, что надо перестать видеть себя обделенными и нуждающимися. Надо предлагать реальные проекты и организовывать реальное управление данными проектами. Если каталог создан, то донор должен видеть плод своего вливания, т.е. его повседневное использование, а также иметь возможность заботиться о нем (вот тут ярко проявляется потребность в квалифицированных менеджерах) и использовать его в качестве рекламы своей основной деятельности (например успешное участие государства в сфере культуры или положительный имидж бизнесовой структуры..).
http://ukrania.kiev.ua/
2005.12.07 | Горицвіт
Re: По суті запропонованого тексту
Sergeevich пише:> Да, 60$ - это немного (однако вспомните, какой у нас прожиточный минимум и минимальная зарплата).
Є дешевше.
> В масштабах программы информатизации это выльется в немалые деньги (у нас тысячи библиотек).
Бібліотека без комп'ютера і інтернету (хоч би для співробітників) - не зовсім бібліотека. Насправді комп'ютери в багатьох бібліотеках вже давно є - їх ставлять і спонсори, особливо перед виборами.
> Добавим долгосрочность и поддержку.
Ну, якась техн. підтримка має бути (і вона є): виїздний сисадмін.
> Не забывайте, что есть библиотеки в удаленных от коммуникаций населенных пунктах
Телефон зараз є в усіх населених пунктах.
> Еще можно добавить стоимость обучения...
Аякже. Все це вже проводиться. Тільки я не знаю, наскільки масово і систематично.
> В том-то все и дело, что у нас укоренилось подобное видение решения проблем в социо-культурной сфере.
Це не решение проблем. Це забезпечення мінімуму, без якого вирішення проблем неможливе.
>
> Возьмем библиотеку Вернадского
Це інша ситуація. Ця бібліотека - науковий заклад і, до речі, підпорядкований НАН, а не мінкультури.
> А электронным каталогом, который якобы доступен, почему-то никто не пользуется.
Я користуюся регулярно. Правда, з дому, бо він повністю доступний в інтернеті: nbuv.gov.ua .
Але каталог у них, по-перше, неповний (з дев'яносто якогось року починається), а по-друге, нема інтегрованої автоматичної системи, тому доводиться писати від руки і ще й два екземпляри.
За чутками, гроші їм виділялися, але були в більшій частині розтягнуті. Але звідси ж не випливає, що каталога не треба і т.д.
2005.12.04 | Orysja
Re: Мінкультури звертається до суспільства
Ну і... Поговорили і забули? До речі, а де запитання до Міністра? Там же? Ото ж бо й воно... Це Міністру не на "Віденському балі" задницею перед місками-пісками та злодюгами крутити. Тут працювати треба, а для чого? Корито однак ще на декілька місяців його.2006.11.07 | nobile
Re: Мінкультури звертається до суспільства
Агов! "Таваріщі віступающіє"!А не здається вам, що ви схожі на Алана Чумака - лікуєте хворого на відстані? Запрошую "покататись" без запрошень, "піонерів з квітами" і духових оркестрів" по сільських клубах.
Не до високих матерій про інформаційні потоки, буде вам.
Хвороба значно складніша і ваші інформаційні припарки - нецільове використання бюджетних коштів, котрі, доречі, могли б піти на...
Та хіба ж вам таке хочеться чути?
2006.11.07 | ziggy_freud
так і з міськими клубами проблема...
Навіть у відносно дорогих місцях з музикою слабенько. Воно ж в першу чергу наливайка і жральня, а культурна точка в якусь п*яту чи шосту.Згадати хоча б жлободроми, на які в більшості перетворились клуби ВНЗ та великих підприємств. А на початку 90х там було реальне культурне життя, кожен студент міг дозволити регулярно ходити на концерти. Це в столиці. То з кого сільським клубам брати позитивний приклад???
2006.11.08 | nobile
Re: так і з міськими клубами проблема...
Певно що ні з кого брати приклад.Та й чи треба.
Українська національна культура починається в селі, в глибинці. І хоче цього місто, чи не хоче, бачить чи ні, визнає чи ні а міська культура то така собі дешевенька декоративна прикраса. Кажуть якщо їсти весь час "Мівіну" - виразка буде. Ото і я до того що якщо споживати весь час оту міську (сучасну-сучасну культуру у її валовому виразі) - буде виразка. Але і сільська культура, культура українського народу, не загине. Вона всеодно буде жити. І рідному міністерству, щоб стати Міністерством культури України (а не Києва), слід не хрещатинські пєнки сбирати. Тут якраз - вибір. З ким міністерство? З Писанками-поплавськими-сердючками-нянями-танцями-шансами? Чи... Я згоден - і те теж треба. Та не українське воно. І проживе без підтримки. (звідки у поплавського (рука не підіймається писати це призвіще з великої букви) гроші на оті "шедеври" як не з бюджету?)
Поле діяльності міністерства мало б бути там де коріння культури.
Якщо воно все таки українське міністерство культури, а не турції чи не культури.
Київ давно нагадує Комунянію з романа Войновича "Москва 2042". І міністерство теж. Це державна установа найвищого рівня в галузі, якій як тому Феді в "Операції Ы" - "-До лампочки!!!"
2006.11.08 | Пані
Я вважаю, що клуби повинні фінансувати тергромади
Або благодійні фонди, громадські, релігійні організації, тощо. Як це у всьому світі і відбувається. А ніяк не міністерство, бо це - тупиковий шлях.Треба домагатися прийняття законів, які спрощують таку благодійну діяльність.
2006.11.09 | ziggy_freud
отож. Якщо багаті дадуть на клюб по парі тисяч,
а бідніші - хоч по десятці, воно вже якось працюватиме. Хіба з селян не беруть місцеві податки? А що сидить у клюбі Дупа Сраківна, яка здасть його в оренду кому попало, аби самій не працювати, оце і є головна проблема.До речі, на початку 90х в Києві у бариг було повно звукової апаратури, вкраденої з клюбів їх працівниками. Самі зрубали гілку, на якій досі могли комфортно почуватись
2006.11.09 | Sergeevich
Re: отож. Якщо багаті дадуть на клюб по парі тисяч,
Все присутствующие,давайте создадим благотворительный фонд на общественныйх началах по силам, возьмем какую-нибудь маленьку проблемку, и будем ее курировать.
Для начала я согласен 10 баксов в месяц давать на поддержку какой-то проблемы в сфере культуры.
За это хочу иметь прогресс в решении проблемы и подробный отчет за каждый цент потраченных денег, а также участие в формировании планов на будущее и бюджета и абсолютную публичность всего, что происходит в рамках данного роекта (например на вэб-сайте или газете).
Что скажете по поводу подобного подхода поддержки культуры?
Интересно, кто-то из присутствующих делает постоянные взносы в какой-нибудь благотворительный фонд(Ы)?
2006.11.10 | ziggy_freud
Re: 10 баксов в месяц
Sergeevich пише:> Все присутствующие,
> давайте создадим благотворительный фонд на общественныйх началах по силам, возьмем какую-нибудь маленьку проблемку, и будем ее курировать.
цілком реально.
> Для начала я согласен 10 баксов в месяц давать на поддержку какой-то проблемы в сфере культуры.
> За это хочу иметь прогресс в решении проблемы и подробный отчет за каждый цент потраченных денег, а также участие в формировании планов на будущее и бюджета и абсолютную публичность всего, что происходит в рамках данного роекта (например на вэб-сайте или газете).
за 10 баксів зовсім нереально. Якщо це "Всеукраїнський хвонд підтримки намірів щодо планування ініціатив", через такі проекти лише крадуть гроші.
> Что скажете по поводу подобного подхода поддержки культуры?
Реально кільком заможним людям впорядкувати місце відпочинку для себе. Такі речі давно робляться, але, якщо йдеться про місто, місця відпочинку виходять дуже специфічні. В селі все-таки більш культурно однорідне населення, і чинник "що скажуть люди" працює сильніше.
> Интересно, кто-то из присутствующих делает постоянные взносы в какой-нибудь благотворительный фонд(Ы)?
Особисто я - лише епізодично, відомим мені людям, і на цілком конкетні витрати.
2006.11.09 | ziggy_freud
трохи частіше приїздіть до міста
і в Києві бувайте ще десь крім Хрещатика. Сумно, що для Васміська культура = Мівіна.
Тоді, мабуть,
сільська культура = сало. Хоча я вважаю інакше.
nobile пише:
> З ким міністерство? З Писанками-поплавськими-сердючками-нянями-танцями-шансами? Чи... Я згоден - і те теж треба. Та не українське воно. І проживе без підтримки.
Це попса, як комерція воно працює лише у складі більших проектів.
> Київ давно нагадує Комунянію з романа Войновича "Москва 2042".
Цікаво, наскільки давно. Комунянію ні чітал, але в Москві бував, і це дві великі різниці; "материкові" росіяни з тим погодяться.
2006.11.09 | nobile
Re: трохи частіше приїздіть до міста
Влучно, Ви! Відчуваю достойного суперника на цих сторінках.А найвлучніше це - Київа - це дійсно МІВІНА, а село це (дійсно) - САЛО. Натуральне, поживне, здорове, "на три-чотири пальці"...
А ще - хто з МІВІНОЮ - той з виразкою шлунку (це я здається повторююсь), ну а хто з САЛОМ - той багатий і здоровий.
У місті, а саме у Києві буваю досить часто. В обласному центрі працюю. І звик дуже добре вивчити проблему і вивірити аргументи, а тобі вступати в суперечку.
...в оренду. Любий друже, та в глибинці без оренди вільниз приміщень...
А "твої" клуби за орендну плату нікому непотрібні.
Пане Ziggy, а Ви не думаєте, що "розкрутка" такого примітиву (примітиву у всіх відношеннях і менеджерсько-бізнесовому теж)як поплавський зроблена значною мірою за бюджетні гроші (опосередковано чи напряму). Я в цьому впевнений. Ота вся , як Ви кажете попса, живиться , значною мірою з бюджету.
Ну і в кінці-кінців президент, міністр культури, голова Верховної ради не бачать "диверсантів" від культури в своїх військах.
Чому наш проєвропейський, ліберальний, демократичний президент в свій час не попер з роботи Томенка, який гірше ніж Кучмик, насадив нам Гринджоли і виставив Україну на посміховисько перед усією Європою.
Про Войновича і його роман. Почитайте. "Москва 2042" називається.
Там Москва відгороджена від усієї Росії і називається країною Комунянією. Оце я мав на увазі. Багато паралелей з Києвом. Але спочатку почитайте... А потім приклади.
А тепер Пані.
Я в Вас закоханий , панєнко!!!
В селі благодійні чи громадські фонди???
В селі є церква та й та обдерта (хай Бог простить такі слова).
...А так у світі відбувається???
У всіх країнах світу національною культурою опікується держава!!!
Пані, я вас люблю ще більше, але у всьому світі такої системи взагалі немає. У них сам термін - клуб - трохи інше означає.
Совок створив свою унікальну клубну і бібліотечну систему з повним державним фінансовим забезпеченням. В цю систему вкладені колосальні національні ресурси. І якщо відкинути ідеологічні совкові догми ( а поряд не навязувати невивчений і неадаптований закордонний (біс його зна звідки взятий досвід)), забезпечити хоча б половину потреби фінансування за рахунок держави, то ця "машина" може гарно, працювати. Якщо держава ризикне на половину потреби фінансування, віддасть в безоплатну безсторокову оренду сільські неприбуткові заклади їх працівникам (без будь-якої зміни профілю роботи закладу)і звільнить від налогів - це буде величезний прорив. А головне при не такому вже і значному збільшенні фінансування, матеріальні ресурси, матеріальна база, приміщення і т.д. надбані за 70 років "нелюбимого" мною совка будуть збережені. І власними кроками (а не чужими підказками) врятуємо власне майно і своїм розумом до цього дійдемо, а не під диктовку Дяді Вані чи Дяді Сема.
про закони...
Закон про Культури скільки років готується ???
Ну а в дієвості його сумніваються всі. У нас діє тільки бюджетний Кодекс (та й то в чий карман???) і Кримінальний ( та й то не завжди)
2006.11.10 | ziggy_freud
Сало - сила, спорт - могила!
nobile пише:> хто з САЛОМ - той багатий і здоровий.
Сало - сила, спорт - могила!
> Пане Ziggy, а Ви не думаєте, що "розкрутка" такого примітиву (примітиву у всіх відношеннях і менеджерсько-бізнесовому теж)як поплавський зроблена значною мірою за бюджетні гроші (опосередковано чи напряму). Я в цьому впевнений. Ота вся , як Ви кажете попса, живиться , значною мірою з бюджету.
Та знаю, і хіба я один знаю. Двоє їх, сіамських близнюків, які найбільше люблять засвоювати бюджети на попсові заходи. Поплавський і Табачнік.
> Чому наш проєвропейський, ліберальний, демократичний президент в свій час не попер з роботи Томенка, який гірше ніж Кучмик, насадив нам Гринджоли і виставив Україну на посміховисько перед усією Європою.
Томенко на своїй посаді був не найгіршим. Хоча дурниці теж траплялись...
> Якщо держава ризикне на половину потреби фінансування, віддасть в безоплатну безсторокову оренду сільські неприбуткові заклади їх працівникам (без будь-якої зміни профілю роботи закладу)і звільнить від налогів - це буде величезний прорив.
Зараз держава не дає, а бізнесу давати на держ. контори не вигідно. Бо з кого при нагоді спитати за нецільове використання подарунків? Невже з Мінкульту
2006.11.14 | nobile
Re: Сало - сила, спорт - могила!
Пане Ziggy, ми з Вами приблизно однаково думаємо.Але...
Головне, що при тому що ми "крамолу" говоримо (я думаю її пишуть), але це тим кого це стосується "до лампочки".
Я думаю вони десь тут поряд, з нами переписуються, сперечаються...
Але - "до лампочки".
Світом правлять якісь інші закони інших Ньютонів.