Відповіді

• 2005.11.26 | Олесь Бережний

  пояснюю - все в порядку

  Раніше це називалося "галушництво".
  Те, що вам подобається "шароварництво" само по собі не є трагедією. Хтось любить російську попсу, хтось - Майкла Джексона чи Брітні Спірз, хтось - блюграс, кантрі, квадратні танці, реп чи польку...
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.11.27 | Snatch

    Пояснення шароварщини від мудрого Грималюка

    зі старого інтерв'ю
    
    http://old.obozrevatel.com/ov4/conference.php?id=59
    
    Станіслав: Ви як борець з шароварщиною, поясніть будь-ласка що ж це таке шароварщина ? З чим Ви саме боретеся ?
    
    Тарас Грималюк: Пояснюю: шароварщина – це цілеспрямована, добре продумана, навіть добре фінансована імперська культурна політика часів Радянського союзу. Хоча її корені ще і в Російській імперії. Її мета – позиціонувати імперську, зрозуміло, російську культуру, як найвищу культуру загалом. Культури ж союзних республік могли претендувати лише на вторинність. І якщо в цих культурах з’являлося щось велике і значиме, воно мусило дуже швидко бути інкорпороване в культуру російську.
    Весь державний апарат, вся система культури, всі ці худради та методисти намагалися зробити одне: вихолостити, знівелювати справжню суть української культури. Наприклад, у випадку з традиційною культурою, яка, без сумніву, є культурою найвищого ґатунку і у якій закумульована тисячолітня історія, традиції, героїка, зрештою, закодована вся та інформація, яка допомагає українцеві ідентифікувати себе, як українця. Було зроблено ось що: справжню мужність, самопожертву, відвагу і неабияку військову вправність українських козаків було перетворено на дурноголовий примітивний театр, в якому цей самий козак виглядав, як «ряжений» дурник з приклеєними вусами. Пропагувалася естетика поверхова і сміховинна, відповідний і репертуар: про куму, варенички, «гоп, моя мила» та інше. Справжні народні пісні, які завжди наповнені глибоким змістом та музично дуже сильні та складні, ніколи не входили до репертуару всіх оцих «шароварних» колективів, які пропагувати цей тип культури, починаючи від сільського клубу і закінчуючи великими колективами, які фінансувалися державою. Якщо ж говорити про музику, то тут автентичну народну манеру було знищено і замість неї широко пропагувалася так звана «академізована» манера виконання народних пісень, яка практично руйнувала саму музичну тканину фольклору. Щоб було простіше зрозуміти, що це таке шароварщина, наведу «візуальний ряд»: це гурт козаків, який одягнений так, як ніколи не одягалися козаки, співають в округленій академізованій манері якоїсь веселої пісні, а перед ними 50-річні «дівчата» у віночках виробляють певні хореографічні фігури, низько вклоняючись своїм високим начальникам з «центру». Єдине, що хотів би додати – що шароварщина є не лише у фольклорі, але й, наприклад, у популярній музиці, українській естраді, оперному мистецтві, літературі і навіть у живопису. Це певний холуйський тип культури, який ніколи не може претендувати на якісь серйозні і глибокі речі.
    Ми маємо багату різноманітну тисячолітню народну культуру, якою захоплювались генії, такі, як: Пушкін, Чайковський, Прокоф’єв, Гоголь, Шевченко, Бунін та інші. Якщо ми збираємось стати нацією в повному розумінні цього слова, ми мусимо знищити всю цю шароварщину, як пережиток імперської культури, і відкрити для себе свою, справжню культуру, у якій, повірте мені, є ще багато невідкритих і невизнаних геніальних речей. Цим ми і щасливі, що у нас це все попереду, бо, наприклад, Західна Європа, вивчивши і сто разів проаналізувавши все своє у культурі, починають шукати творчого натхнення у чужих, навіть екзотичних, культурах. Нам є, звідки черпати ще добру сотню років.

• 2005.11.27 | ladalesia

  Re: Poyasnit' , proshu

  A halushnytstvo shcho? Pytayu, bo neznayu. Kitsch? Smaky rizni, from the ridiculous to the sublime. Ale yaka riznytsia mizh narodnym ta sharovarshchynoyu?

• 2005.11.27 | Георгій

  Спробую пояснити на прикладі

  Пані Ладо, я не фахівець з питань народної творчості, але можу поділитися спогадами і тим зробити спробу пояснити, що я розумію під шароварщиною.
  
  Пам'ятаю якийсь концерт на совєцькому телебаченні першої половини 1980-х років. Величезний ансамбль людей, зодягнутих у ненатурально яскраві сині чи червоні широчезні штани (чоловіки) або ненатурально яскраві і розцяцьковані спідниці та блузки (жінки) довго танцює веселий народний танець гопак. Гопають, гупають, виписують кола навприсядки. На обличчях усіх без виключення танцюристів сяє безмежне щастя. Враження якоїсь неадекватності, ейфорії, мари.
  
  А потім на сцену виходить троє людей - чоловік з гітарою і двоє жінок - і співають тиху і трохи журну пісню про те, які в них "скрипливії ворітечка," і як їм дошкуляють "брехливії люде," і як вони все рівно, незважаючи на все скрипливе і брехливе, будуть "любитися, кохатися," а потім "розійдуться, як чорная хмара," і з їх "коханнячка" "нічого не буде," але вони живі, справжні.
  
  Перше - шароварщина, друге - ні. Думаю, і перше, і друге завжди буде, хто б там не сидів президентом на Банковій. У США це теж є.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2005.12.08 | Sergeevich

    Re: Спробую пояснити на прикладі

    > Пам'ятаю якийсь концерт на совєцькому телебаченні першої половини 1980-х років.
    
    В 80-х этого было предостаточно - не ценили.
    
    Теперь этого днем с огнем не найдешь ("Вирский" предпочитают выступать за границей) - так что термин "шароварщина" как нафталиновое понятие 80-х себя на данном этапе изжил.