Концепція Держ. програми розвитку народних художніх промислів
11/28/2005 | Горицвіт
Міністерство культури і туризму України висуває на обговорення проект Концепції Державної програми охорони, відродження та розвитку народних художніх промислів.
* * *
Проект
Схвалено
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від _________ 2005 р. № _______
Концепція Державної програми охорони, відродження та розвитку
Народні художні промисли – одна з традиційних базових галузей народного мистецтва українців.
Під впливом кліматичних, природних умов, особливостей побуту українців, властивостей місцевої сировини та історичних чинників у кожному етнографічному регіоні України виробляли локальні предмети художньої образності, орнаментики, формотворення. Із покоління в покоління майстри передавали секрети технічної і технологічної майстерності, вдосконалювали прийоми обробки природних матеріалів.
Так виникли цілі школи традиційного народного мистецтва, які прославили Україну на весь світ – Опішне, Решетилівка, Косів, Богуслав, Гавареччина, Петриківка, Діхтярі, Глиняни, Клембівка та багато інших.
В даний час занепали мистецькі осередки у більшості регіонів України. Практично зруйнована матеріально-технічна база підприємств народних художніх промислів.
З занепадом осередків і підприємств народних художніх промислів припинилася підготовка молодої зміни, фахівців, зникли школи майстерності. Згасає творча ініціатива народних майстрів, завмирають цілі мистецькі династії.
Основна маса майстрів позбавлена робочих місць і соціального захисту, права на творчу працю, пенсійне забезпечення, передачу унікальних художніх традицій молодому поколінню.
Втрачені традиційні ринки збуту готової продукції. Продукуються вироби низькопробні і далекі від народної традиції, які витісняють із ринку автентичних носіїв етномистецької традиції.
Зруйнована мережа спеціалізованих навчальних закладів. Зникла важлива середня ланка у підготовці кадрів.
Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування
У центрах традиційних ремесел створювались художньо-промислові артілі, що об’єднували майстрів. У 60-х роках промислові артілі були реорганізовані у державні підприємства і об’єднані в «Укрхудожпром».
Підприємства були підпорядковані різним міністерствам, відомствам, державним установам, громадським об’єднанням, а саме: Міністерствам місцевої, лісової і деревообробної, м’ясомолочної промисловості; побутового обслуговування; Держагропрому; Художньому фонду Спілки художників України; Українському товариству охорони пам’яток історії та культури; підсобним господарствам колгоспів, радгоспів та ін.
У системі Міністерства місцевої промисловості діяли Республіканське промислове об’єднання художніх промислів — Укрхудожпром, Центральне художнє конструкторсько-технологічне бюро, постачально-збутова база та фірмова торгівельна мережа. В Укрхудожпромі працювало 5 виробничо-художніх об’єднань і 25 фабрик художніх виробів. Підприємства народних художніх промислів поділялися на об’єднання, фабрики, комбінати, дільниці, цехи, лабораторії тощо. Міносвіти та Мінмісцевпром в загальноосвітніх школах впровадили профосвіту з технологій народних художніх промислів, де щорічно навчалося 3000 учнів.
Проте нестабільність економіки кінця восьмидесятих початку дев’яностих років не сприяла розвитку народних художніх промислів. Підприємства «Укрхудожпрому» були приватизовані, внаслідок чого вони або не працюють, або ж перепрофільовані і не повертаються до випуску художньої продукції.
Таким чином під загрозою зникнення постала важлива галузь традиційної культури українського народу.
Прийняття в 2001 році Закону України „Про народні художні промисли” та постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання реалізації Закону України “Про народні художні промисли” не змінило ситуації на краще.
Необхідність підтримки на державному рівні охорони, відродження та розвитку народних художніх промислів визначається недосконалістю нормативно-правової бази, занепадом традиційних осередків, руйнацією матеріально-технічної бази підприємств, скороченням мережі спеціалізованих навчальних закладів, втратою традиційних ринків збуту продукції, що унеможливлює розв’язання цих проблем на регіональному рівні.
Метою Програми є забезпечення правових, економічних та організаційних умов для відродження, збереження і розвитку народних художніх промислів.
вивчення та визначення шляхів розв’язання проблемних питань галузі народних художніх промислів,
напрацювання нормативно-правової бази в галузі народних художніх промислів;
створення ефективної моделі фінансового та матеріально-технічного забезпечення розвитку народних художніх промислів;
охорона заповідних територій народних художніх промислів та осередків;
запровадження економічних важелів стимулювання розвитку галузі;
відновлення традиційних ринків збуту виробів народних художніх промислів;
створення необхідних умов для повноцінної творчої роботи майстрів;
відновлення системи професійно-технічної освіти з народних художніх промислів.
Виконання Програми передбачається за такими напрямками:
надання державної підтримки суб’єктам підприємницької діяльності в галузі народного мистецтва та художніх промислів;
відновлення матеріально-технічної бази підприємств народних художніх промислів, оснащення їх новітніми технологіями виробництва та будівництво нових;
формування сучасної національної індустрії виробництва традиційної художньої продукції;
створення правових умов для соціального захисту майстрів народного мистецтва та художніх промислів;
підтримка та розвиток народних художніх промислів на селі;
реалізація комплексу освітніх, культурно-мистецьких програм і проектів у сфері традиційної художньої культури.
Перший етап (2006 р.) передбачає розроблення та прийняття нормативно-правових актів, зокрема щодо державної підтримки галузі, створення передумов для реалізації стратегічних завдань Програми та початок їх здійснення.
На другому етапі (2007-2010 рр.) буде здійснюватися коригування заходів Програми та їх виконання.
Фінансування Програми здійснюватиметься в межах бюджетних призначень, передбачених у Державному бюджеті України, а також за рахунок коштів місцевих бюджетів та інших не заборонених законодавством джерел.
Виконання Програми сприятиме:
призупиненню негативних явищ у галузі народних художніх промислів;
відродженню важливих для держави виробництв народних художніх виробів та національного сувеніру;
збільшенню числа робочих місць;
вивченню, збереженню і пропаганді культурної спадщини українського народу;
об’єднанню зусиль органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадських організацій і наукових установ для відродження, охорони та збереження народних художніх промислів.
* * *
Проект
Схвалено
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від _________ 2005 р. № _______
Концепція Державної програми охорони, відродження та розвитку
народних художніх промислів
Сучасний стан галузі народних художніх промислів
Народні художні промисли – одна з традиційних базових галузей народного мистецтва українців.
Під впливом кліматичних, природних умов, особливостей побуту українців, властивостей місцевої сировини та історичних чинників у кожному етнографічному регіоні України виробляли локальні предмети художньої образності, орнаментики, формотворення. Із покоління в покоління майстри передавали секрети технічної і технологічної майстерності, вдосконалювали прийоми обробки природних матеріалів.
Так виникли цілі школи традиційного народного мистецтва, які прославили Україну на весь світ – Опішне, Решетилівка, Косів, Богуслав, Гавареччина, Петриківка, Діхтярі, Глиняни, Клембівка та багато інших.
В даний час занепали мистецькі осередки у більшості регіонів України. Практично зруйнована матеріально-технічна база підприємств народних художніх промислів.
З занепадом осередків і підприємств народних художніх промислів припинилася підготовка молодої зміни, фахівців, зникли школи майстерності. Згасає творча ініціатива народних майстрів, завмирають цілі мистецькі династії.
Основна маса майстрів позбавлена робочих місць і соціального захисту, права на творчу працю, пенсійне забезпечення, передачу унікальних художніх традицій молодому поколінню.
Втрачені традиційні ринки збуту готової продукції. Продукуються вироби низькопробні і далекі від народної традиції, які витісняють із ринку автентичних носіїв етномистецької традиції.
Зруйнована мережа спеціалізованих навчальних закладів. Зникла важлива середня ланка у підготовці кадрів.
Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування
необхідності розроблення і виконання Програми
У центрах традиційних ремесел створювались художньо-промислові артілі, що об’єднували майстрів. У 60-х роках промислові артілі були реорганізовані у державні підприємства і об’єднані в «Укрхудожпром».
Підприємства були підпорядковані різним міністерствам, відомствам, державним установам, громадським об’єднанням, а саме: Міністерствам місцевої, лісової і деревообробної, м’ясомолочної промисловості; побутового обслуговування; Держагропрому; Художньому фонду Спілки художників України; Українському товариству охорони пам’яток історії та культури; підсобним господарствам колгоспів, радгоспів та ін.
У системі Міністерства місцевої промисловості діяли Республіканське промислове об’єднання художніх промислів — Укрхудожпром, Центральне художнє конструкторсько-технологічне бюро, постачально-збутова база та фірмова торгівельна мережа. В Укрхудожпромі працювало 5 виробничо-художніх об’єднань і 25 фабрик художніх виробів. Підприємства народних художніх промислів поділялися на об’єднання, фабрики, комбінати, дільниці, цехи, лабораторії тощо. Міносвіти та Мінмісцевпром в загальноосвітніх школах впровадили профосвіту з технологій народних художніх промислів, де щорічно навчалося 3000 учнів.
Проте нестабільність економіки кінця восьмидесятих початку дев’яностих років не сприяла розвитку народних художніх промислів. Підприємства «Укрхудожпрому» були приватизовані, внаслідок чого вони або не працюють, або ж перепрофільовані і не повертаються до випуску художньої продукції.
Таким чином під загрозою зникнення постала важлива галузь традиційної культури українського народу.
Прийняття в 2001 році Закону України „Про народні художні промисли” та постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання реалізації Закону України “Про народні художні промисли” не змінило ситуації на краще.
Необхідність підтримки на державному рівні охорони, відродження та розвитку народних художніх промислів визначається недосконалістю нормативно-правової бази, занепадом традиційних осередків, руйнацією матеріально-технічної бази підприємств, скороченням мережі спеціалізованих навчальних закладів, втратою традиційних ринків збуту продукції, що унеможливлює розв’язання цих проблем на регіональному рівні.
Визначення мети та завдання Програми
Метою Програми є забезпечення правових, економічних та організаційних умов для відродження, збереження і розвитку народних художніх промислів.
Основними завданнями Програми є:
вивчення та визначення шляхів розв’язання проблемних питань галузі народних художніх промислів,
напрацювання нормативно-правової бази в галузі народних художніх промислів;
створення ефективної моделі фінансового та матеріально-технічного забезпечення розвитку народних художніх промислів;
охорона заповідних територій народних художніх промислів та осередків;
запровадження економічних важелів стимулювання розвитку галузі;
відновлення традиційних ринків збуту виробів народних художніх промислів;
створення необхідних умов для повноцінної творчої роботи майстрів;
відновлення системи професійно-технічної освіти з народних художніх промислів.
Основні шляхи та засоби розв’язання проблеми
Виконання Програми передбачається за такими напрямками:
надання державної підтримки суб’єктам підприємницької діяльності в галузі народного мистецтва та художніх промислів;
відновлення матеріально-технічної бази підприємств народних художніх промислів, оснащення їх новітніми технологіями виробництва та будівництво нових;
формування сучасної національної індустрії виробництва традиційної художньої продукції;
створення правових умов для соціального захисту майстрів народного мистецтва та художніх промислів;
підтримка та розвиток народних художніх промислів на селі;
реалізація комплексу освітніх, культурно-мистецьких програм і проектів у сфері традиційної художньої культури.
Строки виконання Програми 2006-2010 роки.
Перший етап (2006 р.) передбачає розроблення та прийняття нормативно-правових актів, зокрема щодо державної підтримки галузі, створення передумов для реалізації стратегічних завдань Програми та початок їх здійснення.
На другому етапі (2007-2010 рр.) буде здійснюватися коригування заходів Програми та їх виконання.
Фінансове забезпечення виконання Програми
Фінансування Програми здійснюватиметься в межах бюджетних призначень, передбачених у Державному бюджеті України, а також за рахунок коштів місцевих бюджетів та інших не заборонених законодавством джерел.
Очікувані результати виконання Програми
Виконання Програми сприятиме:
призупиненню негативних явищ у галузі народних художніх промислів;
відродженню важливих для держави виробництв народних художніх виробів та національного сувеніру;
збільшенню числа робочих місць;
вивченню, збереженню і пропаганді культурної спадщини українського народу;
об’єднанню зусиль органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадських організацій і наукових установ для відродження, охорони та збереження народних художніх промислів.