Видавництво "Вища школа" призупиняє свою роботу !!!
12/06/2005 | AOlex
Нижче наведено відкритий лист колектива видавництва “Вища школа”
===============================
Шановні колеги!
Небагато з Вас на сьогоднішній день знають, в яких умовах опинилось видавництво “Вища школа” з квітня цього року. Ми намагались особливо не розголошувати те, що у нас відбувається, серед колег і широкої громадськості. Але терпіння має свій кінець…
Тепер, коли у нас на руках є результати обстеження робочих кімнат видавництва (датовані липнем та груднем цього року), ми з упевненістю можемо сказати, що проти видавництва чиниться брутальна кампанія з метою виселити нас з власного приміщення. Поки що ми розділяємо ситуацію на “юридичні війни” з приводу будівлі та на хімічне забруднення приміщень видавництва “Вища школа”. Але невиключено, що слідство встановить прямий зв’язок між цими процесами.
Юридичний бік справи стосується користування будівлею за адресою вул. Гоголівська, 7г у м. Києві. Ця будівля перебуває на балансі видавництва понад 25 років. Сьогодні 4-поверховий будинок 1900 року забудови, пам’ятка архітектури в центрі Києва біля площі Перемоги, є ласим шматком для багатьох "нових" і "старих" конкрєтних осіб. Починаючи з 1995 р., у нас почалися проблеми з землею навколо видавництва, відчуження якої відбувалося за таємничих обставин. Проте організація, для якої відводилась під будівництво земля перед видавництвом, так нічого й не збудувала.
У 1999 р. в наше приміщення за наказом Держкомтелерадіо було вселено два видавництва: Головну редакцію видань мовами національних меншин (тепер — видавництво «Етнос») та видавництво «Україна» (колишній «Політвидав»). Договори не передбачали плати за користування приміщеннями і не узгоджувалися з ФДМУ. Умови договорів не відповідали чинному законодавству, порушували господарську самостійність видавництва «Вища школа», суперечили його Статуту, завдавали економічних збитків. Видавництво проплачувало всі рахунки за комунальні послуги, а користувачі компенсували йому невідомо за якими критеріями встановлені відсотки. Виникли проблеми і з утриманням будівлі. Протести колективу не були взяті до уваги. Держкомтелерадіо аргументував свою позицію тим, що саме він є власником будівлі і має вчиняти щодо неї будь-які дії.
Напевне, багато з Вас пам’ятають, яким було наше видавництво наприкінці 90-х років і знають, якою є «Вища школа» сьогодні. Починаючи з 2000 р. ми пішли вгору і сьогодні попри складну ситуацію у видавничій і поліграфічній галузі видавництво «Вища школа» є економічно сильним підприємством.
Оскільки довести нас до банкрутства не вдалося, розпочалася акція, що триває й нині, спрямована на зміну балансоутримувача будівлі. Наказом № 260 від 26.11.2001 р. Державний комітет інформаційної політики, телебачення і радіомовлення прийняв безпрецедентне рішення: на прохання трудових колективів видавництв «Україна» та Головної редакції літератури мовами національних меншин України (!!! Без нашого прохання, навіть без нашої згоди !!!) було створено видавниче об’єднання «Україна», яке очолював директор видавництва «Україна» М. В. Стетюха, і в це об’єднання за Наказом мало увійти й наше видавництво. Аргументи видавництва «Вища школа» щодо неправомірності такого рішення Комітет відверто ігнорував. Після звернення видавництва «Вища школа» до Кабінету Міністрів та позову до суду Комітет скасував свій наказ.
У 2003 р. ФДМУ провів перевірку використання державного майна на підпорядкованих Держкомтелерадіо підприємствах і вказав на необхідність привести договори з нашими “сусідами” у відповідність з чинним законодавством. Листом від 16.09.2003 р. № 4017/29/6-2 повідомив про це видавництво «Вища школа». Однак далі події набрали зворотного ходу: Комітет не дав згоди на укладання договорів оренди і звинуватив видавництво «Вища школа» в тому, що саме воно при укладанні договорів з видавництвами “Етнос” та “Україна” про спільне користування приміщеннями порушило законодавство. Тому, керуючись новим Господарським кодексом України та поставивши до відома про це Комітет, видавництво «Вища школа» в березні 2005 р. подало позов до суду про спонукання до укладання договору оренди. Два суди (Господарський м. Києва та Вищий господарський) винесли рішення не на нашу користь. Судовий процес триває.
Починаючи з квітня цього року загострилась ситуація всередині видавництва. Почали пропадати ключі, в кабінеті директора були “перериті” папери. У директора та співробітників, що тривалий час перебували в директорському кабінеті, з’явилася сильна алергічна реакція, що зникла лише тоді, коли з кабінету винесли квіти у великих вазонах. Тоді ми сприйняли це як випадковість. Згодом в різних кабінетах періодично почав з’являтися запах, що нагадує запах господарського мила і хімікатів.
Сьогодні у видавництві не функціонує кілька приміщень, у яких за дослідженнями Інституту екогігієни і токсикології вміст шкідливих речовин перевищував гранично допустимі норми в липні – в 2–4,3 раза, в грудні – до 5,7 раза. Джерело забруднення самотужки виявити не вдалося. Ми надали для аналізу всі можливі зразки будівельних матеріалів, меблі, нашої книжкової продукції, і отримали висновок Інституту екогігієни і токсикології, що навіть за сукупністю всіх факторів природній фон шкідливих речовин не може бути таким високим, тобто шкідливі речовини потрапляють до нас ззовні (чиїсь “добрі” руки їх приносять!). Далі ще “краще”. Деякі з працівників відчувають на собі дію хвильових пристроїв, які виводять з рівноваги, завдають великої шкоди здоров’ю. Якщо когось цікавить, що це за прилади, запитайте у Володимира Яворівського, який надіслав до СБУ депутатський запит про виявлення розробників і виробників апаратури опромінення, спеціально призначеної для здійснення психотропного впливу з метою маніпулювання свідомістю громадян.
Стан здоров’я працівників викликає глибоке занепокоєння. Підприємство працює в екстремальному режимі, частина співробітників на підставі заяв про неможливість перебування у робочих кімнатах, погане самопочуття працюють вдома. Для виконання державних контрактів з Міносвіти і науки України, договірних зобов’язань з іншими контрагентами доводиться вдаватися до екстраординарних заходів: почергове очищення приміщень самостійно придбаним санатором повітря та переносною витяжкою, переміщення до них працівників з різних підрозділів.
Прослуховуються робочі телефони, у деяких співробітників домашні й мобільні. Директор видавництва, за якою ведеться спостереження невідомими людьми, з червня не живе у себе вдома (в отруєному будинку фізично не можливо перебувати), постійно змінює квартири.
Тому ми почали звертатися з відповідними листами до органів влади. В кінці червня були надіслані листи до Президента, до прем’єр-міністра та до МВС. За всіма бюрократичними правилами ці листи довго “ходили” по кабінетах і потрапили в свою кінцеву точку: до нашого органу управління – Держкомтелерадіо, та в Шевченківську прокуратуру м. Києва, яка вже протягом 3,5 міс. не виносить рішення про відкриття (або про відхилення у відкритті) кримінальної справи. Комітет, на жаль, замість допомоги висуває ультимативну вимогу діяти тільки з його відома і негайно укласти розподільчий баланс з видавництвами, вселеними його наказом в 1999 р.
Ураховуючи складну ситуацію з правом власності на будівлю і землю, якою користується видавництво «Вища школа», та викладені факти, пов’язані з хімічним забрудненням, маємо підстави стверджувати, що проти видавництва чиниться цинічно спланована акція, що загрожує життю людей і самому існуванню підприємства. Постійне перебування у забруднених приміщеннях призводить до того, що люди поступово починають звільнятися з видавництва. І тримати людей, а тим більше змушувати їх ходити на роботу, зважаючи на такі умови, адміністрація не має ніякого морального права.
У зв’язку з цим повідомляємо, що за рішенням загальних зборів колективу з 7 ГРУДНЯ 2005 р. ВИДАВНИЦТВО ДОБРОВІЛЬНО ПРИПИНЯЄ РОБОТУ У ВЛАСНОМУ ПРИМІЩЕННІ НА НЕВИЗНАЧЕНИЙ ТЕРМІН.
Ми розуміємо, що створюємо незручності в роботі великої кількості наших партнерів і замовників. АЛЕ ЦЕ ВИМУШЕНИЙ КРОК.
Сподіваємося на Ваше розуміння і підтримку. Боротьба триває…
Колектив видавництва “Вища школа”
===============================
Шановні колеги!
Небагато з Вас на сьогоднішній день знають, в яких умовах опинилось видавництво “Вища школа” з квітня цього року. Ми намагались особливо не розголошувати те, що у нас відбувається, серед колег і широкої громадськості. Але терпіння має свій кінець…
Тепер, коли у нас на руках є результати обстеження робочих кімнат видавництва (датовані липнем та груднем цього року), ми з упевненістю можемо сказати, що проти видавництва чиниться брутальна кампанія з метою виселити нас з власного приміщення. Поки що ми розділяємо ситуацію на “юридичні війни” з приводу будівлі та на хімічне забруднення приміщень видавництва “Вища школа”. Але невиключено, що слідство встановить прямий зв’язок між цими процесами.
Юридичний бік справи стосується користування будівлею за адресою вул. Гоголівська, 7г у м. Києві. Ця будівля перебуває на балансі видавництва понад 25 років. Сьогодні 4-поверховий будинок 1900 року забудови, пам’ятка архітектури в центрі Києва біля площі Перемоги, є ласим шматком для багатьох "нових" і "старих" конкрєтних осіб. Починаючи з 1995 р., у нас почалися проблеми з землею навколо видавництва, відчуження якої відбувалося за таємничих обставин. Проте організація, для якої відводилась під будівництво земля перед видавництвом, так нічого й не збудувала.
У 1999 р. в наше приміщення за наказом Держкомтелерадіо було вселено два видавництва: Головну редакцію видань мовами національних меншин (тепер — видавництво «Етнос») та видавництво «Україна» (колишній «Політвидав»). Договори не передбачали плати за користування приміщеннями і не узгоджувалися з ФДМУ. Умови договорів не відповідали чинному законодавству, порушували господарську самостійність видавництва «Вища школа», суперечили його Статуту, завдавали економічних збитків. Видавництво проплачувало всі рахунки за комунальні послуги, а користувачі компенсували йому невідомо за якими критеріями встановлені відсотки. Виникли проблеми і з утриманням будівлі. Протести колективу не були взяті до уваги. Держкомтелерадіо аргументував свою позицію тим, що саме він є власником будівлі і має вчиняти щодо неї будь-які дії.
Напевне, багато з Вас пам’ятають, яким було наше видавництво наприкінці 90-х років і знають, якою є «Вища школа» сьогодні. Починаючи з 2000 р. ми пішли вгору і сьогодні попри складну ситуацію у видавничій і поліграфічній галузі видавництво «Вища школа» є економічно сильним підприємством.
Оскільки довести нас до банкрутства не вдалося, розпочалася акція, що триває й нині, спрямована на зміну балансоутримувача будівлі. Наказом № 260 від 26.11.2001 р. Державний комітет інформаційної політики, телебачення і радіомовлення прийняв безпрецедентне рішення: на прохання трудових колективів видавництв «Україна» та Головної редакції літератури мовами національних меншин України (!!! Без нашого прохання, навіть без нашої згоди !!!) було створено видавниче об’єднання «Україна», яке очолював директор видавництва «Україна» М. В. Стетюха, і в це об’єднання за Наказом мало увійти й наше видавництво. Аргументи видавництва «Вища школа» щодо неправомірності такого рішення Комітет відверто ігнорував. Після звернення видавництва «Вища школа» до Кабінету Міністрів та позову до суду Комітет скасував свій наказ.
У 2003 р. ФДМУ провів перевірку використання державного майна на підпорядкованих Держкомтелерадіо підприємствах і вказав на необхідність привести договори з нашими “сусідами” у відповідність з чинним законодавством. Листом від 16.09.2003 р. № 4017/29/6-2 повідомив про це видавництво «Вища школа». Однак далі події набрали зворотного ходу: Комітет не дав згоди на укладання договорів оренди і звинуватив видавництво «Вища школа» в тому, що саме воно при укладанні договорів з видавництвами “Етнос” та “Україна” про спільне користування приміщеннями порушило законодавство. Тому, керуючись новим Господарським кодексом України та поставивши до відома про це Комітет, видавництво «Вища школа» в березні 2005 р. подало позов до суду про спонукання до укладання договору оренди. Два суди (Господарський м. Києва та Вищий господарський) винесли рішення не на нашу користь. Судовий процес триває.
Починаючи з квітня цього року загострилась ситуація всередині видавництва. Почали пропадати ключі, в кабінеті директора були “перериті” папери. У директора та співробітників, що тривалий час перебували в директорському кабінеті, з’явилася сильна алергічна реакція, що зникла лише тоді, коли з кабінету винесли квіти у великих вазонах. Тоді ми сприйняли це як випадковість. Згодом в різних кабінетах періодично почав з’являтися запах, що нагадує запах господарського мила і хімікатів.
Сьогодні у видавництві не функціонує кілька приміщень, у яких за дослідженнями Інституту екогігієни і токсикології вміст шкідливих речовин перевищував гранично допустимі норми в липні – в 2–4,3 раза, в грудні – до 5,7 раза. Джерело забруднення самотужки виявити не вдалося. Ми надали для аналізу всі можливі зразки будівельних матеріалів, меблі, нашої книжкової продукції, і отримали висновок Інституту екогігієни і токсикології, що навіть за сукупністю всіх факторів природній фон шкідливих речовин не може бути таким високим, тобто шкідливі речовини потрапляють до нас ззовні (чиїсь “добрі” руки їх приносять!). Далі ще “краще”. Деякі з працівників відчувають на собі дію хвильових пристроїв, які виводять з рівноваги, завдають великої шкоди здоров’ю. Якщо когось цікавить, що це за прилади, запитайте у Володимира Яворівського, який надіслав до СБУ депутатський запит про виявлення розробників і виробників апаратури опромінення, спеціально призначеної для здійснення психотропного впливу з метою маніпулювання свідомістю громадян.
Стан здоров’я працівників викликає глибоке занепокоєння. Підприємство працює в екстремальному режимі, частина співробітників на підставі заяв про неможливість перебування у робочих кімнатах, погане самопочуття працюють вдома. Для виконання державних контрактів з Міносвіти і науки України, договірних зобов’язань з іншими контрагентами доводиться вдаватися до екстраординарних заходів: почергове очищення приміщень самостійно придбаним санатором повітря та переносною витяжкою, переміщення до них працівників з різних підрозділів.
Прослуховуються робочі телефони, у деяких співробітників домашні й мобільні. Директор видавництва, за якою ведеться спостереження невідомими людьми, з червня не живе у себе вдома (в отруєному будинку фізично не можливо перебувати), постійно змінює квартири.
Тому ми почали звертатися з відповідними листами до органів влади. В кінці червня були надіслані листи до Президента, до прем’єр-міністра та до МВС. За всіма бюрократичними правилами ці листи довго “ходили” по кабінетах і потрапили в свою кінцеву точку: до нашого органу управління – Держкомтелерадіо, та в Шевченківську прокуратуру м. Києва, яка вже протягом 3,5 міс. не виносить рішення про відкриття (або про відхилення у відкритті) кримінальної справи. Комітет, на жаль, замість допомоги висуває ультимативну вимогу діяти тільки з його відома і негайно укласти розподільчий баланс з видавництвами, вселеними його наказом в 1999 р.
Ураховуючи складну ситуацію з правом власності на будівлю і землю, якою користується видавництво «Вища школа», та викладені факти, пов’язані з хімічним забрудненням, маємо підстави стверджувати, що проти видавництва чиниться цинічно спланована акція, що загрожує життю людей і самому існуванню підприємства. Постійне перебування у забруднених приміщеннях призводить до того, що люди поступово починають звільнятися з видавництва. І тримати людей, а тим більше змушувати їх ходити на роботу, зважаючи на такі умови, адміністрація не має ніякого морального права.
У зв’язку з цим повідомляємо, що за рішенням загальних зборів колективу з 7 ГРУДНЯ 2005 р. ВИДАВНИЦТВО ДОБРОВІЛЬНО ПРИПИНЯЄ РОБОТУ У ВЛАСНОМУ ПРИМІЩЕННІ НА НЕВИЗНАЧЕНИЙ ТЕРМІН.
Ми розуміємо, що створюємо незручності в роботі великої кількості наших партнерів і замовників. АЛЕ ЦЕ ВИМУШЕНИЙ КРОК.
Сподіваємося на Ваше розуміння і підтримку. Боротьба триває…
Колектив видавництва “Вища школа”