http://avangard3.com/
01/25/2006 | Сергій Кабуд
http://avangard3.com/
Третий авангард (2003 - …)
(техно-авангард)
Несмотря на то, что здорового и полноценного культурного явления как третий украинский авангард пока не существует, ибо не существует достаточного количества авторов и текстов, представляющих его, есть все основания говорить о том, что процесс появления этого авангарда зачат. Ныне интернет-изданием «ПРОЗА» создана специфическая информационная и культурная среда, посеяны определенные зерна, и если они прорастут – мы сможем говорить о третьем авангарде как явлении свершившемся.
Мои оптимистические прогнозы относительно будущего этой информационно-культурной среды основываются на той роли, которую играет «ПРОЗА» в актуальной украинской культуре, техно-культурных инновациях, инициированных нами, а также количестве читателей, ежедневно вовлекающихся в эту среду.
Уже сегодня характер и дух третьего авангарда начинает обретать видимые черты. Для третьего украинского авангарда характерны:
• Третий авангард выращивается в почве и на удобрениях урбанистического пласта украинской культуры. Провинциальное и деревенское отвергается третьим авангардом как нечто примитивное, обывательское, традиционное. Третий авангард ориентирован исключительно на публику столичных пространств;
• Третий авангард отвергает правые и националистические идеологии и является или аполитичным, или с уклоном в анархизм и левый-радикализм.
• Третий авангард взывает к актуализации в Украине радикальной, абсурдистской, дадаистской и сюрреалистической риторики, с учетом имеющегося постмодерного опыта. По сути, третий авангард, вспоминая опыт панфутуристов, пытается объединить концепции мировых авангардов в едином течении.
• Обитель третьего авангарда, божественный кокон, в котором он зарождается и произрастает в мир – это виртуальность, кибертерритория, дигитальное пространство, Сеть. Философия, форма и содержание третьего авангарда навеки связана с Технологией. Чрез неё, собственно, и происходит развитие третьего авангарда. Поэтому третий авангард активно колонизирует искусство будущего – медиа-арт.
• Третий авангард взывает к преодолению Традиции и человека традиционного, стремится к пограничным состояниям сознания и культуры, апеллирует к осознанию особой важности т.н. «запрещенной и опасной культуры», взывает к насилию над культурой и провоцированию общества. Третий авангард претендует служить «катафалком сложившегося искусства»
• Зарождение третьего авангарда происходит в оскалившихся молодых людях – поколении, рожденном в середине 80, начале 90-х гг.
• Учитывая особенности традиционного культурного контекста в Украине, третий авангард придает особое значение сексуальной составляющей искусства, а также агрессивной риторике на территории критики искусства.
• Для третьего авангарда характерно восприятие современной эпохи как эпохи смутного сознания и современного общества как общества спектакля, общества пляски симулякров.
• Третий авангард воспринимает ситуацию в культуре до своего появления как ситуацию кризисную, а посему нуждающуюся в революции, партизанской войне молодых интеллектуалов за своё будущее.
• В отличие от классического авангарда, третий украинский авангард, переживший постмодерный опыт, отрицает позитивность существования на маргинесах культуры и взывает к поиску путей популяризации своего искусства без смены его сущности. Благо, как убежден третий авангард, такие пути в постмодерную эпоху существуют. Основным путем продвижения своего искусства при кризисном состоянии культурного рынка представители третьего авангарда полагают Сеть.
• Учитывая дигитальную сущность кокона, в котором растится третий авангард, его мировоззрение формируется не только с помощью традиционных для общества или классического авангарда философий, но и философии новой – киберфилософии. Киберфилософия занимается вопросами отношений реальности и виртуальности, материи и абстрактности, Человека и Технологии, Человека в Технологии. Человека и Виртуальности, Человека в Виртуальности. Киберфилософия полагает, что ныне происходит слияние Человека и Технологии в небывалый доселе союз, в результате которого рождается новое существо – дигитальный человек.
• Третий авангард не только стремится к захвату значительной роли в украинской культуре, но и желает породить для интеллектуала авангардное состояние, перевоплощающее человека обычного в человека авангардного – человека бури и протеста, бунта и революции, человека живого или дигитального, чувствующего и эмоционального, вдохновленного оппозиционера современного общества, культурного кризиса, социальных роботов и телелюдей.
***
Процесс эволюции искусства в Украине отличается от аналогичных процессов в любой другой стране мира. Но эта уникальность не может быть обозначена как исключительно положительная особенность. Скорее, это просто обусловлено историческими обстоятельствами развития Украины и огромными её проблемами с самоидентификацией и наличием урбанистического культурного пласта. Тем не менее, в этой уникальности может родиться нечто новое, некая свежесть. Украина может пройти авангардные переживания и не быть в этом процессе последовательницей авангарда классического, ибо происходящее ныне – происходит под влиянием современности и её постмодерных тонкостей. Оно не может соответствовать прошлому без соответствия настоящему. Оно – уже синтез, оно уже не то, что было, ибо не было Кибера, не было страны, не было Урбана, не было людей дигитальных.
Да, мы видим наличие в украинской культуре двух авангардов – авангарда футуристического и авангарда неомодерно-постмодерного. Но сегодня рождается третий авангард – техно-авангард, дитя Кибера, без корня и реальности, виртуальное существо, радикальное слово, оскал, искусство анархии и ниспровержения пережитков дня вчерашнего; искусство, совокупившееся с Технологией; искусство, не заигрывающее с нацией; искусство избиения общества во имя силы общества, во имя похорон культуры и искусства, во имя секса, наконец-то. Да, мы ощущаем дрожь, и носы наши чуют запах революционного ветра, веющего из дигитальных пространств. И дело не в том, как к этому относиться и верить ли в это. Мнение и вера больше ничего не решают и не значат. Наличие третьего авангарда неоспоримо. Мы можем лишь наблюдать и участвовать в прекрасном восхождении бриллиантового младенца с оленьей головой, хлопать ему, ласкать его, целовать его сверкающее лицо, он – это сегодня, он – это завтра, он – это техно-авангард.
Анатолий УЛЬЯНОВ
Третий авангард (2003 - …)
(техно-авангард)
Несмотря на то, что здорового и полноценного культурного явления как третий украинский авангард пока не существует, ибо не существует достаточного количества авторов и текстов, представляющих его, есть все основания говорить о том, что процесс появления этого авангарда зачат. Ныне интернет-изданием «ПРОЗА» создана специфическая информационная и культурная среда, посеяны определенные зерна, и если они прорастут – мы сможем говорить о третьем авангарде как явлении свершившемся.
Мои оптимистические прогнозы относительно будущего этой информационно-культурной среды основываются на той роли, которую играет «ПРОЗА» в актуальной украинской культуре, техно-культурных инновациях, инициированных нами, а также количестве читателей, ежедневно вовлекающихся в эту среду.
Уже сегодня характер и дух третьего авангарда начинает обретать видимые черты. Для третьего украинского авангарда характерны:
• Третий авангард выращивается в почве и на удобрениях урбанистического пласта украинской культуры. Провинциальное и деревенское отвергается третьим авангардом как нечто примитивное, обывательское, традиционное. Третий авангард ориентирован исключительно на публику столичных пространств;
• Третий авангард отвергает правые и националистические идеологии и является или аполитичным, или с уклоном в анархизм и левый-радикализм.
• Третий авангард взывает к актуализации в Украине радикальной, абсурдистской, дадаистской и сюрреалистической риторики, с учетом имеющегося постмодерного опыта. По сути, третий авангард, вспоминая опыт панфутуристов, пытается объединить концепции мировых авангардов в едином течении.
• Обитель третьего авангарда, божественный кокон, в котором он зарождается и произрастает в мир – это виртуальность, кибертерритория, дигитальное пространство, Сеть. Философия, форма и содержание третьего авангарда навеки связана с Технологией. Чрез неё, собственно, и происходит развитие третьего авангарда. Поэтому третий авангард активно колонизирует искусство будущего – медиа-арт.
• Третий авангард взывает к преодолению Традиции и человека традиционного, стремится к пограничным состояниям сознания и культуры, апеллирует к осознанию особой важности т.н. «запрещенной и опасной культуры», взывает к насилию над культурой и провоцированию общества. Третий авангард претендует служить «катафалком сложившегося искусства»
• Зарождение третьего авангарда происходит в оскалившихся молодых людях – поколении, рожденном в середине 80, начале 90-х гг.
• Учитывая особенности традиционного культурного контекста в Украине, третий авангард придает особое значение сексуальной составляющей искусства, а также агрессивной риторике на территории критики искусства.
• Для третьего авангарда характерно восприятие современной эпохи как эпохи смутного сознания и современного общества как общества спектакля, общества пляски симулякров.
• Третий авангард воспринимает ситуацию в культуре до своего появления как ситуацию кризисную, а посему нуждающуюся в революции, партизанской войне молодых интеллектуалов за своё будущее.
• В отличие от классического авангарда, третий украинский авангард, переживший постмодерный опыт, отрицает позитивность существования на маргинесах культуры и взывает к поиску путей популяризации своего искусства без смены его сущности. Благо, как убежден третий авангард, такие пути в постмодерную эпоху существуют. Основным путем продвижения своего искусства при кризисном состоянии культурного рынка представители третьего авангарда полагают Сеть.
• Учитывая дигитальную сущность кокона, в котором растится третий авангард, его мировоззрение формируется не только с помощью традиционных для общества или классического авангарда философий, но и философии новой – киберфилософии. Киберфилософия занимается вопросами отношений реальности и виртуальности, материи и абстрактности, Человека и Технологии, Человека в Технологии. Человека и Виртуальности, Человека в Виртуальности. Киберфилософия полагает, что ныне происходит слияние Человека и Технологии в небывалый доселе союз, в результате которого рождается новое существо – дигитальный человек.
• Третий авангард не только стремится к захвату значительной роли в украинской культуре, но и желает породить для интеллектуала авангардное состояние, перевоплощающее человека обычного в человека авангардного – человека бури и протеста, бунта и революции, человека живого или дигитального, чувствующего и эмоционального, вдохновленного оппозиционера современного общества, культурного кризиса, социальных роботов и телелюдей.
***
Процесс эволюции искусства в Украине отличается от аналогичных процессов в любой другой стране мира. Но эта уникальность не может быть обозначена как исключительно положительная особенность. Скорее, это просто обусловлено историческими обстоятельствами развития Украины и огромными её проблемами с самоидентификацией и наличием урбанистического культурного пласта. Тем не менее, в этой уникальности может родиться нечто новое, некая свежесть. Украина может пройти авангардные переживания и не быть в этом процессе последовательницей авангарда классического, ибо происходящее ныне – происходит под влиянием современности и её постмодерных тонкостей. Оно не может соответствовать прошлому без соответствия настоящему. Оно – уже синтез, оно уже не то, что было, ибо не было Кибера, не было страны, не было Урбана, не было людей дигитальных.
Да, мы видим наличие в украинской культуре двух авангардов – авангарда футуристического и авангарда неомодерно-постмодерного. Но сегодня рождается третий авангард – техно-авангард, дитя Кибера, без корня и реальности, виртуальное существо, радикальное слово, оскал, искусство анархии и ниспровержения пережитков дня вчерашнего; искусство, совокупившееся с Технологией; искусство, не заигрывающее с нацией; искусство избиения общества во имя силы общества, во имя похорон культуры и искусства, во имя секса, наконец-то. Да, мы ощущаем дрожь, и носы наши чуют запах революционного ветра, веющего из дигитальных пространств. И дело не в том, как к этому относиться и верить ли в это. Мнение и вера больше ничего не решают и не значат. Наличие третьего авангарда неоспоримо. Мы можем лишь наблюдать и участвовать в прекрасном восхождении бриллиантового младенца с оленьей головой, хлопать ему, ласкать его, целовать его сверкающее лицо, он – это сегодня, он – это завтра, он – это техно-авангард.
Анатолий УЛЬЯНОВ
Відповіді
2006.01.25 | Горицвіт
прикольно (-)
2006.01.26 | Олесь Бережний
трєтій шьто? (-)
2006.01.26 | Харцизяка
Цікаво. Зокрема...
От послухав:http://www.proza.com.ua/sounds/psychosound_4cfd.shtml
Схоже на корені творчості Пєлєвіна со товарищі поцмодерна
2006.02.01 | Сергій Кабуд
а дійсно круто! ці люди(Авангард3) фактично є єдиним культурним
проривом після Подервянського, Скрипки і Дереша,але троха недоробленим бо ще не перейшли на українську.
Хоча суть в них українська.
2006.02.01 | ziggy_freud
п.Кабуд, бійтеся рудого, одноокого та безбородого
а також того, хто вважає свою тусівку єдино адекватною на районі. Бо в кожному випадку це буде хоча б трохи неправдою.Сергій Кабуд пише:
> троха недоробленим бо ще не перейшли на українську.
> Хоча суть в них українська.
Наскільки мені відомо, ця тусівка двомовна. Як і перший український авангард, і другий. Мені зрозуміла позиція людини, якій важко перейти у мистецтві з рідної мови на просто добре знану, або, тим більш, погано знану.
Вірші Бурлюка російською - теж вірші українця. А його живопис - український живопис. До того, він на старість став запеклим націоналістом, цей "русскій футуріст".
Хлєбніков - не український поет. Але він з Харкова, отже, теж частково наша людина.
Далі, що робити з Кафкою? Празький німецькомовний єврей - він до якої культури належить?
2006.02.02 | Горицвіт
Re: п.Кабуд, бійтеся рудого, одноокого та безбородого
ziggy_freud пише:> Далі, що робити з Кафкою? Празький німецькомовний єврей - він до якої культури належить?
До німецької.
А до якої культури належить автор маніфесту журналіст Ульянов?
2006.02.02 | ziggy_freud
тоді ускладнимо. А далі - спростимо
Горицвіт пише:> ziggy_freud пише:
Празький німецькомовний єврей - він до якої культури належить?
> До німецької.
Тоді ускладнимо. А далі - спростимо.
Готфрід Страсбурзький належить французам чи німцям? НМД, і тим, і іншим. Бо коли він писав, Франції і Німеччини в сучасному розумінні не було. А місто Страсбур(г) вже стояло добре.
> А до якої культури належить автор маніфесту журналіст Ульянов?
Хай він сам про це розкаже. Особисто для мене важливіше, що Ульянов - людина культури. Культури росіян України, або урбаністичної культури м.Київ. Люди совкової цивілізації таких маніфестів не пишуть.
Україномовний совок-"державник" - це теж совок. Особливо з тих, що досі не видали пристойної антології укр. літератури, хоча і мали можливості. Бо Семенко і Шкурупій для них надто заумні. Хай би повчились в Євг.Євтушенка, який 15 років тому підняв все пристойне, що писалось російською. Включно з естетично чужим і ідеологічно ворожим йому особисто.
2006.02.04 | Горицвіт
Re: тоді ускладнимо. А далі - спростимо
ziggy_freud пише:> > А до якої культури належить автор маніфесту журналіст Ульянов?
>
> Хай він сам про це розкаже.
Та мені байдуже, якщо чесно.
> Особисто для мене важливіше, що Ульянов - людина культури. Культури росіян України, або урбаністичної культури м.Київ. Люди совкової цивілізації таких маніфестів не пишуть.
Совкова культура - це теж культура. Чи я щось плутаю в означеннях?
> Україномовний совок-"державник" - це теж совок.
А ще мені не подобається слово "совок". Тому що воно зараз неясно що позначає. Радянського Союзу давно нема. За одним значенням, "совки" - це ми всі (бо були громадянами СРСР; навіть ті, які виїхали до його розпаду). За ще одним значенням, совок - це все погане (в певних вустах). Коротко кажучи, це порожнє слово, і використовувати його можна хіба в анти- і постколоніальних дискурсах. В будь-якому випадку "совок" не протиставяється "культурі" (Згадайте постери Литвина "Культура - це ми").
Після цих зауважень можу сказати, що Ульянов з його (насправді, звісно, не його, а епатажників початку минулого століття) концепцією "культура должна жрать гавно" мені симпатичніший за деяких "державників" (але знов же - хто це?).
> Особливо з тих, що досі не видали пристойної антології укр. літератури, хоча і мали можливості. Бо Семенко і Шкурупій для них надто заумні.
А, мається на увазі урядовці (видавці?). Тоді це різні категорії, мабуть.
2006.02.04 | ziggy_freud
культура унд цивілізація
Горицвіт пише:> ziggy_freud пише:
> Совкова культура - це теж культура. Чи я щось плутаю в означеннях?
Радянський народ - спільнота цивілізаційна. Формування її тільки починалось. Якби СРСР протримався ще років 100, тоді можна було б говорити про радянських людей, що не є маргіналами. І спільну радянську культуру. А так - спільними були лише назви установ і портрети вождів. Культурні практики були різними.
Є навіть такі трохи пафосні терміни, як "герой культури" - розробник нової культурної практики. Наприклад, людина, яка першою включила кобзу в гітарний комбік і зробила це актуальним в певних колах
> А ще мені не подобається слово "совок". Тому що воно зараз неясно що позначає. Радянського Союзу давно нема. За одним значенням, "совки" - це ми всі (бо були громадянами СРСР; навіть ті, які виїхали до його розпаду).
Певною мірою - так. Для багатьох людей важко відмовитись від старих цивілізаційних практик. Згадайте таке "свято", як "старий новий рік"
Тому дехто вважає, що СРСР досі є. Навіть з "науковців" на кшалт Кара-Мурзи. Досить вождям домовитись між собою...
> За ще одним значенням, совок - це все погане (в певних вустах). Коротко кажучи, це порожнє слово, і використовувати його можна хіба в анти- і постколоніальних дискурсах. В будь-якому випадку "совок" не протиставяється "культурі" (Згадайте постери Литвина "Культура - це ми").
Якщо Литвин міняє ідеологію, це говорить лише на його користь. Як і те, що він використовує на бігбордах гарний _український_ живопис. До речі, вислів "культура - це ми" з*явився в форумі Майдану трохи раніше, ніж на бігбордах
> Після цих зауважень можу сказати, що Ульянов з його (насправді, звісно, не його, а епатажників початку минулого століття) концепцією "культура должна жрать гавно"
Культура нікому і ні_уя не винна. Висловлюючись дуже цивілізовано. Отут вже хай самі автори епатажних заяв відповідають за базар
> мені симпатичніший за деяких "державників" (але знов же - хто це?).
Розробник ідеології державництва (держава мєстних, держава мінус культура, маленький СРСР в межах екс-УРСР) - Табачнік-молодший. Литвин, наскільки мені відомо, поділяв його погляди. Навіть щось писали в співавторстві.
2006.02.05 | Сергій Кабуд
бачу що тут багато чого треба пояснювати
Маніфест Третього Авангарду насправді є теоретичним документом, який будує певну систему дороговказів, які на перший погляд недосвідченому читачу непомітні.От скажімо про 'культуру'.
Тут треба розуміти що так звана 'культура' є тиск на особистість в плані примусу її рбити так, як ІНШІ а не так як хочеться самому.
Найяскравішим прикладом буде примусове відвідання якогось офіційного канцєрту де мухи сдохли від нудьги а півзала спить після перших 10 хвилин вистави.
Але ми маємо ТЕЖ САМЕ скрісь нас:
нас примушують не тільки дивитися рекламу в зомбоящику, а також кайфувати від ідіотської гитарної музіки у виконанні бісексуальних підарасів з довгим волоссям і руками в синцях від наркотиків(так збвана музіка поп і рокь, тфу гидке);
примушують читати нікому не потрібні книжки про одну й туж тарасабульбу чи дивитися черговий, вже 15й кінофільм про її ж саму.
При тому абсолютно не важливо чи ця тарасабульба є лєніним чи шевченком чи ідіоткою оксаноюзабушко,
головне тут те, що
НАС ПРИМУШУЮТЬ під тиском суспільного насильницького авторитету.
Доречі
є найбільшим можливим насильством над вашою свідомісттю,
бо під час читання чужого тексту ви МУСИТЕ не тіки не робити нічого крім читання цієї бєліберди, а ще й ДУМАТИ чужі думки.
І це стосується фактично всіх текстів.
НУДНА, СМЕРТЕЛьНО НУДНА "КУЛьТУРА" є ГІРШИМ ЯВИЩЕМ НІЖ ОСВЕНЦІМ І ГУЛАГ РАЗОМ
бо не просто вбиває,
(від нудьги і морального насильства людина може захворіти скажімо на смертельну хворобу і передчасно померти)
а ще й мучить тортурами.
ці всі народні блядь хори, ансамблі вєрьовки чи танцюристи вірського а також всілякі рокінроли, ідіотичні кіно про американців чи кацапів чи жидів чи мафію чи палпфікшн, всілякі яскраві книжечки, журнали, анекдоти, розмови сослуживців чи пяних ідіотів-товарищів, навіть дурацькі думки про те шо треба мати все як в ІНШИХ
гагага, І_Н_Ш_И_Х...
...
там ще є багато розумних думок в маніфесті, лише розшифровувати ліньки, але гарантую що ідеї ці виключно сучасні, здорові і прогресивні.
2006.02.05 | Сергій Кабуд
інших цікавих в культурному відношенні я не спостерігаю(-)
2006.01.26 | ziggy_freud
красива історія
справжній маніфест мистецької групи.Написано гарною мовою, і навіть приблизно зрозуміло, що автор має на увазі. Крім того, пропонується позивна програма, замість загальних розмов, які всі довкола погані.
Далі хотілося б дізнатись, хто входить до цього напрямку, і чим вони зараз займаються.
п.Ульянов, пєшитє ісчо.
2006.02.01 | Сергій Кабуд
ага, і по суті вони 200% адекватні сучасності
якби я писав маніфєст то це було б приблизно теж саме.Тому я вважаю що сам належу до цієї естетичної течії.
2006.02.05 | Ульянов
Re: ага, і по суті вони 200% адекватні сучасності
Пешу есчо:"Книга Василия Пилипюка «Погоня» про классика украинской литературы Дмитрия Павлычка впечатляет размерами. Очевидно, родственники сэкономили на могильной плите. Когда Дмитрия Павлычка зароют в землю, эту книжку можно будет воткнуть в сыру-матушку в качестве надгробия."
Это из сочинения члена жюри "Книга Року" Анатолия Ульянова.
Вам нравится? Мне тоже. Гарный хлопец. Смело, без нелепой какой-то деликатности к родственникам живого человека. Сам молодой еще, а как лихо по старой морде писательской ударил. И Константину Родику тоже очень нравится, что "Уже второй год он приглашает меня в члены жюри главного книжного рейтинга страны «Книжка Року», дабы я оценил текстуальные потуги украинского книгоиздательства."
Правда классно? Что скажете?
http://www.proza.com.ua/opinions/knizhka_r...ampf_8363.shtml
2006.02.06 | пан Roller
Re: 90 слов, которые нужно забыть украинским литераторам
77 слов, которые должны знать и понимать украинские литераторыМаркетинг, реклама, гонорар, продвижение, PR, постмодернизм, книгоиздание, критика, гигиена, зубная паста, душ, стирать одежду, чистые носки, расческа, самокритика, работоспособность, психиатр, психолог, гинеколог, уролог, вонь подритузная, лень, графомания, зубочистка, бездарность, провинциальность, рагулизм, жлобство, жадность, плюрализм, компьютер, телевизор, стиральная машина, ванная, туалетная бумага, бизнес, риск, алкоголизм, вторичность, скука, гетто, кризис, лажа, мыло, дружелюбие, улыбка, радость, гостеприимство, Интернет, авангард, делиться, уважение, секс, ум, электронная почта, интеллект, пресс-релиз, этикет, этика, эстетика, стиль, мода, маникюр, парфюмы, зеркало, зеркало, зеркало, проносное, мочегонное, мочалка.
90 слов, которые нужно забыть украинским литераторам
Москали, Россия, Путин, дискурс, духовность, нация, Шевченко, грант, Европа, евро, демократия, евроинтеграция, Украина, Ющенко, Юля, Янукович, москали, москали, москали, жиды, москали, халява, бесплатный фуршет, плакать, стонать, хныкать, жаловаться, обвинять, сваливать вину, кавусик, кнайпа, казаки, шаровары, «5 канал», ненька, национализм, народ, геройство, популярность, тусовка, москали (кляті), москали (просто), метафизика, Франко, Украинка, Хмельницкий, Гонгадзе, портвейн, бруківка, окупація, поневолення, КГБ, ОУН-УПА, копирайт, Андрухович, канапка, Власть, государственная поддержка, умные депутаты, либерализм, москали, москали, москали, Россия, Путин, Россия, Павловский, Россия, жиды, Россия, содомия, Россия, Европа, Янукович, москали, москали, москали, Шевченко, Кобзарь, москали, москали, литература, искусство, культура.
Анатолий УЛЬЯНОВ
Публикация: 01 февраля 2006
2006.02.06 | ziggy freud
ху із містер Родік?
а також - ху із містер Пилипюк?Чесно кажучи, хто такий Дмитро Павличко, мені відомо значно краще.
Шанувальники творчості Пилипюка можуть відповісти. Симетрично, чи асиметрично. Чи просто проігнорувати. Маємо свободу слова. І - брак часу, щоб обсмоктувати кожне повідомлення, сам предмет якого (книга Пилипюка) більшості присутніх невідомий.
Натомість, мене давно і сильно непокоїть
- кількість табуйованих тем в україномовній критиці
- кількість (і якість) табуйованих для критики персон
- недоступність україномовному (чи двомовному) читачеві кращих зразків нашої літератури 20го сторіччя
Скажіть, чому "Жанну-батальйонерку" Шкурупія я качав з сайту університета в Торонті? Мабуть, ближче не знайшов...
2006.02.08 | Сергій Кабуд
бо українство на 50% існує позамежами Неньки
а по грошам в українських кишенях, то і на всі 90% воно в тих хто постійно живе замежамиа феодальний Київ завжди був зацікавлений шоб ми розїзжалися
2006.02.08 | ziggy freud
Re: феодальний Київ
Сергій Кабуд пише:> а феодальний Київ завжди був зацікавлений шоб ми розїзжалися
На жаль, Київ перестав бути феодальним років на 200. ТОМУ ЩО був окупований і позбавлений Магдебурзького права. Ті елементи хвеодалізму, які є зараз, дуже збочені. Трохи феодалізму, трохи пост-радянщини, але є вже і елементи нормального суспільства...
За весь Київ казати не стану, але особисто мені шкода, коли люди, навколо яких був якийсь цікавий рух, валять за бугор. ТОМУ ЩО на їх місце приїздять переважно рагулі зі своїм
_глянцевим гламуром за 7 грн._ ;-/
Серед "нових київських" також є цікаві люди, але більшість їх губиться в (див. вище)
2006.02.18 | Сергій Кабуд
Re: феодальний Київ
-бл*дь-