Презентація нового літературного журналу "Київська Русь"
03/01/2006 | dyskurs
3 березня о 17 годині ЗАПРОШУЄМО всіх ОХОЧИХ на ЗНАЙОМСТВО з часописом “КИЇВСЬКА РУСЬ”. Побачення призначається в музеї Тараса Шевченка (бульвар Шевченка, 12)
Сучасна велика та мала проза, поезія, провокативні есеї, відверті інтерв’ю, переоблік серйозних і не надто книжкових новинок, прозірлива критика й ориґінальні судження… А ще — культ-розвідки, звільнення факту від мітів та ідеологічного лушпиння, конкурси та ексклюзивні світлини.
Мить, яка щойно закінчилася, — вже історія, що наздоганяє нас на кожному повороті; про найцікавіші (з митей та поворотів) — у виданні під назвою “КИЇВСЬКА РУСЬ”.
Вас насторожує назва? Дарма. “Київська Русь” — це повернення України
на поле культурних змагань.
Головний редактор часопису — Дмитро СТУС
Генеральний директор видавництва «Київська РУСЬ» - Володимир Рубан
З нами також у першій книзі — Тарас ФЕДЮК, Григорій ШТОНЬ, Тетяна КАПЛУНОВА, Андрій КОКОТЮХА, Катерина БАБКІНА, Володимир ЄШКІЛЄВ, Степан ПРОЦЮК, Вахтанґ КІПІАНІ, Ганна УЛЮРА, Володимир ПАВЛІВ, Рауль ЧІЛАЧАВА, Микола СКИБА, Тарас ПРОХАСЬКО…
Про проблеми літератури, друку україномовної продукції, браку молодих
авторів та інші актуальні проблеми галузі розмірковуватимуть гості і друзі
журналу — Юрко ПОКАЛЬЧУК, Ірен РОЗДОБУДЬКО, Іван АНДРУСЯК,
Вахтанґ КІПІАНІ, Андрій КУРКОВ, брати КАПРАНОВИ та багато інших.
Сучасна велика та мала проза, поезія, провокативні есеї, відверті інтерв’ю, переоблік серйозних і не надто книжкових новинок, прозірлива критика й ориґінальні судження… А ще — культ-розвідки, звільнення факту від мітів та ідеологічного лушпиння, конкурси та ексклюзивні світлини.
Мить, яка щойно закінчилася, — вже історія, що наздоганяє нас на кожному повороті; про найцікавіші (з митей та поворотів) — у виданні під назвою “КИЇВСЬКА РУСЬ”.
Вас насторожує назва? Дарма. “Київська Русь” — це повернення України
на поле культурних змагань.
Головний редактор часопису — Дмитро СТУС
Генеральний директор видавництва «Київська РУСЬ» - Володимир Рубан
З нами також у першій книзі — Тарас ФЕДЮК, Григорій ШТОНЬ, Тетяна КАПЛУНОВА, Андрій КОКОТЮХА, Катерина БАБКІНА, Володимир ЄШКІЛЄВ, Степан ПРОЦЮК, Вахтанґ КІПІАНІ, Ганна УЛЮРА, Володимир ПАВЛІВ, Рауль ЧІЛАЧАВА, Микола СКИБА, Тарас ПРОХАСЬКО…
Про проблеми літератури, друку україномовної продукції, браку молодих
авторів та інші актуальні проблеми галузі розмірковуватимуть гості і друзі
журналу — Юрко ПОКАЛЬЧУК, Ірен РОЗДОБУДЬКО, Іван АНДРУСЯК,
Вахтанґ КІПІАНІ, Андрій КУРКОВ, брати КАПРАНОВИ та багато інших.
Відповіді
2006.03.16 | dyskurs
Про "Київську Русь"
Кому цікаво,тут про перше число журналу "Київська Русь", а заодно й про деякі инші літературні проєкти:<http://dyskurs.narod.ru/Zhurnaly.htm>
2006.04.05 | r_m
Re: Про "Київську Русь"
хотів би кілька слів і своїх вставити щодо журналу - прикро, що маючи такі гроші (про що свідчить бодай якість друку) зробити такий невдалий, непрофесійний макет і верстку, та й загалом - дизайн видання просто нікудишній - дизайнер не має ані смаку, ані відчуття композииції. Текст вивалюється зі сторінки - і це при якісному (переважно) доборі текстів. У мене починає боліти голова, навіть починає нудити. Не можна так знущатися над читачем - я розумію: для Стуса важливий зміст, але наразі цього замало2006.04.05 | стронґовський
Re: Дизайнер???
Власне, я збираюся переїздити до Києва, і, відповідно, шукаю роботу. Хоча, гадаю, тут можна було б працювати і дистанційно. А верстати я вмію, до того ж, незле.2006.04.17 | коректор
а де ти там житимеш, дизайнере?%))(-)
2006.05.05 | ahlaja
оце вставили, так вставили
а Ви маєте доволі дивно вишуканий смак, товаришу, хе-хе... так їх, так. хай не лізуть у свою справу. а Ви лізьте, товаришу, раз знаєте, звідки й куди тексти випадають.але я й друзі, з якими ми тринділи саме про оформлення літературног ожурналу не можемо з Вами, шановний письменнику, погодитися жодним чином.
досить вишукано, цікаво, без зайвих понтів. тексти - різні. мабуть, або не визначимлися з аудиторією, або шукають її. хоча з іншого боку, декларується кожен номер (книга) інакша. поживемо-побачимо, чи почитаємо.
але у Ваших словах, товаришу, якась нещира, зла якась нотка, вже вибачте за відвертість.
ну, звісно, і текстів Ви їм своїх не запропонуєте
2006.05.09 | r_m
Re: оце вставили, так вставили
а звідки у Вас, товаришко, скільки іронії і скепсису на думку стороннього чоловіка - як то писав Ваш земляк: всякому городу нрав і права (не плутати з жадановим - драп і трава) і т.д.?2006.04.05 | Злюка Бобер
Re: Про "Київську Русь"
Чи буде продаватися КР у інтернет-крамницях?2006.04.03 | Олесь Бережний
"Газета по-українськи": Син Стуса видав журнал (/)
http://www.gpu-ua.info/index.php?&id=105622&rid=10&eid=&lang=Син Стуса видав журнал
Дмитро Стус розповідає про свій журнал ”Київська Русь”. За ним заступник редактора — його дружина Тетяна Щербаченко (фото: Андрій ЄЛОВІКОВ)
В Україні побачив світ новий літературно-критичний журнал ”Київська Русь”. Знайомили з ним читачів у Музеї Тараса Шевченка. Там зараз іде ремонт, тому мікрофони поставили прямо на сходах — угорі.
Редактор журналу — син Василя Стуса Дмитро, 39 років, намагається догукатися до публіки, яка зібралася внизу сходів. Його не чують. Глядачі полишають м’які сидіння, столики з червоним вином, цукерками та цитринами й піднімаються вгору ближче до Стуса.
— Я давно мріяв про журнал, в якому друкуватимуться усі. Не за принципом: ”Дружу з тобою — друкую, а не дружу — то ні”, — каже він.
Зовні журнал схожий на книжку, його формат 15 на 20 см. Перший номер — у чорній палітурці, з написом ”Революція” угорі. Журнал — товстий: у ньому 262 сторінки. Виходитиме він 11 разів на рік, коштуватиме 12 грн.
— Я дуже хвилююся! — прохоплюється Стус.
Він у світлому піджаку та светрі. У діловому костюмі і з портфелем — лише спонсор. Це Володимир Рубан — успішний бізнесмен і видавець, колишній льотчик. Кажуть, його бізнес пов’язаний із літаками. Розмовляє російською.
— Я вагався, чи вкладати в цей журнал гроші. Адже література в Україні — не комерційна, — чесно зізнається він.
Одночасно Рубан започаткував ще й премію Нестора-літописця. Щороку, 9 листопада, її вручатимуть трьом найкращим літераторам: письменнику — 20 тис. грн, рецензентові — 10 тис., автору найкращої публікації в ”Київській Русі” — теж десять.
Дружина Дмитра Стуса і заступник його як редактора, Тетяна Щербаченко, 30 років, прийшла у картатій сукні. У ній вона фотографувалася для першого номеру журналу. На 256-й сторінці — так званій ”нерозрізаній” — вміщене її фото, стилізоване під малюнок. Угорі напис ”Тетяна Каплунова”.
— Це псевдонім? — цікавлюся.
— Тут усе написано, — відповідає ухильно. І цитує: ”Авторка для різних творчих втілень послуговується різними іменами”. Це сторінка для еротичних творів — її розрізає сам читач. У першому номері в цьому розділі ми помістили оповідання Каплунової ”Тінь”, ”Трахтемирів”, ”Вамп”.
— Як відбираєте авторів?
— Я знала, що в шухляді у Григорія Штоня лежить роман ”Нічні сонця”. А Володимир Єшкілєв має недруковане есе ”Світло між головами”. Цікаві оповідання шукала на літературних порталах. І натрапила на ”Миколу з поросям” Андрія Кокотюхи. Потім — на смішне, провокативне оповідання українця, який живе в Америці, — Олеся Бережного. Воно вийде в наступному номері.
Спершись на перила, стоїть письменниця Марина Гримич. Вона тримає журнал і пластиковий стаканчик із кагором.
— ”Київську Русь” можна порівняти із журналом ”Юність”, періоду 60-х, — озивається вона. — За революційністю.
Дизайнер Роман Марчишин, 25 років, пояснює:
— Для нас було важливо, щоб цей журнал влазив у кишеню куртки чи в малу сумку.
Аліна СТРИЖАК
2006.04.03 | Олесь Бережний
"ПОСТУП" - Дмитро СТУС: Ми втілимо мрію Кривенка (/)
Дмитро СТУС: Ми втілимо мрію Кривенка25.03.2006 • Розмовляла Інна КОРНЕЛЮК
http://postup.net.ua/articles/item;2119/?r=2&df=&dt=&k=
Дмитро Стус. Любить схід і спокій, а ще пливти проти течії. Сприймає життя як виклик, який мусиш приймати, аби залишатися мужчиною. Має двох синів - Ярослава і Стефана. Мало переймається думкою про себе. Найбільше дивується власним інтерв'ю, з яких дізнається про себе чимало цікавого.
Поміж тим Дмитро Стус - старший науковий працівник Інституту літератури НАН України, головний редактор часопису "Київська Русь", віце-президент АУП, автор книжки "Василь Стус: життя як творчість", відзначеної гран-прі конкурсу "Книжка року-2004". Самої лише розмови з Дмитром Стусом виявилося достатньо, щоб помітити, що й власне життя мій співрозмовник невимушено й красиво сприймає як творчість, надприродну, інтимну й безкінечно високу. Схоже, Дмитро Стус давно ввійшов у своїй життєтворчості в справжній смак, яким глибоко пройнятий його голос, інтонації, манери й навіть попивання білого пива.
- Дмитре, як Ви наважилися взятися за цю важку справу - редакторство літературно-критичного часопису, коли всі книжкові журнали, перепрошую, ледве живі в Україні?
- Ідея видавати цей журнал належить Володимиру Рубанові - представнику середнього бізнесу та українцю, особистості, сформованій за радянських часів російськомовною імперською культурою. Він є одним із засновників видавництва "Київська Русь", яке підтримувало російськомовний часопис "Радуга", а тепер вирішило заснувати ще й власний україномовний журнал, очолити який запропонували мені. Та не треба шукати тут жодних парадоксів чи зловорожих підступів. Якою б не була радянська культура, передусім то була культура, у якій формувалися достойні люди. Те, що на сьогоді нема спільного культурного простору, важко сприймаю не лише я. Відтак нічого дивного, що людина, яка хоче й не має змоги слідкувати за якимись культурними явищами (в нашому випадку літературними), спробувала заснувати журнал. Це справді ламає загальні усталені стереотипи про російськомовних бізнесменів, але свідчить лише про те, що ми живемо не в реальному світі, а у світі власних уявлень про цей світ.
Утім, коли я вперше почув від Володимира Володимировича таку пропозицію, то був неабияк здивований. А тому моїм першим запитанням було: "Навіщо Вам це все потрібно?".
- І Вам також - навіщо це потрібно?
- Цілком зрозуміло, що за наших бандитських податків витрачати зароблені кошти ще й на підтримку літературного журналу, який принаймні впродовж перших півроку-року є збитковим, представникові середнього бізнесу нелегко. Проте, виявляється, дехто вірить, що в Україні, де зараз завершується формування книжкового ринку, необхідний новий журнал, який би створював середовище, здійснював первісний відбір і "перевіряв" на читачеві різні ідеї та тексти, які пізніше реалізовуватимуться як окремі книжкові проекти.
У перспективі журнал повинен стати фактором, який активно впливає на сучасний літературний процес. Адже ні для кого не секрет, що ті журнали, які сьогодні є в Україні, ледь жевріють і перейняті проблемою виживання, а не розвитку. Зрештою, про це свідчать і їх наклади. Для багатьох наклад у 1000 примірників є межею, яку навіть не мріють переходити. А перша книга "Київської Русі" вийшла накладом 2 тисячі, друга - також. Маю надію, що й далі вдасться не опускати цю планку.
- Як Ви приваблюватимете в свій часопис автуру і кого найперше?
- "Київська Русь" - гонорарний журнал. І вже сьогодні, після виходу першої книги, проблем із пропозиціями не маємо, навпаки, більше рукописів повертаємо, ніж вибираємо для публікації. Поміж тих, хто запропонував нам свої твори, як майже невідомі для української літератури імена, так і доволі знані літератори. У другій книзі ми друкуємо прозу Лариси Денисенко та Ірен Роздобудько, і про цих людей говорити читачам не потрібно.
Кожна книга "Київської Русі" присвячена якійсь темі. Перша будувалась довкола "(р)еволюції", друга - ілюзії, третя - різних (паралельних) реальностей, які є в нашому житті та культурі. Спершу була думка ціле число присвятити фентезі, але захотілося розширити тему.
У найближчих планах переклади творів із мов колишніх народів СРСР. Орієнтація на Захід, про яку всі говорять, - так, це, звісно, добре, але я завжди любив грузинську, білоруську, російську прозу та поезію. Будемо прагнути повертати твори письменників СНД до нашого простору. Думаю, що це дуже важливий простір. Переклади з латиської поезії та дещо з грузинської прози у видавничому портфелі вже є, існують певні домовленості з окремими держструктурами про сприяння нам у цьому напрямі. Наразі йдеться про культурний взаємообмін: ми перекладатимемо авторів колишніх радянських республік, а там - наших письменників.
- Журнал продуманий, починаючи від шрифтів і закінчуючи серйозною автурою. А як із рекламою та збутом? Впораєтеся?
- Для цього у видавництві є служба розповсюдження видань. Поки що існують плани бізнесохоплення Києва: базари, крамниці, "Укрпошта", альтернативні мережі поширення книжки. Реґіонами розповсюджуватимемо поступово: передплата та ті крамниці, з якими сам буду домовлятися під час відряджень, бо для середнього бізнесу розпочати системне поширення всією Україною на сьогодні нереально. Прагнемо робити все можливе вже тепер. Маємо надію ще цьогоріч почати видавати книжки: серед перших - альбом Михайла Врубеля, нове наукове багатотомне видання Василя Стуса, дещо згодом - прозові книги українських письменників, твори яких ми друкуємо в часописі.
- Поміж тим, є місце під сонцем і для дописувачів, які шукатимуть та пропонуватимуть оприлюднити найрізноманітніші хроніки про наше сьогодення. У передмові до першої книги КР, Ви декларуєте, що холдинг та журнал "Київська Русь" засновують три премії "Нестора-літописця", які щороку 9-го листопада вручатимуть авторові найкращого літературного твору; авторові найкращої рецензії; авторові найкращої публікації в нашому журналі. Загальна сума трьох премій становить 40 000 гривень...
- Маю надію, що премія "Нестора-літописця" стане добрим стимулом як для відомих, так і для молодих письменників, і сприятиме відкриттю нових імен в сучасній літературі.
- Володимир Рубан, окрім того, що він генеральний директор видавництва "Київська Русь" і учасник "Суспільної Ради" часопису, хто він?
- Це людина, яка подала ідею літературного журналу, запросила мене на посаду головного редактора і ризикнула вкласти у цей проект власні гроші. Його видавництво спеціалізується на рекламній поліграфії, має одну з найсучасніших поліграфічних технологій, а тому з цього погляду ми можемо собі чимало дозволити.
- Ви 10 років пропрацювали у запорошених архівах, немало написали як журналіст... А чи не переросли ці авторські амбіції в бажання вийти на письменницьку стежку, якою б звивистою вона не була?
- Справді, написано не так уже й мало. Навіть різноманітна белетристика, але з тими текстами не так просто дати собі раду: обмаль часу, аби переглянути їх і щось доробити, щось - викинути. Та й амбіції частково вгамовані книжкою "Василь Стус. Життя як творчість", де є певні белетристичні шматки. ...Але проблема в чому? Коли навчався в університеті, то мріяв, що хтось організовуватиме видавничі процеси, а я зможу писати, займатися наукою і так заробляти на прожиття. Але виявилося, і то ще тоді, коли ми з Олександрою Коваль готували дев'ятитомник творів Василя Стуса, що мусиш бути і шевцем, і женцем, і на дуді гравцем. Тобто все - від пошуку коштів до видавництва книжки - робити майже самотужки. Сьогодні я вже вмію організовувати роботу й реалізовувати проекти, що в наших реаліях доволі непросто. Якби вдалося на когось перекласти організацію, то вже завтра б розпочав роботу над закінченням (зовсім трішки лишилося) докторської дисертації, поїхав би читати в Острозьку академію лекції, переглянув би прозу. Щоправда, не знаю, чи мені вдасться втриматися від спокусливої пропозиції проректора Острозької академії Петра Кралюка, бо викладацькі амбіції я маю, та й за два десятки літ виступів у різних аудиторіях теж багато чому навчився. Є й деякі інші плани. Не буду поки що їх конкретизувати, але ще відчуваю сили і вже - можливості самому визначати власні стратегії й з колом найближчих друзів реалізовувати їх. Зараз одним із пріоритетних завдань є втілення давньої мрії Сашка Кривенка про творення середовища, можливо, певного клубу, де б проговорювалися ті ідеї та речі, які прийнято називати загальнолюдськими та які не мають нічого спільного з політикою. Терор останньої вже неабияк докучив.
- Наприклад, які ідеї Ви штовхатимете?
- Йдеться не про "штовхання" ідей, а про створення простору для різних, часто протилежних рефлексій. Звідси потреба в публіцистиці - тексти Єшкілєва, Плюща, Анджея Стасюка ... Вони порушують морально-етичні питання взаємодії людини і влади, людини у світі, людини розчарованої чи будь-якої іншої. Себто наголос робиться на життя індивіда й зневажається боротьба за владу. На жаль, ми не надто багаті на такі рефлексії, але навіть добрих авторів не цінуємо. Останнє, на мою думку, - один із головних недоліків нашого соціуму та культури. Не можемо цінувати ні Юрія Андруховича, ні Юрія Винничука, ні Оксану Забужко, ні Бориса Олійника, ні Леоніда Кононовича, ні багатьох інших. Щойно хтось сказав живе неординарне слово, яке суперечить поглядам так званої суспільної опінії, відразу чути: ату його, ату. Для таких думок "проти течії" й задумано журнал.
- Схоже на те, що Ви - позитивна людина, яка розуміє, що таке "позитивна подача проблем" і де ті позитиви взагалі шукати?
- Дякую, звісно. Але не знаю, що це таке - позитивна людина. Просто втомився від тусовочності як ознаки нашого сьогодення. Хочеться сподіватися, що вдасться в одній території засвітити протилежні думки й ідеї. ...Дуже хочеться пробитися на Східну Україну, де альтернативні голоси звучать так, ніби їх хтось спеціально вкладає у форму, яку неможливо почути. Надривне відстоювання української мови в Україні - не лише нонсенс, а шкода. Все ж дуже просто: не знаєш мови - геть із парламенту, чиновницького крісла, владної інституції. А право говорити вдома російською - священне й недоторканне, як і право кожної особистості залишатися собою. Тому я вимагаю (з перемінним успіхом, щоправда) мовної простоти від авторів "Київської Русі", аби журнал можна було легко читати у російськомовному середовищі.
- Ви курите люльку. Є така думка, що ця екстравагантна звичка допомагає виграти кілька секунд на роздуми під час інтерв'ю. Чому стільки розумних чоловіків, даруйте, шкодять своєму здоров'ю курінням? Чи, бува, мислення й куріння якось не пов'язані?
- Це все залежить від особистості. Поки держава й америки заборонятимуть куріння, буду його палким і послідовним пропагандистом. Місця для курців - ще одне ґетто. Я, наприклад, погано сприймаю надмірні запахи парфумів, але ж мушу терпіти, коли якась краля завалюється в метро, а від неї на десять метрів разить. Щодо шкоди... Знаєте, якби не було відпрацьованих газів (шкодять значно більше), нервових стресів, брехні, то людське життя стало б значно приємнішим. Та й час, як для мене, категорія нелінійна: хтось за день встигає більше, ніж інший за все життя. Отож курив цигарки, курю люльку, а що куритиму далі - побачимо...
- Як не банально, та мушу запитати про те, що б хотів прочитати кожен поціновувач творчості Вашого батька. Про це багато книжок написано: бути дитиною знаменитих батьків - це підсвідомо прагнути бути достойним імені й доброї слави цих унікальних людей. Своєрідна карма... Ви це сприймаєте як життєвий обов'язок, чи як дарунок долі, чи...
- Я вже десь говорив. Я не маю вибору, а тому сприймаю все, як Богом покладену на мене даність. Стало цікаво й захопило... Чи робив би це через почуття синівського обов'язку? Ні, звісно! А щодо усіляких банальностей на кшталт бути гідним, берегти добре ім'я тощо, то не сприймаю цієї облуди ще з радянських часів. На жаль, щодня дедалі більше переконуюся, що для мене важливішим є внутрішнє переконання, що чиню правильно, ніж думка соціуму про мої вчинки.
- Що (або хто) востаннє Вас "довів" до сліз радості?
- Хлопці з Майдану, які не відступили, коли на них сунув кримський ОМОН. Вони подолали страх і примусили себе стояти один на один із супротивниками. Власне від (і лише від) подолання людьми власного страху чи відчаю я й відчуваю гордість за людей, народ, дітей і навіть себе самого...
2006.04.03 | Горицвіт
А! Тетяна Щербаченко ...
... дружина Дмитра Стуса, виявляється.(світська хроніка)
2006.05.06 | тетяна щербаченко
ще нове і вже старе про Київську Русь
Привіт і шанування всім почитувачам та дописувачам цієї гілкиНа жаль, доки «налагоджувалося виробництво» та щомісячний вихід нашої «КРусі» (оце саме здаємо до друку четверту книгу – червневу), я оце тільки тепер побачила, що тут нас трохи обговорюють. Тож, доки Ви на картоплях-Карпатах-«маївках»-гаївках, дозволю собі покоментувати тутешні репліки й не зовсім
1. дуже дякуємо за «інформаційну підтримку» шановному п.Дискурсу!!
2. дякуємо шановному п.Р.М. за вміння рахувати чужі гроші
Р.М.: "хотів би кілька слів і своїх вставити щодо журналу - прикро, що маючи такі гроші (про що свідчить бодай якість друку) зробити такий невдалий, непрофесійний макет і верстку, та й загалом - дизайн видання просто нікудишній - дизайнер не має ані смаку, ані відчуття композииції. Текст вивалюється зі сторінки - і це при якісному (переважно) доборі текстів. У мене починає боліти голова, навіть починає нудити. "
отже: Якість друку забезпечує поліграфічний голдинґ (наш засновик і меценат) «Київська Русь» (директор В.В.Рубан, про якого далі буде) і це справді висока якість (за яку ми також, звісно, вдячні
Р.М.: «Не можна так знущатися над читачем - я розумію: для Стуса важливий зміст, але наразі цього замало.»
Коментую: ми не ставимо за мету знущатися над читачами. Можливо, Ви – читач іншого видання
Д.В.Стуса, з яким я маю можливість і задоволення реалізовувати цей проект (а також із верстальником, двома редакторами та позаштатними авторами), наразі влаштовує стиль видання. Однак це не означає, що ми його не змінюватимемо, якщо читачі матимуть рацію. Власне, вже змінюємо.
3. Стронґовському: дизайнера-верстальника ми будемо шукати приблизно за два-три місяці (кінець літа). Не тому, що нас не влаштовує теперішній, а тому, що він матиме «підвищення»
4. Аглаї: так, справді ми ще шукаємо свого читача, але аж не так натужно, бо таки сподіваємося, що й наш читач нас знайде. Можливо, той чительник не стане купувати весь річний комплект «КРусі», але якесь із чисел (книг) йому стане до вподоби. Наразі вийшло три книги (кожна має свою «тематичну» назву). Книга 1, Революція – боротьба, супротив і Григорій ШТОНЬ в жіночій іпостасі в новому романі “Нічні сонця Книга 2- Ілюзії – мрії, марива, картини Врубеля й тендітна проза Ірен РОЗДОБУДЬКО; Книга 3, Перетин – паралельні світи перетинаються й творять нову реальність. Фентезі, есеї про потойбіччя, перший есклюзивний роман Ярослави СТРІХИ та чудовий, щемний вінок сонетів Маріанни Кіяновської. У книзі 4 буде весела й зворушлива проза Лариси ДЕНИСЕНКО, згодом – Андрій КОКОТЮХА, ще раз – Олесь Бережний
5. Злюці Бобру: ми плануємо пропонуватися Інтернет-крамницям. На сьогодні «КРусь» є в продажу на ятках українських книжок (зокрема, Яворського), на кількох крапках продажу періодики в метро (мапа поширення надрукована наприкінці третьої «КРусі»), також – головне – нас дуже просто передплатити. Крім того, у вихідні та святкові дні на Хрещатику стоять маленькі ятки з продажу української книжки (принаймні ще дозвіл не забрала міська адміністрація) – там також є «КРусь».
6. Про статтю в «ГПУ». Чесно – я від душі посміялася з неї. Бо давно не стикалася з такою вільною інтерпретацією сказаного й десь від когось почутого й аж таким бажанням журналіста справити враження. Тож, якщо вже цей текст прочитали не жменька читачів ГПУ, а сотні тутешніх відвідувачів, доведеться відкоментувати Аліну Стрижак
Також дякуємо за увагу до нас колеґам-журналістам із «Вечірніх вістей», «Вечірньому Києву», львів’янам («Пост-Поступ»), нашому «Другу читача», Інтернет-виданням, радівам та всім, чиєї уваги, ми, можливо, на жаль, не помітили
А додам лише про добір авторів, раз уже в статті контексти розірвані. Для першого числа було важкувато шукати авторів. Ну хто дасть свої нетлінні геніальні тексти новому виданню, та ще й незрозуміло, хто його (і вибори з-під носа ще не вилізли!) фінансує й кого вони підтримують. Звісно, є ім’я Стуса, але краще перечекати. Тому й справді у залученні авторів використовувалися, крім усього, «особисті контакти»
Про всяк випадок: Інтернет-версії ми поки що не маємо. Писати можна на stus(собака)kiev-rus.com.ua.
А також: подивитися, погортати, придбати «КРусь» можна буде на нашому стенді на Другій міжнародній книжковій виставці-ярмарку Міжнародний виставковий центр, Броварський пр-т, 15 - 11-14 травня.
З повагою Тетяна Щербаченко, заступник головного редактора літературно-критичного часопису «Київська Русь» (оце, доки смайлики вставляла (а працюють вони сьогодні не всі, що ж - вихідний), і робочий день збіг кінця
2006.05.09 | r_m
Re: ще нове і вже старе про Київську Русь
shanovna pani zastupnyk holovnoho redaktora - ja ne peven, scho my zmajomi i scho Vy snajete moju druzhynu, ta j zahalom chy my koly-nebud' peretynalys', ale poza tym - majuchy taku povazhnu poligrafichnu bazu - potribno podavaty jakishyj produkt - a ne, pereproshuju - amators'ke lajno. A ce Vash proraxunok - i moju zauvahu slid spryjmaty jak druzhnju, oskil'ky meni ne menshe za Vas xochetsja chytaty jakisnu literaturnu produkciju ukrajins'koju.2006.05.09 | Злюка Бобер
Re: ще нове і вже старе про Київську Русь
пан r_m і формою не задоволений (текст із сторінки вивалюється) і змістом (amators'ke lajno). Ви хоч щось добре у цьому часописі бачите?2006.05.09 | r_m
Re: ще нове і вже старе про Київську Русь
zvisno, scho najkraschyj zaxyst - zvynuvatyty u zvedenni jakyxos' osobystyx poraxunkiv, ale poza tym - majuchy taku povazhnu poligrafichnu bazu - potribno podavaty jakisnyj produkt - a ne, pereproshuju - amators'ke lajno (same schodo dyzajnu). Zreshtoju, mozhna pohodytysja iz tovaryshkoju Aglajeju Mykolajivnoju schodo riznyx pohljadiv na "+" ta "-" i jixnju vidnosnist', ale je zh pevni zakony organizaciji tekstu na storinci2006.05.09 | r_m
pozytyv
Vlasne, vysche jshlosja same pro pozytyv - i jakisnyj dobir tekstiv, i (ne pryhaduju chy pysav) avturu, ot til'ky forma podachi nezdala, jak na taki mozhlyvosti poligrafiji2006.05.10 | Ведмедик Бо
Re: pozytyv
А мені подобається, що дизайн від разу до разу кращає. Як то - позитивна тенденція гг2006.05.10 | r_m
Re: pozytyv
на жаль, не бачив другого числа - вже є? Якщо є поступ - значить щось узяли до уваги2006.05.10 | бармалей
читав третій
я вже читав і третій журнал, але чесно, за змістом мені найбільше сподобався другий. третій трохи "дитячий", бо там - фентезі, то не для мене.2006.05.10 | r_m
а ми тут за рибу гроші
а вся мої зауваги, панове, стосувалися першого числа. Ото. Його я цілком випадково отримав - за дивним збігом обставин - разом із цією інформацією від Дискурса. Тож про що ми тут воду в ступі товчимо?2006.05.11 | Алекс Гор
Про дизайн
Як на мене, макет журналу дуже якісний.Вдало підібраний основний шрифт. Оригінальний шрифт на заголовках.
Цікаве оформлення світлин авторів (уникається використання звичайних рамочок, але, в той же час, світлина не "висить у повітрі").
Подобається зміна кольору журналу у різних номерах.
Вдалий формат.
Дуже цікавий задум із нерозрізаними сторінками "Забороненої зони".
Взагалі, приємно читати журнали і приємно просто тримати його у руках.
2006.05.17 | Бу
Re: Про дизайн
А ви розрізали зону?! А то вчора товариш отримує від мене в подарунок третій вже номер й каже - отце прикольний хід з цією вставочкою, ніби там щось цікаве є всередині.Довелося пояснювати, що таки є, що треба розрізати й прочитати, що це не просто вставочка )))
2006.05.11 | Алекс Гор
питання до r_m
Яке видання для Вас є прикладом верстки?2006.05.11 | Олесь Бережний
позитивний pozytyv
Друже,Я повністю поділяю твою турботу й біль щодо якомога вищої якости презентації укрліту.
Утім, скажу відверто, як ламерний споживач літератури й пересічний чительник (тобто жодним робом не причетний до фахової поліграфічної езотерики, про яку тобі, очевидно, йдеться) я вельми задоволений як друкарською якістю, так і графічним дизайном, і поліграфічним виконанням перших двох чисел "КРусі", які вже потрапили мені до рук.
А от щодо позитивно згадуваного тобою підбору текстів у "КР" - тут я вже мушу мовчати з етичних міркувань, щасливий як кіт у сметані!
Щиро,
Олесь Б.
2006.05.12 | бармалей
Re: позитивний pozytyv
Слухайте, пане Бережний!я Вас читав і страшно задоволений
...героям слава!
а у Вас іще щось типу "Дяді Васі" є?!
2006.05.12 | Олесь Бережний
Re: позитивний pozytyv
бармалей пише:> Слухайте, пане Бережний!
> я Вас читав і страшно задоволений
> ...героям слава!
> а у Вас іще щось типу "Дяді Васі" є?!
Слухаю, пане Бармалею!
я ще страшенніше задоволений, що ви читали й страшенно задоволені!
...навіки слава!
у мене є ще купа всього!
2006.05.11 | Олесь Бережний
Вітання та запитання
Шановна Тетяно,Приємно, що завітали й відповіли на запитання щодо "КРусі". Будь ласка навідуйтеся сюди частіше й пожвавлюйте наш віртуальний довкололітературний дискурс.
Маю й собі запитаннячко. Бачив, що Ви (чи хтось іще?) зарезервували веб-домейн http://www.kiev-rus.com.ua/ Чи плануєте мати свій часопис в Інтернеті, сажімо, у форматі pdf як це робить часопис "Ї" абощо?
Щиро,
Олесь Б.
2006.05.19 | гостя
Re: Вітання та запитання
пані Тетяно, а що ви друкуєте Олександра Стусенка?2006.05.29 | тетяна щербаченко
відповіді на запитання
усім привіт, хто цікавиться цією темою.виповідаю: Олександра Стусенка буде публікуватися текст "Крапки", жанрово визначений автором як "самоінтерв*ю". це дуже цікава проза молодого автора (гумориста, сатирика, іроніка, якщо хочете
Олесю
наразі з розміщенням текстів та анонсів нам пообіцяли допомогти з www.kraina.org.ua там ніби-то буде якась наша сторінка.
взагалі ж ми раді (хе-хе, знову
також приємно, що й преса та радіє про нас не забуває.
до речі, тексти, особливо - молодих літератів, ми приймаємо залюбки. е-адреса є в журналі й тут у моїй попередній відповіді.
з повагою
тетяна щербаченко,
заступник головного редактора журналу Київська Русь
усіх гараздів!
2006.05.29 | larysa_d
Re: Презентація нового літературного журналу "Київська Русь"
нещодавно дискусія точилася щодо КР та літ.журналів - тут, я теж висловилася з цього приводу:http://bezcenzury.com.ua/ua/archive/6858/pro_n_contra/6869.html
а щодо дизайну, то як на мене все доволі стильно зроблено, спочатку мене відлякував чорний колір, але зараз навіть подобається. все-таки пан дмитро правий, чорний колір - універсальний, його можна сприймати як будь-який, залежно від настрою.
2006.07.24 | Злюка Бобер
Re: Про "Київську Русь"
КР №1-4 (Революція, Ілюзія, Перетин, Піпл) з'явилася у продажу на "Артвертепі". Нарешті у шанувальників літератури, які не мають щастя проживати у Києві з'явився шанс придбати цей гарний літ.часопис.2006.07.24 | бармалей
о! зара йду :) (-)